Ухвала

від 28.07.2022 по справі 522/13393/16-к

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1303/22

Справа № 522/13393/16-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , діючого в інтересах засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22.02.2022 року про відмову у відкритті провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна та роз`яснення вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2020 року

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції

До Малиновського районного суду м.Одеси звернувся адвокат ОСОБА_6 , діючий в інтересах засудженої ОСОБА_7 із клопотанням про скасування арешту майна та роз`яснення вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2020 року відносно ОСОБА_7 , засудженої цим вироком за ч.2 ст.190, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України.

Оскаржуваною ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.02.2022 року було відмовлено у відкритті провадження за клопотанням адвоката.

Суд мотивував своє рішення тим, що вказане клопотання про зняття арешту не може бути вирішене в порядку виконання вироку суду за правилами КПК України. Що стосується клопотання про роз`яснення вироку суду першої інстанції, суд, відмовляючи зазначив, що заява адвоката за своєю суттю не є заявою про роз`яснення вказаного вироку Малиновського районного суду м. Одеси, оскільки фактично містить в собі нові вимоги про які не йшлося в вказаному вироку Малиновського районного суду м. Одеси, а саме про можливість конфіскацію житла ОСОБА_7 , яке набуте після винесення вироку суду.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала

На дану ухвалу адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вважає ухвалу незаконною та такою, що винесена з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону. В апеляційній скарзі посилається на те, що чинним законодавством не передбачена конфіскація майна протягом всього часу життя осудженої особи.

Так, засуджена ОСОБА_7 частину житлового будинку отримала вже після винесення вироку суду, а у відповідності до вимог ч.3 ст.59 КК України та Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком, житловий будинок з господарськими будівлями в сільській місцевості, якщо засуджений там проживає конфіскації не підлягають. 28.09.2020 року, тобто після постановлення вироку, ОСОБА_7 прийняла спадщину у вигляді 2/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . При цьому, це є її єдине житло, а відтак (на думку адвоката) це майно не може підлягати конфіскації.

На підставі викладеного, просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд клопотання в суді першої інстанції.

Адвокат ОСОБА_6 надіслав до апеляційного суду заяву, в якій просив розглянути його апеляційну скаргу за його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Згідно ч.1 ст.406 КПК України суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

Враховуючи належне сторін про день та час розгляду справи та надходження клопотань сторін про здійснення провадження за їх відсутності, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Апеляційним судом встановлено, що адвокат ОСОБА_6 , до діючий в інтересах засудженої ОСОБА_7 , звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із клопотанням про скасування арешту майна та роз`яснення вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2020 року, яким ОСОБА_7 було засуджено за ч.3 ст.28 ч.3 ст.358 та ч.4 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 10 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої. Після ухвалення вироку, ОСОБА_7 прийняла спадщину у вигляді 2/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , на яку накладений арешт постановою про арешт майна боржника від 27.01.2021 року в рамках виконавчого провадження ВП №63239981, яке відкрито щодо виконання вироку суду у справі.

Вважаючи, що зазначене майно не підлягає конфіскації, захисник засудженої ОСОБА_7 просив: скасувати арешт накладений постановою державного виконавця першого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 12.10.2010 року в рамках виконавчого провадження ВП №63239981 під час виконання вироку Малиновського районного суду м. Одеси у справі №522/13393/16-к щодо конфіскації на користь держави майна засудженої ОСОБА_7 - в частині 2/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про прийняття спадщини від 28.09.2020 року. Також просив роз`яснити вирок Малиновського районного суду м. Одеси у справі №522/13393/16-к в частині конфіскації майна засудженої ОСОБА_7 , а саме: чи підлягає конфіскації єдине житло ОСОБА_7 , яке набуте після винесення вищезазначеного вироку суду, в порядку спадкування у вигляді 2/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про прийняття спадщини від 28.09.2020 року.

Відмовляючи увідкритті провадженняза клопотаннямадвоката ОСОБА_6 в частиніскасування арештумайна,суд виходивз того,щовказане клопотання про зняття арешту не може бути вирішене в порядку виконання вироку суду за правилами КПК України.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленомуКПК Українита КВК України.

Згідно з ч.2 ст.52 КК Українидодатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна, яке полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч.ст.59 КК України).

Статтею 48 КВК Українипередбачено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження».

Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (ч.1, 3ст.49 КВК України).

Спеціальнимзаконом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій на час виконання вироку в частині конфіскації майна, єЗаконом України «Про виконавче провадження».

У даній справі захисник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту, накладеногов порядку виконання вироку суду про конфіскацію майна, як додаткового покарання.

Таким чином, порядок судового оскарження урегульованоЗаконом України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбаченихзакономвипадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначенихзакономабо міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, якізакономвизнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбаченихЗаконом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання зазакономпокладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Тому необхідно розрізняти випадки звернення до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (рішень, ухвал, постанов судів різних юрисдикцій) та в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень інших органів (постанов, наказів, ухвал та інших документів), які є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню відповідно достатті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1, 2ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Статтею 537 КПК України урегульовані питання, які вирішуються під час виконання вироків. Положеннями ст.539 КПК України визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку. Проте зазначеними нормами закону не встановлено порядку скасування арешту, накладеного в порядку виконання вироку про конфіскацію майна як вид покарання. Відсутнє і посилання на можливість такого скасування за правилами ЦПК України.

Крім того, положеннями КПК України (розділом VIII) не встановлено порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення щодо конфіскації майна у кримінальному провадженні.

Таким чином, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вказане клопотання про зняття арешту не може бути вирішене в порядку виконання вироку суду за правилами КПК України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З огляду на те, що у першого Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні перебуває виконавче провадження №63239981 по виконанню виконавчого листа №522/13393/16-к від 21.09.2020, виданого на виконання вироку в частині конфіскації майна, відтак ОСОБА_7 як учасник виконавчого провадження на підставі положень статті 287КАС України має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено її права, свободи чи інтереси.

Такі висновки суду першої інстанції та апеляційного суду узгоджуються з правовими висновками, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року по справі № 383/493/18.

Враховуючи те, що захисник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 звернувся з клопотанням про скасування арешту майна, яке не підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за таким клопотанням.

Апеляційний суд звертає увагу, що засуджена або її представник мають процесуальне право звернутись з таким клопотанням в порядку адміністративного судочинства.

Що стосується клопотання адвоката ОСОБА_6 в частині роз`яснення вироку суду, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вже зазначалось, захисник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 просив роз`яснити вирок Малиновського районного суду м. Одеси у справі №522/13393/16-к в частині конфіскації майна засудженої ОСОБА_7 , а саме: чи підлягає конфіскації єдине житло ОСОБА_7 , яке набуте після винесення вищезазначеного вироку суду, в порядку спадкування у вигляді 2/6 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про прийняття спадщини від 28.09.2020 року.

Відповідно до вимог ст.380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення протягом десяти днів з повідомленням особи, яка звернулася із заявою про роз`яснення судового рішення, та учасників судового провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз`яснення рішення. Копія ухвали про роз`яснення судового рішення не пізніше наступного дня після її постановлення надсилається особі, що звернулася із заявою про роз`яснення судового рішення, учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні. Ухвалу про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні може бути оскаржено в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз`яснення судового рішення, та учасниками судового провадження.

Системний аналіз зазначеної норми закону дозволяє апеляційному суду дійти висновку, що за результатом розгляду клопотання про роз`яснення судового рішення суд може його задовольнити та роз`яснити рішення, або відмовити у його задоволенні.

Разом з тим, дійшовши висновку, що наведені заявником доводи щодо незрозумілості вироку суду не стосуються передбачених законом підстав роз`яснення судового рішення, а тому вимоги про його роз`яснення в цій частині є необґрунтованими, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке не передбачене діючим КПК України при вирішенні даного питання, а саме відмовив у відкритті провадження за клопотанням про роз`яснення судового рішення, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодилосуду ухвалитизаконне таобґрунтоване судоверішення,що відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування ухвали суду в цій частині.

Відповідно доп.6ч.1ст.407КПК України,за наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна ухвалусуду першоїінстанції судапеляційної інстанціїмає право скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Пунктом 3 ч.1 ст.409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Приписами ч.1 ст.412 КПК України, передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд позбавлений можливості ухвалити остаточне рішення за результатами розгляду клопотання адвоката ОСОБА_6 про роз`яснення судового рішення, оскільки судом першої інстанції не було здійснено розгляд даного питання по суті.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження за клопотанням про роз`яснення судового рішення, яка прийнята з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду даного питання у суді першої інстанції.

Керуючись ст. 370, 372, 380, 404-407, 409, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , діючого в інтересах засудженої ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22.02.2022 року в частині відмови у відкритті провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_6 , діючого в інтересах засудженої ОСОБА_7 про роз`яснення вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2020 року скасувати та призначити новий судовий розгляд даного питання у тому ж суді першої інстанції тим же складом суду.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4