Рішення

від 03.02.2022 по справі 340/7911/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року м. Кропивницький справа №340/7911/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовомСелянського фермерського господарства Васільєвої Раїси Дмитрівни (27026, Кіровоградська область, Добровеличківський район, с. Братолюбівка, вул. Молодіжна, 21, код ЄДРПОУ - 23694991)до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби з безпеки на транспорті (25004, м. Кропивницький, вул.Генерала Родимцева, 102, ЄДРПОУ - 39816845)провизнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

Селянське фермерське господарство Васільєвої Раїси Дмитрівни звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати неправомірною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №281179 від 07.07.2021 р. у розмірі 17000 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою відповідача №281179 від 07.07.2021 р. до нього застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт при наданні послуг з перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% але до 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів. Вважає, що враховуючи фактичну масу транспортного засобу 42960 т, при нормативно-допустимій вазі 44,00 т, відсутні правові підстави вимагати від перевізника отримання окремого дозволу на перевезення вантажу. Крім того, зазначав, що працівниками Укртрансбезпеки не враховано властивості вантажу, що перевозився, який є подільним вантажем. Також, на думку позивача, зважувальне обладнання перебувало у несправному стані.

Заперечуючи проти задоволення позову представником відповідача надано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що в діях відповідача під час здійснення своїх владних управлінських функцій відсутні будь-які порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення державного контролю та інших нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність державного органу з питань контролю на автомобільному транспорті. Зазначав, що за результатами проведення габаритно - вагового контролю транспортного засобу марки ДАФ реєстраційний номер НОМЕР_1 посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було встановлено факт перевищення вагових параметрів, а саме: навантаження на одиночну вісь становило 12320 кг, при нормативно допустимому 11000 кг згідно п.22.5 Правил дорожнього руху, тобто на 1320 кг більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні склало на 12 % більше допустимого показника.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою суду від 29.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позовні вимоги Селянського фермерського господарства Васільєвої Раїси Дмитрівни до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби з безпеки на транспорті роз`єднано у окремі провадження.

Позовні вимоги Селянського фермерського господарства Васільєвої Раїси Дмитрівни до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №281179 від 07.07.2021 р. у розмірі 17000 грн. залишено на розгляді в адміністративній справі №340/7911/21.

12.11.2021 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.37-47).

25.11.2021 року позивачем до суду подано відповідь на відзив (а.с.69-73).

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи перебування головуючого судді по справі у відпустці, з урахуванням положень ч.ч.1, 6 ст.120, ст.193 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст.193, 263 КАС України.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням зібраних доказів, судом встановлені наступні обставини.

18.05.2021 контролюючими особами Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, на а/д Н-24 км 210+840 м, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів.

18.05.2021 року, посадовими особами Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на вищезазначеній ділянці дороги проводився габаритно - ваговий контроль за результатами якого встановлено перевищення вагових параметрів транспортного засобу марки ДАФ реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме навантаження на одиночну вісь становила 12 320 кг, при нормативно допустимому 11 000 кг згідно п.22.5 Правил дорожнього руху, тобто на 1320 кг більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні склало на 12 % більше допустимого показника.

У зв`язку із виявленням порушень, державними інспекторами складено акт №265826 від 18.05.2021 року.

Водій від надання пояснень та підпису відмовився, про що здійснено відповідний запис (а.с.53).

Повідомленням про розгляд справи від 08.06.2021 року позивача запрошено на розгляд на 07.07.2021 року, яке отримано уповноваженою особою позивача 01.07.2021 року (а.с.65).

07 липня 2021 року Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №281179 про накладення на позивача штрафу у розмірі 17000,00 грн. за перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 10% але не більше 20% при перевезенні вантажів без відповідного дозволу.

Вважаючи постанову відповідача винесену за результатами такої перевірки протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом, за захистом порушеного, на його думку, права.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III).

Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015р. №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 16, 17 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека"; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Відповідно до пунктів 21-22, 24 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Так, водій з актом ознайомлений, від підпису відмовився.

Відповідно до пунктів 25, 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

В силу статті 34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частиною 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" установлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. №3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 р. №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. №30 (далі за текстом - Правила №30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до п.4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно пунктів 5, 6, 7 Правил №30 передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу.

Дозвіл видається: уповноваженим підрозділом Національної поліції - у разі виїзду за межі України або в`їзду на територію України виключно великогабаритними транспортними засобами; уповноваженими підрозділами Національної поліції в областях, м. Києві, а також Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, - якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною Республікою Крим, мм. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями.

Дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.

Відповідно до пункту 25 Правил №30 забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Згідно з п.1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі Порядок №879), цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пп.2, 3, 4, 5, 9, 11 п.2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов;

пересувний пункт габаритно-вагового контролю - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками;

точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п.3 Порядку №879).

Згідно з п.п.4, 6 Порядку №879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктами 12, 13 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Здійснення габаритно-вагового контролю здійснено за допомогою приладу ваги автомобільні електронні для зважування транспортних засобів у русі типу AR-WIМ, який за результатами повірки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 "Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь", про що свідчить Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П 40 М 059049 20, видане 20.05.2020, чинне до 20.05.2021 року (а.с.66).

Вказаний документ повністю спростовує доводи позивача щодо невідповідності даних габаритно-вагового контролю, оскільки зважування транспортного засобу відбувалося у русі із визначенням спочатку навантаження на вісі, а потім, визначається загальна маса транспортного засобу.

Відповідно до п.п.15, 16, 18, 20 Порядку №879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до пункту 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Габаритно-ваговим контролем транспортного засобу ДАФ реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, встановлено, що повна маса транспортного засобу становить 41,9 т, навантаження на осі: 1) 6870; 2) 12320; 3) 7260; 4) 7600; 5) 7850, тобто виявлено перевищення вагових норм на одиночну вісь, а саме 12320 кг, при нормативно допустимому 11000 кг, що у відсотковому співвідношенні склало на 12% більше допустимого показника.

Отже, за результатами габаритно-вагового контролю встановлено, що вагові параметри транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, тому цей транспортний засіб є великоваговим. З огляду на те, що параметри цього транспортного засобу перевищили нормативно допустимі параметри більш ніж на 2 %, то відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги", Правил №30, Порядку №879 обов`язковим документом для руху такого транспортного составу автомобільними дорогами є відповідний дозвіл на рух, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Доказів наявності у позивача як у автомобільного перевізника такого дозволу при перевезенні 18.05.2021 року вантажу, суду не надано.

Суд зазначає, що позивач як автомобільний перевізник несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов`язаний враховувати дозволені нормативні навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, а тому повинен використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.

За результатами габаритно-вагового контролю (зважування) транспортного засобу з вантажем встановлено перевищення вагових параметрів (осьового навантаження) над нормативним на 12%, що перевищило допустиму похибку у 2%, передбачену для можливого збільшення осьового навантаження, зумовленого нерівномірним розподілом подільного (сипучого) вантажу у вантажній платформі (причепі) під час руху транспортного засобу.

Доводи позивача про те, що ним перевозився подільний вантаж, що, на його думку, звільняло його від обов`язку звертатися до уповноваженого органу Національної поліції за отриманням дозволу на рух, суд відхиляє, оскільки такі доводи ґрунтується на помилковому тлумаченні норми абзацу 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху, яка забороняє рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів з перевищенням нормативних вагових параметрів у разі перевезення подільних (сипучих, наливних) вантажів.

Перевезення подільного вантажу передбачає організацію такого перевезення автомобільними дорогами загального користування виключно з дотриманням дозволених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху максимальних навантажень на осі та максимальної фактичної маси (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т).

До того ж, суд зауважує, що в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019 року.

Крім того, відповідно до п.23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 (надалі - Правила №363), типи та кількість рухомого складу, потрібного для виконання перевезень вантажів, визначаються Перевізником залежно від обсягу і характеру перевезень.

Вантажі розміщують так, щоб маса вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.

Згідно з п.п.8.14-8.15, 8.19 Глави 8 Правил №363 на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані, зокрема: навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Вантажі розміщують так, щоб маса вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.

Пунктом 8.20 Глави 8 Правил №363 визначено, що водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Відповідно до п.8.21 Глави 8 Правил № 363 визначено, що виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Згідно п.12.1 Глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п.12.5 Глави 12 вказаних правил для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення великоваговим автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Що стосується доводів позивача про те, що вантаж, який перевозився є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, суд вважає безпідставними, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019 року.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому расі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається.

Крім того, та обставина, що всупереч вказаним нормам належний позивачу транспортний засіб 18.05.2021 здійснював рух автомобільними дорогами загального користування, перевозячи подільний вантаж насипом, що призвело до нерівномірного розподілу вантажу та до перевищення навантаження на вісь, не звільняє позивача як перевізника від відповідальності, передбаченої абз.15 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", установленої за перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №814/1460/16 суд не приймає та зазначає, що наведене у ній твердження "позивачем перевозився подільний вантаж - кукурудза, а чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів" не є правовим висновком, а лише констатацією обставин і висновків, які зробив суд першої інстанції, з яким у свою чергу не погодився суд касаційної інстанції, скасувавши його рішення та направивши справу на новий судовий розгляд.

До того ж, суд зазначає, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Натомість адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (ст.ст.216, 217, 238, 239 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача габаритно-вагових норм та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що постанова відповідача про застосування до СФГ " Васільєвої Раїси Дмитрівни " адміністративно-господарського штрафу є правомірною і достатніх підстав для визнання її протиправною під час розгляду справи не встановлено.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність оскаржуваної постанови є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

VI. Судові витрати.

Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також з урахуванням ухвалення рішення в інтересах відповідача, сума сплаченого позивачем судового збору відшкодуванню не підлягає. Про наявність інших судових витрат сторонами не повідомлено.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №281179 від 07.07.2021 р. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Процесуальні строки, визначені рішенням суду застосовуються з урахуванням п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук