Постанова

від 28.05.2024 по справі 299/2687/14-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/2687/14-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 травня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д.

з участю секретаря судового засідання: Сливки С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 лютого 2022 року, ухвалене головуючим суддею Леньо В.В., за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_3 в інтересах якої діє адвокат Нечаєв В. В. звернувся до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 , є власницею житлового будинку по АДРЕСА_1 та власницею земельної ділянки під даним будинком кадастровий номер КН 2121255600:03:004:0090.

У січні 2014 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання переставити огорожу із незаконно займаної земельної ділянки на місце у відповідності з межею, вказаною в державному акті про право на землю.

Рішенням Виноградівського районного суду від 30 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме зобов`язано усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі ... із встановленням її на місці межі, згідно державного акту про право приватної власності на землю серії І-ЗК №004812.

У справі виникли нововиявлені обставини, які є підставою для перегляду вказаного рішення.

Так, ухвалою Виноградівського районного суду від 15.12.2021 по справі №299/3446/21 по кримінальному провадженню (внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019070080000484 від 23 травня 2019 року) по обвинуваченню ОСОБА_4 встановлено наступні обставини справи.

Так, в середині 2000 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 , діючи умисно, в інтересах ОСОБА_1 , в порушення вимог cт. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.2.9 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647, заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації, всупереч інтересам служби, вніс до бланку державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000 завідомо неправдиві відомості, щодо виділення ОСОБА_1 в приватну власність земельної ділянки площею 0,1200 га, з цільовим призначення - «для будівництва та обслуговування житлового будинку», площею 0,1200 га, достовірно знаючи про те, що рішення органом місцевого самоврядування про розпорядження вказаною земельною ділянкою не приймалося.

У відповідності до висновку експерта від 25 червня 2021 року станом на 07.09.2000 вартість земельної ділянки площею 0,1200 га, становить 18 000 грн.

Таким чином, суму збитків інтересам держави спричинена незаконним виділенням у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 складає 18000 грн.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України, як складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та за ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15.12.2021 звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закрито кримінальне провадження відповідно до ст. 49 КК України та ст. 285 КПК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Отже, ухвалою суду по даній кримінальній справі було встановлено факт фальшивості спірного Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000.

В рамках цивільної справи № 299/2687/14-ц основним письмовим доказом, який став підставою для задоволення позову був Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

З вказаної ухвали суду по кримінальній справі чітко вбачається, що рішення 8 сесії 22 скликання Королівської селищної ради від 24.05.1996 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки та рішення 12 сесії 23 скликання Королівської селищної ради від 30.12.1999 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки - не існує, їх не має ані в архівному відділі, ані в селищній раді, ані у відділі Держгеокадастру. Відсутність рішень сесії місцевої ради про виділення земельних ділянок призводить до відсутності права власності на земельні ділянки та недійсність відповідного державного акту на право приватної власності на землю.

Отже, сам факт не існування рішення 8 сесії 22 скликання Королівської селищної ради від 24.05.1996 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки та рішення 12 сесії 23 скликання Королівської селищної ради від 30.12.1999 року про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки - свідчить про те, що останній не набув права власності на спірні земельні ділянки, а державний акт на право приватної власності на землю (що складений на основі неіснуючих рішень ради) - недійсний.

З огляду на те, що ухвалою суду було встановлено факт фальшивості письмового доказу - державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 , що являється нововиявленою обставиною, то дана заява є мотивованою, підставною та такою, що підлягає до безумовного задоволення, а тому ОСОБА_3 в інтересах якої діє адвокат Нечаєв В.В. просив суд переглянути рішення Виноградівського районного суду від 30.10.2014 року (Справа № 299/2687/14-ц) та скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 лютого 2022 року рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.10.214 у цивільній справі 299/2687/14 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення та залишити без змін рішення суду від 30.10.2014.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом було порушено норми процесуального права, що виразилися у відмові допитати свідка ОСОБА_4 , для встановлення обставин справи.

Визнання землевпорядником Королівської селищної ради ОСОБА_4 власної вини у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не можуть вважатися нововиявленими обставинами. В матеріалах судової справи відсутні висновки відносно фальсифікації державного акта, визнання недійсним якого безпідставно та незаконно вимагає від суду. Зокрема, заявою стверджується : «...внаслідок злочину - підроблення офіційного документу заявниці заподіяно майнову та моральну шкоду, оскільки за допомогою підробленого доказу (державного акту про право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 ) вирішено змінити довжину двору біля будинку та моральні страждання.

Земельний спір з суміжним землевласником ОСОБА_1 з 2014 року неодноразово розглядався судами різних інстанцій, зокрема Виноградівським районним судом. Апеляційним судом Закарпатської області, Вищим спеціалізованим судом України як касаційною інстанцією, ними прийняті обґрунтовані судові рішення, згідно яких відсутність рішень Королівської селищної ради та технічної документації на виділені ОСОБА_1 земельні ділянки, не є підставою для визнання державного акта недійсним.

Зазначає, що у 2018 році, ОСОБА_3 був виготовлений новий державний акт на підставі рішення Королівської селищної ради, за відсутності визначена нова лінія проходження межі, згідно якого межа між дворогосподарствами проходить вже по лінії огорожі, стосовно чого виник ще у 2014 році між сторонами спір.

Зміст обвинувального акта, та визнання ОСОБА_4 вини, визнання ним факту що ніби то він вніс завідомо неправдиві відомості у державний акт на право приватної власності на землю та передав ОСОБА_1 державний акт серії 1-ЗК №004812 від 07.09.2000 року, внаслідок чого ОСОБА_1 незаконно набуто у власність земельну ділянку площею 0,1200 га цільового призначення «для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , та другу земельну ділянку таких же розмірів, розташовану за адресою АДРЕСА_3 /в не відповідає дійсності, спростовується протоколом допиту свідка ОСОБА_6 , який підтвердив, що зазначений державний акт виготовляв не ОСОБА_4 , який в ньому тільки розписався, а він особисто. Свідок ОСОБА_6 заявив на допиті,».... ОСОБА_1 подав рішення Королівської селищної ради 8 сесії 22 скликання від 24.5.1996 року, яким підтверджено факт передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, на підставі якого саме ОСОБА_6 виготовив державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії І-ЗК № 004812 за адресою АДРЕСА_3 , один примірник якого було передано ОСОБА_1 а другий залишено на зберігання у Виноградівському відділі Держгеокадастру. Другу земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 було виділено в порядку безоплатної приватизації, цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку», відповідно до рішення 12 сесії Королівської селищної ради 23 скликання від 30.12.1999року. Свідок ОСОБА_6 особисто ознайомився з цими документами та зачитав їх, після чого виготовив на раніше виданому державному акті І-ЗК № 004812 відповідні креслення, а підписав цей держаний акт ОСОБА_4 , який виконував обов`язки землеупорядника Королівської селищної ради. Жоден нормативний акт чи підзаконний нормативний акт такими його діями фактично не порушений, а визнання вини ОСОБА_4 - самообмова.

Земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 /в була надана ОСОБА_1 у безстрокове користування з правом будівництва індивідуального житлового будинку згідно рішення виконавчого комітету Королівської селищної ради від 22.05.1990 року, тобто, до неї ОСОБА_4 ніякого відношення не мав.

Друга земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , отримана ним в порядку спадкування. Таким чином, про будь-яке відношення ОСОБА_4 до виділення земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , тим більше, незаконного оформлення державного акта на неї є безпідставним. Зазначеними земельними ділянками він володіє і користується відкрито з 1989 року, сплачує земельний податок.

Визнання землевпорядника Королівської селищної ради ОСОБА_4 дані з його слів на досудовому слідстві, що він вніс завідомо неправдиві відомості у державний акт на право приватної власності, виготовив та передав ОСОБА_1 державний акт серії 1-ЗК № 004812 від 07.09.2000р., внаслідок чого ОСОБА_1 незаконно набув у власність земельну ділянку в судовому засіданні належним чином не перевірялися і не оцінювалися судом. Дана ухвала суду не має преюдиційного значення, не може бути процесуальною підставою для перегляду судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вказує, що ухвала суду в кримінальній справі встановила відповідні обставини (фальшивість державного акту), а тому створює як підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, так і преюдицію, оскільки такий Державний акт був основою позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Та ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так з приписів ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 78, 79 і 80, ч.ч. 1, 4 ст. 81 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Виноградівського районного суду від 30 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку, що позаяк ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 грудня 2021 року у справі № 299/3446/21 встановлено, що Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812 ОСОБА_1 виготовлено на підставі рішення Королівської селищної ради про передачу у власність земельної ділянки площею 0,1200 га, яке останньою не приймалось, то наявні правові підстави для перегляду зазначеного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, виходячи з наступних доводів.

У ході апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що у січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання переставити огорожу із незаконно займаної земельної ділянки на місце у відповідності з межею, вказаною в державному акті про право приватної власності на землю.

Рішенням Виноградівського районного суду від 30 жовтня 2014 року у даній цивільній справі, яке набрало законної сили 09 листопада 2015 року згідно ухвали апеляційного суду Закарпатської області, позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме зобов`язано усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі ... із встановленням її на місці межі, згідно державного акту про право приватної власності на землю серії І-ЗК №004812.

В рамках даної цивільної справи основним письмовим доказом, який став підставою для задоволення позову був Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

Так, суд в даній справі чітко наводив свої мотиви з огляду на наступне:

Позивач є власником земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812.

Існуюча огорожа між земельною ділянкою та суміжною земельною ділянкою, якою користується відповідачка ОСОБА_3 встановлена не у відповідності з державним актом на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812, що підтверджується планом забудови земельної ділянки, генпланом м. 1:500, планом схемою земельної ділянки, з якого вбачається, що площа земельної ділянки, яка самовільно зайнята, складає 0,0032 га.

Тобто, суд першої інстанції, який ухвалив рішення проти ОСОБА_3 чітко у підтвердження заявлених позовних вимог послався на Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, що виданий ОСОБА_1 .

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами пункту другого частини другої статті 423 ЦПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.

Заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: з підстави, визначеноїпунктом 2частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав законної сили, пункт другий частини першої статті 424 ЦПК України.

Пунктом другим частини другої статті 424 ЦПК України визначено, що з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана: з підстав, визначенихпунктами 2-3 частини другоїтачастиною третьоюстатті 423 цього Кодексу, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Як вище встановлено колегією суддів, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди, рішенням Виноградівського районного суду від 30 жовтня 2014 року задоволено частково, а саме, зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі із незаконно займаної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 із встановленням її на місці межі, згідно державного акту про право приватної власності на землю серії І-ЗК №004812. Стягнуто моральну шкоду в розмірі 700,00 гривень, та в задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 09 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішення Виноградівського районного суду від 30 жовтня 2014 року залишено без змін.

Але, ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 грудня 2021 року в кримінальній справі № 299/3446/21 звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019070080000484 від 23 травня 2019 року, закрито. Зазначена ухвала суду вступила у законну силу 23 грудня 2021 року.

Внаслідок даної обставини, ОСОБА_3 30.12.2021 року подала до суду заяву про перегляд рішення Виноградівського районного суду від 30 жовтня 2014 року за нововиявленими обставинами з тих підстав, що ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 грудня 2021 року в кримінальній справі № 299/3446/21 встановлено, що ОСОБА_4 будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування вніс до бланку Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК №004812 від 07.09.2000 завідомо неправдиві відомості, щодо виділення ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1200 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно знаючи про те, що відповідне рішення органу місцевого самоврядування про розпорядження вказаною земельною ділянкою не приймалося.

Отже, ОСОБА_3 подала заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами своєчасно в порядку вимог пункту другого частини першої статті 424 ЦПК України та пункту другого частини другої статті 424 ЦПК України.

Доведеною є та обставина, що у рішенні Виноградівського районного суду від 30 жовтня 2014 року про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю І-ЗК №004812.

Існуюча огорожа між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та суміжною земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_3 встановлена не у відповідності з державним актом на право приватної власності на землю І-ЗК № 004812, що підтверджується планом забудови земельної ділянки, генпланом м. 1:500, планом схемою земельної ділянки, з якого вбачається, що площа земельної ділянки, яка самовільно зайнята ОСОБА_3 складає 0,0032 га.

12.05.2014 року ОСОБА_1 звертався до селищного голови Королівської селищної ради із заявою щодо визначення межі між його дворогосподарством та дворогосподарством ОСОБА_7 у відповідності до державного акту на право приватної власності на землю.

Тобто, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково у в`язку із тим, що ОСОБА_3 порушила межі та самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,0032 га, яка за межами визначеними у Державному акті на право приватної власності на землю серії І-ЗК №004812 від 07.09.2000 належить ОСОБА_1 .

Також, переглядаючи справу в апеляційній інстанції, апеляційний суд Закарпатської області в ухвалі від 09.11.2015 року виходив із того, що суд першої інстанції встановив те, що існуюча огорожа між земельною ділянкою позивача та суміжною земельною ділянкою відповідачки встановлена з порушенням державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000, а площа земельної ділянки, яка самовільно зайнята ОСОБА_3 за рахунок земельної ділянки ОСОБА_1 , складає площу 0,0032 га.

З таким висновком суду першої інстанції погодилась колегія суддів, оскільки такий цілком відповідав обставинам справи, які судом з`ясовані повно, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та доведений належно оціненими доказами.

Колегія суддів також зазначила, що доводи апеляційної скарги стосовно того, що державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000 р. не є доказом приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , позаяк виданий лише на земельну ділянку по АДРЕСА_3 , є безпідставними, оскільки в цьому державному акті в плані зовнішніх меж земельної ділянки зазначена також і земельна ділянка по АДРЕСА_4 ), а.с.4-7 т.1.

Узагальнюючи зазначене як суд першої інстанції, так і апеляційний суд обґрунтовували свої висновки щодо часткового задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог з усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди тим, що в основу таких висновків поклали державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000 р. як доказ на підтвердження ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, що по АДРЕСА_2 .

Та разом з цим, ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 грудня 2021 року в кримінальній справі № 299/3446/21 встановлено, що ОСОБА_4 будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка здійснювала відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» функції представника влади, та являючись службовою особою на яку покладено обов`язки щодо встановлення та погодження меж земельних ділянок при оформленні документів, що посвідчують право власності або користування ними, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, відповідно до Земельного Кодексу України, діючи умисно, всупереч інтересам служби, достовірно знаючи про порядок видачі та внесення змін до Державних актів на право власності на земельну ділянку, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей у державний акт на право приватної власності на землю виготовив та передав ОСОБА_1 державний акт серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000, внаслідок чого останнім незаконно набуто у власність земельну ділянку при наступних обставинах.

Так, в середині 2000 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 , діючи умисно, в інтересах ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.2.9 «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647, заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування покладається на Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, регіональні, районні та міські центри державного земельного кадастру та їх структурні підрозділи і інші землевпорядні підприємства та організації, всупереч інтересам служби, вніс до бланку державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000 завідомо неправдиві відомості, щодо виділення ОСОБА_1 в приватну власність земельної ділянки площею 0,1200 га, з цільовим призначення - «для будівництва та обслуговування житлового будинку», за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1200 га, достовірно знаючи про те, що рішення органом місцевого самоврядування про розпорядження вказаною земельною ділянкою не приймалося.

Зазначені дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.366 КК України, як складання, видача службовою особоюзавідомо неправдивихофіційних документів,внесення доофіційних документівзавідомо неправдивихвідомостей,інше підробленняофіційних документів та за ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 подав письмове клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відповідно до вимог ст. 49 КК України та ст. 285 КПК України у зв`язку з закінченням строків давності, ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 грудня 2021 року звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019070080000484 від 23 травня 2019 року закрито.

В апеляційному порядку, зазначену ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15.12.2021 року ОСОБА_4 не оскаржував, тому така набула законної сили і підлягає до виконання.

Відповідно до норми частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що у зв`язку із тим, що ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15.12.2021 року закрито кримінальне провадження та звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, тому встановлений такою факт фальшивості письмового доказу, а саме Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000 р. на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, що по АДРЕСА_2 , який призвів до ухвалення незаконного судового рішення у даній справі, являється нововиявленою обставиною в розумінні приписів статті 423 ЦПК України.

Оскільки дана обставина має важливе значення у спірних правовідносинах, то слід дійти висновку стосовно того, що ОСОБА_1 не довів у судовому порядку, що земельна ділянка площею 0,1200 га, по АДРЕСА_2 належить йому на праві власності. Позаяк Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000 р. являється фальшивим письмовим доказом, який не ґрунтується на відповідному рішенні органу місцевого самоврядування, то у зв`язку із цим, такий не має правового значення у даній справі та не створює правові наслідки для позивача в силу його недійсності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_6 виготовляв Державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000 р., а не ОСОБА_4 , який його тільки підписав.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що в спірних правовідносинах правове значення має не та обставина, хто виготовляв даний державний акт, а факт умисного внесення до такого даних, які стосуються правової підстави для виготовлення такого акту. Тобто, у даному випадку ключове значення має та обставина, що ОСОБА_4 як посадова особа селищної ради достовірно знав на той момент про те, що селищною радою як органом місцевого самоврядування, якому належить право розпоряджання земельними ділянка, зокрема передача у приватну власність, такого рішення на сесії селищної ради не приймалось в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 . Та не дивлячись на це, свідомо вніс завідомо неправдиві відомості до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 004812 від 07.09.2000 р., що призвело до незаконного набуття ОСОБА_1 в супереч положень земельного законодавства у приватну власність земельної ділянки. Крім цього, ухвала Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15.12.2021 року в справі № 299/3446/21, якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.366, ч.2 ст.364 КК України на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито є чинною та не скасованою. Тому, встановлені такою юридичні факти ніким не спростовані, у зв`язку із чим повинні враховуватись сторонами.

Тож, доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують, тому колегія суддів залишає такі без задоволення.

А звідси, колегія суддів зазначає, що позаяк, апеляційна скарга інших доводів, які б давали підставу для висновків, що рішення суду першої інстанції ухвалене в супереч вимог норм матеріального і процесуального права не містить, то звідси, таку слід визнати необґрунтованою у спірних правовідносинах.

Окрім наведеного, колегія суддів наголошує, що Європейський суд з прав людини вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

А тому, апеляційний суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відтак, апеляційний суд з огляду на викладене зазначає, що позивачу надано вичерпну відповідь на всі вагомі, ключові та доречні питання, порушені в апеляційній скарзі, які мають значення для вирішення даного спору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги у спірних правовідносинах не являються тими обставинами, які б слугували підставою для колегії суддів щодо відхилення доводів стосовно наявності нововиявлених обставин у заявлених вимога, та такі не впливають на правові висновки у спірних правовідносинах і не спростовують викладеного вище.

А звідси, дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно правильно встановив фактичні обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування чи зміни оскаржуваного рішення, і висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити на підставі приписів статті 375 ЦПК України, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Виноградівського районногосуду Закарпатськоїобласті від23лютого 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 12 червня 2024 року.

Суддя-доповідач:

Судді :