Постанова

від 30.07.2007 по справі 2-а-197/07

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

                                             №2 -

а-197/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2007

року

11:25

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд

у складі:

головуючого - судді Сапальової Тетяни Валентинівни,

за участю секретаря судового засідання  Галянт Ілони Миколаївни,

представника відповідача Синчак Ірини Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до управління праці

та соціального захисту населення Барської районної державної адміністрації

Вінницької області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової

допомоги  до 5 травня,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до управління праці та

соціального захисту населення Барської районної державної адміністрації

Вінницької області про стягнення з відповідача на користь позивача суми

недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у сумі 2250,35 грн.

за 2004-2006 роки та про зобов'язання управління в подальшому виплачувати

щорічну разову грошову допомогу в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником війни, що  підтверджується відповідним посвідченням і має

право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту». Статтею 14 цього Закону передбачено, що

учасникам бойових дій щорічно до 5 травня

відповідного року виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох

мінімальних пенсій за віком.

ОСОБА_2,

ОСОБА_3звернулися до суду з позовом до управління

праці та соціального захисту населення Барської районної державної

адміністрації Вінницької області про стягнення з відповідача на користь позивачів

суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі є інвалідами війни 1-ої групи,

що  підтверджується відповідними

посвідченнями, і мають право на пільги, передбачені Законом України «Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Статтею 13 цього

Закону передбачено, що інвалідам 1-ої групи щорічно

до 5 травня відповідного року виплачується разова грошова допомога у розмірі

десяти мінімальних пенсій за віком.

Позивачі

вважають, що виплата зазначеної допомоги у 2004 - 2006 роках  проводилась всупереч вимогам Закону України

«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині розміру

виплат.

№2-а-197/07

         У зв'язку з цим позивачі звернулися до

суду з позовом, в якому просять стягнути з відповідача на свою користь

недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги.

Піч час

попереднього судового засідання у справі, суд виконавши всі процесуальні дії,

передбачені ч. ч. 3, 4 ст. 11 КАС України перейшов до судового розгляду справи.

В

судовому засіданні представники позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ОСОБА_4  і ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали та

просили суд задовольнити їх повному обсязі. ОСОБА_3в судове засідання не

з'явився, але письмово повідомив суд про те, щоб справу слухати у його

відсутність. Свій позов підтримує.

Представник

відповідача Синчак І. М. під час слухання справи проти позову заперечувала,

мотивуючи це тим, що розміри щорічної разової

допомоги на відповідні роки були встановлені законами України «Про державний

бюджет».

   Розглянувши

матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов

не підлягає задоволенню з наступних підстав.

  Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2,

ОСОБА_3є інвалідами війни 1-ої групи, що підтверджується доданим до позовної

заяви  посвідченнями  серії Б НОМЕР_1року та серії

ІІНОМЕР_2відповідно, ОСОБА_1 є учасником війни, що підтверджується посвідченням

серії В III НОМЕР_3

Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам війни становить 3

мінімальні пенсії за віком, згідно зі ст. 13 Закону України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» грошова допомога для

інвалідів війни 1-ої групи становить десять мінімальних пенсій за віком.

У зазначений позивачами період  дія

статей 12 - 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту» призупинялася законами України про Державний бюджет на

відповідні роки в частині визначення розмірів виплат вищезазначеної допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України  виключно законом про Державний бюджет України

визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і

цільове спрямування цих видатків.

  Згідно зі ст. 22  Бюджетного кодексу України розпорядник

бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі

про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет.

  Статтею 23 Бюджетного кодексу України

передбачено, що будь-які бюджетні забов'язання та платежі з бюджету

здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.  Бюджетні призначення встановлюються законом

про державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку,

визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006

рік» у 2006 році розмір виплат щорічної разової грошової допомоги становив:

інвалідам війни І групи - 400 гривень, учасникам війни - 50 гривень.

  Статтею 17-1 Закону України „Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що щорічну

виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями

12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення

через відділення зв'язку або через установи банків.

Згідно з довідками, наданими управлінням праці та соціального захисту

населення Барської районної державної адміністрації, учасникам війни у 2004

році щорічна разова грошова допомога не виплачувалась, у 2005 - 2006 роках була

виплачена у сумі 50 грн. кожного року, інвалідам війни 1-ої групи у 2004 р.

допомога виплачувалася у розмірі 195 грн., у 2005-2006 р. р. - 400 грн. за

кожен рік.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, у 2006 році управлінням праці і

соціального захисту населення Барської районної державної адміністрації

позивачам була виплачена  щорічна разова

грошова допомога, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту», у розмірі, встановленому чинним у той період

Законом України «Про державний бюджет України».

Суд вважає, що органи праці і соціального захисту населення, здійснюючи

виплату  грошової допомоги у розмірах,

встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», діяли

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинними на час

проведення виплат законами України.

Вимога

ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача і в подальшому  виплачувати щорічну разову грошову допомогу у

розмірі 3 мінімальних пенсій за віком не відповідає змісту законодавства.

Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не

може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати  правове регулювання суспільних відносин.

Стосовно вимог позивачів у частині 

стягнення недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги ветеранам

війни за 2004-2005 р. р., суд приходить до висновку, що вони не підлягають

задоволенню з підстав пропущення строку звернення до суду в порядку

адміністративного судочинства.

Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з

дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,

свобод чи інтересів.  Виплати разової

грошової допомоги учасникам війни здійснюються щорічно до 5 травня у порядку,

встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту».

Кодекс адміністративного судочинства України набрав чинності з 1 вересня

2005 року.  До набрання чинності

зазначеного Кодексу судовий захист 

порушених органами влади прав здійснювався у порядку, передбаченому Главою

31-А ЦПК України (1963 р.), статтею 248-5 якої передбачено двомісячний строк

звернення до суду.

Судові витрати

компенсуються за рахунок держави, оскільки позивачі від  сплати судового збору звільнені відповідно до

ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту» та п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

З урахуванням вищевикладеного та 

керуючись ст. ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, ч. 2 ст.

99, 122, 158-163,186, 254 КАС України,

                                      п о с т а

н о в и в :

ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3у позові відмовити повністю.

 Відшкодування

судових витрат віднести за рахунок держави.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається

протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у

повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному

обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про  апеляційне  оскарження 

та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду

апеляційної інстанції через суд  першої

інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги

одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не

була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили

після закінчення цього строку.

Суддя