Рішення

від 15.03.2022 по справі 285/6579/21

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/6579/21

провадження у справі № 2/0285/169/22

16 березня 2022 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої судді Сташків Т.Г.,

за секретаря судового засідання Матвіюк Т.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоград-Волинський в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Стриївської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,

про визнання договору недійсним, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2021 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив визнати недійсним договір про право тимчасового користування землею на умовах оренди від 27.12.1997 року, укладений між Киківською сільською радою та ОСОБА_4 та зобов`язати Стриївську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 03.09.2021 року про передачу в оренду земельної ділянки на найближчій сесії сільської ради.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він 03.09.2021 року звернувся до Стриївської сільської ради з заявою про передачу в оренду земельної ділянки площею 23,86 га із земель водного фонду комунальної форми власності для рибогосподарських потреб, яка розташована за межами села Кикова Стриївської сільської територіальної громади. Однак йому було відмовлено з огляду на те, що зазначена земельна ділянка перебуває в оренді ОСОБА_4 на підставі договору про тимчасове користування землею від 27.12.1997 року. Позивач зазначає, що договір від 27.12.1997 року є незаконним та зазначена обставина перешкоджає йому отримати зазначену земельну ділянку в оренду. Так, виконавчий комітет Киківської сільської ради при винесені рішення вийшов за межі повноважень щодо розпорядження землями водного фонду, оскільки такі повноваження мають виключно районні ради народних депутатів. Згідно повідомлення ГУ Держгеокадастру на дану земельну ділянку відсутня документація щодо встановлення її грошової оцінки. Проведення земельних торгів з продажу прав оренди на вказану ділянку відповідатиме його інтересам та інтересам Стриївської сільської ради, тобто буде відповідати суспільним інтересам вцілому. З метою захисту своїх прав змушений звернутись до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позов просив задовольнити повністю з підстав, зазначених у позові. Наголосив, що оспорюваний правочин порушує право його довірителя отримати зазначену земельну ділянку в оренду.

Представник Стриївської сільської ради в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Пояснив, що просить визнати недійсним договір оренди, оскільки зазначеним договором порушуються права територіальної громади, не у повному обсязі отримується орендна плата. Самостійно з позовом до ОСОБА_4 сільська рада не зверталися, оскільки набули прав власника майна лише у кінці 2021 року. Одночасно у зобов`язанні розгляду заяви ОСОБА_3 просив відмовити, оскільки право оренди може бути отримано особою лише після проведення земельних торгів відповідно до положень Земельного кодексу України.

Представник відповідача ОСОБА_4 у письмових поясненнях просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено, чим саме договір оренди спірної земельної ділянки порушує його права. Крім того, наголосив, що строк позовної давності за заявленим вимогам про визнання недійсним договору від 1997 року закінчився.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули. Про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, однак про причини неявки суду не повідомили, клопотань про розгляд справи за їх відсутності, чи про відкладення розгляду справи не подавали.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.09.2021 року ОСОБА_3 звернувся до Стриївської сільської ради з заявою про передачу йому в оренду земельної ділянки площею 23,8649 га із земель водного фонду комунальної форми власності для рибогосподарських потреб, що розташована за межами с. Кикова Стриївської сільської територіальної громади.

Сільський голова Стриївської сільської ради у листі від 01.10.2021 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_3 з огляду на те, що зазначена земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_4 відповідно до договору на право тимчасового користування землею від 27.12.1997 року на строк 25 років, тобто до 27.12.2022 року.

Згідно копії договору про право тимчасового користування землею на умовах оренди від 27.12.1997 року Киківська сільська рада рішенням виконкому № 40 від 25.12.1997 року надала ОСОБА_4 в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 35,3 га в тому числі залитою водою 30,5 га згідно плану на 25 років для реконструкції водоймища під ставок для розведення риби.

29.09.2001 року була укладена угода про зміну договору від 27.12.1997 року, згідно якої учасники угоди домовились про зменшення розмірів земельної ділянки до площі 23,8649 га та встановлена плата за оренду земельної ділянки: 3% річних від грошової оцінки землі під водою на загальну суму 612,15 грн. у рік.

Власником земельної ділянки з кадастровим номером 1824081800:02:000:0927 площею 23,8649 га на території Киківської сільської ради Новоград-Волинського району з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб є Стриївська сільська рада Новоград-Волинського району з 18.10.2021 року.

Також згідно акту Киківської сільської ради від 08.10.2018 року господарська діяльність ОСОБА_4 на орендованій земельній ділянці водного фонду загальною площею 23,8649 га визнана незадовільною, а ГУ Держгеокадастру у Житомирській області у листі від 26.08.2021 року встановлено, що виконком Киківської сільської ради при винесенні рішення від 25.12.1997 року № 40 вийшов за межі повноважень щодо розпорядження землями державної власності; у ОСОБА_4 відсутня документація щодо встановлення нормативно-грошової оцінки на дану земельну ділянку та не розроблено технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта площею 23,8649 га для рибогосподарських потреб на території Киківської сільської ради Новоград-Волинського району.

При вирішенні справи по суті суд керується наступними нормами права.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Аналіз змісту частини третьої статті 215 ЦК України свідчить про те, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відтак вирішуючи питання про спростування презумпції правомірності правочину судом має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Позивач зазначає, що наявність спірного договору порушує його майновий інтерес, який полягає в отриманні в оренду земельної ділянки у спосіб та в порядку, встановленому законом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Також у ст.ст. 77-80 глави 5 ЦПК України визначено вимоги до доказів, що надаються суду такі як: належність, допустимість, достовірність та достатність.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

В судовому засіданні позивачем не доведено, тобто відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 ЦК України не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення його прав та інтересів укладенням між ОСОБА_4 та Киківською сільською радою Новоград-Волинського району оспорюваного правочину - договору про право тимчасового користування землею на умовах оренди від 27.12.1997 року.

Він не є учасником оспорюваного правочину.

Його право на отримання зазначеної земельної ділянки в оренду після встановлення недійсності зазначеного договору є припущенням, оскільки право оренди на спірну земельну ділянку він може набути лише після проведення земельних торгів.

Подання ним клопотання про передачу землі в оренду не є беззаперечним доказом отримання ним зазначеного права у майбутньому.

Порушення при укладенні чи виконанні договору оренди є підставою для розірвання спірного договору, відшкодування завданих збитків, тощо за позовом учасників договору, зокрема, власника майна - Стриївської сільської ради Новоград-Волинського району, яка є правонаступником Киківської сільської ради Новоград-Волинського району.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про право тимчасового користування землею на умовах оренди від 27.12.1997 року, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів підтверджуючих порушення його прав та інтересів укладеним між відповідачами правочином по оренді земельної ділянки.

Також не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_3 про повторний розгляд його від 03.09.2021 року про передачу в оренду земельної ділянки на найближчій сесії сільської ради, оскільки відмова сільської ради є мотивованою, а зобов`язання про її повнорний розгляд є втручанням суду у дискреційні повноваження сільської ради як власника комунального майна.

Оскільки не встановлено підстав для задоволення позовних вимог, тому судом не досліджується питання про пропуск позивачем строків позовної давності.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 60, 76-82, 258-259, 264-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Стриївської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про право тимчасового користування землею на умовах оренди від 27.12.1997 року, укладеного між Киківською сільською радою та ОСОБА_4 та зобов`язання Стриївської сільської ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 03.09.2021 року про передачу в оренду земельної ділянки на найближчій сесії сільської ради відмовити повністю.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційний розгляд справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту рішення 22.03.2022 року.

Головуюча суддя Т.Г. Сташків