Ухвала

від 22.02.2022 по справі 522/13393/16-к

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/13393/16-к

Номер провадження:1-в/521/295/22

УХВАЛА

Іменем України

22 лютого 2022 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , розглянувши клопотання захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна та роз`яснення вироку, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшло клопотання захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна та роз`яснення вироку.

Обґрунтовуючи клопотання, зазначає, що вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 09 липня 2020 року ОСОБА_2 , визнано виною у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст 190 КК України та призначено їй покарання: за ч. 2 ст. 190 КК України, у виді позоавлення волі на строк 2 (два) роки;

На підставі п. З ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання, за ч. 2 ст. 190 КК України: у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, у зв`язку із закінченням строків давності.

- за ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України: у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 190 КК України: у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 10 (десять) місяців, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч.

3 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 10 (десять) місяців, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

Таким чином зазначеним вироком призначено конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

28 вересня 2020 року, тобто після винесення вироку, ОСОБА_2 (рнокпп: НОМЕР_1 ) прийняла спадщину у вигляді 2/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

12 жовтня 2010 року державним виконавцем першого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження ВП №63239981 відносно ОСОБА_2 (рнокпп: НОМЕР_1 ).

При тому виконавче провадження відкрито щодо виконання вищезазначеного вироку у справі №522/13393/16-к.

27 січня 2021 року державним виконавцем накладено арешт не все майно ОСОБА_2 про що свідчить відповідна постанова державного виконавця.

Відповідно інформації про виконавче провадження від 01 лютого 2022 року зазначене виконавче провадження - відкрито, а отже на теперішній час державний виконавець здійснює примусове стягнення у вигляді конфіскації, в тому числі і відносно частини будинку, якій ОСОБА_2 прийняла у спадщину після винесення вироку.

Відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 02 лютого 2022 року можливо встановити, 2/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 є єдиним житлом ОСОБА_2 . Тобто іншого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та де вона має право мешкати - не має.

Також із зазначеного витягу можливо встановити, що на частину будинку ОСОБА_2 накладений арешт постановою про арешт майна боржника від 27 січня 2021 року в рамках виконавчого провадження ВП №63239981, яке відкрито щодо виконання вироку суду у справі №522/13393/16-к.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 КК України, додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Виходячи із змісту зазначених статей не передбачена конфіскація майна на протязі всього часу життя осудженої особи. Тобто конфіскація може бути застосована виключно до майна, яким осуджена особа володіє на момент ухвалення відповідного вироку суду. Відповідно до вищезазначеного можливо встановити, що частину будинку ОСОБА_2 отримала у власність після винесення вироку суду, тому це майно не може бути конфісковано.

Крім зазначеного, відповідно до ч. 3 ст. 59 КК України, перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України. Відповідно до Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком, не підлягають конфіскації жилий будинок з господарськими будівлями в сільській місцевості, якщо засуджений та його сім`я постійно в ньому проживають.

У зв`язку з тим, що зазначена частина будинку є єдиним об`єктом права власності, а отже єдиним житлом осудженої ОСОБА_2 воно не підлягає конфіскації відповідно до зазначеної норми. Більш того є фактична пряма заборона щодо конфіскації єдиного житла осудженої.

Посилаючись на зазначене, адвокат просив: скасувати арешт накладений постановою державного виконавця першого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12 жовтня 2010 року в рамках виконавчого провадження ВП №63239981 під час виконання вироку Малиновського районного суду м. Одеси у справі №522/13393/16-к щодо конфіскації на користь держави майна засудженої ОСОБА_2 - в частині 2/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 (рнокпп: НОМЕР_1 ) на підставі свідоцтва про прийняття спадщини від 28 вересня 2020 року. Та роз`яснити вирок Малиновського районного суду м. Одеси у справі №522/13393/16-к в частині конфіскації майна засудженої ОСОБА_2 , а саме: чи підлягає конфіскації єдине житло ОСОБА_2 , яке набуте після винесення вищезазначеного вироку суду, в порядку спадкування у вигляді 2/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 (рнокпп: НОМЕР_1 ) на підставі свідоцтва про прийняття спадщини від 28 вересня 2020 року.

Дослідивши клопотання та додані до нього документи, суддя вважає необхідним відмовити у відкритті провадження, з наступних підстав.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка взаконіна вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Судом установлено, що вироком Малиновського районого суду м. Одеси від 09 липня 2020 року ОСОБА_2 , було визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.3ст.28 ч. 3 ст. 358, ч.4 ст. 190 КК України та призначено їй покарання:

- за ч. 2 ст. 190 КК України: у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74ККУкраїни звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання, за ч. 2 ст. 190 КК України: у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, у зв`язку із закінченням строків давності.

- за ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України: у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 190 КК України: у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 10 (десять) місяців, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 10 (десять) місяців, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

28 вересня 2020 року, тобто після винесення вироку, ОСОБА_2 (рнокпп: НОМЕР_1 ) прийняла спадщину у вигляді 2/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

На підставі виконавчого листа № 522/13393/16-к, виданого 21 вересня 2020 року Малиновським районним судом м. Одеси, державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), було накладено арешт на все майно ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 02 лютого 2022 року № 297441886, вбачається, що на частину будинку ОСОБА_2 накладений арешт постановою про арешт майна боржника від 27 січня 2021 року в рамках виконавчого провадження ВП №63239981, яке відкрито щодо виконання вироку суду у справі №522/13393/16-к.

Питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленомуКПК УкраїнитаКримінально-виконавчим кодексом України(далі -КВК України).

Згідно з частиною другоюстатті 52 Кримінального кодексу України(далі -КК України) додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина першастатті 59 КК України).

Статтею 48 КВК Українипередбачено, суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження».

Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (частини перша, третястатті 49 КВК України).

Спеціальнимзаконом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій на час виконання вироку в частині конфіскації майна, єЗаконом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження»(далі - Закон № 1404-VIII).

У даній справі захисник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту, накладеногов порядку виконання вироку суду про конфіскацію майна, як додаткового покарання.

Таким чином, порядок судового оскарження урегульованоЗаконом № 1404-VIII, відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першоїстатті 3 Закону № 1404-VIIIпідлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбаченихзакономвипадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначенихзакономабо міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, якізакономвизнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання зазакономпокладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Тому необхідно розрізняти випадки звернення до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (рішень, ухвал, постанов судів різних юрисдикцій) та в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень інших органів (постанов, наказів, ухвал та інших документів), які є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню відповідно достатті 3 Закону№ 1404-VIII.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 74 Закону № 1404-VIIIрішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Статтею 537 КПК України урегульовані питання, які вирішуються під час виконання вироків. Положеннями статті 539 КПК України визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку. Проте зазначеними нормами закону не встановлено порядку скасування арешту, накладеного в порядку виконання вироку про конфіскацію майна як вид покарання. Відсутнє і посилання на можливість такого скасування за правилами ЦПК України.

Крім того, положеннями КПК України (розділом VIII) не встановлено порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення щодо конфіскації майна у кримінальному провадженні.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вказане клопотання про зняття арешту не може бути вирішене в порядку виконання вироку суду за правилами КПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19Кодексу адміністративногосудочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З огляду на те, що у першого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні перебуває виконавче провадження №63239981 по виконанню виконавчого листа №522/13393/16-к від 21.09.2020, виданого на виконання вироку в частині конфіскації майна, відтак ОСОБА_2 як учасник виконавчого провадження на підставі положень статті 287КАС України має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено її права, свободи чи інтереси.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року по справі № 383/493/18.

Щодо вимог в частині роз`яснення вироку суду.

Відповідно до ч.1 ст.380КПК України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Отже, за змістом вказаної норми закону, роз`ясненню підлягає лише незрозуміле судове рішення, зумовлене його нечіткістю за змістом, можливістю різного тлумачення висновків суду, коли воно є незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, та тих осіб, котрі будуть здійснювати його виконання. При цьому під час роз`яснення судового рішення не може ставитися питання про зміну рішення, про внесення до нього нових даних або про роз`яснення мотивів прийняття рішення.

У ході роз`яснення рішення суд повинен тлумачити юридичні терміни, а не загальновживані слова. Як вбачається з матеріалів провадження, ухвалений вирок суду, як його мотивувальна, так і резолютивна частини, викладені загальновживаними словами, містять чіткий і зрозумілий характер, із зазначенням мотивів та правових підстав прийнятого рішення.

Разом із тим, вказана норма не визначає критеріїв, за якими можна об`єктивно установити доцільність роз`яснення судового рішення, а тому вона визначається судом за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з загальних засад судочинства.

Таким чином, суд може роз`яснити своє рішення у разі, і, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної його частини. Роз`яснюючи судове рішення, суд не вносить змін до його тексту, він може лише більш повно і ясно роз`яснити його суть, метою кращого розуміння такого рішення особами, які беруть участь у справі або державним виконавцем.

Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викладає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушуються питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

Більш чітке роз`яснення мотивів прийняття суддею рішення фактично призведе до внесення у нього зміни по суті, що згідно ст.380КПК України не допускається, оскільки вказане виходить за межі його роз`яснення.

Наведені заявником доводи щодо незрозумілості вироку суду не стосуються передбачених законом підстав роз`яснення судового рішення, а тому вимоги про його роз`яснення в цій частині є необґрунтованими.

Разом з цим, заява за своєю суттю не є заявою про роз`яснення вказаного вироку Малиновського районного суду м. Одеси, оскільки фактично містить в собі нові вимоги про які не йшлося в вказаному вироку Малиновського районного суду м. Одеси, а саме про можливість конфіскацію житла ОСОБА_2 , яке набуте після винесення вироку суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 7, 26, 174, 309, 380 КПК України, суддя, -

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті провадження за клопотанням захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна та роз`яснення вироку.

Клопотання захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна та роз`яснення вироку, з усіма доданимидо ньогоматеріалами, - повернути особі, яка її подала.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1