Рішення

від 08.07.2010 по справі 3/176

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/176

08.07.10

За позовом     Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в

                        особі 1. Подільської районної у місті Києві ради та 2. Комунального

                        підприємства «Оренда»

До                       Приватного підприємства «Сан Інвест»

Про                        стягнення 48 793,98 грн., розірвання договору оренди № 791/09 від 12.10.2009 та

                        звільнення приміщення

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури        Тєлічко І.В. –помічник прокурора посвідчення № 135 від 20.07.2009

Від позивача 1            Кенгурогова Н.О. –по дов. № 52/від 22.01.2010

Від позивача 2            Мотузок О.Л. –по дов. № 150 від 24.03.2010

Від відповідача           не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі 1. Подільської районної у місті Києві ради та 2. Комунального підприємства «Оренда»про стягнення з Приватного підприємства «Сан Інвест»46 117,86 грн. заборгованості по орендній платі, 2 676,12 грн. пені; про розірвання договору оренди № 791/09 від 12.10.2009 та зобов‘язання відповідача передати Комунальному підприємству «Оренда»за актом прийому-передачі підвальне приміщення площею 162,40 кв. м. за адресою м. Київ, вул.  Андріївський узвіз, 8-12 літ. А.

Представник прокуратури в судовому засіданні 08.07.2010 позовні вимоги підтримав повністю.

Позивачем 1 в судовому засіданні 22.06.2010 подано письмові пояснення, відповідно до яких позивач 1 просить позовні вимоги прокуратури задовольнити повністю.

Представник позивача 2 в судовому засіданні 08.07.2010 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю. Крім того, представник позивача 2 зазначив, що на адресу орендаря повідомлення про розірвання договору оренди не надсилалось.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі по порушення провадження у справі від 08.06.2010 та ухвали 22.06.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвали суду надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 01.06.2010: м. Київ, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 2/32, корп. 6 та за адресою об‘єкта оренди м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 8-12 літ. А.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 08.07.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників прокуратури та позивачів, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.10.2009 між Комунальним підприємством «Оренда»(орендодавець) та  Приватним підприємством «Сан Інвест» (орендар) було укладено договір № 791/09 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва  (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації м. Києва № 1161 від 12.10.2009 передав, а орендар прийняв в оренду підвальне приміщення (будівлю, споруду), вартість якого визначена експертним шляхом, по вул. Андріївській узвіз 8-12 літ. А, площею 162,4 кв. м. для розміщення пункту надання послуг населенню, що підтверджується актом приймання-передачі від 12.10.2009 (оригінал якого був оглянутий в судовому засіданні).

Спір виник в зв’язку з тим, що при проведенні перевірки прокуратурою встановлено, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди  за період з  жовтня 2009 року по травень 2010 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем 2, яка станом на момент звернення до суду з позовом становить 46 117,86 грн.  та нарахована пеня в сумі 2 676,12 грн. Наявність заборгованості є порушенням умов договору оренди, тому на думку прокурора договір підлягає розірванню в судовому порядку, а орендовані приміщення звільненню.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 6.2. договору сторонами встановлено строк дії цього договору з 12.10.2009 по 11.10.2012.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 1.4. договору за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід»ємною частиною цього договору, на момент початку дії договору становить –4819,78 грн., крім того ПДВ –963,95 грн. разом становить –5783,73 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць оренди (п. 1.6. договору).

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що орендар зобов‘язаний вносити орендну плату в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності, не пізніше 30 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, в результаті чого виникла заборгованість за період з жовтня 2009 року по травень 2010 року, що не оспорена відповідачем, становить 46 117,86 грн.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар  зобов’язаний  вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 46 117,86 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за вищезазначені платежі не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 2% від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожен день прострочення., включаючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 2.4. договору, відповідач зобов'язаний був вносити платежі до 30 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.2. договору, розмір якої, за розрахунками суду за визначені позивачем періоди становить  2 493,63 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2 493,63 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині нарахування розміру пені в сумі 182,49 грн. в позові слід відмовити, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем застосовано облікову ставку НБУ в розмірі 11%, тоді як вбачається з постанови Правління НБУ № 468 від 10.08.2009 з 12.08.2009 установлено облікову ставку в розмірі 10,25%, яка діяла до 07.06.2010.

Як вбачається з матеріалів справи на день пред’явлення позову відповідач систематично не сплачує платежі, тоді як за п. 2.4. договору, плата за користування приміщенням повинна вноситись не пізніше 30 числа поточного місяця.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендної плати у розмірі, встановленому договором.

Стаття 783 Цивільного кодексу України визначає, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо :

- наймач користується річчю всупереч договору або призначення речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Разом із тим суд не приймає до уваги твердження прокуратури про існування заборгованості по орендній платі в обґрунтування підстав для розірвання договору оренди         № 791/09 від 12.10.2009, оскільки статтею 783 Цивільного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу наймодавця, серед яких відсутні такі підстави, як невнесення орендної плати чи її несвоєчасне внесення або внесення не в повному обсязі.

Невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою для його розірвання в судовому порядку.

Частина 2 ст. 651 Цивільного кодексу України так само як і ст. 782 Цивільного кодексу України встановлює для таких випадків право наймодавця на відмову від договору найму.

Аналогічної  правової позиції дотримується Верховний Суд України при касаційному перегляді судових рішень у справах про розірвання договору оренди (постанова Верховного Суду України від 22.02.2005 у справі № 34/400).

Доказів того, що позивачем на адресу відповідача було в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України надіслано заяву про відмову від договору оренди № 791/09 від 12.10.2009не надано.

З огляду на наведене вимоги прокуратури щодо розірвання договору оренди № 791/09 від 12.10.2009  не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Пункт 5.8. договору встановлює, що орендовані приміщення мають бути повернути орендарем орендодавцю у разі розірвання договору оренди, закінченні строку його дії та відмови орендаря від оренди.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Враховуючи те, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, вимоги прокуратури про зобов’язання відповідача звільнити нежитлові приміщення, яким останній користується на підставі діючого договору оренди № 791/09 від 12.10.2009, безпідставні та задоволенню не підлягають.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується прокуратури, яка мала довести наявність тих обставин, на підставі яких вона заявила позовні вимоги про розірвання договору оренди та зобов’язання відповідача повернути орендоване майно.

Таким чином, позовні вимоги Заступника прокурора Подільського району міста Києва обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись  ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сан Інвест»( м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 2/32, корп. 6 код ЄДРПОУ 34579203) на користь Комунального підприємства «Оренда»(м. Київ, вул. Костянтинівська, 2/1, код ЄДРПОУ 31840749) 46 117 (сорок шість тисяч сто сімнадцять) грн. 86 коп. боргу по орендній платі та 2 493 (дві тисячі чотириста дев‘яносто три) грн. 63 коп. пені

3. Стягнути  з Приватного підприємства «Сан Інвест»( м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 2/32, корп. 6 код ЄДРПОУ 34579203) в доход Державного бюджету України 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 11 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 12.07.2010