Рішення

від 16.02.2022 по справі 619/2641/20

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ Іменем України м. Балаклія 17 лютого 2022 рокуСправа № 619/2641/20 2/610/29/2022

Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючий - суддя Купін В.В.,

за участю секретаря судового засідання Денисової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про стягнення безпідставно набутих коштів,-

установив:

Позивач звернувся до суду зі вказаним позовом.

При цьому посилався на те, що 01.11.2007 між ним і відповідачкою був укладений договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Проходівської сільської ради КСП «Проходянське» №110 у межах державного акту на право приватної власності на землю Р1 №695719, яка належить відповідачці. Договір був підписаний сторонами, але не була проведена його державна реєстрація. При цьому він сплатив їй грошові кошти у розмірі 4000 доларів США, які були передані їй у гривні у сумі 21000 гривень у якості орендної плати за весь час користування земельною ділянкою протягом 49 років.

У 2019 році позивач хотів зареєструвати право оренди за цим договором і з цією метою звернувся із запитом до ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Після отримання витягу 22.10.2019 йому стало відомо, що ця земельна ділянка з 03.05.2018 знаходиться в оренді Селянського (фермерського) господарства «Відродження». Відтак відповідачка передала належні їй земельну ділянку вдруге іншій особі, у зв`язку з чим позивач не має можливості провести державну реєстрацію права оренди, і здійснювати її використання на умовах оренди.

Позивач вважає, що можна зробити висновок, що грошові кошти отримані відповідачкою, отримані нею безпідставно, а тому підлягають поверненню.

Ураховуючи те, що відповідачка отримала 4000 доларів США, розрахунок має проводитися у гривні за курсом НБУ на момент повернення, що станом на 10.04.2020 становить 109039,20 грн.

Також позивач просить стягнути у відповідності до ст.625 ЦК України 3% річних у сумі 7839,14 грн., інфляційні збитки у розмірі 57955,80 грн., а також пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 63534,36 грн.

Відповідачка (представник відповідачки адвокат Зайцева В.О.) подала до суду відзив на позовну заяву, в якій проти позову заперечувала в повному обсязі /т.1 а.с.239/.

При цьому посилалася та те, що позивачці на праві приватної власності належить указана земельна ділянка. Відповідачка договір оренди цієї земельної ділянки із позивачем не підписувала, гроші не отримувала. Вважає, що позивач хоче шахрайським діями заволодіти її грошима. Вказує, що позивач, думаючи що договір є неукладеним, повинен був дізнатися про безпідставність передачі грошей з моменту їх передачі, а не в 2019 році. Клопотала про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Пеня та інфляційні збитки заявлені безпідставно, тому що ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» не поширюється на відносини між сторонами, тому пеня необґрунтована, а щодо інфляції вказує, що позаяк позивач просить стягнути суму основного боргу у гривні еквівалентно до іноземної валюти, то інфляційна індексація у цьому випадку не може бути застосована, адже індекс інфляції є саме показником, що характеризує динаміку загального рівня цін. По суті договір не відбувся і якщо гроші були передані безпідставно, то позивач про це знав одразу. Відповідачка просила застосувати наслідки спливу строків позовної давності, відмовити у позові повністю та стягнути з позивача на її користь понесені нею судові витрати.

Сторони в судовому засіданні присутні не були, про час, дату та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.2 ст.247ЦПК України не здійснювалось.

У відповідності до стст. 4, 5 ЦПК України, стст. 15, 16 ЦК України позов може бути подано особою виключно для захисту порушеного, не визнаного або оспорюваного права і обраний позивачем спосіб захисту повинен відновлювати таке право.

У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

У відповідності до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено наступне.

Відповідачці на праві приватної власності належить земельна ділянка розташована на території Проходівської сільської ради КСП «Проходянське» №110.

Згідно з висновком експерта №24824 від 22.12.2021 (експертиза призначена судом за ініціативою відповідачки), підпис від імені ОСОБА_2 у розписці від 01.11.2007 /т.1 а.с.50/ від імені ОСОБА_2 , розташований унизу під записом «01 ноября 2007г.» - виконано ОСОБА_2 /т.2 а.с.55-66/.

Відтак, судом встановлено, що 01.11.2007 між позивачем і відповідачкою був укладений договір оренди земельної ділянки, яка належить відповідачці, при цьому позивач сплатив відповідачці 21000 гривень у якості орендної плати за весь час користування земельною ділянкою протягом 49 років, а посилання відповідачки про те, що вона вказані документи не підписувала та грошей не отримувала є необґрунтованими та спростовуються вищевказаним висновком експерта.

Указаний договір оренди зареєстрований не був.

Право оренди за указаним договором зареєстровано не було.

22.10.2019, отримавши витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, позивачу стало відомо, що у 2018 році відповідачка цю ж земельну передала в оренду Селянському (фермерському) господарству «Відродження».

Виходячи із положень ч.1 ст.81 ЦПК України, відповідачкою не надано суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач знав (або повинен був знати) про безпідставність отримання грошей відповідачкою з моменту їх передачі.

Натомість на думку суду позивачем доведено, що про укладення між відповідачкою та іншою особою договору оренди щодо тієї ж самої земельної ділянки, йому стало відомо лише після отримання 22.10.2019 витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. При цьому вказана обставина відповідачкою жодним чином не спростована.

Відтак, судом встановлено, що встановлені Главою 19 ЦК України строки позовної давності позивачем пропущені не були, а посилання відповідачки про необхідність застосування наслідків спливу строків позовної давності є необґрунтованими.

Згідно зі вказаною розпискою відповідачки /т.1 а.с.50/ від 01.11.2007 вона отримала від позивача 21000,00 грн. (що еквівалентно 4200,00 доларів США).

Судом встановлено, що підставою отримання грошей відповідачкою був укладений між нею та позивачем договір оренди належної їй земельної ділянки, а вказані гроші були орендною платою за весь строк дії цього договору на 49 років.

Правова підстава, за якою відповідачка отримала вказані гроші, відпала з моменту передання нею цієї ж земельної ділянки в оренду Селянському (фермерському) господарству «Відродження», тобто з 03.05.2018.

Виходячи із положень ч.1 ст.81 ЦПК України, відповідачкою не надано суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач знав (або повинен був знати) про безпідставність отримання грошей відповідачкою з моменту їх передачі.

Натомість на думку суду позивачем доведено, що про укладення між відповідачкою та іншою особою договору оренди щодо тієї ж самої земельної ділянки, йому стало відомо лише після отримання 22.10.2019 витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. При цьому вказана обставина відповідачкою жодним чином не спростована.

Відтак, судом встановлено, що встановлені Главою 19 ЦК України строки позовної давності позивачем пропущені не були, а посилання відповідачки про необхідність застосування наслідків спливу строків позовної давності є необґрунтованими.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У відповідності до ч.2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно зі ст.536 ЦК України, 1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. 2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Єдиною нормою, яка встановлює розмір такого проценту є ст.625 ЦК України, у відповідності до якої 1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. 2.Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З моменту, коли у відповідачки відпала правова підстава отримання грошей від позивача, у неї виникло відповідне грошове зобов`язання щодо їх повернення.

З огляду на викладене вище, посилання позивача, що він передав відповідачці грошові кошти у розмірі 4000 доларів США не відповідають дійсності.

Судом встановлено, що відповідачці були передані 21000,00 грн.

Таким чином, відсутні жодні належні правові підстави розраховувати суму основного боргу виходячи із 4000,00 доларів США у гривні за курсом на дату повернення.

Відтак, у цій частині позов підлягає частковому задоволенню в сумі 21000,00 грн.

З огляду на положення цитованої вище ст.625 ЦК України, сума 3% річних, а також сума інфляційних збитків, підлягають стягненню, а відтак позов у цій частині підлягає задоволенню.

У той же час стягнення пені у відповідності до ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» не вбачається за можливе, позаяк вказаний закон не може бути застосований до спірних правовідносин, адже у відповідності до його преамбули, він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Із огляду на викладене, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись стст. 4, 5, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 76, 77, 80, 81, 82, 137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

-безпідставно набуті кошти в сумі 21000 (двадцять одна тисяча) грн 00 коп.,

-відсотки за користування грошовими коштами у сумі 7839 (сім тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн 14 коп.,

-інфляційні збитки в сумі 57955 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 80 коп.

-судовий збір у сумі 867 (вісімсот шістдесят сім) грн 95 коп.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 .

Повний текст рішення проголошений 25.02.2022 о 16.45 год.

Суддя