Постанова

від 14.03.2022 по справі 420/8635/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8635/20

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

рішення суду першої інстанції прийнято у

м. Одеса, 07 вересня 2021 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни, про визнання протиправними дій щодо затвердження актів,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням уточненої позовної заяви, до Керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни про:

визнання дій Керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни щодо затвердження акта №37 щодо перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/19923/17 від 21.12.2018 року протиправними, та скасування цього акту;

визнання дій Керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни щодо затвердження акта №56 щодо перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/2909/17 від 22.12.2018 року протиправними, та скасування цього акту;

визнання дій Керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни щодо затвердження акта №61 щодо перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/20917/17 від 22.12.2018 року протиправними, та скасування цього акту.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказала, що відповідачем вчинені дії щодо затвердження спірних Актів, якими встановлено факт перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративними матеріалами. При цьому. На переконання позивачки, керівник апарату - відповідач у справі, вийшла за межі своїх функціональних обов`язків та надала оцінку її діям, як судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення. також. Позивачка вказала, що формування актів можливе за умови наявності недоліків судової справи, однак такі акти не можуть відтворювати дій судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Відповідач проти позову заперечувала.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни про визнання протиправними дій щодо затвердження актів та скасування актів закрито в частині вимог про скасування актів №37, №56, №61.

Отже, судом першої інстанції, у межах даного провадження, по суті розглянуто позовні вимоги про визнання дій Керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни щодо затвердження актів №37, №56, №61 протиправними.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування скарги вказано, що висновок суду першої інстанції про те, що при затвердженні оспорюваних актів відповідач діяла в межах своїх повноважень є необґрунтованим та хибним, оскільки такі дії відповідача явно виходять за межі повноважень, наданих їй законом. Судом першої інстанції не було здійснено ніякого аналізу позовних вимог. Також, суд першої інстанції не навів жодного зв`язку між позовними вимогами та цитованими у судовому рішенні судом нормами законодавства та взагалі судом не зазначено та не обґрунтовано, в чому, на думку суду, полягає необґрунтованість позовних вимог та їх невідповідність діючому законодавству. Отже оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому є незаконним. Посилаючись на приписи закону України «Про судоустрій і статус суддів» апелянт наголошує на тому, що будь-які висновки про допущення суддею порушення вимог закону при здійсненні правосуддя можуть бути зроблені або при перегляді ухваленого судом (суддею, який при розгляді справ одноособово діє як суд) рішення в порядку, встановленому процесуальними кодексами, або при розгляді дисциплінарної справи відносно судді. Відтак, на думку апелянта, встановлення порушення суддею строків розгляду справ про адміністративні правопорушення та констатація спливу строків накладення адміністративного стягнення у конкретних справах не відноситься до повноважень технічних працівників суду і навіть до повноважень керівник апарату суду.

Окрім того, апелянт вказує на те, що акт складається лише у випадку виявлення недоліків судової справи, тобто при виявленні технічних обставин при формуванні справи, і ні в якому разі не передбачає надання оцінки діям судді, а тому у відповідача взагалі не було підстав для складання будь-якого акта.

Апелянт також зазначив, що в оскаржуваних нею актах вказане порушення «строку притягнення до адміністративної відповідальності» із посиланням на ст. 38 КУпАП, однак, таке поняття як «строк притягнення до адміністративної відповідальності» в Кодексі України про адміністративні правопорушення взагалі відсутнє, оскільки в ст. 38 КУпАП йдеться мова про «строк накладення адміністративного стягнення», тощо.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, секретарями судових засідань А.С. Журавицьким, А.В. Зіновієвою, помічником судді Н.І.Кацюриним, були складені акт №36 про перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/19923/17 від 21.12.2018 року, акт №56 про перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/2909/17 від 22.12.2018 року та акт №61 про перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/20917/17 від 22.12.2018 року.

Вказані акти затверджені керівником апарату Приморського районного суду міста Одеси 21.01.2019 та 22.01.2019 року, що не заперечується відповідачем.

24 січня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси, суддя Бондар В.Я. було ухвалено постанову по справі №522/19923/17, провадження №3/522/779/19, в якій міститься посилання на Акт №37 від 21.12.2018 року, про закриття провадження по справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

23 січня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси, суддя Бондар В.Я. було ухвалено постанову по справі №522/2909/17, провадження №3/522/765/19, в якій міститься посилання на Акт №56 від 22.12.2018 року, про закриття провадження по справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

11 січня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси, суддя Чернявська Л.М. було ухвалено постанову по справі №522/20917/17, провадження №3/522/700/19, в якій міститься посилання на Акт №61 від 22.12.2018 року, про закриття провадження по справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно із протоколом робочої наради суддів Приморського районного суду м. Одеси від 27.11.2018 року, було прийняте рішення щодо доручення керівнику апарату суду організувати передачу справ з виписками з актів передачі, в яких зафіксувати дату передачі справ суддям та доповідні записки про розподілення адміністративних справ іншим суддям, та розпорядження «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи».

Також, судом першої інстанції було встановлено, що 26 серпня 2020 року ухвалою Третьою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя №2469/3дп/15-20 «Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 » відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 .

Вважаючи дії керівника апарату щодо затвердження оскаржуваних актів неправомірними, позивачка звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції пославшись на п. 2.8 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, затвердженої Наказом державної судової адміністрації України від 17.12.2013р. № 173 виходив з того, що затвердження актів, складених працівниками апарату суду, відноситься до повноважень керівника апарату.

Також, суд першої інстанції зазначив, що позивачкою не було обґрунтовано, яким чином оскаржувані дії відповідача із затвердження актів порушують права та/або інтереси позивача, що в свою чергу є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Нормою ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас, апеляційний суд також звертає увагу на приписи ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі Конвенція), ратифікованої Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97 згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно вимог ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та рішення у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року п.52;57).

Як передбачено п.1 ст.6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (див., рішення у справі Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі (Podbielskiand PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62 та у справі Воловік проти України (Volovik v. Ukraine) від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03.).

Закон України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016 року (надалі - Закон № 1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Як встановлено ст. 155 Закону України № 1402-VIII, організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

Керівник апарату суду, у відповідності до ч.3 ст. 155 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи, інформує збори суддів про свою діяльність. Збори суддів можуть висловити недовіру керівнику апарату суду, що має наслідком звільнення його з посади.

Згідно з ч.ч. 4-6 ст. 155 Закону України № 1402-VIII, керівника апарату місцевого суду, його заступника призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України, а керівників апаратів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду, їх заступників призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади Голова Державної судової адміністрації України.

Керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення. Добір працівників апарату суду здійснюється на конкурсній основі, крім випадків переведення державних службовців відповідно до законодавства про державну службу.

На виконання статей 126, 127 Закону України "Про судоустрій України", на підставі рішення Ради суддів України від 13.05.2005 N 27 "Про погодження Типових посадових інструкцій працівників апарату місцевого загального суду", з метою поліпшення організації діяльності місцевих загальних судів, забезпечення єдності у визначенні посадових обов`язків працівників апарату місцевого загального суду та кваліфікаційних вимог щодо певних категорій і посад, Наказом державної судової адміністрації від 20.07.2005 № 86 затверджено серед іншого Типову посадову інструкцію керівника апарату місцевого загального суду (надалі Посадова інструкція).

Пунктом 1.6 Посадової інструкції визначено, що керівникові апарату безпосередньо підпорядковані помічник голови, помічник заступника (помічники заступників) голови суду та помічники суддів, секретарі судового засідання, консультанти, старший секретар суду, завідувач архіву (архіваріус), завідувач господарством, бібліотекар, водії, інші працівники відповідно до підпорядкованості за посадами штатного розпису суду, за наказом голови суду - старший судовий розпорядник та судові розпорядники.

Відповідно до п.п.2.1-2.3 Посадової інструкції, керівник апарату здійснює безпосереднє керівництво апаратом суду, забезпечує організованість та злагодженість у роботі підрозділів суду, працівників апарату суду, їх взаємодію у виконанні завдань, покладених на апарат суду щодо організаційного забезпечення діяльності суду. Організовує ведення діловодства в суді відповідно до Інструкції з діловодства.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 146, частини п`ятої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22 жовтня 2010 року № 12, та з метою вдосконалення діловодства, Наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.22013р. № 173 затверджено, Інструкцію з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ (надалі Інструкція з діловодства).

Відповідно до п. 1.6, 1.7. Інструкції з діловодства, за стан та організаційне забезпечення діловодства в суді покладається на керівника апарату суду, а в разі його відсутності - на заступника керівника апарату суду або особу, яка виконує його обов`язки. Організація діловодства та контроль за додержанням установлених правил роботи з документами у підрозділах апарату суду покладаються на керівників цих підрозділів.

Як визначено п. 1.8. Інструкції, в апараті суду визначається особа, відповідальна за ведення діловодства (за потреби - в кожному структурному підрозділі суду), яка забезпечує облік і проходження документів у строки, що передбачені чинним законодавством або самим документом; звітує перед керівництвом про стан виконання документів.

Приписами п.п. 6.2, 6.3 Інструкції передбачено, що організаційно-розпорядчі документи суду (накази і розпорядження керівництва суду), внутрішні документи суду (листи, службові, доповідні записки, окремі види довідок тощо) реєструються в АСДС службою діловодства (відповідальним працівником або відповідним структурними підрозділом).

Організаційно-розпорядчими документами суду визначаються питання інформаційно-правової роботи в суді, порядок подання внутрішніх документів керівництву суду, порядок опрацювання документів коректором тощо.

В силу приписів п. 2.8 Інструкції з діловодства, затвердження актів, складених працівниками апарату суду, відноситься до повноважень керівника апарату суду, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції ухвалюючи рішення у даній справі.

З наведеного слідує, що керівник апарату суду має відповідні повноваження щодо затвердження актів, складених працівниками суду, що в свою чергу спростовує доводи апелянта про перевищення своїх посадових обов`язків відповідачкою.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що затверджуючи акти згідно з п. 2.8 Інструкції з діловодства, відповідач надавала оцінку діям судді ОСОБА_1, оскільки ці акти не містять таких відомостей. У вказаних Актах № 56 від 22.12.2018р. (том 1 а.с. 11), № 37 від 2112.2018р. (том 1 а.с. 29) та № 61 від 22.12.2018р. (том 1 а.с. 46), зафіксовано лише інформацію щодо не внесення до автоматизованої системи Документообігу загальних судів Д-3 даних стосовно розгляду зазначених адміністративних матеріалів, які згідно автоматизованої системи Документообігу загальних судів Д-3, надійшли до провадження судді ОСОБА_1 .

Крім того, у оскаржуваних Актах констатовано, що строк притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП - сплинув.

Отже, колегія суддів приходить висновку про те, що затверджуючи у відповідності до приписів п. 2.8 Інструкції з діловодства, спірні у справі Акти, керівник апарату Приморського районного суду м. Одеси (відповідач у справі), не надавала оцінки діям судді ОСОБА_1 (позивача у справі).

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у даній справі позивач фактично не погоджується з діями відповідача щодо затвердження актів, складених секретарями судових засідань та помічниками суддів та стверджує, що відповідач діяла при цьому з перевищенням своїх повноважень.

Так, позивач зазначила, що відповідно до п. 2.8. Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 року № 173 (чинної на час затвердження оскаржуваних актів) (надалі Інструкція), лише у разі виявлення недоліків у формуванні судової справи канцелярія (відповідний структурний підрозділ) складає акт про стан справи, що надійшла до суду, та долучає його до матеріалів справи. Акт підписується трьома працівниками апарату суду, одним з яких є працівник канцелярії, затверджується керівником апарату суду та засвідчується печаткою суду "для довідок". Про складення акта робиться відмітка в реєстраційних документах.

Проте, з системного аналізу Інструкції з діловодства та Посадової інструкції, вбачається, що керівник апарату не обмежений у своїх посадових обов`язках затвердженням лише даних актів, а наділений широким колом повноважень щодо самостійного визначення порядку організації роботи в суді.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням загальних зборів Приморського районного суду м. Одеси, що підтверджено протоколом робочої наради суддів Приморського районного суду м. Одеси від 27.11.2018 року, доручено керівнику апарату суду організувати передачу справ з виписками з актів передачі, в яких зафіксувати дату передачі справ суддям та доповідні записки про розподілення адміністративних справ іншим суддям, та розпорядження суду «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи».

Вказане доручення було виконано шляхом складання оскаржуваних актів, які були затверджені відповідачем, а також шляхом складання довідних записок про передачу справ для розподілення адміністративних справ іншим суддям, та видання розпорядження суду «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи».

Таким чином, доводи апелянта щодо перевищення повноважень відповідачем є необґрунтованими.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що при затвердженні зазначених актів керівник апарату діяв в межах своїх повноважень, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними дій не підлягають задоволенню.

Колегія суддів також враховує й зауваженням відповідача, що позивачкою не обґрунтовано, яким чином оскаржувані дії із затвердження актів порушують права та/або інтереси позивачки.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було обґрунтовано відхилено посилання апелянта на відкриття дисциплінарного провадження Вищою радою правосуддя стосовно неї у зв`язку та на підставі затверджених актів, адже чинне законодавство не містить норм, які б визначали, що такі наслідки настають для судді саме після та внаслідок дій керівника апарату суду із затвердження актів.

До того ж, судова колегія окремо звертає увагу на те, що безпосередньо сама позивачка - ОСОБА_1 у своєму позові та у апеляційній скарзі не доводить того факту, що саме спірні у цій справі акти: № 37 щодо перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/19923/17 від 21.12,2018 року; №56 щодо перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/2909/17 від 22.12.2018 року та №61 щодо перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/20917/17 від 22.12.2018 року, стали підставою для відкриття Вищою радою правосуддя стосовно неї зазначеного дисциплінарного провадження.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне наголосити й на тому, що справи №№ 522/2909/17, 522/19923/17 та 522/20917/17 за адміністративними матеріалами, по яким були затверджені акти № 37 від 21.12.2018р., № 56 від 22.12.2018р. та №61 від 22.12.2018р. щодо перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності, дії по затвердженню яких оскаржуються позивачкою у межах даної справи, були розглянуті не позивачкою, а іншими суддями Приморського районного суду м. Одеси, а саме: суддею Бондар В.Я. та суддею Чернявською Л.М.).

За результатами розгляду вказаних адміністративних справи, зазначеними вище суддями були прийняті постанови про закриття провадження по справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Вказані постанови, як наголошує сама позивачка нею не оскаржувались (том 1 а.с.236).

Колегія суддів вважає недоцільними у даному випадку посилання апелянта на те, що нею було оскаржено іншу, аналогічну постанову Приморського районного суду м. Одеси (суддя Єршова Л.С.) від 17.01.2019р. по справі №522/7717/17, провадження № 3/522/587/19, в якій містилось посилання на аналогічний акт №89 від 14.01.2019р., про закриття провадження по справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності, тобто, на думку позивачки, на такий самий акт, як і оскаржуваній акти у даній справі, оскільки вказаний акт №89 від 14.01.2019р. будь-якого відношення до спірних правовідносин не має.

Крім того, апеляційний суд враховує, що у відповіді на відзив на адміністративний позов (том 1 а.с.173-175), ОСОБА_1 зазначила наступне: «В додаток до обставин, які зазначені в позовній заяві та дуже чітко вказують на те, як саме та які права Позивача порушуються, слід додати, що Ухвалою Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26.08.2020 року було відкрито дисциплінарну справу (№2469/3дп/15-20) стосовно судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 (підставою для відкриття стали акти, аналогічні оспорюваним».

Отже, наведене вище, в свою чергу виключає наявність будь-якого порушення прав позивачки діями керівника апарату щодо затвердження вказаних вище спірних актів.

Відсутність же підстав для висновку про порушення прав позивача та/або його інтересів в межах правовідносин, з яких виник спір, є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке виразилось у неповідомленні позивачки про розгляд справи апеляційний суд такі вважає хибними, оскільки як свідчать наявні у справі письмові докази, позивач Одеським окружним адміністративним судом своєчасно та у належний спосіб повідомлялась про виклики у відкриті судові засідання, зокрема6

-шляхом направлення за вказаною позивачем у позові поштовою адресою про призначене судове засідання на 19.10.2020р.,

-шляхом вручення представник позивача безпосередньо в приміщенні суду першої інстанції під розписку повістки про виклик у судове засідання, призначене на 04.11.2020р.,

-шляхом направлення на електронну адресу представника позивачки тесту судової повістки про виклик у судове засідання призначене на 23.11.2020р.,

-шляхом направлення на електронну адресу позивачки тесту судових повісток про виклик у судовіі засідання призначені на 07.12.2020р.,23.12.2020р., 26.01.2021р.

-шляхом повідомлення під розписку представника позивача про судове засідання, призначене на 16.02.2021р.

Як свідчать матеріали справи, в підготовчому судовому засіданні, яке відбулось в Одеському окружному адміністративному суді 16.02.2021р., без участі представників сторін та без здійснення фіксації , судом було прийнято рішення закрити підготовче провадження та призначити судове засідання для розгляду справи на 11.03.2021р. о 09год. 15хв.

Виклик позивачки у судове засідання, призначене на 11.03.2021р. було здійснено судом першої інстанції шляхом вручення представнику позивачки тексту судової повістки безпосередньо у суді під розписку, про що свідчать наявні у справі письмові докази.

Надалі, судове засідання, призначене на 11.03.2021р. як свідчать матеріали справи, було відкладено за клопотанням представника позивачки на 23.03.2021р. о 09год. 20хв.

Виклик позивачки у судове засідання, призначене на 23.03.2021р. на 09год. 20хв. було здійснено судом першої інстанції шляхом вручення представнику позивачки тексту судової повістки безпосередньо у суді під розписку, про що свідчать наявні у справі письмові докази, а також шляхом направлення за вказаною позивачкою у позові поштовою адресою ОСОБА_2 та адресою її електронної пошти.

У зв`язку з перебуванням судді Аракелян М.М. на лікарняному, судове засідання, призначене на 23.03.2021р. було перенесено на 07.04.2021р. о 14:30 год., про що позивачку було повідомлено шляхом вручення представнику позивачки тексту судової повістки безпосередньо у суді під розписку, про що свідчать наявні у справі письмові докази, а також шляхом направлення тексту повістки за вказаною позивачкою адресою електронної пошти судді ОСОБА_2

Судове засідання, призначене на 07.04.2021р., у зв`язку із перебуванням судді Аракелян М.М. у відпустці було перенесено судом першої інстанції на 21.04.2021р. об 11:30год., про що позивачку було повідомлено шляхом направлення тексту повістки про виклик у судове засідання на 21.04.2021р. об 11:30 год. на вказану ОСОБА_2 адресою електронної пошти судді ОСОБА_2

Згідно довідки про нездійснення фіксування судового засідання по справі №420/8635/20, складеної секретарем судового засідання Макаренко А.І. у судове засідання призначене на 21.04.2021рю об 11:30год. особи, які беруть участь у справі не з`явились, у зв`язку із чим, на підставі ч. 5 ст. 205 КАС України судом було прийнято рішення продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження та в письмовому провадження прийнято оскаржуване судове рішення 07.09.2021р.

Дослідивши наявні у справі матеріали в частині надання оцінки доводам апелянта про неповідомлення її про розгляд справи, колегія суддів такі доводи відхиляє за необґрунтованістю, оскільки наведеними вище встановленими апеляційним судом обставинами з приводу здійснення Одеським окружним адміністративним судом викликів позивачки у відкриті судові засідання підтверджується належне та своєчасне здійснення судом першої інстанції викликів позивачки у призначені відкриті судові засіданні.

З приводу неповідомлення про розгляд справи 07.09.2021р., апеляційний суд наголошує, що на підставі п. 9 ст. 205 КАС України, Одеським окружним адміністративним судом 21.04.2021р. було прийнято рішення продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, яка за своєю суттю не передбачає призначення судового засідання, а відтак і повідомлення сторони про таке.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі RuizTorija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі № 420/8635/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Танасогло Т.М.Судді Димерлій О.О. Шеметенко Л.П.