Ухвала

від 15.03.2022 по справі 387/141/22

ДОБРОВЕЛИЧКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 387/141/22

Номер провадження 2/387/148/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2022 року смт Добровеличківка

Суддя Добровеличківського районного суду Кіровоградської області Майстер І. П.

розглянувши матеріали позовної заяви першого заступника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах Добровеличківської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати, -

В С Т А Н О В И В :

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області звернулася з позовом Новоукраїнська окружна прокуратура Кіровоградської області в інтересах Добровеличківської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати.

Ознайомившись із позовною заявою Новоукраїнської окружної прокуратури, суд зазначає, що ВП ВС вирішила правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором. Велика Палата ВС у справі № 912/2385/18 зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Водночас ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Жодного документа, який підтверджував би виконання зазначеного обов`язку до заяви не додано. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі територіальної громади Добровеличківської селищної ради, оскільки до матеріалів позову не надано доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення Добровеличківською селищною радою відповідних повноважень, віднесених до їх компетенції. Добровеличківська селищна рада на даний час існує як юридична особа, не ліквідована, а тому здатна самостійно представляти свої інтереси в суді.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав. Зокрема, Європейський суд у низці справ роз`яснював, що одна лише участь («активна» чи «пасивна») прокурора або іншої співмірної посадової особи може розглядатися як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Мартіні проти Франції» від 12.04.2006 року). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (рішення у справі «Кресс проти Франції» від 07.06.2001 року). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад, зокрема, коли захисту потребують державні інтереси.

Саме лише посилання на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження у зв`язку із відсутністю коштів щодо сплати судового збору не достатньо для прийняття судом цієї заяви та ухвалення рішення по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після встановлення судом правових підстав для представництва.

Згідно з частиною 4 статті 58 ЦПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

Таким чином, суд доходить до висновку, що Добровеличківська селищна рада може самостійно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Отже суду не обґрунтовано підстав неможливості суб`єктом, в інтересах якого звернувся прокурор, самостійного здійснення захисту своїх прав.

Підстав для звернення першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Добровеличківської селищної ради з даною позовною заявою судом не встановлено.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадках коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Крім того позовна заява підписана заступником керівника прокуратури, а у вступній частині заяви не зазначено його прізвища, імені та по-батькові, то у відповідності до частини 7 статті 177 ЦПК України до неї слід додати відповідні документи, підтверджуючі право підпису.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ст. ст. 260-261, ст. 353 ЦПК України, п. 15 п. п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву першого заступника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах Добровеличківської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати - повернути .

Роз`яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Копію ухвали направити позивачу для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення повного тексту ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І. П.