Рішення

від 22.02.2022 по справі 299/2687/14-ц

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2022 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого судді Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., за участі представника заявника ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Виноградів заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_4 , є власницею житлового будинку по АДРЕСА_1 та власницею земельної ділянки під даним будинком кадастровий номер КН 2121255600:03:004:0090.

В січні 2014 року до суду звернувся сусід ОСОБА_2 із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання переставити огорожу із незаконно займаної земельної ділянки на місце у відповідності межею, вказаною в державному акті про право на землю.

Рішенням Виноградівського районного суду від 30 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме зобов`язано усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_2 земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі ... із встановленням її на місці межі, згідно державного акту про право приватної власності на землю серії І-ЗК №004812.

У справі виникли нововиявлені обставини, які є підставою для перегляду вказаного рішення.

Так, ухвалою Виноградівського районного суду від 15.12.2021 по справі №299/3446/21 по кримінальному провадженню (внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019070080000484 від 23 травня 2019 року) по обвинуваченню ОСОБА_5 встановлено наступні обставини справи.

ОСОБА_6 , працюючи на посаді спеціаліста І - категорії відділу земельних ресурсів Виноградівського району Закарпатської області, будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування, яка здійснювала відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» функції представника влади, являючись службовою особою на яку покладено обов`язки щодо встановлення та погодження меж земельних ділянок при оформленні документів, що посвідчують право власності або користування ними, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання та вилучення земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного Кодексу України, викупу земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад селища, розгляду звернень фізичних та юридичних осіб із земельних питань та готування проектів висновків згідно з вимогами Закону України «Про звернення громадян», діючи умисно, всупереч інтересам служби, достовірно знаючи про порядок видачі та внесення змін до Державних актів на право власності на земельну ділянку, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей у державний акт на право приватної власності на землю виготовив та передав ОСОБА_2 державний акт серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000. внаслідок чого ним незаконно набуто у власність земельну ділянку при наступних обставинах.

Так, в середині 2000 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_6 , діючи умисно, в інтересах ОСОБА_2 , в порушення вимог cm. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.2.9 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647, заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації, всупереч інтересам служби, вніс до бланку державного акту па право приватної власності па землю серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000 завідомо неправдиві відомості, щодо виділення ОСОБА_2 в приватну власність земельної ділянки площею 0,1200 га, з цільовим призначення - «для будівництва та обслуговування житлового будинку», площею 0,1200 га, достовірно знаючи про те, що рішення органом місцевого самоврядування про розпорядження вказаною земельною ділянкою не приймалося.

У відповідності до висновку експерта від 25 червня 2021 року станом на 07.09.2000 вартість земельної ділянки площею 0,1200 га, становить 18 000 грн.

Таким чином, суму збитків інтересам держави спричинена незаконним виділенням у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 складає 18000 грн.

Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України, як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих та за ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений заявив письмове про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відповідно до ст. 49 КК України та ст. 285 КПК України у зв`язку з закінченням строків давності, яке мотивує тим, що він раніше не судимий, у вчиненому щиро розкаюється та в ході досудового розслідування активно сприяв розкриттю злочину.

Отже, ухвалою суду по даній кримінальній справі було встановлено факт фальшивості спірного Державного акту.

Відповідно до ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.

В рамках цивільної справи № 299/2607/14-ц основним письмовим доказом, який став підставою для задоволення позову був Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Так, суд в даній справі чітко наводив свої мотиви з огляду на наступне:

Позивач є власником земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю 1-ЗК № 004812.

Існуюча огорожа між земельною ділянкою та суміжною земельною ділянкою, якою користується відповідачка ОСОБА_4 встановлена не у відповідності з державним актом на право приватної власності на землю 1-ЗК № 004812, що підтверджується планом забудови земельної ділянки, генпланом м 1:500, планом схемою земельної ділянки, з якого вбачається, що площа земельної ділянки, що самовільно зайнята складає 0,0032 га.

Тобто, суд першої інстанції, який ухвалив рішення проти Відповідачки чітко зіслався на Державний акт ОСОБА_2 , який в подальшому був визнаний судом фальшивим 15.12.2021.

З вказаної ухвали суду по кримінальній справі чітко вбачається, що рішення 8 сесії 22 скликання Королівської селищної ради від 24.05.1996 року про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки та рішення 12 сесії 23 скликання Королівської селищної ради від 30.12.1999 року про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки - не існує, їх не має ані в архівному відділі, ані в селищній раді, ані у відділі Держгеокадастру.

Відсутність рішень сесії місцевої ради про виділення земельних ділянок призводить до відсутності права власності на земельні ділянки та недійсність відповідного державного акту.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно (ст. 6 ЗК України 1990р.).

До відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу (ст. 9 ЗК України)

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Місцева Рада народних депутатів розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання (ст. 17 ЗК України).

Отже, сам факт неіснування рішення 8 сесії 22 скликання Королівської селищної ради від 24.05.1996 року про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки та рішення 12 сесії 23 скликання Королівської селищної ради від 30.12.1999 року про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки - свідчить про те, що останній не набув права власності на спірні земельні ділянки, а державний акт (що складений на основі неіснуючих рішень ради) - недійсний.

З огляду на те, що ухвалою суду було встановлено факт фальшивості письмового доказу - державного акту ОСОБА_2 , що являється нововиявленою обставиною, то дана заява є мотивованою, підставною та такою, що підлягає до безумовного задоволення, а тому просить переглянути рішення Виноградівського районного суду від 30.10.2014 року (Справа № 299/2687/14-ц) та скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із доводами заяви ОСОБА_2 подано письмові заперечення, доводи яких зводяться до наступного. Кримінальне провадження №12019070080000484 від 23.05.2019 року порушене згідно заяви ОСОБА_4 від 28.05.2019 року на підставі відомостей, які не відповідають дійсності, всупереч фактам, визнаних судовими рішеннями, що набули законної сили. Визнання землевпорядником Королівської селищної ради ОСОБА_5 власної вини у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не можуть вважатися нововиявленими обставинами. В матеріалах судової справи відсутні висновки відносно фальсифікації державного акта, визнання недійсним якого безпідставно та незаконно вимагає від суду.

Зокрема, заявою стверджується : «...внаслідок злочину - підроблення офіційного документу заявниці заподіяно майнову та моральну шкоду, оскільки за допомогою підробленого доказу (державного акту про право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 ) вирішено змінити довжину двору біля будинку та моральні страждання.

Аби надати вигляд законності своїм діям ОСОБА_4 посилається на факти, які їй добре відомі: відсутність рішення 8 сесії 22 скликання Королівської селищної ради від 24.05.1996р та від 12 сесії 23 скликання від 30.12.1999року на підставі яких ніби-то суміжний землевласник ОСОБА_2 приватизував дві земельні ділянки.

Земельний спір з суміжним землевласником ОСОБА_2 з 2014 року неодноразово розглядався судами різних інстанцій, зокрема Виноградівським районним судом. Апеляційним судом Закарпатської області, Вищим спеціалізованим судом України як касаційною інстанцією, ними прийняті обгрунтовані судові рішення, згідно яких відсутність рішень Королівської селищної ради та технічної документації на виділені ОСОБА_2 земельні ділянки, не є підставою для визнання державного акта недійсним.

Кекерчень відомо, що не виконавши жодне судове рішення на які вона посилається, намагаючись довести порушення її прав, що у 2018 році, Кекерчень був виготовлений новий державний акт на підставі рішення Королівської селищної ради, за відсутності визначена нова лінія проходження межі, згідно якого межа між дворогосподарствами проходить вже по лінії огорожі, стосовно чого виник ще у 2014 році між сторонами спір.

Зміст обвинувального акта, та визнання ОСОБА_5 вини, визнання ним факту що ніби то він вніс завідомо неправдиві відомості у державний акт на право приватної власності на землю та передав ОСОБА_2 державний акт серії 1-ЗК №004812 від 07.09.2000 року, внаслідок чого ОСОБА_2 незаконно набуто у власність земельну ділянку площею 0,1200 га цільового призначення «для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , та другу земельну ділянку таких же розмірів, розташовану за адресою АДРЕСА_3 не відповідає дійсності, спростовується протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , який підтвердив, що зазначений державний акт виготовляв не ОСОБА_5 , який в ньому тільки розписався,а він особисто. Свідок ОСОБА_9 заявив на допиті,».... ОСОБА_2 подав рішення Королівської селищної ради 8 сесії 22 скликання від 24.5.1996 року, яким підтверджено факт передачі Смерека у власність земельної ділянки, на підставі якого саме ОСОБА_9 виготовив державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії І-ЗК № 004812 за адресою АДРЕСА_3 ., один примірник якого було передано ОСОБА_2 а другий залишено на зберігання у Виноградівському відділі Держгеокадастру. Другу земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 було виділено в порядку безоплатної приватизації, цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку», відповідно до рішення 12 сесії Королівської селищної ради 23 скликання від 30.12.1999року. Свідок ОСОБА_9 особисто ознайомився з цими документами та зачитав їх, після чого виготовив на раніше виданому державному акті І-ЗК № 004812. відповідні креслення, а підписав цей держаний акт ОСОБА_5 , який виконував обов`язки землеупорядника Королівської селищної ради. Жоден нормативний акт чи підзаконний нормативний акт такими його діями фактично не порушений, а визнання Чутори - самообмова.

Земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 /в була надана у безстрокове користування з правом будівництва індивідуального житлового будинку згідно рішення виконавчого комітету Королівської селищної ради від 22.05.1990 року, тобто, до неї Чутора ніякого відношення не мав.

Друга земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , отримана по спадщині. Таким чином, про будь-яке відношення ОСОБА_5 до виділення земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , тим більше, незаконного оформлення державного акта на неї не може бути і мови. Зазначеними земельними ділянками він володіє і користується відкрито з 1989 року, сплачує земельний податок.

Аналіз особової справи № 9 спеціаліста землевпорядника Королівської селищної ради Чутора В.В., зокрема, випискою із розпорядження селищного голови за № 39 від 03.07.2006 року щодо посадових обов`язків спеціаліета-землевиорядника Королівської селищної ради ОСОБА_5 свідчить, що у 2000 році, коли оформлялися державний акт про право власності на земельні ділянки, згідно обвинувального акта обвинуваченого ОСОБА_5 , він ще не був ні посадовою, ні службовою особою, оскільки прийнятий на роботу землевпорядником з 01.04.2003 року (розпорядження №6 голови Королівської селищної ради від 14.04.2003року, а Присягу посадової особи прийняв 14.04.2004року, відтак визнання вини в скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушеннях ОСОБА_5 від 30.06.2021 року вважає самообмовою, або добросовісною помилкою стосовно обставин, які за плином часу він не нам`ятав .

Не можна вважати добровільним визнанням ОСОБА_10 своєї вини у інкримінованих кримінальних правопорушеннях дані у клопотанні та у судовому засіданні Виноградівського районного суду від 15.12.2021 року ( а.с. 32-33), яке дано ним у відповідь адвокату Нечаеву, враховуючи, що суд розглядав тільки клопотання ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, відтак визнавати вину ОСОБА_10 та каятися жодної потреби та тим більше процесуальної необхідності не було.

Вина ОСОБА_5 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, протокол допиту, повідомлення про підозру від 30.06.2021 року підозра та обвинувальний акт, постанова про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 28.05.2021 року про призначення судово-товарознавчої експертизи, висновок експерта про вартість об`єкта оцінки суб`єктом оціночної діяльності згідно ч.1 ст.86 КПК України, не можуть вважатися допустимими доказами, оскільки були складені неуповноваженою службовою особою - старшим слідчим СВ відділення поліції № 1 Бергівського ВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції Чонтош Є. Цей висновок підтверджую копією Доручення про проведення досудового розслідування від 30.06.2021 року, яке не підписано начальником слідчого відділу Виноградівського РВ ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції Тупиця І.В.

Визнання землевпорядника Королівської селищної ради Чутора В.В. дані з його слів на досудовому слідстві, що він вніс завідомо неправдиві відомості у державний акт на право приватної власності, виготовив та передав ОСОБА_2 державний акт серії 1-ЗК № 004812 від 07.09.2000р., внаслідок чого ОСОБА_2 незаконно набув у власність земельну ділянку в судовому засіданні належним чином не перевірялися і не оцінювалися судом. Дана ухвала суду не має преюдиційного значення, не може бути процесуальною підставою для перегляду судового рішення.

Згідно п.2 ч. 4 статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювалися судом стосовно обставин, що були встановлені судом, просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити судове рішення Виноградівського районного суду в силі.

Представник ОСОБА_1 вимоги заяви підтримав з підстав, викладених у заяві.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 щодо задоволення заяви заперечили з підстав, викладених у письмовому поясненні.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, матеріали кримінального провадження № 12019070080000484 від 23.05.2019 (судова справа №299/3446/21), повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Загальними засадами дизпозитивності цивільного судочинства встановленими ст.13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що 29.01.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, згідно вимог якого просив усунути перешкоди у користуванні його земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_4 переставити її огорожу із незаконно займаної нею земельної ділянки на місце у відповідності межею, вказаною в державному акті про право власності на землю та стягнення моральної шкоди в розмірі 7000 гривень (а.с.2-3 т.1).

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.10.2014 року у справі №299/2687/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_2 земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі із незаконно займаної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 із встановленням її на місці межі, згідно державного акту про право приватної власності на землю серії І-ЗК №004812 та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 700 гривень моральної шкоди (а.с.81-84 т.1).

Рішенням апеляційного суду Закарпатського суду від 18.12.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.10.2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено (а.с.139-140 т.1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.03.2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення апеляційного суду Закарпатського суду від 18.12.2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.207-209 т.1).

Ухвалою апеляційного суду Закарпатського суду від 09.11.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.10.2014 року залишено без змін (а.с.14-17 т.2).

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області у справі №299/3446/21 від 15.12.2021 року звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 366, ч.2 ст.364 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження, внесено до ЄРДР №12019070080000484 від 23.05.2019 року закрито (а.с.156-157 т.2)

Відповідно до ч.1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п.2 ч.2. ст..423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав законної сили.

З урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстав, визначених пунктами 2-3 частини другої та частиною третьою статті 423 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили (п.2 ч.2 ст. 424 ЦПК України).

Так, 09.11.2015 року вступило у законну силу рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.10.2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди відповідно до ухвали апеляційного суду Закарпатського суду від 09.11.2015 року.

23.12.2021 року вступила у законну силу ухвала Виноградівського районного суду Закарпатської області у справі №299/3446/21 від 15.12.2021 року про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 366, ч.2 ст.364 КК України на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, внесено до ЄРДР №12019070080000484 від 23.05.2019.

30.12.2021 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із заявою про перегляд рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.10.2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди.

Отже, дана заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подана в межах строків, передбачених п.2 ч.1 ст. 424 ЦПК України та п.2 ч.2 ст. 424 ЦПК України.

Вирішуючи питання про обґрунтованість доводів про перегляд рішення від 30.10.2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди за нововиявленими обставинами, суд виходить із наступного.

Так, рішенням від 30.10.2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди встановлено, що позивач є власником земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю І-ЗК №004812.

Існуюча огорожа між земельною ділянкою по АДРЕСА_2 та суміжною земельною ділянкою, якою користується відповідачка ОСОБА_4 встановлена не у відповідності з державним актом на право приватної власності на землю І-ЗК № 004812, що підтверджується планом забудови земельної ділянки, генпланом м 1:500, планом схемою земельної ділянки, з якого вбачається, що площа земельної ділянки, що самовільно зайнята ОСОБА_4 складає 0,0032 га.

Позивач 12.05.2014 року звертався до голови Королівської селищної ради щодо визначення межі між його дворогосподарством та дворогосподарством сусідки ОСОБА_11 у відповідності до державного акту, що підтверджується копією цієї заяви.

10.07.2014 року селищним головою Королівської селищної ради було направлено лист позивачу про те, що мешканці АДРЕСА_2 ОСОБА_11 направлено лист з вимогою привести межу у відповідність до державного акту, що підтверджується листом від 10.07.2014 року № 501/02-10.

Сторони по справі перебувають в неприязних відносинах, причиною яких є те, що відповідачці не подобаються межові знаки між їхніми земельними ділянками, що підтверджується висновком ДІМ Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області від 17.04.2014 року та показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Представником відповідача до заперечення до позовної заяви додано лист Виноградівського районного відділу земельних ресурсів № 115 від 12.06.2001 року, лист Королівської селищної ради Виноградівського району від 17.04.2014 року № 07/283 та копія державного акту на право приватної власності на землю ІV-ЗК № 030635, виданого ОСОБА_14 .

Копія державного акту на право приватної власності на землю ІV-ЗК № 030635, виданого ОСОБА_14 не спростовує вимог позивача, оскільки відповідачка користується цією ділянкою.

З листа Королівської селищної ради Виноградівського району від 17.04.2014 року № 07/283 підписаного селищним головою Іваніга П.П., вбачається, що на заяву ОСОБА_4 від 09.04.2014 року було повідомлено, що комісією встановлено, що згідно контрольних замірів земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , земельні ділянки свою конфігурацію не змінили, співпадають з розмірами, які вказані в державних актах на право власності на земельні ділянки. Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що лист Королівської селищної ради від 17.04.2014 року № 07/283 від імені селищного голови ОСОБА_15 підписав він, ОСОБА_13 , а не селищний голова Іваніга П.П., в межах своїх повноважень на час відсутності селищного голови на підставі даних, подані землевпорядником, який на даний час перебуває складі Збройних сил України. Тому суд відхиляє цей доказ.

З копії листа Виноградівського районного відділу земельних ресурсів № 115 від 12.06.2001 року вбачається, що при контрольному обмірі земельної ділянки, переданої ОСОБА_16 в приватну власність, відхилень від розмірів вказаних в державному акті на право приватної власності, не виявлено. Межа між сусідами встановлена при видачі державних актів на право приватної власності і погоджена сусідами і перерозгляду не підлягає. Суд відхиляє цей доказ, так як вказаний лист, який було складено в 2001 році на ім`я ОСОБА_16 , спростовується іншими доказами, наявними в матеріалах справи, показаннями свідків, які є логічними та послідовними.

Згідно листа управління Держземагенства у Виноградівському районі Закарпатської області від 03.10.2014 року № 9-703-0.5-3895/2-14 технічна документація з виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_2 , в Управління відсутня.

Правовідносини по даній справі регулюються вимогами Земельного кодексу України та Цивільного Кодексу України.

Згідно роз`яснень, викладених в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року N 7 судам слід мати на увазі, що спори, пов`язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

За таких обставин позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою слід задовольнити.

Виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовоено частково та стягнуто з відповідачки на користь позивача 700,00 грн. моральної шкоди (а.с.81-84 т.1).

Переглядаючи справу судом апеляційної інстанції в ухвалі від 09.11.2015 року зазначено, що суд першої інстанції виходив із того, що існуюча огорожа між земельною ділянкою позивача та суміжною земельною ділянкою відповідачки встановлена з порушенням державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812, а площа земельної ділянки, яка самовільно зайнята ОСОБА_4 за рахунок земельної ділянки ОСОБА_2 , складає 0.0032 га.

Колегія суддів погоджується із цим висновком, оскільки такий цілком відповідає обставинам справи, які судом з`ясовані повно, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та доведений належно оціненими доказами.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 152 ч.2 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (зокрема, ст.ст. 16, 391 ЦК України).

Установлено, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000 р. є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 (ділянка № НОМЕР_1 площею 0.12 га) та проживає у житловому будинку на цій земельній ділянці (т.1, а.с.4).

ОСОБА_4 проживає у сусідньому житловому будинку АДРЕСА_2 .

Сторони перебувають у неприязних стосунках через порушення відповідачкою суміжної межі (висновок ДІМ Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області -т.1, а.с.10). З приводу цього питання у травні 2014 р. ОСОБА_2 звернувся до голови Королівської селищної ради, на що той направив ОСОБА_4 лист із вимогою привести межу відповідно до державного акту (т.1, а.с.7-9).

Згідно з листом управління Держземагентства у Виноградівському районі Закарпатської області від 03.10.2014 р. технічна документація з виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2 , відсутня (т.1, а.с.61).

Висновок суду першої інстанції підтверджується також планом забудови земельної ділянки, план-схемою земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , згідно з якою площа земельної ділянки, що самовільно зайнята ОСОБА_4 , складає 0.0032 га (т.1, а.с.5-6, 69), показаннями свідків ОСОБА_17 (колишній голова селищної ради), ОСОБА_18 (ліцензований спеціаліст із землеустрою).

За приписами ст. 10 ч.1, ч.3, ст. 60 ч.1, ч.4 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Указаних доказів і відповідного висновку суду першої інстанції апелянт не спростувала.

Доводи апеляційної скарги про те, що державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000 р. не є доказом приватної власності позивача на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , позаяк виданий лише на земельну ділянку по АДРЕСА_3 , є безпідставними, оскільки в цьому державному акті в плані зовнішніх меж земельної ділянки зазначена також і земельна ділянка по АДРЕСА_2 (під № 2) (а.с.14-17 т.2).

Оскільки наданий до суду позивачем ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000 р. був доказом приватної власності позивача на земельну ділянку по АДРЕСА_2 позовні вимоги позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області у справі №299/3446/21 від 15.12.2021 року встановлено, що ОСОБА_5 , працюючи на посаді спеціаліста І - категорії відділу земельних ресурсів Виноградівського району, Закарпатської області, будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування, яка здійснювала відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» функції представника влади, являючись службовою особою на яку покладено обов`язки щодо встановлення та погодження меж земельних ділянок при оформленні документів, що посвідчують право власності або користування ними, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання та вилучення земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного Кодексу України, викупу земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад селища, розгляду звернень фізичних та юридичних осіб із земельних питань та готування проектів висновків згідно з вимогами Закону України «Про звернення громадян», діючи умисно, всупереч інтересам служби, достовірно знаючи про порядок видачі та внесення змін до Державних актів на право власності на земельну ділянку, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей у державний акт на право приватної власності на землю виготовив та передав ОСОБА_2 державний акт серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000, внаслідок чого ним незаконно набуто у власність земельну ділянку при наступних обставинах.

Так, в середині 2000 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 , діючи умисно, в інтересах ОСОБА_2 , в порушення вимог ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.2.9 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647, заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації, всупереч інтересам служби, вніс до бланку державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000 завідомо неправдиві відомості, щодо виділення ОСОБА_2 в приватну власність земельної ділянки площею 0,1200 га, з цільовим призначення - «для будівництва та обслуговування житлового будинку», за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1200 га, достовірно знаючи про те, що рішення органом місцевого самоврядування про розпорядження вказаною земельною ділянкою не приймалося.

У відповідності до висновку експерта від 25 червня 2021 року станом на 07.09.2000 вартість земельної ділянки площею 0,1200 га, що за адресою: АДРЕСА_2 , становить 18 000 грн.

Таким чином, суму збитків інтересам держави спричинена незаконним виділенням у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 складає 18000 грн.

Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.366 КК України, як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих та за ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 заявив письмове письмове про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відповідно до ст. 49 КК України та ст. 285 КПК України у зв`язку з закінченням строків давності, яке мотивує тим, що він раніше не судимий, у вчиненому щиро розкаюється та в ході досудового розслідування активно сприяв розкриттю злочину.

У відповідності до ст. 49 КК України, ст. ст. 284-286, ст. ст. 288, 314, 350, 369 КПК України, суд звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019070080000484 від 23 травня 2019 року закрив.

Вказана ухвала суду не оскаржувалася та вступила у законну силу.

Суд констатує, що встановлені ухвалою суду від 15.12.2021 року обставини внесення ОСОБА_5 завідомо неправдивих відомостей у державний акт на право приватної власності на землю І-ЗК №004812 від 07.09.2000 року, внаслідок чого ОСОБА_2 незаконно набуто у приватну власність земельну ділянку у розумінні положень ст.423 ЦПК України є нововиявленою обставиною.

Доводи позивача ОСОБА_2 про фальсифікацію матеріалів справи, самообмови ОСОБА_5 , процесуальних порушеннях при її розслідуванні, та те, що ухвалою від 15.12.2021 року жодних нововиявлених обставин не встановлено, а обставини справи були предметом дослідження як місцевого суду, так і судів апеляційної та касаційної інстанції, наведених висновків не спростовують.

Також не спростовують висновку наявності нововиявлених обставин доводи позивача про те, що при розгляді цивільної справи ОСОБА_5 зазначалося про наявність підстав для виготовлення державного акту на право приватної власності на землю І-ЗК №004812 від 07.09.2000 року.

За вказаних обставин суд приходить до переконання про під ставність вимог заяви.

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 423 - 429 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.10.214 року у цивільній справі 299/2687/14 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 01.03.2022 року

ГоловуючийВ. В. Леньо