Постанова від 22.11.2007 по справі 10/11-163

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2007 р. № 10/11-163

Вищий господарський суду України в складі колег ії

суддів: Грейц К.В. - головуючого,

Бакуліної С.В.,

Глос О.І.,

розглянувши касаційну ска ргу ТОВ "Домобудівник"

на постанову від 21.09.2007

Львівського апеляційного господарського суду

у справі господарського су ду Тернопільської області № 10/11-163

за позовом ТОВ "Шляхбуд"

до

3-тя особа ТОВ "Домобудівник"

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Тернопіль

за участю Військового п рокурора Тернопільського га рнізону

про спонукання повернути май но, передане на зберігання

за участю представників:

- позивача Арбітражного керуючого Монастирського Ф.К.

- відповідача

- 3-ї особи Бочана І.П.

Панченка А.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарсько го суду Тернопільської облас ті від 07.05.2007 року у справі № 10/11-163 (с уддя Півторак М.Є.), залишеним без змін постановою Львівськ ого апеляційного господарсь кого суду від 21.09.2007 (колегія суд дів у складі головуючого суд ді Галушко Н.А., суддів Процик Т.С., Юрченко Я.О.), позовні вимог и Товариства з обмеженою від повідальністю “Шляхбуд” в ос обі ліквідатора Монастирськ ого Ф.К., задоволені частково, зобов' язано ТОВ “Домобудів ник” в десятиденний строк з д ня набрання рішення законної сили повернути ТОВ “Шляхбуд ” майно, яке передано на збері гання, а саме 312,25 тон цементу ма рки М-400, вартість якого склада є 140512,25 грн., в решті позовних вим ог відмовлено.

Рішення та постанова у спра ві прийняті з посиланням на п реюдиціальні факти, встановл ені рішенням від 10.07.2002 Господар ського суду Тернопільської о бласті у справі № 5/216-2230, яким, зок рема, підтверджено, що на відп овідальному зберіганні у ТОВ “Шляхбуд” знаходився цемент марки М-400 в кількості 312,25 тон, що належить Тернопільській КЕЧ району, при цьому, правовідно сини між ТОВ “Шляхбуд” та ТОВ “Домобудівник” не були врег ульовані окремим договором н а зберігання цементу марки М -400 в кількості 312,25 тон, а тому у ві дповідності зі ст.ст. 938, 942 Цивіл ьного кодексу України якщо с трок зберігання у договорі н е встановлений і не може бути визначений виходячи з його у мов, зберігач зобов' язаний зберігати річ до пред' явлен ня поклажодавцем вимоги про її повернення та якщо зберіг ання здійснюється безоплатн о, зберігач зобов' язаний пі клуватись про річ як про свою власну, отже, враховуючи вимо гу позивача від 21.06.2006 № 44 про пове рнення цементу в кількості 528 тон, відповідач зобов' язани й повернути 312,25 тон цементу мар ки М-400, оскільки в решті вимоги позивача не доведені.

ТОВ “Домобудівник”, не пого джуючись з рішенням та поста новою у справі в частині задо волення позову, у поданій кас аційній скарзі просить їх ск асувати як прийняті з поруше нням вимог ст. ст. 208, 937, 950 Цивільн ого кодексу України та прийн яти нове рішення про відмову в позові повністю. Свої вимог и скаржник обґрунтовує тим, щ о, за його переконанням, судам и попередніх інстанцій помил ково встановлено наявність м іж сторонами за справою дого вірних правовідносин зі збер ігання майна та не прийнято д о уваги той факт, що, всупереч посиланням суду на вимоги ст . ст. 938, 942 ЦК України, відповідач не мав фізичних можливостей для якісного зберігання аре штованого цементу понад вста новлені норми часу при його м олекулярних властивостях ка м' яніти.

ТОВ “Шляхбуд” в особі арбіт ражного керуючого Монастирс ького Ф.К. у відзиві на касацій ну скаргу проти її задоволен ня заперечує та просить прий няті судові акти у справі зал ишити без змін, як законні та о бґрунтовані, посилаючись на те, що між сторонами за справо ю в 1999 році виникли правовідно сини зі схову цементу, який ві дповідач використав у своїй господарській діяльності і в ідповідно до ст. 419 ЦК УРСР має в ідповідати за втрату і неста чу майна в розмірі його варто сті, тому його посилання на пс ування цементу є безпідставн ими.

В поясненнях на касаційну с каргу військовий прокурор Те рнопільського гарнізону заз начає, що знаходження спірно го майна на відповідальному зберіганні у ТОВ “Домобудівн ик” підтверджується довідко ю від 24.07.2002 № 13-43 про наслідки реві зії окремих питань фінансово -господарської діяльності ТО В “Домобудівник”, проведеної контрольно-ревізійним відді лом в м. Тернополі, зазначений цемент відповідач використа в на власний розсуд, що засвід чено протоколом від 17.06.2002 допит у свідка - головного бухгалт ера ТОВ “Домобудівник”, тому 04.06.2002 арешт був накладений не н а цемент, а на інші товарно-мат еріальні цінності, в зв' язк у з чим відповідач на підстав і ст. 949 ЦК України має повернут и позивачеві відповідну кіль кість речей того самого роду , якості і в такому ж стані, в як ому вони були передані на збе рігання.

Склад колегії суддів , якою згідно ухвали від 06.11.2007 пр ийнята до провадження касаці йна скарга у справі, змінено р озпорядженням Заступника Го лови Вищого господарського с уду України від 22.11.2007 № 02-12.2/384.

Заслухавши у відкритому с удовому засіданні пояснення представників сторін, перев іривши повноту встановлення обставин справи та правильн ість їх юридичної оцінки в по станові апеляційного та ріше нні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційн а скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наст упного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 11.01.2007 звернувся до суду з позовом про зобов' язання відповідача повернут и передане йому на зберіганн я майно - 528 тон цементу варті стю на день подання позову 237000 грн.

В обґрунтування своїх позо вних вимог позивач послався на накладення 04.06.2002 за постанов ою слідчого військової проку ратури Тернопільського гарн ізону від 24.05.2002 арешту на товарн о-матеріальні цінності на су му 79229,25 грн., тобто, на цемент в кі лькості 528 тон, який знаходить ся у ТОВ “Домобудівник” і нал ежить ТОВ “Шляхбуд”, що підтв ерджується також довід кою від 24.07.2002 № 13-43 про наслідки ре візії окремих питань фінансо во-господарської діяльності ТОВ “Домобудівник”, проведе ної контрольно-ревізійним ві дділом в м. Тернополі, згідно я кої станом на 01.07.2002 по даним бух галтерського обліку ТОВ “Дом обудівник” рахується кредит орська заборгованість перед ТОВ “Шляхбуд” в сумі 79243,16 грн.

Під час розгляду спр ави судами попередніх інстан цій встановлено, що в серпні 19 99 року по накладних №№ 279523, 279512, 279510, 2 79511, 279513 Тернопільська КЕЧ район у отримала від ВАТ “Івано-Фра нківськцемент” 5 вагонів цементу в кількості 350 тон і у з в'язку із відсутністю у Терно пільської КЕЧ району коштів для розкредитування вагонів , за погодженням із командува нням КЕУ Західного регіону, Т ернопільська КЕЧ району дала вказівки залізниці на переа дресацію 5 вагонів цементу на ТОВ “Шляхбуд”.

В ході провадження досудо вого слідства по кримінальні й справі відносно ТВО началь ника Тернопільської КЕЧ райо ну ОСОБА_1, а в подальшому п о кримінальній справі за фак том розтрати службовими особ ами ТОВ “Шляхбуд” майна Терн опільської КЕЧ району було в становлено, що спірне майно, а саме цемент М-400 в кількості 350 т он, в серпні 1999 року ТОВ “Шляхбу д” був переданий ТОВ “Домобу дівник”, що підтверджується довідкою від 24.07.2002 № 13-43 про наслі дки ревізії окремих питань ф інансово-господарської діял ьності ТОВ “Домобудівник”, п роведеної контрольно-ревізі йним відділом в м. Тернополі.

Крім цього, як встановлено с удами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суд у Тернопільської області від 10.07.2002 у справі №5/216-2230, задоволено п озов військового прокурора Т ернопільського гарнізону, по даний в інтересах Тернопільс ької КЕЧ району, про зобов'яза ння ТОВ “Шляхбуд” повернути цемент М-400 в кількості 312,25 тон в місячний строк з дня прийнят тя рішення. Як вбачається з да ного судового рішення, судом встановлено факт, що між стор онами виникли правовідносин и, які регулюються главою 36 Ци вільного кодексу Українсько ї РСР, а саме статтею 415 Цивільн ого кодексу Української РСР, відповідно до вимог якої осо ба, що здала майно на схов, впр аві в будь-який час зажадати й ого від свого охоронця, а охор онець зобов'язаний повернути майно на першу вимогу особи, щ о здала його на зберігання, не залежно від строку схову.

Положення зазначеного ріш ення покладені як преюдиціал ьні в основу висновку судів п опередніх інстанцій про вини кнення аналогічних правовід носин зі зберігання майна - цементу тієї ж кількості і ті єї ж марки - між сторонами за цією стравою - ТОВ Шляхбуд” (позивачем) і ТОВ “Домобудівн ик” (відповідачем), а, отже, і пр о наявність за приписами ст. с т. 938, 942 Цивільного кодексу Укра їни у відповідача зобов' яза нь з повернення цього майна п озивачеві.

Разом з тим, колегія суддів вважає ці висновки судів поп ередніх інстанцій передчасн ими, суперечливими і такими, щ о не ґрунтуються на повно вст ановлених обставинах справи .

Так, рішенням Господарсько го суду Тернопільської облас ті від 10.07.2002 у справі №5/216-2230 за позо вом військового прокурора Те рнопільського гарнізону в ін тересах Тернопільської КЕЧ р айону про зобов'язання ТОВ “Ш ляхбуд” повернути цемент М-400 в кількості 312,25 тон встановлен і правовідносини щодо зберіг ання цього майна між його вла сником - Тернопільською КЕЧ р айону - і відповідачем - ТОВ “Шляхбуд”, в зв' язку з чим фа кти, встановлені цим рішення м, не можуть бути застосовані до спору між ТОВ Шляхбуд” (поз ивачем) і ТОВ “Домобудівник” (відповідачем), отже, поширенн я на правовідносини між ними зобов' язань, що виникають з договору зберігання з засто суванням норм глави 66 Цивільн ого кодексу України за відсу тності між сторонами за спра вою такого договору колегія суддів вважає безпідставним .

При цьому, колегія суддів за значає, що позивач, в порушенн я вимог ст. 33 ГПК України не дов одив належними і допустимими доказами наявність таких пр авовідносин з відповідачем, адже, не обґрунтував позовні вимоги будь-якими приписами чинного матеріального закон одавства, а суди попередніх і нстанцій на виконання припис ів ст. 38 ГПК України під час роз гляду справи не витребовувал и і не досліджували будь - як их документів і доказів, з яки х можна було б встановити дій сні правовідносини сторін за справою, підстави і предмет п озову, а також факт приналежн ості позивачеві і умови пере дання відповідачеві спірног о майна, яке визначено позива чем як цемент без будь-яких ін дивідуалізуючих ознак в дові льному режимі як щодо кілько сті - 528 тон, так і щодо його варт ості - 237000 грн., і щодо якого, як вв ажає позивач, продовжує діят и арешт, накладений 04.06.2002 за пос тановою слідчого військової прокуратури Тернопільськог о гарнізону від 24.05.2002, натомість судами спір вирішено щодо ма йна - 312,25 тон цементу марки М-400 ва ртістю 140512,25 грн., яке належить Т ернопільській КЕЧ і знаходит ься на зберіганні ТОВ “Шляхб уд”.

Крім того, колегія суддів за значає, що довідкою від 24.07.2002 № 13- 43 про наслідки ревізії окреми х питань фінансово-господарс ької діяльності ТОВ “Домобуд івник”, проведеної контрольн о-ревізійним відділом в м. Тер нополі, на яку посилався пози вач і яку покладено в основу с удових актів за справою, зафі ксовано не факт знаходження спірного майна на зберіганні у відповідача, а здійснення н им розрахунків з позивачем з а отримані 840 тон цементу шлях ом передачі 3-х кімнатної квар тири вартістю 67091 грн. та відпус к матеріалів на суму 19572,26 грн., з відки станом на 01.07.2002 у ТОВ “Дом обудівник” рахується кредит орська заборгованість перед ТОВ “Шдяхбуд” в сумі 79243,16 грн., в зв' язку з чим суди попередн іх інстанцій не звернули ува гу на те, що протоколом від 04.06.2 002 накладення арешту на майно, яке належить ТОВ “Шляхбуд” і знаходиться у ТОВ “Домобуді вник”, арешт фактично наклад ено не на цемент, а на товарно- матеріальні цінності сумарн ою вартістю 79299,25 грн.

З огляду на викладене, не мо жливо дійти ґрунтовного висн овку про виникнення у позива ча права вимоги визначеного ним в якості спірного майна і відповідного зобов' язання у відповідача повернути так е майно.

Відповідно до постанови Пл енуму Верховного суду Україн и від 29.12.1976 №11 “Про судове рішенн я”, рішення є законним тоді, ко ли суд, виконавши всі вимоги п роцесуального законодавств а і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив сп ір у відповідності з нормами матеріального права, що підл ягають застосуванню до даних правовідносин.

Мотивувальна частина ріше ння повинна містити встановл ені судом обставини, а також о цінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші доказ и, суд має це обґрунтувати. Мот ивувальна частина рішення по винна мати також посилання н а закон та інші нормативні ак ти матеріального права, на пі дставі яких визначено права і обов' язки сторін у спірни х правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відобр ажені обставини, що мають зна чення для даної справи, висно вки суду стосовно встановлен их обставин і правові наслід ки є вичерпними, відповідают ь дійсності і підтверджуютьс я достовірними доказами, дос лідженими в судовому засідан ні.

Резолютивна частина рішен ня повинна містити чіткі та б езумовні висновки, що ґрунту ються на аналізі та оцінці фа ктичних обставин, викладених у його мотивувальній частин і, та відповідати застосован им до спірних відносин норма м права.

Однак, в порушення цих припи сів і вимог ст. 84 ГПК України су дами не встановлена наявніст ь чи відсутність обставин, як і входять до предмету доказу вання, зокрема, наявність у по зивача встановленого догово ром або законом права вимоги певного майна і виникнення у відповідача кореспондуючог о такому праву зобов' язання повернути це майно.

Таким чином, не встановленн я судами попередніх інстанці й вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у спр аві, є порушенням ч.1 ст.43 ГПК Ук раїни і виключає можливість висновку суду касаційної інс танції щодо правильності зас тосування норм матеріальног о права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені проц есуальним законодавством ме жі перегляду справи в касаці йній інстанції не дають їй пр ава встановлювати або вважат и доведеними обставини, що не були встановлені попереднім и судовими інстанціями, ріше ння та постанова у справі під лягають скасуванню з передач ею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду с прави необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з' ясувати і перевірити в сі фактичні обставини спра ви, об' єктивно оцінити док ази, що мають значення для її р озгляду та вирішення спору п о суті і, в залежності від вста новленого, прийняти обґрунто ване та законне судове рішен ня.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Гос подарського процесуального кодексу України, Вищий госпо дарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівсько го апеляційного господарськ ого суду від 21.09.2007 у справі госп одарського суду Тернопільсь кої області № 10/11-163 та рішення ві д 07.05.2007 у цій справі скасувати.

Справу направити на нови й розгляд до господарського суду Тернопільської област і.

Касаційну скаргу ТОВ “До мобудівник” задовольнити ча стково.

Головуючий суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Глос