Постанова

від 21.02.2022 по справі 185/9211/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/679/22 Справа № 185/9211/19 Суддя у 1-й інстанції - Гаврилов В. А. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до виконавчого комітету Павлоградської міської ради, Служби Безпеки України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Павлоградської міської ради, Служби Безпеки України, Державної казначейської служби України, на предмет відшкодування відповідачами майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок бездіяльності, в порядку ст.ст. 1173,1174 ЦК України, з неналежного утриманням п`ятиповерхової будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 , з підставі того, що зазначена будівля є аварійною недобудовою, що належить СБ України, а її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок падіння з цієї будівлі отримав тяжку травму, за фактом чого в ЄО Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за №9387 від 22 квітня 2019 року зареєстровані відомості, однак кримінальне провадження за цим фактом не порушено. При цьому малолітній син позивача тривалий час перебував у лікарні з 23 квітня 2019 року по 09 липня 2019 року, з 09 липня 2019 року по 29 липня 2019 року та з 29 липня 2019 року по 14 серпня 2019 року, переніс три операції, а станом на тепер знаходиться на амбулаторному лікуванні під наглядом лікарів, не може пересуватись внаслідок отриманих травм, потребує постійного догляду та піклування і реабілітації. Позивач вважає, що до такої трагедії, що сталась з її малолітнім сином, призвела протиправна бездіяльність у неналежному здійсненні органом місцевого самоврядування, Павлоградської міської ради в особі її виконавчого органу та органу державної влади в особі Служби безпеки України своїх повноважень з технічного утримання недобудови, а функції замовника цього будівництва і проектно-кошторисної документації передані Фондом державного майна України наказом від 12 серпня 2004 року №1658/450 до сфери управління Служби безпеки України на підставі акту-прийняття передачі незавершеного будівництва технічної будівлі, що знаходиться на земельній ділянці Павлоградської міської ради, якою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Службі безпеці України для будівництва службово-технічної будівлі із земель міської ради. На підстав цього позивач вважає відповідача Службу безпеки України замовником проекту будування, який, всупереч ЗУ Про архітектурну діяльність, не забезпечив безпеки на об`єкті незавершеного будівництва, та не утримував у належному стані цю недобудову, яка не відповідає державним стандартам, нормам і правилам, передбаченим нормами ДБН, а відповідач виконком Павлоградської міської ради, всупереч нормам ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності та Положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю, не вжив усіх заходів у сфері перевірки стану будівлі та складання відповідних приписів, що і призвело до травмування сина позивача.

Просить суд стягнути солідарно з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку та виконавчого комітету Павлоградської міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету шляхом списання коштів з його рахунку на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 78 202 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди /а.с. 1-12 Том І/.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі /а.с. 64-68 Том ІІ/.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом невірно застосовано норми матеріального права, а викладені обставини не відповідають дійсності (а.с. 73-84 Том ІІ).

Відповідачі не скористалися своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, та своїх письмових відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавали.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивач не довів того, що СБУ має статус забудовника, внаслідок чого може нести відповідальність за заподіяну шкоду, покладену законодавство саме на забудовника, а відповідач виконком Павлоградської міської ради не повинен здійснювати контроль за станом безпеки об`єктів незавершеного будівництва, як і не доведено місце падіння підлітка, щоб могло бути у причинно-наслідковому зв`язку з місцем знаходження недобудови, що і не має наслідком завдання відп

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 квітня 2019 року малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є сином ОСОБА_1 , отримав тілесні ушкодження внаслідок падіння з висоти, що сторонами не заперечувалось.

Того ж дня о 16.33 бригадою швидкої допомоги зафіксовано факт падіння підлітка з даху. Адреса виклику: АТБ, вул.Карла Маркса, що підтверджено копією карти виклику швидкої допомоги (а.с.35 Том ІІ).

ОСОБА_2 встановлено діагноз: кататравма, закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку ІІ ступеню, закрита травма грудної клітини, забій лівої легені, забій серця, перелом ребер зліва, закрита травма живота, двохмоментний розрив селезінки, внутрішньобрюшинна кровотеча, обширна забрюшинна гематома, закритий перелом нижньої третини лівого плеча, закритий перелом нижньої третини обох кісток лівої голені, відкритий перелом нижньоїх третини обох кісток правої голені, комбінований шок тяжкого ступеню, що підтверджено рядом медичних документів та сторонами не оспорювалось.

Випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 2396 ОСОБА_2 зафіксовано, що зі слів працівників МСП дитина впала з висоти 3-5 поверху, обставини не відомі /а.с.18/.

22 квітня 2019 року до Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що до МЛ№4 був доставлений гр. ОСОБА_2 після падіння з висоти 10 поверху покинутої будівлі по по АДРЕСА_1 . Вказаний факт підтверджено копією довідки /т.2 а.с.39/.

Дитина проходила лікування як стаціонарно, так і амбулаторно, на що матір`ю ОСОБА_1 витрачено 78 202 грн., що підтверджено наданими суду копіями чеків (а.с.24-75 Том І).

Позивач ОСОБА_1 , яка є і апелянтом, вважає, що падіння сталось з будівлі об`єкту незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , однак беззаперечних цьому доказів не надавала суду першої інстанції, як і не надала таких доказів до апеляційного суду, з чим погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що спільним наказом Фонду державного майна України та Служби безпеки України від 12 серпня 2004 року об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 був переданий до сфери управління Служби безпеки України (а.с.111 Том І).

Також передавання до сфери управління СБУ недобудови за вищевказаною адресою підтверджується Актом приймання-передачі незавершеного будівництвом технічної будівлі Будинку зв`язку.

Доказів подачі СБУ заяв на продовження будівництва об`єкту незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 не надавалось, що також встановлено і колегією суддів.

Також судом першої інстанції встановлено, що рішенням №1126 35 сесії VІІ скликання Павлоградської міської ради від 20 березня 2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,5093 га, кадастровий номер 1212400000:02:011:0085 Службі безпеки України для будівництва службово-технічної будівлі на АДРЕСА_1 , однак дозвіл на продовження будівництва вищевказаного об`єкту у відділі державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Павлоградської міської ради Служба безпеки України не отримувала.

Статтею 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що замовником є фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування. Технічним наглядом є здійснення замовником контролю за дотриманням проектних рішень та будівельних норм і правилам, а також контролю за якістю виконаних робіт та їх обсягами під час будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування.

Статтею 2 Закону України «Про службу безпеки України» передбачено, що на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Підпунктом 1) пунктуб)частини 1 статі 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено , що до відання виконавчих органів міських рад належить здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Підпунктом 3) пункту б) частини 1 статі 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено , що до відання виконавчих органів міських рад належить здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Положенням «Про Держану казначейську службу України передбачено, що завданнями Казначейства є:реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів та внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності статусу забудовника у СБУ.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З вищенаведеногосуд першоїінстанції вірнодійшо висновку,з якимпогоджується іколегія суддів,про те,що СБУне моженести відповідальністьза заподіянушкоду покладенузаконодавством назабудовника.

Статтею 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено право органу місцевого самоврядування щодо контролю за станом безпеки об`єктів незавершеного будівництва.

Відповідальність за заподіяння шкоди передбачена вимогами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України також не може бути покладена на виконавчий комітет Павлоградської міської ради так як така відповідальність наступає у випадку здійснення виконавчим комітетом своїх повноважень передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Судом встановлено, що Державна казначейська служба України, при здійсненні своєї діяльності, не мала відношення до отримання малолітнім ОСОБА_3 тілесних ушкоджень.

Розв`язуючипозовні вимогипозивача щодостягнення моральноїшкоди звідповідачів накористь позивача,суд першоїінстанції вірнодійшов висновкупро відсутністювинних дійвідповідачів відносномалолітньої дитини ОСОБА_4 ,а,як наслідок,відсутність застосуванняст.1167ЦК Українив регулюванніспірних правовідносин.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержанням вимог матеріального права, а підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до переоцінки вже досліджених судом доказів, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористалася наданими їй правами, не обґрунтувала свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надала суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати за апеляційний перегляд справи компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров