Ухвала

від 20.03.2022 по справі 522/7176/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/7176/18

Провадження №6/522/199/22

УХВАЛА

за розглядом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду

21 березня 2022 м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Семешиної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 по справі №522/7176/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Подання приватного виконавця було обґрунтовано з посиланням на те, що у нього знаходиться виконавче провадження ВП №61180177 з примусового виконання виконавчого листа №522/7176/18, виданого 05.02.2020 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 процентів за договором позики в розмірі 4800 дол.США; виконавче провадження ВП №61177582 з примусового виконання виконавчого листа №522/7176/18, виданого 05.02.2020 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 520730,15 грн.; та виконавче провадження ВП №61179537 з примусового виконання виконавчого листа №522/7176/18, виданого 05.02.2020 року Приморським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 8810,00 грн. Постановою ВП №61180177 від 05.02.2020 року виконавчі провадження №61177582, №61179537 та №61180177 у зведене виконавче провадження, якому присвоєно номер в АСВП №61180828. Загальна сума заборгованості за виконавчими документами у рамках зведеного виконавчого провадження з урахуванням витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця становить 713702,16 грн. 05.02.2020 року приватним виконавцем було надіслано постанови про відкриття виконавчих проваджень боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його реєстрації, що вказана у виконавчих документах, а саме: АДРЕСА_1 .

Посилався на те, що у добровільному порядку вимоги виконавчих документів боржником не виконані. Боржник сповіщався про відкриття виконавчого провадження, між тим станом на теперішній час ним не вжито жодних заходів щодо виконання вимог виконавчого документу та не надано жодних пояснень стосовно не виконання вимог виконавчого документа.

Судрозглянув поданняу відсутністьприватного виконавця,оскільки такеподання розглядаєтьсянегайно відповіднодо положеньст.441ЦПК України.При цьомусуд повідомлявпро чассудового засіданняприватного виконавцяна електроннупошту. Все вищевикладене, на думку приватного виконавця, свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення.

Матеріали подання разом зі справою були передані судді 18.03.2022 року.

Ухвалою суду від 18.03.2022 року подання було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.03.2022 року.

У судове засідання 21.03.2022 року приватний виконавець не з`явився.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

За розглядом подання судом встановлено, що на примусовомувиконанні уприватного виконавцявиконавчого округуОдеської областіДолинського М.М.знаходиться зведеневиконавче провадженняВП №61180828 з примусового виконання виконавчих листів №522/7176/18, виданих 05.02.2020 року Приморським районним судом м.Одеси Л.В. щодо стягнення: з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 процентів за договором позики в розмірі 4800 дол.США; суми боргу у розмірі520730,15грн.;та судових витрат в розмірі 8810,00 грн.

Постановою приватного виконавця ВП №61180177 від 05.02.2020 року виконавчі провадження №61177582, №61179537 та №61180177 об`єднані у зведене виконавче провадження, якому присвоєно номер в АСВП №61180828. Загальна сума заборгованості за виконавчими документами у рамках зведеного виконавчого провадження з урахуванням витрат виконавчого провадження та основної винагороди приватного виконавця становить 713702,16 грн.

05.02.2020 року приватним виконавцем боржнику було надіслано постанови про відкриття виконавчих проваджень, про стягнення основної винагороди приватного виконавця та про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження з рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його реєстрації, що вказана у виконавчих документах, а саме: АДРЕСА_1 .

Проте відсутні докази про належне вручення боржнику вказаної постанови.

Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Також приватним виконавцем на виконання вимоги заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження щодо накладення арешту на все майно боржника, в межахсуми боргу було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника від 21.12.2020 року.

Також приватним виконавцем 05.02.2020 року в рамках ВП №61180177 було винесено постанову про арешт майна боржника.

Під час встановлення майнового стану боржника, приватним виконавцем було направлено електронний запит до ДФС України щодо наявності відкритих рахунків боржника.

Приватним виконавцем було винесено Постановою ВП №61180177 від 05.02.2020 року про арешт коштів боржника, яку направлено в АТ КБ «ПриватБанк».

У зв`язку з численними рахунками в інших банківських установах, 07.02.2020 року приватним виконавцем було винесено постанову ВП №61180177 про арешт коштів боржника, яку направлено в АТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Банк Восток» та АТ «Альфа-Банк».

Постановою ВП №61180177 про арешт коштів боржника від 20.02.2020 року приватним виконавцем арештовано рахунки боржника в інших банківських установах.

11.02.2020 року на адресу приватного виконавця надійшла відповідь з АТ КБ «ПриватБанк» щодо прийняття вищевказаної постанови до виконання та повідомлено про наявність у боржника відкритих рахунків, проте на всіх рахунках боржника не міститься коштів. Від інших банківських установ також надійшли відповіді про відсутність у боржника рахунків, на які б було можливо здійснити першочергове звернення стягнення у рамках ВП.

В рамках зведеного виконавчого провадження приватним виконавцем було здійснено ряд виконавчих дій, а саме, направлено електронні запити з метою проведення майнової перевірки та виявлення доходу боржника, здійснено вихід за місцем реєстрації боржника, про що було складено Акт від 12.02.2020 року, внесено відомості до єдиного державного реєстру боржників.

12.02.2020року приватним виконавцем біло здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого встановлено, що за даною адресою ніхто двері не відчинив, провести належним чином перевірку майнового стану боржника та визначити його поточне місцезнаходження, не вбачається можливим.

Також приватним виконавцем направлялися електронні запити до Державної фіскальної служби, Міністерства внутрішніх справ, до Державної прикордонної служби України.

Згідно отриманих відповідей від вищезазначених органів, у боржника відсутні відкриті рахунку, та за ним не зареєстрованого жодного транспортного засобу, на який можливо звернути стягнення.

З відповіді Державної прикордонної служби України, вбачається про відсутність даних щодо перетину боржником державного кордону.

30.08.2021 року на адресу боржника було направлено виклик з обов`язком з`явитися до офісу приватного виконавця з метою надання пояснень за фактом невиконання вимог виконавчого документа, проте боржник у зазначений час не з`явився, про що 03.09.2021 року приватним виконавцем було складено Акт, в якому зазначено, що боржник до офісу приватного виконавця не з`явився, на контакт не виходив, а також не надав жодних пояснень з приводу поважності своєї неявки.

Окрім електронних запитів, приватним виконавцем було направлено запити до інших державних установ, які можуть володіти інформацією щодо майнового стану боржника, а саме, ГУ Держпродспоживслужби в Україні; ГУ Держпраці в Одеській області; Державного агентства рибного господарства України; Державної служби морського та річного транспорту України (Морська адміністрація); КП «БТІ» Чорноморської міської ради Одеської області; ГУ ДМС в Одеській області; Державної прикордонної служби України; Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області; ГУ Держгеокадастру в Одеській області та відділу в м.Одесі ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

Згідно відповіді Держпродспоживслужби в Одеській області та даних уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи-реєстру за боржником майна не значиться.

Згідно відповіді Державної служби морського та річного транспорту України, що наявною інформацією, яка міститься у Державному судновому реєстрі України і Судновій книзі України відсутні записи щодо суден, власником яких боржник.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру в Одеській області земельних ділянок за боржник не зареєстровано.

Згідно відповіді КП «БТІ» ОМР, право власності на нерухоме майно за боржником не зареєстровано.

Згідно відповіді Державного агентства рибного господарства України за боржником у державному судновому реєстрі України і судновій книзі України риболовних суден не зареєстровано.

В ході проведення визначених дій було встановлено, що боржник має частку у статутному капіталі ТОВ «Ремберг». З метою повного та фактичного виконання вимог виконавчого документа, приватним виконавцем було накладено арешт на частку боржника у статутному капіталі вищезазначеної юридичної особи. 30.06.2020 року було описано та арештовано частку у статутному капіталі ТОВ «Ремберг». З метою виконанні виконавчого документу, 30.08.2021 року приватним виконавцем було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП №61180177.

13.09.2021 року приватним виконавцем було направлено пропозицію щодо відчуження частки боржника у статутному капіталі юридичної особи в порядку ст.22 ЗУ «Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю».

20.10.2021 року частка у статутному капіталі ТОВ «Ремберг» у розмірі 5% була передана до ДП «СЕТАМ» для примусової реалізації та запропоновано стягувачу в рахунок часткового погашення боргу за ціною 3-х торгів.

Відповідно до ч.5 ст.124Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3ст.129Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всій території України у випадках, установлених міжнародними договорами, згода та обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»(далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі ст.1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 19 ч.2 ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» визначено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.

Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Отже, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини, непереборної сили, події тощо.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України № 3857-ХІІ від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Положеннямист.6 Закону України«Про порядоквиїзду зУкраїни ів`їздув Українугромадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.33Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою підставою для задоволення судом подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є ухиляння боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, в інтересах національної чи громадської безпеки, з метою захисту прав і свобод інших осіб.

На підставі визначених у ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»обов`язків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, і коли виконати цей обов`язок не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Зокрема, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього з неповажних причин.

Сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчим документом або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

За змістом статей 12, 81ЦПК України обов`язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов`язань покладається, в даному випаду, на приватного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.

Ухилення боржником від виконання зобов`язання за виконавчим провадженням, не є тотожним поняттю не виконання судового рішення.

Також, ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюютьсяст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно дост.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Стаття 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадках, якщо діють невиконані зобов`язання, покладені на нього судовим рішенням, до виконання останніх.

Згідно п.8 ст.19 Закону України Про державну прикордонну службу України встановлено, що запобігання та недопущення в`їзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України покладено на Державну прикордонну службу України.

Пункт 2 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24 березня 2008 р. № 261/2008, щодо врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 травня 2008 р. № 25-32/463№ 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

За розглядом подання судом встановлено, що до теперішнього часу рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.09.2018 року, яке було змінено постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2019 року в частині стягнення процентів за договором позики, на виконання якого 05.02.2020 року було видано виконавчі листи відносно боржника ОСОБА_1 , не є виконаним. Вимоги приватного виконавця боржником не виконуються, проте в матеріалах відсутні докази про належне його сповіщення про існування вказаного виконавчого провадження.

Надані приватним виконавцем матеріали подання містять фактичні дані щодо перебігу вчинених ним дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, однак в матеріалах відсутні докази отримання боржником кореспонденції, а також докази на підтвердження вчинення ним саме умисних дій, спрямованих на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього приватним виконавцем у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду.

Крім того, матеріали подання містять Акт приватного виконавця щодо виходу за місцем реєстрації боржника ОСОБА_1 , датований 12.02.2020 року, тобто майже два роки тому, іншого Акту виходу за даною адресою матеріали подання не містять. Крім того суд не вбачає перевірку приватним виконавцем майнового стану станом на час подання заяви, а в додатках до заяви є лише витяг з ЄДРРПнаНМ станом лише на 19.11.2020р. щодо відсутності обтяжень.

За таких обставин подання приватного виконавця не містить жодних посилань на конкретні факти навмисного чи іншого свідомого невиконання обов`язку ОСОБА_1 та доказів на підтвердження цих фактів.

Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

Законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Таким чином, сама по собі наявність невиконання зобов`язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання.

Водночас, Указом Президента України Зеленського В.О. №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану"постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 15 березня 2022 року N2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні подання, оскільки приватним виконавцем не надано суду доказів щодо належного сповіщення боржника про відкриття виконавчого провадження та відповідного його умисного ухилення від виконання рішення суду.

Керуючись ст.441 Цивільно-процесуального кодексу України, Законом України "Про виконавче провадження", пунктом 5статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця приватного виконавцявиконавчого округуОдеської областіДолинського МиколиМиколайовича протимчасове обмеженняу правівиїзду замежі України ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала набирає чинності в момент її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 21.03.2022 року.

Суддя Л.В. Домусчі