Постанова

від 14.03.2022 по справі 420/8635/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8635/20

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

ухвалу суду першої інстанції прийнято

у м. Одеса, 07 вересня 2021 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни про визнання протиправними дій щодо затвердження актів,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням уточненої позовної заяви, до Керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни про:

визнання дій Керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни щодо затвердження акта №37 щодо перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/19923/17 від 21.12,2018 року протиправними, та скасування цього акту;

визнання дій Керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни щодо затвердження акта №56 щодо перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/2909/17 від 22.12.2018 року протиправними, та скасування цього акту;

визнання дій Керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни щодо затвердження акта №61 щодо перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/20917/17 від 22.12.2018 року протиправними, та скасування цього акту.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказала, що надаючи оцінку діям позивачки, як судді, в рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення шляхом затвердження актів про перевищення строкову притягнення до адміністративної відповідальності по справам №№ 522/2909/17, 522/20917/17 та №522/19923/17, відповідач вийшла за межі своїх функціональних обов`язків (посадової інструкції). До того ж, як зауважує позивач, у Типовій посадовій інструкції Керівника апарату місцевого загального суду, затвердженій наказом Державної судової адміністрації України від 20.07.2005р. № 86, не йде мова взагалі про зазначені дії. До завдань Керівника апарату суду, згідно вказаної типової інспекції, входять питання щодо організації діяльності суду, функціонування самого суду як установи і т.д. тощо. Щодо складання актів, позивач наголошує, що такі складаються лише у випадку виявлення недоліків судової справи, тобто при виявленні технічних обставин при формуванні справи, і ні в якому разі не передбачає надання оцінки діям судді. В цьому випадку, на думку позивачки, взагалі не було підстав для складання будь-якого акту. Посилаючись на приписи ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну службу», позивачка наголошує на тому, що відповідач не наділена повноваженнями щодо надання оцінки діям судді, чим беззаперечно порушила права та інтереси останньої.

19.10.2020 року за вх.№ЕП/742/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у прохальній частині якого представник просив закрити провадження у справі у зв`язку із неможливістю розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства. На переконання представника відповідача, спірні акти не породжують правових наслідків для позивачки, а лише виступають актами, які відтворюють факти об`єктивної реальності, які не можуть порушувати права та обов`язки особи, адже не є актами індивідуальної дії.

У відповіді на відзив представник позивача заперечував проти наведених доводів та вказував, що такі акти стали підставою для відкриття стосовно позивачки дисциплінарного провадження, що у свою чергу є порушенням її прав та інтересів. Більше того, спір виник між особою та суб`єктом владних повноважень, стосовно правомірності дій останнього, що є згідно ст.19 КАС України предметом розгляду в рамках адміністративного судочинства.

Ухвалою суду від 07.09.2021 року провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни про визнання протиправними дій щодо затвердження актів та скасування актів закрито в частині вимог про скасування актів №37, №56, №61.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу на розгляд суду першої інстанції.

В обґрунтування скарги вказано про хибність висновку суду першої інстанції стосовно того, що спірні у справі акти є лише службовими документами, що фіксують певні обставини та висновки щодо руху справи у суді тощо, а відтак не створюють правових наслідків, не породжують, не змінюють та не звужують права особи, не встановлюють для неї додаткових обов`язків та не покладають відповідальність, а тому не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України. На думку позивачки, такі акти безпосередньо зачіпають її права та обов`язки, позаяк встановлюють нібито допущене нею порушення вимог закону, а також містять завідомо неправдиву інформацію щодо відсутності станом на 14.01.2019р. даних щодо розгляду адміністративних справ. Також, на думку апелянта, є хибним висновок суду першої інстанції про те, що вказана справа в частині вимог про скасування актів не належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки, як наголошує ОСОБА_1 , оцінка її дій, особою, що не уповноважена здійснювати таку оцінку та наступне відкриття дисциплінарного провадження стосовно судді саме на підставі цієї оцінки, безумовно є діями, які створюють юридичні наслідки для судді. Можливість перевірки законності таких дій в судовому порядку є обов`язковою, та гарантована Конституцією України. Окрім того, посилаючись на результати розгляду Одеським апеляційним судом справи № 522/7717/17, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 за наслідками якого,у межах даної справи апеляційним судом було встановлено, що зазначена в акті № 89 від 14.01.2019р. щодо перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/7717/17, інформація стосується оцінки дій судді ОСОБА_1, апелянт наголошує на тому, що у суду першої інстанції не булу правових підстав стверджувати, що дії по складанню та висновки у таких аналогічних актах, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача або настання негативних наслідків, не порушують її прав, свобод або інтересів.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, секретарями судових засідань А.С. Журавицьким, А.В. Зіновієвою, помічником судді Н.І.Кацюриним, були складені акт №36 про перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/19923/17 від 21.12.2018 року, акт №56 про перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/2909/17 від 22.12.2018 року та акт №61 про перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справі №522/20917/17 від 22.12.2018 року.

Вказані акти затверджені керівником апарату Приморського районного суду міста Одеси 21.01.2019 та 22.01.2019 року, що не заперечується відповідачем.

24 січня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси, суддя Бондар В.Я. було ухвалено постанову по справі №522/19923/17, провадження №3/522/779/19, в якій міститься посилання на Акт №37 від 21.12.2018 року, про закриття провадження по справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

23 січня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси, суддя Бондар В.Я. було ухвалено постанову по справі №522/2909/17, провадження №3/522/765/19, в якій міститься посилання на Акт №56 від 22.12.2018 року, про закриття провадження по справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

11 січня 2019 року Приморським районним судом м. Одеси, суддя Чернявська Л.М. було ухвалено постанову по справі №522/20917/17, провадження №3/522/700/19, в якій міститься посилання на Акт №61 від 22.12.2018 року, про закриття провадження по справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Вважаючи дії керівника апарату щодо затвердження актів неправомірними, а самі акти такими, що підлягають скасуванню, позивачка звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Приймаючи ухвалу від 07 вересня 2021 року, суд першої інстанції виходив з наявності передбачених п.1 ч.1 ст. 238 КАС України підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про скасування актів №37, №56, №61, оскільки ці позовні вимоги ОСОБА_1 до Керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни в частині скасування актів, не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

В силу приписів ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено п.п.1, 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Поряд з цим, право на судове оскарження не є абсолютним, наявність лише формального або процедурного порушення, без наявності рішення, яке має для суб`єкта конкретні юридичні наслідки, не є підставою для судового захисту.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Колегія суддів також зазначає, що згідно з пунктами 1, 2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів).

Рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (пункт 18 частини першої статті 4 КАС України).

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, в оскаржуваних позивачкою актах, секретарями судових засідань А.С. Журавицьким, А.В.Зіновієвою та помічним судді Н.І.Кацюриним, були зафіксовані дані стосовно того, що станом на певні дати (дати складання актів) до автоматизованої системи документообігу не внесено жодних даних щодо розгляду трьох адміністративних матеріалів, що суперечить, як зазначено в Актах, вимогам КУпАП, ЗУ «Про виконавче провадження» та п.п.1.8, 2.8.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Також, у цих актах наведено думку, що по вказаним адміністративним матеріалам сплинув строк притягнення до адміністративної відповідальності осіб.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку, оскаржувані Акти, які мають назви «щодо перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності», за своєю суттю є документами, в яких зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що здійснюють забезпечення діловодства в суді стосовно не внесення в автоматизовану систему Документообігу загальних судів Д-3, протягом тривалого часу, результатів розгляду адміністративних матеріалів.

Оцінка таких актів, в тому числі й оцінка дій службової особи, а саме - керівника апарату суду щодо затвердження таких актів, їх складання, викладення у них висновків перевірки, може бути надана при вирішенні справи щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі таких актів.

Отже, колегія суддів зазначає, що вказані вище акти є лише службовими документами, що фіксують певні обставини та висновки щодо руху справи у суді, наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, тобто такі акти та дії посадових осіб суду з їх складання та/або затвердження, не створюють правових наслідків, не породжують, не змінюють та не звужують будь-які права позивачки, не встановлюють для неї додаткових обов`язків та не покладають відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

За вказаного, апеляційний суд, дослідивши матеріали справи вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив доводи позивачки щодо неправомірного змісту вказаних актів, невідповідність положень, які наведені в акті, нормам законодавства та оцінювання цих актів позивачем як надання оцінки діям судді, а також стосовно позовних вимог щодо їх скасування.

Колегія суддів наголошує, що «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене вище, встановлені судом фактичні обставини справи у їх сукупності та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про скасування актів не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, що з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України є підставою для закриття провадження, тому суд першої інстанції обґрунтовано, без порушень норм чинного процесуального права постановив у цій справі рішення (ухвалу) про закриття провадження у справі за цих підстав.

Доводи апеляційної скарги вказаного висновку суду першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд не спростовують, загалом є несуттєвими, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке виразилось у неповідомленні позивачки про розгляд справи, апеляційний суд вважає хибними, оскільки як свідчать наявні у справі письмові докази, позивач Одеським окружним адміністративним судом своєчасно та у належний спосіб повідомлялась про виклики у відкриті судові засідання, зокрема:

-шляхом направлення за вказаною позивачем у позові поштовою адресою про призначене судове засідання на 19.10.2020р.,

-шляхом вручення представник позивача безпосередньо в приміщенні суду першої інстанції під розписку повістки про виклик у судове засідання, призначене на 04.11.2020р.,

-шляхом направлення на електронну адресу представника позивачки тесту судової повістки про виклик у судове засідання призначене на 23.11.2020р.,

-шляхом направлення на електронну адресу позивачки тесту судових повісток про виклик у судовіі засідання призначені на 07.12.2020р.,23.12.2020р., 26.01.2021р.

-шляхом повідомлення під розписку представника позивача про судове засідання, призначене на 16.02.2021р.

Як свідчать матеріали справи, в підготовчому судовому засіданні, яке відбулось в Одеському окружному адміністративному суді 16.02.2021р., без участі представників сторін та без здійснення фіксації , судом було прийнято рішення закрити підготовче провадження та призначити судове засідання для розгляду справи на 11.03.2021р. о 09год. 15хв.

Виклик позивачки у судове засідання, призначене на 11.03.2021р. було здійснено судом першої інстанції шляхом вручення представнику позивачки тексту судової повістки безпосередньо у суді під розписку, про що свідчать наявні у справі письмові докази.

Надалі, судове засідання, призначене на 11.03.2021р. як свідчать матеріали справи, було відкладено за клопотанням представника позивачки на 23.03.2021р. о 09год. 20хв.

Виклик позивачки у судове засідання, призначене на 23.03.2021р. на 09год. 20хв. було здійснено судом першої інстанції шляхом вручення представнику позивачки тексту судової повістки безпосередньо у суді під розписку, про що свідчать наявні у справі письмові докази, а також шляхом направлення за вказаною позивачкою у позові поштовою адресою ОСОБА_2 та адресою її електронної пошти.

У зв`язку з перебуванням судді Аракелян М.М. на лікарняному, судове засідання, призначене на 23.03.2021р. було перенесено на 07.04.2021р. о 14:30 год., про що позивачку було повідомлено шляхом вручення представнику позивачки тексту судової повістки безпосередньо у суді під розписку, про що свідчать наявні у справі письмові докази, а також шляхом направлення тексту повістки за вказаною позивачкою адресою електронної пошти судді ОСОБА_2

Судове засідання, призначене на 07.04.2021р., у зв`язку із перебуванням судді Аракелян М.М. у відпустці було перенесено судом першої інстанції на 21.04.2021р. об 11:30год., про що позивачку було повідомлено шляхом направлення тексту повістки про виклик у судове засідання на 21.04.2021р. об 11:30 год. на вказану ОСОБА_2 адресою електронної пошти судді ОСОБА_2

Згідно довідки про нездійснення фіксування судового засідання по справі №420/8635/20, складеної секретарем судового засідання Макаренко А.І. у судове засідання призначене на 21.04.2021рю об 11:30год. особи, які беруть участь у справі не з`явились, у зв`язку із чим, на підставі ч. 5 ст. 205 КАС України судом було прийнято рішення продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження та в письмовому провадження прийнято оскаржувану ухвалу 07.09.2021р.

Дослідивши наявні у справі матеріали в частині надання оцінки доводам апелянта про неповідомлення її про розгляд справи, колегія суддів такі доводи відхиляє за необґрунтованістю, оскільки наведеними вище встановленими апеляційним судом обставинами з приводу здійснення Одеським окружним адміністративним судом викликів позивачки у відкриті судові засідання підтверджується належне та своєчасне здійснення судом першої інстанції викликів позивачки у призначені відкриті судові засіданні.

З приводу неповідомлення про розгляд справи 07.09.2021р., апеляційний суд наголошує, що на підставі п. 9 ст. 205 КАС України, Одеським окружним адміністративним судом 21.04.2021р. було прийнято рішення продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, яка за своєю суттю не передбачає призначення судового засідання, а відтак і повідомлення сторони про таке.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає з підстав, наведених вище, позаяк такі є несуттєвими, не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, не містять взагалі жодного спростування висновків суду першої інстанції не містять обґрунтування у чому полягає хибність висновків суду першої інстанції, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі RuizTorija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі №420/8635/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Танасогло Т.М.Судді Димерлій О.О. Шеметенко Л.П.