Постанова

від 21.06.2023 по справі 387/141/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 387/141/22

провадження № 61-6956св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2022 року у складі судді Майстер І. П. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 червня 2022 року у складі колегії суддів:

Дуковського О. Л., Карпенка О. Л., Письменного О. А.,

у справі за позовом першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати.

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року перший заступник керівникаНовоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області (далі - Добровеличківська селищна рада) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що 30 травня

2013 року між Добровеличківською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідачеві надано в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,3609 га (кадастровий номер 3521755100:50:089:0100) комерційного призначення, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 . Договір зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Добровеличківського районного управління юстиції Кіровоградської області Гладиш Ж. А. за номером 1115139.

У порушення умов укладеного договору оренди земельної ділянки

ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі не сплачувала орендну плату протягом тривалого часу, у результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 45 218,04 грн, що підтверджується інформацією ГУ ДПС у Кіровоградській області від 02 лютого 2022 року № 676/5/11-28-24-02-06 та розрахунком заборгованості, наданим Добровеличківською селищною радою від 07 лютого 2022 року № 01-21/37/2.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави, прокурор посилався на те, що недоотримання коштів орендної плати місцевим бюджетом порушує визначальні майнові потреби суспільства, територіальної громади, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм.

Як на підставу для звернення з позовом прокурор посилався на те, що

08 лютого 2022 року у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Добровеличківський відділ Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся із листом до Добровеличківської селищної ради щодо необхідності захисту інтересів держави, проте у відповіді

від 08 лютого 2022 року повідомлено про те, що у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору селищна рада не може самостійно звернутися із позовом та не заперечує проти такого звернення прокурором.

У зв`язку з тим, що Добровеличківська селищна рада не вживала заходів реагування для усунення порушень (звернення з вимогою про стягнення заборгованості за договором оренди), тобто не виконала обов`язку щодо захисту та відновлення порушених майнових інтересів держави, фактично самоусунулася від виконання покладених на неї повноважень щодо стягнення заборгованості з орендної плати з ОСОБА_1 , наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Посилаючись на зазначені обставини, перший заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Добровеличківської селищної ради заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 45 218,04 грн, що виникла на підставі договору оренди від 13 травня 2013 року, укладеного між Добровеличківською селищною радою та ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області

від 16 березня 2022 року позовну заяву повернуто.

Повертаючи позовну заяву на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі територіальної громади Добровеличківської селищної ради, оскільки до матеріалів позову не надано доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення Добровеличківською селищною радою відповідних повноважень, віднесених до її компетенції. Добровеличківська селищна рада існує як юридична особа, не ліквідована, а тому здатна самостійно представляти свої інтереси в суді.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 червня 2022 року ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області

від 16 березня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що Добровеличківська селищна рада має можливість самостійно звернутися до суду із позовом за захистом своїх прав, а відсутність грошових коштів на сплату судового збору не є підставою для представництва прокурором у суді органу місцевого самоврядування. Крім того, прокурором не надано жодного доказу про реагування на процесуальну бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 липня 2022 року заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 червня 2022 року, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Добровеличківського районного суду Кіровоградської області.

У серпні 2022 року матеріали справи № 387/141/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема статей 10, 56, 185, 367 ЦПК України, та неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 січня 2019 року у справі № 909/516/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 910/3486/18,

від 17 жовтня 2018 року у справі № 910/11919/17, від 16 квітня 2019 року

у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду від 26 травня

2020 року у справі № 912/2385/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу на те,

що прокурор із дотриманням вимог статті 23 Закону України

«Про прокуратуру» неодноразово звертався до Добровеличківської селищної ради із запитами (від 12 травня 2021 року № 12.53-62-838вих-21,

від 23 листопада 2021 року № 12.53-62-2843вих-21, від 08 лютого 2022 року

№ 12.53-63-630вих-22) щодо вжиття заходів для захисту інтересів держави та стягнення боргу з ОСОБА_1 та, встановивши бездіяльність та пасивну поведінкуселищної ради упродовж майже 8 років, прокурор повідомив про звернення з цим позовом до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, що не заперечувалося Добровеличківською селищною радою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює своїх повноважень, а сам факт не звернення цього органу до суду з позовом про поновлення порушених прав держави свідчить про його неналежне виконання своїх повноважень та є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва, що не було враховано судами у цій справі.

Бездіяльність селищної ради вже призвела до того, що останній платіж орендної плати за користування земельною ділянкою був здійснений у 2014 році, а інститут позовної давності дає можливість ставити питання про стягнення коштів лише за останні три роки, що свідчить про порушення інтересів держави в частині недоотримання коштів та призводить до ослаблення економічних основ місцевого самоврядування.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувані судові рішення не відповідають вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається

ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з частиною четвертою статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Право прокурора на здійснення представництва в суді інтересів держави гарантовано статтею 131-1 Конституції України та Законом України «Про прокуратуру». Особливості участі та статусу прокурора в цивільному процесі,

а також порядок та підстави звернення прокурора до суду визначено статтею

56 ЦПК України.

Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина перша статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Вказаним приписам кореспондують відповідні норми ЦПК України.

Так, згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність

їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора,

а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Так, пунктом 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України передбачено, що крім цього, заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Ключовим для представництва прокурора є поняття «інтерес держави», в основі якого є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 645/5416/19.

Системне тлумачення частини четвертої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. У свою чергу, здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі

№ 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, маєкваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва. Якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, зазначене не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У справі, що переглядається, повертаючи позовну заяву на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі територіальної громади Добровеличківської селищної ради, оскільки селищна рада має можливість самостійно звернутися до суду із позовом за захистом своїх прав, а відсутність грошових коштів на сплату судового збору не є підставою для представництва прокурором в суді органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів із зазначеним висновком судів не погоджується, оскільки прокурор заявив позов із метою захисту права власності територіальної громади на землю на підставі статті 56 ЦПК України та на виконання абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у тексті позовної заяви обґрунтував підстави для представництва інтересів держави в особі Добровеличківської селищної ради, а також обґрунтував, у чому, на його думку, полягає порушення цих інтересів, тобто навів підстави позову й представництва.

Добровеличківським відділом Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області неодноразово направлялися звернення до Добровеличківської селищної ради, зокрема від 23 листопада 2021 року № 12.53-62-2843вих-21, від 08 лютого 2022 року № 12.53-63-630вих-22 (а. с. 16, 17, 51), щодо вжиття заходів для захисту інтересів держави та стягнення боргу з ОСОБА_1 .

Встановивши бездіяльність та пасивну поведінкуселищної ради упродовж майже 8 років, прокурор повідомив про звернення з цим позовом до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування.

У відповіді від 08 лютого 2022 року № 01-21/38/2 (а. с. 52) Добровеличківська селищна рада повідомила про те, що у зв`язку з відсутністю закладених коштів у бюджет на судові збори селищна рада не заперечує проти представництва її інтересів прокуратурою та стягнення у судовому порядку з ОСОБА_1 податкового боргу з орендної плати.

Таким чином, Добровеличківська селищна рада не оспорювала наявність підстав для представництва прокурора, не висловлювала ініціативи щодо звернення до суду з власним позовом на захист інтересів територіальної громади, мотивуючи це відсутністю грошових коштів для сплати судового збору, а також не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства.

Разом із тим, у пункті 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) вказано, що: «незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутися до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини».

З огляду на зазначене сам факт неподання Добровеличківською селищною радою Кіровоградської області протягом тривалого часу позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду

від 29 вересня 2021 року у справі № 942/1001/20, від 07 квітня 2020 року

у справі № 629/4448/16-ц, від 14 серпня 2020 року у справі № 629/4628/16-ц, від 22 лютого 2023 року у справі № 635/396/22.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, повертаючи позовну заяву прокурора, на зазначене не звернув уваги, належним чином не перевірив доводи прокурора, спрямовані на захист інтересів держави, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Вказане призвело до порушення норм процесуального права, а тому оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, що є підставою для їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області

від 16 березня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 червня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:А. І. Грушицький С. О. Карпенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк