Рішення

від 01.03.2022 по справі 902/1031/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2022 р. м. Вінниця Cправа № 902/1031/20

Господарський суд Вінницької області:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Сичуку І.В.

за позовом: Фермерського господарства "Яружанка", вул. Литвиненка-Волегемут 54, кв. 83, м. Вінниця, 21100, код - 38810785

до: Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", вул. Наддністрянська 2, с. Суботівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24060, код - 03731721

про стягнення 319 801,10 грн збитків

за участю представників:

позивача: Путілін Євген Вікторович, ордер серія ВН № 185307 від 20.10.2020 року

відповідача: не з`явився

судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз: Чернова Олександра Валентинівна, посвідчення № 344 від 17.12.2021 року

В С Т А Н О В И В :

20.10.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 19.10.2020 року Фермерського господарства "Яружанка" до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення 319 801,10 грн збитків.

Ухвалою суду від 26.10.2020 року відкрито провадження у справі № 902/1031/20 за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 12.11.2020 року.

11.11.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 11.11.2020 року) (вх.канц. № 01-34/10235/20 від 11.11.2020 року), в якій останній просить суд призначити у справі № 902/1031/20 судову економічну експертизу.

Разом з тим 12.11.2020 року судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Міліціанова Р.В. у відпустці.

Станом на 16.11.2020 року суддя Міліціанов Р.В. приступив до роботи.

Ухвалою суду від 18.11.2020 року повідомлено учасників, що підготовче засідання у справі № 902/1031/20 відбудеться 02.12.2020 року.

Ухвалою суду від 10.12.2020 року задоволено заяву представника позивача (б/н від 11.11.2020 року) (вх.канц. № 01-34/10235/20 від 11.11.2020 року). Зупинено провадження у справі № 90/1031/20, в зв`язку з призначенням у справі судової економічної експертизи. Проведення судової експертизи доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Супровідним листом № 902/1031/20/5/21 від 04.01.2021 року матеріали справи № 902/1031/20 надіслано до експертної установи.

21.07.2021 року на адресу суду від Заступника Завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Гребінної Г. надійшов лист № 249/21-21/831 від 15.07.2021 року. Додатком до листа додано клопотання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чернова О. про уточнення редакції питань поставлених на вирішення експертизи.

Ухвалою суду від 23.07.2021 року клопотання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чернова О. щодо уточнення редакції питань поставлених на вирішення експертизи призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.07.2021 року.

28.07.2021 року до суду представником позивача подано заяву (б/н від 28.07.2021 року) (вх.канц. № 01-34/6791 від 28.07.2021 року), в якій останній просить суд залишити клопотання судового експерта без задоволення та проводити судове засідання за відсутності представника ФГ "Яружанка".

Також, 28.07.2021 року від представника відповідача до суду надійшла заява (б/н від 28.07.2021 року) (вх.канц. № 01-34/6792/21 від 28.07.2021 року), в якій останній заперечує проти поданої заяви та просить суд проводити судове засідання за його відсутності.

Ухвалою суду від 28.07.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чернова О. (б/н від 26.05.2021 року).

25.10.2021 року на адресу суду від Завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Криловського В.С. надійшов лист № 249/21-21/ від 08.10.2021 року. Додатком до листа додано висновок експерта № 249/21-21 від 08.10.2021 року та матеріали справи № 902/1031/20.

Ухвалою суду від 01.11.2021 року поновлено провадження у справі № 902/1031/20 та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 17.11.2021 року.

17.11.2021 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 17.11.2021 року), в якому останній просить суд викликати в наступне судове засідання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чернову О. для надання роз`яснень щодо висновку № 249/21-21 від 08.10.2021 року.

В судовому засіданні 17.11.2021 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/1031/21 на 08.12.2021 року о 10:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 23.11.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

02.12.2021 року до суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 0-2-0.6-10322/2-21 від 30.11.2021 року. Додатком до листа додано ряд документів.

07.12.2021 року від представника позивача до суду надійшла заява (б/н від 06.12.2021 року) про долучення до матеріалів справи доказів.

17.12.2021 року до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення в обґрунтування заявлених позовних вимог (б/н від 17.12.2021 року) (вх.канц. № 01-34/11255/21).

В судовому засіданні 20.12.2021 року оголошено перерву до 25.01.2022 року, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.

20.01.2022 року представником позивача до суду подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів (б/н від 20.01.2022 року) (вх.канц. № 01-34/659/22), в якій останній просить суд поновити пропущені з поважних причин строки для подання доказів та долучити до матеріалів справи ряд доказів.

Також, 20.01.2022 року представником позивача до суду подано заяву про стягнення судових витрат (б/н від 20.01.2022 року) (вх.канц. № 01-34/665/22).

В судовому засіданні 25.01.2022 року судом постановлено ухвалу відкладення підготовчого засідання у справі № 902/1031/20 на 10.02.2022 року о 09:10 год., які занесено до протоколу судового засідання.

Окрім того, судом здійснено виклик в судове засідання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чернової О. у порядку визначеному ст.ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 27.01.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

У судовому засіданні 10.02.2022 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 24.02.2022 року о 11:10 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

Окрім того, суд вважає необхідним здійснити виклик в судове засідання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чернової О. у порядку визначеному ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 11.02.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

В судовому засіданні 24.02.2022 року прийняли участь представники позивача та судовий експерт Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чернова О. Представник відповідача правом участі у засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Зважаючи на вищевикладене, судом враховано наступне.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"), це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В якості підстав заявлених вимог позивач зазначає, що Фермерське господарство "Яружанка" являється орендарем земельних ділянок розташованих на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Загальна площа земельних ділянок 16,1730 га, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав та договорами оренди.

За твердженнями позивача, працівниками Фермерського господарства "Яружанка" було виявлено факт проведення незаконних сільськогосподарських робіт технікою Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" земельних ділянках позивача, а саме посів озимої пшениці.

При цьому, на зазначених ділянках ФГ "Яружанка" була проведена оранка з внесенням мінеральних добрив для посіву соняшника урожаю 2018 року.

Як вбачається з Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №557 від 16.11.2017 року, земельні ділянки, які належать на праві оренди ФГ "Яружанка" загальною площею 16,1730 га використовувались СТОВ "Прогрес" за відсутності правовстановлюючих документів, щодо даних земельних ділянок, що є порушенням прав ФГ "Яружанка" та земельного законодавства.

22.11.2017 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель видано припис за № 306, за змістом якого зобов`язано СТОВ "Прогрес" у 30-й термін звільнити від використання земельні ділянки (поле № 2) загальною площею 16,1730 га, які перебувають в оренді ФГ "Яружанка".

Однак, СТОВ "Прогрес" зазначені вимоги не виконано, що підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 43 від 23.01.2018 року та № 366-ДК/171/АП/09/01/-18 від 04.05.2018 року.

24.07.2018 року по факту незаконного використання СТОВ "Прогрес" земельних ділянок які орендує ФГ "Яружанка" внесено відомості до ЄРДР за №12018020220000508 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК У країни.

З огляду на те, що діями посадових осіб СТОВ "Прогрес" завдано шкоду, яка менше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян кримінальне провадження за №12018020220000508 від 25.07.2018 року було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 04.06.2020 року.

За твердженнями позивача, у зв`язку з тим, що СТОВ "Прогрес" не давши змогу ФГ "Яружанка" обробляти земельні ділянки та збирати урожай, наніс збитки ФГ "Яружанка" в вигляді упущеної вигоди в загальному розмірі 319 801,10 грн.

З метою захисту своїх прав Фермерське господарство "Яружанка" звернулось з позовом до суду про стягнення з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" 319 801,10 грн збитків.

У відзиві на позовну заяву відповідач не визнає заявлених позовних вимог, вважає заявлений позов безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Як зазначає відповідач, земельні ділянки на території Ярузької сільської ради використовувались як СТОВ "Прогрес" так і ФГ "Яружанка".

ФГ "Яружанка" до листопада 2017 року не було виготовлено технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж кожної орендованої земельної ділянки в натурі (на місцевості) та орендовані позивачем земельні ділянки були не сформованими.

За твердженнями відповідача, до моменту вибиття позивачем паїв в натурі, тобто до 01.11.2017 року, зі сторони позивача, не було адресовано жодної претензії, скарги чи вимоги щодо звільнення даних ділянок та питань щодо їх самовільного зайняття.

Межі земельних ділянок позивачем були винесені в натурі на місцевості у листопаді 2017 року, отже, у відповідності до вимог ст. ст. 79, 79-1 ЗК України вони є сформованими лише у листопаді 2017 року.

Крім того, відповідач стверджує, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували завдання збитків у зазначеному розмірі.

Додані до позовної заяви матеріали не можуть достеменно свідчити, про те, що при збігу всіх факторів (погодних, економічних, кліматичних умов, ситуації на ринку збуту с/продукції на визначену дату реалізації), що склались в 2018 році, позивач, зібравши сільськогосподарську продукцію, а саме соняшнику, а не іншої культури, і саме в такій кількості при цьому: саме з самовільно зайнятої площі, реалізувавши продукцію саме за такими цінами, міг би теоретично отримати такий дохід, який ним кваліфікується в позові як упущена вигода.

Окрім того надані позивачем, в якості доказів понесення реальних затрат, первинні документи, не можуть бути доказами затрат, що понесені позивачем саме на підготовку до посіву земельного масиву, розташованого на полі № 2, розміром 16,1730 га, оскільки такі затрати могли бути понесені позивачем для обробітку інших земельних ділянок (а.с. 102-108, т. 2).

Також, 10.12.2020 року відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності (вх. №01-34/11142/20), яка мотивована тими обставинами, що позивач починаючи з 09.10.2017 року був обізнаний з обставинами порушення його прав та особою. яка їх порушила. звернувся до суду 20.10.2020 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності (т. 3 а.с. 220-225).

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що Фермерське господарство "Яружанка" являється орендарем земельних ділянок розташованих на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, а саме:

- поле №2 ділянка площею 1,4703 га кадастровий номер 0522688000:01:000:0136;

- поле №2 ділянка площею 1,4703 га кадастровий номер 0522688000:01:000:0137;

- поле №2 ділянка площею 1,4703 га кадастровий номер 0522688000:01:000:0135;

- поле №2 ділянка площею 1,4702 га кадастровий номер 0522688000:01:000:0134;

- поле №2 ділянка площею 1,4704 га кадастровий номер 0522688000:01:000:0133;

- поле №2 ділянка площею 1,4702 га кадастровий номер 0522688000:01:000:0132;

- поле №2 ділянка площею 1,4703 га кадастровий номер 0522688000:01:000:0138;

- поле №2 ділянка площею 1,4703 га кадастровий номер 0522688000:01:000:0140;

- поле №2 ділянка площею 1,4704 га кадастровий номер 0522688000:01:000:0141;

- поле №2 ділянка площею 1,4703 га кадастровий номер 0522688000:01:000:0142;

- поле №2 ділянка площею 0,7349 га кадастровий номер 0522688000:01:000:0143;

- поле №2 ділянка площею 0,7351 га кадастровий номер 0522688000:01:000:0131;

Загальна площа земельних ділянок становить 16,1730 га, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав та договорами оренди, а саме: витягу з Державного реєстру речових прав №186369915 від 28.10.2019 року та договору оренди землі від 15.09.2016 року, витягу з Державного реєстру речових прав №77299922 від 28.12.2016 року та договору оренди землі від 15.09.2015 року, витягу з Державного реєстру речових прав №77296125 від 28.12.2016 року та договору оренди землі від 15.09.2016 року, витягу з Державного реєстру речових прав №21705993 від 16.05.2014 року та договору оренди землі від 25.12.2011 року, витягу з Державного реєстру речових прав №77192262 від 27.12.2016 року та договору оренди землі від 15.09.2016 року, витягу з Державного реєстру речових прав №77164061 від 27.12.2016 року та договору оренди землі від 15.09.2016 року, витягу з Державного реєстру речових прав №21702669 від 16.05.2014 року та договору оренди землі від 25.12.2011 року, витягу з Державного реєстру речових прав №77152623 від 27.12.2016 року та договору оренди землі від 15.09.2015 року, витягу з Державного реєстру речових прав №77301746 від 28.12.2016 року та договору оренди землі від 15.09.2015 року, витягу з Державного реєстру речових прав №186174491 від 25.10.2019 року та договору оренди землі від 30.12.2018 року, витягу з Державного реєстру речових прав №77298280 від 28.12.2016 року та договору оренди землі від 15.09.2016 року, витягу з Державного реєстру речових прав №77286026 від 28.12.2016 року та договору оренди землі від 15.09.2016 року (а.с. 14-49, т. 1).

Працівниками Фермерського господарства "Яружанка" було виявлено факт проведення незаконних сільськогосподарських робіт технікою Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" земельних ділянках позивача, а саме посів озимої пшениці.

З позиції позивача, на зазначених ділянках ФГ "Яружанка" попередньо було проведено оранку з внесенням мінеральних добрив для посіву соняшника урожаю 2018 року.

09.10.2017 року представником ФГ "Яружанка" подано до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області заяву щодо проведення перевірки обставин незаконного самовільного захоплення земельних ділянок СТОВ "Прогрес" на полі №2 (т. 3 а.с. 223).

16.11.2017 року інспектором Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області згідно Наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 535 від 01.11.2017 року здійснено перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення (поле №2) на території Ярузької сільської ради (за межами населеного пункту) Могилів-Подільського району Вінницької області.

За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №557 від 16.11.2017 року, за змістом якого зокрема встановлено, що земельні частки (паї), які належать на праві користування (оренди) ФГ "Яружанка" загальною площею 16,1730 га використовувались СТОВ "Прогрес" за відсутності правовстановлюючих документів щодо надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо даних земельних ділянок, що є порушенням прав ФГ "Яружанка" та земельного законодавства передбаченого ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (а.с. 51-53, т. 1).

22.11.2017 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області видано припис за № 306, за яким зобов`язано СТОВ "Прогрес" у 30-й термін звільнити від використання земельні ділянки (земельні частки (паї) сільськогосподарського призначення (поле №2) загальною площею 16,1730 га, які перебувають у користуванні (оренді) ФГ "Яружанка" на території на території Ярузької сільської ради (за межами населеного пункту) Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с. 54-55, т. 1).

СТОВ "Прогрес" зазначені вимоги не виконано, що підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 43 від 23.01.2018 року та № 366-ДК/171/АП/09/01/-18 від 04.05.2018 року (а.с.56-59, т. 1).

При цьому, позивач неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо вжиття заходів з припинення незаконних дій СТОВ "Прогрес", в підтвердження чого до матеріалів справи додано листи (вих. № 26/01 від 26.03.2018 року та вих № 17/07 від 17.07.2018 року) (а.с.60, 63-64, т. 1).

У відповіді на листи Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області повідомлено (лист № 0-2-0.442-6259/2-18 від 10.05.2018 року), що 22.11.2017 року складено протокол про адміністративне правопорушення на СТОВ "Прогрес", видано припис щодо усунення недоліків та винесена постанова про накладення адміністративного штрафу в сумі 340 грн, який оплачений у повному обсязі.

Також, за результатами перевірки встановлено, що земельні ділянки (земельні частки (паї) приватної власності громадян) площею 1,5971 га з кадастровим номером 052268800:01:000:0043 та площею 1,7753 га з кадастровим номером 052268800:01:000:0044 згідно договорів знаходяться у користуванні (оренді) ФГ Яружанка". Земельні ділянки знаходяться у єдиному масиві (поле №1) ділянок які використовуються СТОВ "Прогрес" та ФГ "Яружанка", на зазначеному полі проведено основний обробіток землі (оранка) та частина поля засіяна сільськогосподарською культурою озимою пшеницею та встановити де і ким оброблялись зазначені ділянки неможливо, оскільки не встановлені межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) (а.с. 61-62, 68, т.1).

24.07.2018 року по факту незаконного використання СТОВ "Прогрес" земельних ділянок які орендує ФГ "Яружанка" внесено відомості до ЄРДР за №12018020220000508 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК У країни.

04.06.2018 року кримінальне провадження за №12018020220000508 від 25.07.2018 року закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження (а.с. 66-69, т. 1).

За твердженнями позивача, в зв`язку з тим, що СТОВ "Прогрес" не давши змогу ФГ "Яружанка" обробляти земельні ділянки та збирати урожай, наніс збитки ФГ "Яружанка" у вигляді упущеної вигоди в загальному розмірі 319 801,10 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, суд враховує наступне.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 та 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельними кодексом України.

Згідно зі статтею 211 Земельного кодексу України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, стандарт доказування обставин понесення збитків має особливий зміст, з огляду на правову природу збитків та упущеної вигоди, як їх форми, а також правові висновки Верховного Суду з приводу вирішення цього питання.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України).

Частиною третьою статті 147 ГК України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Для застосування такої санкції як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 ГПК України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

За приписами ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. ч. 2, 3, 4 ст. 623 ЦК України).

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19, від 21.04.2021 року у справі № 913/335/20.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Обґрунтовуючи позовні вимог, позивач зазначає, що збитки підприємства полягають в понесенні реальних збитків та упущеної вигоди внаслідок протиправного використання земельної ділянки відповідачем.

Тобто, позивачем розмежовано суму завданих збитків на упущену вигоду.

Зокрема, ФГ "Яружанка" визначено упущену вигоду в сумі 242 250,22 грн, розмір якої обґрунтовано вартістю зібраного СТОВ "Прогрес" врожаю та обчислено з розрахунку собівартості соняшнику урожаю 2017-2018 рр.

Суму упущеної вигоди підтверджено: Актами витрат паливно-мастильних матеріалів №№3-7 за квітень - червень 2018 року; накладними внутрішньогосподарського призначення №№5, 6, 7, 9 за період з 15.04.2018 по 23.05.2018 рр.; Актом №2 прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) на суму 137 100,00 грн, Актом №МО-043100/28594/1 прийняття - передавання товарної продукції електричної енергії від 18.09.2018 року на суму 2 839,61 грн; видатковими накладними за період з 17.01.2018 по 27.07.2018 рр.; договорами поставки соняшника, укладеними з ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" з 17.09.2018 по 05.04.2019 рр.

Розмір завданих прямих збитків позивачем визначено на рівні 77 550,88 грн та підтверджено: розрахунком внесення мінеральних добрив (Акт №7 від 15.09.2017 року) в сумі 38 073,99 грн; заробітної плати тракториста на внесення мінеральних добрив в сумі 320,23 грн; нарахування ЄСВ в сумі 70,45 грн; витрати дизельного палива в сумі 546,47 грн; заробітної плати тракториста на оранку в сумі 1 334,27 грн; нарахування ЄСВ в сумі 293,54 грн; витрати дизельного палива на оранку в сумі 4 205,21 грн; орендної плати на 1 рік паїв в сумі 28 546,87 грн; єдиного податку в сумі 4 159,85 грн (т. 1 а.с. 14-250; т. 2 а.с. 1-75).

При оцінці наданих сторонами доказів суд враховує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 910/16505/19, у якій досліджував питання застосування стандарту доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

В силу вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, якими встановлено процесуальні критерії належності та допустимості доказів, передбачено, що (1) належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування; (2) предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; (3) обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даній справі предметом позову є, зокрема, майнова вимога позивача про стягнення збитків, у зв`язку з чим до предмета доказування входить, зокрема доведення позивачем фактичної наявності саме заявленої до стягнення суми, а також наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між розміром завданої шкоди і упущеної вигоди та протиправними діями відповідача.

Оцінивши наявні у справі докази суд вважає більш вірогідними докази позивача відносно вчинення СТОВ "Прогрес" протиправних дій щодо самовільного зайняття належних позивачу земельних ділянок.

Оскільки, такі доводи встановлені Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №557 від 16.11.2017 року, згідно якого земельні ділянки, які належать на праві оренди ФГ "Яружанка" загальною площею 16,1730 га використовувались СТОВ "Прогрес" за відсутності правовстановлюючих документів; приписом № 306, за змістом якого зобов`язано СТОВ "Прогрес" звільнити від використання земельні ділянки (поле № 2) загальною площею 16,1730 га; Актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 43 від 23.01.2018 року та № 366-ДК/171/АП/09/01/-18 від 04.05.2018 року.

Також, 22.11.2017 року складено протокол про адміністративне правопорушення на СТОВ "Прогрес", видано припис щодо усунення недоліків та винесена постанова про накладення штрафу в сумі 340 грн, який оплачений у повному обсязі.

Наведені обставини не спростовано відповідачем достовірними засобами доказування.

Тобто, позивачем доведено наявність першого елементу складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки зі сторони відповідача.

Однак, для задоволення позову по даній справі доведення самого факту протиправної поведінки є недостатнім, визначальним є встановлення обставин наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між понесеними позивачем збитками та упущеною вигодою та протиправними діями.

При оцінці наданих сторонами доказів суд враховує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

У даній справі предметом позову є, зокрема, майнова вимога позивача про стягнення додаткових витрат внаслідок несвоєчасних розрахунків відповідача у певному розмірі, у зв`язку з чим до предмета доказування входить, зокрема доведення позивачем фактичної наявності саме заявленої до стягнення суми.

З огляду на предмет спору висновок проведеної у справі судово-економічної експертизи має стосуватися питань, які входять до предмету доказування, а отже може вважатись належним та допустимим засобом доказування у справі (правовий висновок Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.03.2019 року у справі № 916/3211/16).

Згідно Інструкції "Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень", затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 03.11.1998 року №705/3145, основними завданнями експертизи документів про економічну діяльність підприємств й організацій є визначення: документальної обґрунтованості аналізу складу витрат; документальної обґрунтованості розрахунків плати за оренду майна; документальної обґрунтованості розрахунків втраченого заробітку (від несвоєчасної виплати компенсації заподіяної шкоди у разі втрати працездатності та в інших випадках); документальної обґрунтованості розрахунків втраченої вигоди; документальної обґрунтованості розрахунків економічного показника майнової шкоди (збитки, втрачена вигода).

Тобто, у межах експертного дослідження можливе вирішення експертом питань відносно обґрунтованості розрахунку понесених збитків та упущеної вигоди, а також обґрунтованості розрахунків плати за оренду майна, що є складовою вимог позивача.

Однак, наявний у матеріалах справи висновок експертизи не доводить обставин причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та понесеними позивачем витратами та упущеною вигодою.

Так, Ухвалою суду від 10.12.2020 року призначено у справі № 902/1031/20 судову економічну експертизу.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 249/21-21 від 08.10.2021 року (а.с. 100-107, т. 4) документально підтверджуються витрати в сумі 47 099,00 грн, понесені Фермерським господарством "Яружанка" по вирощуванню урожаю соняшника за період з 15.09.2017 року по 09.10.2017 року на полі №2.

Висновок експерта підтверджує лише арифметично вірний розрахунок позивача, не містить обґрунтування понесення обчислених витрат саме на зайнятих СТОВ "Прогрес" земельних ділянках, не вказує, що понесені позивачем витрати були використані відповідачем у провадженні господарської діяльності.

Також висновок експерта не містить розрахунків визначеної позивачем плати за оренду земельних ділянок або упущеної вигоди.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру понесених збитків, зокрема з урахуванням ринкових цін станом на момент звернення до суду, як того вимагає ч. 3 ст. 623 ЦК України.

Тому, суд відхиляє надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог.

Суд також звертає увагу на ті обставини, що витрати на обробіток земельних ділянок понесені позивачем у період володіннями відповідними ділянками, тобто є витратами звичайної господарської діяльності.

Конструкція п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України відносить до виду збитків:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі,

- витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Однак, обставини вчинення протиправних дій мали місце після понесення даних витрат.

Тому, суду не доведено, що понесені витрати мали наслідком зайняття земельних ділянок.

Також, сплата позивачем орендної плати за оренду земельних ділянок є частиною господарської діяльності позивача, спрямована на виконання чинних договорів оренди, які не розірвано.

Тому, оплата оренди на користь фізичних осіб не залежить від обставин самовільного зайняття земельних ділянок, договори оренди укладено на тривалий термін до моменту самовільного зайняття земельних ділянок.

Тому, дії відповідача жодним чином не позбавляли позивача обов`язку виконувати зобов`язання за попередньо укладеними договорами.

Наведені позивачем розрахунки оплати паливно-мастильних матеріалів, виплати заробітної плати водію, сплати податків та зборів носять узагальнений характер та не містять відомостей про безпосереднє вчинення таких дій на спірних земельних ділянках, а саме на підготовку до посіву земельних ділянок на полі № 2, площею 16,1730 га.

Суд враховує, що причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (п. 23 Постанови ВС КГС від 21.04.2021 року у справі № 913/335/20).

З огляду на встановлені судом обставини відносно не обґрунтованості розміру збитків належними доказами, без урахування ринкових цін станом на момент звернення до суду, не можливість створення зобов`язань відповідача діями третіх осіб, не відповідність суми збитків змісту порушеного права позивача, суду не доведено, що здійснені позивачем витрати були об`єктивним, безпосереднім та неминучим наслідком протиправної поведінки відповідача.

Оскільки, позивачем не наведено існування усіх елементів складу цивільного правопорушення, позов в частині вимог про стягнення реальних збитків не підлягає задоволенню.

Відносно обґрунтованості вимог щодо стягнення упущеної вигоди суд виходить з наступного.

Алгоритм доведення суми упущеної вигоди та розподіл тягаря доказування співпадає з підставами для стягнення реальних збитків, оскільки упущена вигода є їх різновидом.

Наведені вище мотиви відмови судом у стягненні реальних збитків, застосовані норми матеріального права, також враховуються при визначенні підстав для стягнення упущеної вигоди.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян (п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284)

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою - для його стягнення.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

У розумінні п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України стягнення упущеної вигоди можливе лише за звичайних обставин, тобто обставини отримання вигоди позивачем мають відповідати істотним умовам її отримання за змістом зобов`язальних правовідносин.

Однак, обґрунтовуючи розмір упущеної вигоди позивачем не надано доказів безпосереднього вирощування соняшнику СТОВ "Прогрес" на зайнятих земельних ділянках, обсягів та класу зібраного врожаю, ринкових цін його реалізації, витрат на збирання та транспортування, тощо.

Долучені до матеріалів справи договори поставки не підтверджують їх невиконання зі сторони позивача іншими засобами, відсутні докази стягнення з позивача штрафних санкцій або інших виплат на користь контрагентів саме внаслідок дій СТОВ "Прогрес".

На підтвердження порушення взятих на себе зобов`язань за договорами позивачем не надано претензій, чи інших доказів зі сторони контрагентів по договорах поставки, які б свідчили про реальність невиконання взятих зобов`язань позивачем.

Також, наведений позивачем розрахунок упущеної вимоги в сумі 242 250,22 грн не підтверджено експертним висновком, що суперечить вимогам ст. 623 ЦК України.

Таким чином, позивачем не доведено складу цивільного правопорушення для стягнення реальних збитків та упущеної вигоди, а саме причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та негативними наслідками для позивача і визначеною у позові сумою збитків.

Оцінивши наявні у справі докази в сукупності, з урахуванням правового регулювання спірних відносин та правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Оскільки, суд відмовляє у задоволенні позову, враховуючи не доведеність вимог, відсутні правові підстави для застосування строків позовної давності з огляду на вимоги ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 319 801,10 грн, тому підлягав сплаті судовий збір в сумі 4 797,02 грн.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 797,02 грн слід залишити за позивачем.

Надмірно сплачений судовий збір в розмірі 0,08 може бути повернуто судом на підставі відповідної заяви (ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Також, на підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, за позивачем слід залишити судові витрати з оплати висновку експертизи в сумі 9 953,38 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 992,00 грн, надання яких обґрунтовано у заяві від 20.01.2022 року (вх. №01-34/665/22).

Відповідачем у відзиві на позов не наведено орієнтовного розрахунку витрат на професійну правничу допомогу та не надано доказів на підтвердження понесення таких витрат, тому у суду відсутні підстави для їх розподілу.

Враховуючи викладе вище, керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Фермерського господарства "Яружанка" (вул. Литвиненка-Волегемут 54, кв. 83, м. Вінниця, 21100, код - 38810785) про стягнення з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (вул. Наддністрянська 2, с. Суботівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24060, код - 03731721) 77 550,88 грн - реальних збитків та 242 250,22 грн - упущеної вигоди.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 797,02 грн, судові витрати на підготовку експертного висновку в сумі 9 953,38 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 992,00 грн - залишити за позивачем.

3. Копію судового рішення, протягом двох днів з моменту складення, направити учасникам справи на офіційні електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також засобами електронного зв`язку: kuhcvarks@ukr.net.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне судове рішення складено 12 березня 2022 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Литвиненка-Волегемут 54, кв. 83, м. Вінниця, 21100)

3 - відповідачу (вул. Наддністрянська 2, с. Суботівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24060)