Постанова

від 20.06.2022 по справі 340/7911/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2022 року м. Дніпросправа № 340/7911/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Ліненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Васильєвої Раїси Дмитрівна

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року (суддя Жук Р.В.) в адміністративній справі

за позовом Селянського фермерського господарства ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки

про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Селянське фермерське господарства ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 281179 від 07.07.2021.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки під час рейдової перевірки 18.05.2021 на автодорозі Н-24 км 210+840 здійснено зважування транспортного засобу ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за результатами якої складено Акт № 265826 від 18.05.2021.

В результаті проведеної перевірки встановлено порушення з боку позивача абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановленої законодавством вагової норми від 10% до 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Вказане порушення підтверджується Актом № 0053057 від 18.05.2021 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Довідкою № 0080008 від 18.05.2021.

З наведених доказів вбачається, що повна маса транспортного засобу ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом KOGEL SN24, номерний знак НОМЕР_2 , становить 41,9 т, навантаження на осі: 1) 6870; 2) 12320; 3) 7260; 4) 7600; 5) 7850, тобто виявлено перевищення вагових норм на одиночну вісь, а саме 12320 кг, при нормативно допустимому 11000 кг, що у відсотковому співвідношенні склало на 12% більше допустимого показника.

Постановою начальника Центрального міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 07.07.2021 № 281179, відповідно до ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до СФГ ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Вказана постанова є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Апелянт стверджує, що адміністративну справу про притягнення позивача до відповідальності було розглянуто з порушенням законодавчо встановленої процедури, без повідомлення уповноваженого представника СФГ Васильєвої Раїси Дмитрівни. Зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на трекінг поштового відправлення, наданий відповідачем, адже останній не підтверджує доставлення поштового відправлення за адресою позивача. Відтак, відповідач не мав права розглядати справу та приймати оскаржувану постанову 07 липня 2021 року.

Колегія суддів вважає слушними доводи позивача щодо помилковості висновку суду першої інстанції у вказаній частині, адже на підтвердження повідомлення позивача про розгляд справи відповідачем було надано до суду першої інстанції квитанцію Укрпошти від 01.07.2021 про направлення відправлення 2500400771243 за адресою: 28512 Братолюбівка та Трекінг цього відправлення, з якого вбачається, що останнє прийнято для доставки 01.07.2021 у м. Кропивницький та прямує до точки видачі 25467 м. Долинська. Разом з тим юридичною адресою Селянського фермерського господарства Васильєвої Раїси Дмитрівни є Кіровоградська область, Добровеличівський район, с. Братолюбівка, вул. Молодіжна, 21. Отже, надані відповідачем доказами не можуть вважатися належними щодо підтвердження повідомлення позивача про розгляд справи про притягнення до відповідальності.

Разом з тим, за висновком суду апеляційної інстанції, порушення щодо належного повідомлення особи про розгляд справи не може бути самостійною підставою для скасування постанови про притягнення до відповідальності та звільняти особу від відповідальності за порушення вимог чинного законодавства, якщо виявлене порушення підтверджується належними доказами.

Прийнята відповідачем постанова може бути скасована лише в тому випадку, якщо позивач був позбавлений можливості надати пояснення та докази в ході розгляду справи, які могли вплинути на висновки суб`єкта владних повноважень. В разі позбавлення такої можливості через неповідомлення про розгляд справи, відповідні докази можуть бути досліджені в суді.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вищенаведені доводи не були покладені в основу заявленого позову, що позбавило суд першої інстанції додатково дослідити порушене питання та в разі необхідності витребувати додаткові докази. Більш того, у позовній заяві представник СФГ Васильєвої Раїси Дмитрівни не заперечував факт повідомлення позивача про розгляд справи, а лише зауважив, що справу було розглянуто без його присутності на підставі письмових пояснень, раніше направлених на адресу відповідача.

Перевіряючи обґрунтованість та правомірність оскаржуваної постанови, суд виходить з доводів позивача щодо неправильного вимірювання ваги транспортного засобу з огляду на характеристики товару сипучий вантаж.

Проте суд не вважає такі доводи обґрунтованими, адже певні фізичні особливості щодо розподілення об`єму сипучого вантажу не впливає на загальну вагу такого товару.

Матеріали справи містять докази зважування автомобіля, який належить позивачеві, та встановлення перевищення допустимої ваги.

Також суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо проведення габаритно-вагового контролю за відсутності спеціально визначеної методики, адже відсутність такої методики не позбавляє спеціально уповноважені органи проводити відповідний контроль.

Щодо доводів позивача про відсутність підстав для притягнення до відповідальності відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» через те, що транспортним засобом перевозився подільний вантаж, на який не видається дозвіл на участь у дорожньому русі, колегія суддів зазначає, що дійсно, відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто дана норма передбачає загальну відповідальність за перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, незалежно від виду вантажів.

При цьому вірним є висновок суду першої інстанції, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено заборону руху автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів з перевищенням нормативних вагових параметрів у разі перевезення подільних (сипучих, наливних) вантажів.

Натомість пунктом 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, передбачено, що перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

З огляду на викладене, суд не вважає обґрунтованими доводи апелянта у вказаній частині.

Також не є слушними доводи апелянта щодо порушення процедури зважування, адже допустимість роботи зважувального пристрою AR-WIМ підтверджується Свідоцтвом про повірку № П 40 М 059049 20 від 20.05.2020, чинне до 20.05.2021.

При цьому доданий до апеляційної скарги Сертифікат № UA.TR.113-0076-18 версія 2 від 11.09.2020 відповідності ваг автомобільних для зважування в русі ВА-Д не суперечить даним Свідоцтва № П 40 М 059049 20 від 20.05.2020 про повірку зважувального пристрою, адже вказані документи підтверджують правомірність застосування обидвох зважувальних пристроїв, незалежно від їх застосування на певній ділянці дороги.

Отже не має значення для правильного вирішення даної справи встановлення яким саме з двох пристроїв здійснювалося вагове вимірювання автомобіля, який належить позивачеві, адже обидва пройшли відповідну державну повірку та сертифікацію.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Васильєвої Раїси Дмитрівни залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року в адміністративній справі № 340/7911/21 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 21 червня 2022 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 21 червня 2022 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров

суддяТ.І. Ясенова