Постанова

від 07.02.2022 по справі 902/591/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року Справа № 902/591/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

прокурора - Котяй І.В.

позивача Державного агентства рибного господарства України - не з`явився

позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій і Хмельницькій областях - не з`явився

відповідача Державного підприємства "Укрриба" - не з`явився

відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" - не з`явився

розглянувши апеляційні скарги першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021 р. ухвалене у м. Вінниці, повний текст складено 13.10.2021 р.

у справі № 902/591/20 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій і Хмельницькій областях

до відповідачів:

1. Державного підприємства "Укрриба"

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство"

про визнання недійсним договору зберігання державного майна, додаткових угод та повернення майна

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021 р. у справі № 902/591/20 позов задоволено частково. Зобов`язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Дашівське рибоводне господарство повернути державі Україна в особі Державного агентства рибного господарства України державне майно гідротехнічні споруди, передані товариству відповідно до договору зберігання з правом користування № 21/05 від 01.09.2005 р. В позові в частині визнання недійним договору зберігання з правом користування № 21/05 від 01.09.2005 р., укладеного Державним підприємством Укрриба та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Дашівське рибоводне господарство та додаткових угод до нього від 01.11.2005 р., 01.05.2006 р., 01.07.2006 р., 01.04.2007 р., 01.11.2012 р., 01.04.2013 р., 28.08.2015 р. відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, перший заступник прокурора Вінницької області звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд вказав на те, що позивачами пропущений строк позовної давності за позовною вимогою про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 21/05 від 01.09.2005 р. та додаткових угод до нього, при цьому позивачами не доведено суду поважність причин пропуску строку позовної давності. Вважає, що такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам та нормам законодавства.

Зазначає, що наявність діючого спірного договору зберігання позбавляє власника можливості реалізації своїх повноважень щодо розпорядження та (або) користування належними йому гідротехнічними спорудами.

При цьому доводить, що оскільки до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, тому прокурором мотивовано підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі шляхом пред`явлення негаторного позову, оскільки такі вимоги можуть бути пред`явлені позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення (постанова ВП ВС від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц).

З урахування часткового задоволення позовних вимог вважає, що судом першої інстанції невірно здійснено розподіл витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного просить рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021 р. у справі № 902/591/20 в частині визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 21/05 від 01.09.2005 р. укладеного між ДП «Укрриба» і СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» та додаткових угод до нього, а також в частині стягнення з Вінницької обласної прокуратури на користь СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 4204 грн, скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги в частині визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 21/05 від 01.09.2005 р. укладеного між ДП «Укрриба» та СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» та додаткових угод до нього задоволити.

СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» подало до суду відзив на апеляційну скаргу першого заступника прокурора Вінницької області (вх. № 188/22 від 11.01.2022 р.), однак відзив не підписаний представником відповідача, тому на підставі ч.4 ст.170 ГПК України колегія суддів залишає такий відзив без розгляду.

Першим заступником прокурора Вінницької області подано до суду відповідь на відзив СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» у якому зазначає, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.06.2020 р. у справі № 686/16196/15-ц, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України) позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Вважає, що прокурором мотивовано позовні вимоги в повному обсязі, а твердження СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» у відзиві на апеляційну скаргу повністю спростовуються постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 р. у справі № 902/591/20, судовою практикою та матеріалами позовної заяви.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" також не погодилося із рішенням суду першої інстанції та звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про повернення державі Україна в особі Державного агентства рибного господарства України гідротехнічних споруд.

Скаржник посилається на ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» і доводить, що в матеріалах справи відсутні листи, які направляв прокурор перед поданням позову до суду, в яких би містилося повідомлення про те, що він буде здійснювати захист інтересів держави.

Вважає, що прокурор жодним чином не обґрунтував суду наявність підстав для звернення до суду замість позивачів. Натомість позивачі були у постійному контакті з відповідачами, вели з ними переговори, всі разом намагалися урегульовувати відносини відповідно до вимог чинного законодавства та змін. Так і позивачі, і відповідачі розуміли, що які-небудь зміни у договірні відносини можуть завдати шкоди інтересам держави, як-от: пошкодження майна, його знищення, розкрадання у випадку відсутності охорони; пошкодження обладнання та агрегатів, вихід з ладу систем у випадку не підтримання належної експлуатації тощо. Всі ці обставини свідчать про те, що невідворотні наслідки для інтересів держави якраз і настали через перебирання прокурором на себе в односторонньому порядку представницьких функцій та передчасне звернення до суду.

Також звертає увагу, що у розглядуваних правовідносинах відсутній публічний інтерес, інтереси держави не є порушеними, шкоди державі не завдано, про наявність цих правовідносин їх учасники знали з 2005 року, про можливі претензії один до одного дізналися у 2015 році, в цей же час дізналися й про особу, яка порушила такі права, строк позовної давності уже є завершеним, а відтак право не підлягає судовому захисту.

Тому доводить, що прокурор не довів порушення інтересів держави.

Заперечує, що мав місце удаваний правочин, оскільки всі права щодо користування прямо вказані в договорі, і нічого не приховано.

Просить врахувати, що суд не визнав недійсним договір, а це означає, що він є чинним, правомірним, та виступає підставою для виникнення та продовження прав та обов`язків між сторонами. Судом встановлено, що підставою для володіння майном став саме договір, а якщо він не визнаний недійсним, то й підстав для повернення його також не має.

Просить врахувати викладене і скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021 р. в частині задоволення позову в частині повернення державі Україна в особі Державного агентства рибного господарства України гідротехнічних споруд і в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, а в решті рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021р. - залишити без змін.

Вінницькою обласною прокуратурою поданий відзив на апеляційну скаргу СТОВ "Дашівське рибоводне господарство", у якому зазначає, що нормами законодавства передбачено, що при зверненні до суду з метою здійснення конституційної функції (представництва інтересів держави), право підпису позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг надано у тому числі й заступникам керівника обласної (регіональної) та окружної (місцевої) прокуратури.

Стверджує, що прокурором повністю доведено підстави представництва в позовній заяві, а твердження відповідача - необґрунтовані. Звертає увагу, що вказані обставини підтвердив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, який виклав свою позицію у постанові від 12.05.2021 р. у даній справі № 902/591/20.

Доводить, що спірний договір укладений як договір зберігання спірних гідроспоруд, тоді як містить ознаки та істотні умови, які передбачені для договорів оренди державного майна, а тому, цей правочин є удаваним і таким, що укладений Державним підприємством «Укрриба» з перевищенням повноважень - без дозволу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (на момент укладення договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області). Крім цього, орендна плата надходить на рахунки балансоутримувача, як наслідок державний бюджет не отримує відповідні кошти за використання державного майна, а тому договір зберігання з правом користування № 21/05 та відповідні додаткові угоди укладені з порушенням вимог цивільного законодавства України.

Зазначає, що згідно з листом Державного агентства рибного господарства України № 2-11.1-9/2475-20 від 27.04.2020 р. договір зберігання, укладений з СТОВ «Дашівське рибоводне господарство», на даний час залишається діючим. Враховуючи те, що СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» використовує вищезазначені гідроспоруди без правовстановлюючих документів та без згоди власника цього майна, це є підставою для повернення спірного майна його власнику - державі в особі Державного агентства рибного господарства відповідно до статті 391 цього Кодексу.

Наголошує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.06.2020 р. у справі № 686/16196/15-ц, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України) позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

На підставі викладеного просить апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дашівське рибоводне господарство» відхилити як необґрунтовану.

Державне підприємство Укрриба подало до суду відзив на апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство", у якому зазначає, що підтримує заявлені апеляційні вимоги та вважає рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021 р. у справі № 902/591/20 таким, що не ґрунтується на нормах законодавства.

Доводить, що суд першої інстанції всупереч вимогам законодавства вирішив повернути державне нерухоме майно, балансоутримувачем якого є ДП «Укрриба», не особі яка його передала на підставі договору та на балансі якої обліковується таке майно, а органу управління цим майном - Державному агентству рибного господарства України.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що Північно-західним апеляційним господарським судом вже розглядались подібні правовідносини, зокрема, у постанові Північно-західного апеляційного суду від 16.12.2021 р. у справі № 902/626/21 зазначено, що наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України від 29.07.2003 р. № 205, на виконання п. 11 «Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. № 1482 «Про передачу об`єктів права державної і комунальної власності» та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України за № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», затверджено «Акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду СВАТ «Вінницярибгосп», на баланс ДП «Укрриба» та закріплено вказане в акті майно за ДП «Укрриба» на праві повного господарського відання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1523 «Про утворення Державного комітету рибного господарства України» як центральний орган виконавчої влади утворений Державний комітет рибного господарства України та установлено, що Комітет є правонаступником Міністерства аграрної політики України з питань рибного господарства.

Спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Державного комітету рибного господарства України від 05.02.2007 № 70/2 «Про передачу підприємств, установ та організацій до сфери управління Державного комітету рибного господарства України» до сфери управління Державного комітету рибного господарства України передано, зокрема, й ДП «Укрриба».

Доводить, що оскільки в матеріалах судової справи відсутні докази скасування наказу Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України від 29.07.2003 р. № 205 «Про затвердження акту передачі-прийому гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду СВАТ «Вінницярибгосп», на баланс ДП «Укрриба», інших доказів щодо зобов`язання передачі з балансу ДП «Укрриба» на баланс органу управління відповідного державного майна, а також докази вибуття з державної власності та зі сфери управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України такого майна, тому Державне підприємство «Укрриба» вважає, що рішення суду першої інстанції, зокрема, щодо зобов`язання повернути Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дашівське рибоводне господарство» державного майна Державному агентству рибного господарства України є таким, що не ґрунтується на нормах законодавства та наявних у матеріалах справи доказах. Пояснює при цьому, що рішенням суду зобов`язано повернути спірне майно не особі, яка його передала та на балансі якої обліковується таке майно, а органу управління цим майном - Державному агентству рибного господарства України, що є безпідставним.

Першим заступником прокурора Вінницької області подано до суду відповідь на відзив ДП Укрриба, у якій зазначається про необґрунтованість відзиву.

Заперечує проти доводів відповідача, що прокуратурою невірно вибрано сторону, якій необхідно повертати спірне майно, оскільки балансоутримувачем є ДП «Укрриба». Посилається на п. 67 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 895 від 30.09.2015 р., яким передбачено, що Держрибагенство здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до його сфери управління, і доводить, що саме на Державне агентство рибного господарства України покладено обов`язок щодо управління спірними гідротехнічними спорудами.

Звертає увагу на ч.1 ст.1, п. 4 ч.1 ст.5 Закону України «Про Фонд державного майна України» і доводить, що на момент укладення спірного договору та додаткових угод до нього, правомочною особою на укладання договору оренди державного нерухомого майна - гідротехнічних споруд є Фонд державного майна України та його регіональні відділення. У той час як ДП «Укрриба» є лише балансоутримувачем цього майна.

Враховуючи викладене, чинним законодавством визначено органи, уповноважені державою здійснювати функції управління вищезазначеними гідротехнічними спорудами, а також контролю у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, регулювання оцінки майна, однак вказаними державними органами упродовж тривалого часу належні заходи щодо приведення використання гідротехнічних споруд відповідно до вимог законодавства та припинення порушення інтересів держави не вжито.

У зв`язку з цим прокурор пред`являє позов в інтересах державі в особі Державного агентства рибного господарства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та з позовною вимогою зобов`язати ТОВ «Дашівське рибоводне господарство» повернути державі в особі саме Державного рибного агентства України державне майно - гідротехнічні споруди, передані товариству відповідно до договору зберігання з правом користування № 21/05 від 01.09.2005 р.

Підсумовує, що прокурором мотивовано позовні вимоги в повному обсязі, а твердження ДП «Укрриба» у відзиві на апеляційну скаргу повністю спростовуються постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 902/591/20, судовою практикою та матеріалами позовної заяви.

Позивачі Державне агентство рибного господарства України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій і Хмельницькій областях відзивів на апеляційні скарги не подали.

В судовому засіданні прокурор підтримала доводи апеляційної скарги першого заступника прокурора Вінницької області та просила її задоволити, проти задоволення апеляційної скарги СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" заперечила.

В судове засідання з`явився працівник СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" - провідний юристконсульт Блажкевич С.В., який на підтвердження свої повноважень надав суду довіреність та витяг з наказу про прийняття на посаду провідного юристконсульта від 02.02.2022 р.

Колегія суддів встановила, що представник СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" не підтвердив повноваження на представництво інтересів відповідача/скаржника в суді, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи) або через представника.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у апеляційному суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною 1 та 2 статті 61 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних підприємців та громадських формувань станом на 08.02.2022 р., особою, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи є керівник Головченко Кирило Валерійович.

Провідний юристконсульт Блажкевич С.В. адвокатом не є, однак і даних про те, що Блажкевич С.В. уповноважений дія ти від імені СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" в порядку самопредставництва в реєстрі не значиться. За наведених обставин суд дійшов висновку, що Блажкевич С.В. належним чином не підтвердив свої повноваження на представництво в суді.

Позивачі та відповідачі не забезпечили участь представників у судовому засіданні, тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с.247-250 у т.5/.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка учасників справи, повідомлених в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивачів та відповідачів за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що слід залишити без задоволення апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, тоді як апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021 р. у справі № 902/591/20 - скасуванню в частині зобов`язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дашівське рибоводне господарство повернути майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Наказом Державного департаменту рибного господарства від 29.07.2003 р. № 205 затверджено акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Вінницярибгосп», на баланс Державного підприємства «Укрриба». Закріплено зазначене в акті майно за ДП «Укрриба» на праві повного господарського відання. Нагляд за виконанням наказу було покладено на заступника голови Державного департаменту рибного господарства /а.с. 47-49 у т.1/.

Додаток № 1 до згаданого вище акта містить перелік гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства СВАТ «Вінницярибгосп» та передаються на баланс ДП «Укрриба» /а.с. 52-60 у т.1/, в т.ч. - гідротехнічні споруди ставків, за адресою: Вінницька обл., Іллінецький, Гайсинський райони, с. Дашів, с. Городок, с. Леухів, с. Желіхово, с. Нараївка, с. Слободище, с. Китайгородка, с. Кантелина.

01.09.2005 р. ДП «Укрриба» та СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» укладено договір зберігання, за умовами якого (за пунктом 1.1) замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання з правом користування згідно з актом приймання-передачі нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба», та розташоване за адресою: с. Дашів, с. Городок, с. Леухів, с. Желіхово, с. Слободище, с. Китайгород, с. Кантелина, Гайсинський район-с. Нараївка /а.с.78-80 у т.1/.

Відповідно до п. 1.2 договору зберігання вартості майна, що передається зберігачу, визначена на підставі даних бухгалтерського обліку і відображена в акті приймання-передачі майна, що є додатком до цього договору. Згідно з пункту 1.3 договору зберігання майно використовується з метою риборозведення згідно з виробничою програмою, погодженою з замовником.

Пунктом 2.2 договору зберігання передбачено, що зберігач зобов`язаний за користування майном (згідно з додатком №1 «Акт приймання-передачі державного майна») вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 4504,44 грн, в т.ч. ПДВ, на розрахунковий рахунок замовника з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Підставою для перерахування коштів є чинний договір.

Зберігач зобов`язаний у випадках, передбачених пунктами 3.2, 5.1 даного договору, повернути майно замовнику за актом приймання-передачі (п. 2.4 договору).

У пункті 3.1 договору зберігання сторони встановили, що зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі.

Згідно з пунктом 4.1 договору зберігання замовник зобов`язаний за відповідальне зберігання майна (згідно з «Актом приймання-передачі державного майна») вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 10 грн у тому числі ПДВ, на розрахунковий рахунок зберігача з врахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до пункту 4.3 договору зберігання замовник зобов`язаний після закінчення терміну дії договору або досягнення сторонами угоди про його дострокове розірвання прийняти по акту майно, яке було передане згідно з договором.

Відповідно до пункту 6.1 договору зберігання цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до моменту укладення договору оренди чи іншої цивільно-правової угоди.

01.09.2005 р. ДП «Укрриба» та СТОВ «Дашівське риболовне господарство» складений акт прийому-передачі нерухомого майна згідно з договором зберігання, відповідно до якого замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування нерухоме державне майно гідротехнічні споруди ставків, яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба», розташоване за адресою: Вінницька обл., Іллінецький, Гайсинський райони, с. Дашів, с. Городок, с. Леухів, с. Желіхово, с. Нараївка, с. Слободище, с. Китайгородка, с. Кантелина, вартість якого згідно з експертною оцінкою станом на 22.07.2005 р. складає 450444,00 грн. /а.с.81 у т.1/

За переліком (додаток до акта від 01.09.2005 р.) СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» передані зазначені в ньому гідротехнічні споруди /а.с.82 у т.1/.

Згідно з протоколом № 1 про договірну ціну за зберігання з правом користування державного майна, зазначену у договорі від 01.09.2005 р. № 21/05, ціна за користування гідротехнічними спорудами становить 4504,44 грн. щомісячно /а.с.84 у т.1/.

Відповідно до протоколу № 2 про договірну ціну за відповідальне зберігання державного майна, зазначену у договорі від 01.09.2005 р. № 21/05, ціна за відповідальне зберігання гідротехнічних споруд складає 10,00 грн. щомісячно /а.с.85 у т.1/.

В подальшому ДП «Укрриба» та СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» укладені додаткові угоди до договору зберігання, а саме від: 01.11.2005 р. щодо встановлення щомісячного розміру плати за відповідальне зберігання майна у сумі 10,00 грн; 01.05.2006 р. щодо встановлення за користування майном річної плати у розмірі 57 200,64 грн; 01.07.2006 р. щодо зобов`язання СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» надавати ДП «Укрриба» інформацію про ефективність використання державного майна; 01.09.2006 р. щодо зміни пункту 6.1. договору, зокрема, сторони домовилися, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом п`яти років, тобто з 01.09.2005 р. по 01.09.2010 р.; 01.04.2007 р. щодо зміни розміру щомісячного платежу за користування майном, який складає 2776,97 грн.

Крім того, 01.04.2007 р. сторони підписали акт прийому-передачі державного майна, де зазначили, що вартість переданого майна згідно з експертною оцінкою станом на 01.07.2006 р. становить 262986,00 грн.

Додатковими угодами 01.11.2012 р. погодили щодо визначення зберігача відповідальним за додержання вимог законодавства про охорону праці; від 01.04.2013 р.- щодо зобов`язання СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» надавати ДП «Укрриба» копію звіту форми № 1А-річна «Виробництво продукції аквакультури»; від 28.08.2015 р.- щодо визначення нового переліку нерухомого майна гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання з правом користування СТОВ «Дашівське рибоводне господарство»; від 31.08.2015 р. - щодо зміни пункту 6.1 договору зберігання в частині строків дії договору. Зокрема, зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення терміну його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах /а.с.86-96 у т.1/.

Прокурор доводить, що договір зберігання є удаваним правочином, оскільки сторони мали на меті приховати інший правочин, а саме договір оренди майна, передача гідротехнічних споруд, які є державною власністю, за договором зберігання відбулась без участі РВ ФДМУ та без його згоди, а тому договір зберігання з правом користування №21/05 від 01.09.2005 р. та додаткові угоди до нього від 01.11.2005 р., 01.05.2006 р., 01.07.2006 р., 01.04.2007 р., 01.11.2012 р., 01.04.2013 р., 28.08.2015 р. укладені з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягають визнанню їх недійсними із поверненням спірного майна.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020 р. у справі № 902/591/20 позов задоволено. Визнано недійним договір зберігання з правом користування № 21/05 від 01.09.2005 р. укладений Державним підприємством Укрриба та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Дашівське рибоводне господарство та додаткові угоди до нього від 01.11.2005 р., 01.05.2006 р., 01.07.2006 р., 01.04.2007 р., 01.11.2012 р., 01.04.2013 р., 28.08.2015 р. Зобов`язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Дашівське рибоводне господарство повернути державі в особі Державного рибного агентства України державне майно гідротехнічні споруди, передані товариству відповідно до договору зберігання з правом користування №21/05 від 01.09.2005 р.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 р. вказане рішення Господарського суду Вінницької області залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.05.2021 р. рішення Господарського суду Вінницької області від 19.11.2020 р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 р. у справі № 902/591/20 скасовано. Справу № 902/591/20 направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки договір зберігання разом з додатковими угодами укладено без участі Фонду державного майна України та без його дозволу як орендодавця державного майна, то наявні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання даного договору з додатковими угодами недійсними, а похідна від неї вимога щодо зобов`язання СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» повернути державі в особі Державного рибоводного агентства України державне майно гідротехнічні споруди, передані СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» відповідно до договору зберігання, також є обґрунтованою.

Верховний Суду звернув увагу, що відповідач ДП «Укрриба» подав відзив на позовну заяву від 26.08.2020 р. № 11-09/66 (т. 2 а. с. 37 41), в якому просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

Зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідалися або могли довідатися саме позивачі у справі Державне агентство рибного господарства України, РВ ФДМУ, а не прокурор.

Згідно ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійним договору зберігання з правом користування № 21/05 від 01.09.2005 р., укладеного Державним підприємством Укрриба та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Дашівське рибоводне господарство та додаткових угод до нього від 01.11.2005 р., 01.05.2006 р., 01.07.2006 р., 01.04.2007 р., 01.11.2012 р., 01.04.2013 р., 28.08.2015 р., суд першої інстанціі врахував наявність заяв ДП "Укрриба" та СТОВ Дашівське рибоводне господарство про застосування наслідків спливу строку позовної давності та зазначив, що позовну заяву з вимогами про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 21/05 від 01.09.2005 та додаткових угод до нього подано з пропуском строку позовної давності за вказаними вимогами та відмовив у задоволенні позову у цій частині.

Одночасно у рішенні від 04.10.2021 р. Господарський суд Вінницької області вказав, що вимога про зобов`язання СТОВ Дашівське рибоводне господарство повернути державі в особі Державного рибного агенства України державне майно гідротехнічні споруди за своєю процесуально-правовою природою є негаторним позовом, який може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення, на нього позовна давність не поширюється, отже вимога прокурора про зобов`язання повернути державне майно гідротехнічні споруди підлягає задоволенню.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції та дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021 р. у справі № 902/591/20 в частині зобов`язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дашівське рибоводне господарство повернути майно та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.

У позовній заяві прокурор доводить, що чинним законодавством визначено органи,, уповноважені державою здійснювати функції управління вищезазначеними гідротехнічними спорудами, а також контролю у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, регулювання оцінки майна, однак вказаними державними органами упродовж тривалого часу належні заходи щодо приведення використання гідротехнічних споруд відповідно до вимог законодавства та припинення порушення інтересів держави не вжито.

Так, прокуратурою Вінницької області на адресу Державного агентства рибного господарства України неодноразово направлялись запити, у яких зазначалося про незаконне використання СТОВ «Дашівське рибне господарство» державного майна - гідротехнічних споруд, а саме 17.07.2019 р. № 05/1-287-19; 04.10.2019 № 05/1-370 вих19; 31.03.2020 № 05/1-70вих-20 /а.с. 78, 225, 228 у т.1/.

Натомість матеріали справи не містять доказів, що Державним агентством рибного господарства України вживались заходи припинення незаконного використання державного майна.

З інформації, яка міститься в листах № 3-11.1-9/5766-19 від 17.10.2019 р. та № 2-11.1-9/2475-20 від 27.04.2020 р. позивачем Державним агентством рибного господарства України неодноразово попереджалося Державне підприємство «Укрриба» про необхідність приведення договірних відносин з СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» відповідно до вимог Закону України «Про оренду державного і комунального майна» /а.с. 227, 229 у т.1/.

За інформацією Державного агентства рибного господарства України від 30.07.2019 р. № 3-11.1-9/4191-19 з метою приведення у відповідність до чинного законодавства використання державного майна воно погодило Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій області укладення договору оренди гідроспоруд з СТОВ «Дашівське рибоводне господарство».

За інформацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях від 27.03.2020 р. №10-4/987, СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» відмовилось від укладення договору оренди державного майна - гідротехнічних споруд /а.с. 242 у т.1/.

Листом від 31.03.2020 р. № 05/1-70 вих-20 прокуратурою області повідомлено Державне агентство рибного господарства України про відмову СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» від укладення договору оренди державного майна /а.с.225 у т.1/. При цьому Державним агентством рибного господарства України станом на день подання позову до суду не вжито заходів щодо повернення державного майна з незаконного використання.

Колегією суддів встановлено, що наявна переписка свідчить, що достатні заходи до відновлення інтересів держави не вживалось уповноваженими органами, а тому вступ прокурора у справу є правомірним.

Листом від 02.06.2020 р. № 05/1-178вих-20 Прокуратурою Вінницької області в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Державне агентство рибного господарства України про намір пред`явити позов в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій і Хмельницькій областях до Державного підприємства "Укрриба", до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" про визнання недійсним договору зберігання державного майна, додаткових угод та повернення майна /а.с.244 у т.1/ .

Листом від 02.06.2020 р. № 05/1-177вих-20 Прокуратурою Вінницької області в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій і Хмельницькій областях про намір пред`явити позов в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій і Хмельницькій областях до Державного підприємства "Укрриба", до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" про визнання недійсним договору зберігання державного майна, додаткових угод та повернення майна /а.с.245 у т.1/.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", представництва інтересів держави у суді, обґрунтував та довів бездіяльність позивача. Враховано також правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.

Щодо суті заявлених у даній справі позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання договору зберігання недійсним як такого, що вчинений сторонами для приховування іншого правочину - договору оренди майна, прокурор посилається на статтю 235 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 944 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншим особам. Частиною першою статті 946 Цивільного кодексу України визначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно із частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції, чинній на момент укладення договору) визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З визначення поняття договору оренди випливають такі ознаки оренди, як різновиду майнового найму: оренда передбачає передачу майна у користування; таке користування є платним, що забезпечується внесенням орендарем орендодавцеві орендної плати у визначених розмірах; оренда передбачає передачу майна у строкове (тимчасове) користування; майно, що передається в оренду, може використовуватися орендарем виключно для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Підприємства є орендодавцями щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна у вказаній редакції істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Відповідно до частини першої статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частиною другою статті 235 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, адже правовою метою такого договору є забезпечення збереження речі та повернення її непошкодженою, оскільки така річ перебуває у володінні зберігача, але не у користуванні. Право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що в даному випадку відповідачі ДП «Укрриба» та СТОВ Дашівське рибоводне господарство на умовах договору № 21/05 від 01.09.2005 р. погодили платне користування державним майном на умовах договору та з врахуванням додаткової угоди від 01.11.2005 р. сторони обумовили, що зберігач СТОВ Дашівське рибоводне господарство зобов`язаний вносити плату щомісячно на розрахунковий рахунок замовника ДП "Укрриба" за користування майном. Судом правильно встановлено, що зі змісту договору зберігання № 21/05 від 01.09.2005 р. (з додатковими угодами) вбачається, що він є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди державного майна, з огляду на те, що містить усі ознаки договору оренди (передача майна в користування, строковість, оплатність, мета - здійснення господарської діяльності), а тому до спірних правовідносин повинно бути застосовано норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна України".

Отже, оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Відповідно до до ч.1 ст.287 ГК України та ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правомочною особою на укладення договору оренди державного майна та орендодавцем гідротехнічних споруд, визначених у договорі зберігання, може виступати тільки Фонд державного майна України, його регіональні відділення, тоді як ДП "Укрриба" може виступати стороною договору оренди спірного майна (за погодженням з органом управління майна) лише як балансоутримувач, а не орендодавець.

Як зазначено вище, у відповідності до наказу № 126/752 від 06.05.2003 р. Міністерства аграрної політики України визначено передати до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, зазначених в додатку. Встановлено, що з дозволу Фонду державного майна України (Регіональних відділень) орендодавцем майна, переданого згідно із цим наказом виступає державне підприємство "Укрриба". Орендна плата спрямовується до Державного бюджету України у розмірі визначеному чинним законодавством.

Згідно додатку до наказу № 126/752 від 06.05.2003 р. встановлено перелік господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, майно (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів цих товариств та не підлягає приватизації), яких передається на баланс державного підприємства "Укрриба", зокрема по Вінницькій області це СВАТ "Вінницярибгосп" с. Якушинці 004676576.

Як зазначено вище, відповідно до наказу Державного департаменту рибного господарства від 29.07.2003 р. № 205 затверджено акт приймання - передачі гідротехнічних споруд, /а.с.47-49 у т.1/, і додатком № 1 до акту /а.с.52-60 у т.1/ затверджено перелік гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства СВАТ Вінницярибгосп та передаються на баланс ДП "Укрриба" , а саме: дамба техн, став (рік введення в експлуатацію 06.32); дамба наг. став плот. зем. (рік введення в експлуатацію 05.81); дамба вир. ставки (рік введення в експлуатацію 02.32); дамба земл. нерестянки (рік введення в експлуатацію 10.32); гребля н/с плотин, земл. (рік введення в експлуатацію 09.32); гребля вир. ставки (рік введення в експлуатацію 01.32); гребля наг. став (рік введення в експлуатацію 01.32); гребля земляна в/с (рік введення в експлуатацію 01.32); гребля земляна г/с (рік введення в експлуатацію 09.32); дамба зимовали 1-9 (рік введення в експлуатацію 03.53); гребля наг. ставок (рік введення в експлуатацію 07.81); технічний водоспуск № 1 (рік введення в експлуатацію 07.32); водоспуск кам. наг. став (рік введення в експлуатацію 06.53); водоспуск Гуральні (рік введення в експлуатацію 08.32); водоспуск донний (рік введення в експлуатацію 04.32); водоспуск донний (рік введення в експлуатацію 03.32); водоспуск залізний (рік введення в експлуатацію 02.32); верховина № 2 кам. (рік введення в експлуатацію 01.50); водоспуск дон. нерестяники (рік введення в експлуатацію 11.32); водоспуск кам. н/с (рік введення в експлуатацію 10.30); н/с водоспуск № 1 (рік введення в експлуатацію 03.40); н/с водоспуск кам. (рік введення в експлуатацію 04.54); в/с водоспуск дон. (рік введення в експлуатацію 08.32); н/с водоспуск №1 (рік введення в експлуатацію 08.32); н/с верховина №2 (рік введення в експлуатацію 12.53); водоспуск 1-9 залізний (рік введення в експлуатацію 05.32).

Отже, предметом договору зберігання державного майна № 21/05 від 01.09.2005 р. разом з додатковими угодами /а.с. 78-96 у т.1/ є державне майна, що перебуває на балансі ДП "Укрриба", і державне підприємство не є власником переданого майна, яке на момент приватизації не увійшло до статутного фонду СВАТ "Вінницярибгосп".

Матеріали справи не містять доказів погодження на укладання угоди (або подальшого схвалення) щодо передачі в оренду гідротехнічних споруд з боку уповноваженого органу управління - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (на момент укладення договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області).

Отже, колегія суддів доходить висновку, що передача зазначених гідротехнічних споруд в оренду відбулася на підставі договору, укладеного без участі Фонду державного майна України та його дозволу/погодження, у зв`язку з чим спірний договір укладений особою, у якої відсутні повноваження на укладання такого договору, і ДП "Укрриба" при укладенні спірного договору та додаткових угод перевищило свою компетенцію як балансоутримувача майна. Таким чином, оспорюваний договір укладений із порушенням норм чинного законодавства.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що фактичне використання СТОВ Дашівське рибоводне господарство гідротехнічних споруд, які передавалися для зберігання за договором з правом користування № 21/05 від 01.09.2005 для здійснення господарської діяльності підтверджується договором оренди земельної ділянки укладеним 08.10.2012 р. Іллінецькою районною державною адміністрацією і СТОВ Дашівське рибоводне господарства, загальною площею 126,3678 га несільськогосподарського призначення для рибогосподарських потреб із земель водного фонду Дашівської селищної ради за межами смт Дашів Іллінецького району Вінницької області /а.с. 204-211 у т.1/, і аналогічні договори укладені Іллінецькою районною державною адміністрацією з СТОВ Дашівське рибоводне господарство щодо оренди земель водного фонду за межами с.Купчинці (кадастрові номера 0521284100:03:000:0459; 0521284100:03:000:0460); с. Кантелина (кадастровий номер 0521283000:02:000:0399); с.Городок (кадастрові номера 0521281600:07:002:0197; 0521281600:07:002:0198; 0521281600:03:000:1051) /а.с.163-185, 188-203, 212-218 у т.1/.

Також, у листі від 12.09.2019 р. № 410 Китайгородська сільська рада Іллінецького району підтверджує, що СТОВ Дашівське рибоводне господарство використовує водні об`єкти, на яких розташовані гідротехнічні споруди ДП Укрриба /а.с.222 у т.1/.

Відповідно до листа від 16.09.2019 р. № 383 Краснопільської сільської ради Гайсинського району СТОВ Дашівське рибоводне господарство використовує водні об`єкти, на яких розташовані гідротехнічні споруди ДП Укрриба /а.с.224 у т.1/.

Про використання гідротехнічних споруд для ведення господарської діяльності також свідчать подані СТОВ Дашівське рибоводне господарство до Управління Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області звіти форми 1-А риба (річна) за 2016-2019 роки /а.с.109-118, 120-126 у т.1/ (листи від 26.07.2019 р. № 2-16- 9/2062-19 та від 26.05.2020 р. № 1-16-9/1509-20).

Таким чином, обставини у справі свідчать про укладення ДП Укрриба та СТОВ Дашівське рибоводне господарство удаваного правочину - оренди (найму) державного майна шляхом укладення договору зберігання та вищезазначених додаткових угод до договору, тому позовна вимога прокурора про визнання даного договору з додатковими угодами недійсними є правомірною і обґрунтованою.

Наведених висновків дійшов і Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 12.05.2021 р. у даній справі.

В той же час відповідачами ДП «Укрриба» та СТОВ Дашівське рибоводне господарство було заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові Верховного Суду від 12.05.2021 р. у даній справі зазначено, що аналіз ст. ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права.

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган (підприємство), а не прокурор.

Верховний Суду у постанові від 12.05.2021 р. у даній справі зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідалися або могли довідатися саме позивачі у справі Державне агентство рибного господарства України, РВ ФДМУ, а не прокурор.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про порушення його прав стало відомо 01.02.2017 р., під час опрацювання визначеного Держрибагенством України переліку об`єктів державного майна, балансоутримувачем якого виступає ДП Укрриба та які використовуються суб`єктами господарювання без оформлених належним чином договорів оренди (лист № 10-5/1145 від 11.10.2019 р.) /а.с. 231 у т.1/.

Крім того, листом № 11-09-26 від 03.01.2017 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області звернулося до СТОВ Дашівське рибоводне господарство та повідомило, що у користуванні останнього перебуває державне майно-гідроспоруди, право оренди на які не оформлено. Вимагало терміново забезпечити явку представника СТОВ Дашівське рибоводне господарство для оформлення договірних відносин /а.с. 176 у т.4/.

Листом від 20.02.2017 р. № 11-09/517 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області повідомляє СТОВ "Дашівське рибоводне господарство" про необхідність укладення договорів оренди спірного майна /а.с.179 у т.4/.

Отже станом на 03.01.2017 р. позивачу Регіональному відділенну Фонду державного майна України по Вінницькій області було відомо про порушення права.

Щодо Державного агентства рибного господарства України, колегія суддів враховує, що пунктами 1.1, 9.2.9-9.2.13 статуту ДП Укрриба /а.с. 62-74 у т.1/ передбачено, що ДП Укрриба належить до сфери управління Державного агентства рибного господарства України (уповноважений орган управління) та йому підзвітне; до обов`язків державного підприємства належить здійснення оперативного та бухгалтерського обліку результатів своє діяльності, складання та подання відповідно до вимог законодавства України фінансової звітності та статистичної інформації щодо своєї господарської дальності; проведення інвентаризації належного йому майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку, фінансової звітності та статистичної інформації; надання уповноваженому органу управління будь-якої інформації щодо діяльності підприємства, у тому числі інформації про наявність майна, його поточний став та будь-які зміни стану майна.

Згідно з п.п. 11.2.4-11.2.10 статуту ДП Укрриба уповноважений орган управління здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням, майна і коштів підприємства, забезпечує в установленому порядку погодження договорів про спільну діяльність підприємства, надає згоду на оренду майна підприємства і пропозиції щодо умов договору оренди з метою забезпечення ефективного використання орендованого державного майна.

Матеріали справи містять звіти виробництва продукції аквакультури по СТОВ Дашівське рибоводне господарство за 2016-2019 роки /а.с.110-118, 124-126 у т.1/, які подавалися до територіальних органів рибоохорони та безпосередньо до Державного агентства рибного господарства України.

Враховуючи наведену обставину, Державне агентство рибного господарства України про наявність договору зберігання з правом користування № 21/05 від 01.09.2005 р. могло та зобов`язано було знати щонайменше у 2016 році.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно із загальною нормою ч. 1 ст. 262 ЦК України заміна сторони у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Окремим випадком такої заміни є універсальне правонаступництво.

Так, відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і зазначені органи діють у безперервній послідовності. Ліквідація одних органів і створення інших є зміною структури органів державної влади і органів місцевого самоврядування, яке не впливає на зміну повноважень органів державної влади. Створення іншого органу на заміну ліквідованого з наділенням його повноважень, які були віднесені до повноважень ліквідованого органу є правонаступництвом по закону, у тому числі процесуальним.

Спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Державного комітету рибного господарства України від 05.02.2007 р. N 70/2 на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 N 1523 (із змінами) "Про утворення Державного комітету рибного господарства України" та, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 р. № 42 "Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України" наказано передати до сфери управління Державного комітету рибного господарства України підприємства, установи та організації, що входять до сфери управління Міністерства аграрної політики України, згідно з додатком 1. Пунктом 44 згаданого додатку №1 до сфери управління Державного комітету рибного господарства України передано Державне підприємство «Укрриба».

Пунктом 2 Указу Президента України від 16.04.2011 р. № 484/2011 установлено, що Державне агентство рибного господарства України є правонаступником Державного комітету рибного господарства України.

Таким чином, враховуючи те, що Державне підприємство «Укрриба» входило до сфери управління Державного комітету рибного господарства України, правонаступником якого в свою чергу є Державне агентство рибного господарства України (позивач у даній справі), суд приходить до висновку що строк позовної давності для позивача має обчислюватись щонайменше з моменту набуття прав та обов`язків Державного комітету рибного господарства України та з моменту одержання звітів виробництва продукції аквакультури по СТОВ Дашівське рибоводне господарство за 2016 рік /а.с.110-118 у т.1/, які подавалися до територіальних органів рибоохорони та безпосередньо до Державного агентства рибного господарства України.

Зважаючи на те, що заступником прокурора Вінницької області позовну заяву з вимогами про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 21/05 від 01.09.2005 р. та додаткових угод до нього подано 12.06.2020 р., позивачами пропущений строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору зберігання державного майна, додаткових угод до нього та повернення майна.

Колегія суддів враховує, що порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, і дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому позивачами не доведено суду жодним чином поважність причин пропуску строку позовної давності.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

У рішенні від 18.03.2008 р. у справі «Dacia S.R.L. v. Moldova» ЄСПЛ визначив, що норми Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить ст.6 конвенції. Адже таке виключне право, на думку ЄСПЛ, надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження прокурора мщодо того, що даний позов є негаторним, а тому строк позовної давності не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. При цьому колегія суддів зазначає, що однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Однак, на момент звернення до суду з даним позовом відповідач СТОВ Дашівське рибоводне господарство користувалося державним майном на підставі спірного договору зберігання, тоді як така вимога про визнання договору недійсним не є негаторним позовом, на який не поширюється позовна давність.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ГПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції, врахувавши наявність заяв про ДП "Укрриба" та СТОВ Дашівське рибоводне господарство про застосування наслідків спливу строку позовної давності, правомірно дійшов висновку, що позовну заяву з вимогами про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 21/05 від 01.09.2005 та додаткових угод до нього подано з пропуском строку позовної давності за вказаними вимогами та відмовив у задоволенні позову у вказаній частині.

Разом з цим, суд першої інстанції вказав, що вимога про зобов`язання СТОВ Дашівське рибоводне господарство повернути державі в особі Державного рибного агенства України державне майно гідротехнічні споруди за своєю процесуально-правовою природою є негаторним позовом, який може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення, на нього позовна давність не поширюється, та дійшов висновку, що вимога прокурора про зобов`язання повернути державне майно гідротехнічні споруди підлягає задоволенню.

Колегія суддів таке рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимога прокурора про зобов`язання повернути майно вважає помилковим.

Так, згідно з частиною 1 статті 173 ГПК в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Колегія суддів враховує, що у позові єдиною підставою позовної вимоги про повернення майна є недійсність укладеного договору зберігання державного майна та додаткових угод до його, інших підстав не наведено. Прокурор ставить повернення майна у залежність від недійсності договору зберігання, тобто фактично просить застосувати двосторонню реституцію як наслідок визнання правочину недійсним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.05.2021 р. у даній справі також вказав, що вимога про зобов`язання СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» повернути державі в особі Державного рибоводного агентства України державне майно гідротехнічні споруди, передані СТОВ «Дашівське рибоводне господарство» відповідно до договору зберігання, є похідною від вимоги про визнання даного договору з додатковими угодами недійсними.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору зберігання та додаткових угод до нього, вимога прокурора в частині зобов`язання повернути майно задоволенню не підлягає за відсутності підстав такої позовної вимоги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позову в частині повернення майна, тому апеляційну скаргу СТОВ Дашівське рибоводне господарство слід задоволити, а рішення Господарського суду Вінницької області скасувати в частині задоволення позовних вимог на підставі п.3, 4 ч.1 ст.277 ГПК України та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача СТОВ Дашівське рибоводне господарство судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивачів у відповідності до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури слід залишити без задоволення. Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Також беручи до уваги скасування рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог та прийняття нового рішення, суд апеляційної інстанції відповідно до ч.14 ст. 129 ГПК України змінює розподіл судових витрат за подання касаційної скарги. При цьому, колегія суддів враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у справі № 922/3439/19, де зазначено, що у розумінні вимог частини 2 статті 126 та пункту 2 частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з розглядом справи мають покладатися на позивача, а не на орган прокуратури.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дашівське рибоводне господарство" задоволити.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021 р. у справі № 902/591/20 скасувати в частині зобов`язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дашівське рибоводне господарство повернути державі Україна в особі Державного агентства рибного господарства України державне майно гідротехнічні споруди, передані товариству відповідно до договору зберігання з правом користування №21/05 від 01.09.2005 р. та в частині розподілу судових витрат.

Прийняти в цій частині нове рішення і викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

"1. Відмовити у задоволенні позову.

2. Стягнути з Державного агентства рибного господарства України (04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45-А, код ЄДРПОУ 37472282) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дашівське рибоводне господарство (вул. Центральна, 34, смт. Дашів, Іллінецький район, Вінницька область, 22740; код ЄДРПОУ 25506077) відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 4204 грн.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій і Хмельницькій областях (21018, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, будинок 10, код ЄДРПОУ 42964094) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дашівське рибоводне господарство (вул. Центральна, 34, смт. Дашів, Іллінецький район, Вінницька область, 22740; код ЄДРПОУ 25506077) відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 4204 грн".

Стягнути з Державного агентства рибного господарства України (04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 45-А, код ЄДРПОУ 37472282) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дашівське рибоводне господарство (вул. Центральна, 34, смт. Дашів, Іллінецький район, Вінницька область, 22740; код ЄДРПОУ 25506077) відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1576,50 грн.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій і Хмельницькій областях (21018, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ГОГОЛЯ, будинок 10, код ЄДРПОУ 42964094) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Дашівське рибоводне господарство (вул. Центральна, 34, смт. Дашів, Іллінецький район, Вінницька область, 22740; код ЄДРПОУ 25506077) відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1576,50 грн.

Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 902/591/20 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 25 лютого 2022 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.