Постанова

від 14.03.2022 по справі 155/1666/17

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 155/1666/17 Головуючий у 1 інстанції: Адамчук Г. М. Провадження № 22-ц/802/263/22 Категорія: 47 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Карпук А. К., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Савчук О. В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Горохівської міської ради, ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 , поданою її представником ОСОБА_4 , на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки загальною площею 0,6 га відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 05.12.2014 року, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер: 0720881000:00:001:0022.

Вказує, що дана земельна ділянка знаходиться на території Ватинської сільської ради та знаходиться поза межами населеного пункту і використовується нею на протязі більше 20 років. Впродовж цього часу, єдиним проїздом до земельної ділянки слугувала дорога, яка пролягала від головної сільської дороги до її земельної ділянки і пролягала між земельними ділянками, що перебували у користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Цією ж дорогою користувались всі інші жителі села для доїзду до своїх земельних ділянок.

Позивачка зазначає, що в 2015 році ОСОБА_3 , не маючи правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка перебувала в її користуванні, і тим більше на земельну ділянку, на якій була розташована дорога (доїзд), самостійно, в порушення вимог ЗК України, будівельних і санітарних норм, без належних дозвільних документів облаштувала на земельній ділянці загального користування фундамент під паркан. При цьому для його облаштування заливала монолітний стрічковий фундамент, що відповідно до вимог ДБН являється капітальною спорудою.

Також вказує, що ці дії призвели до того, що дорога, як земля загального користування, яка слугувала доїздом до її земельної ділянки, спочатку відповідачем ОСОБА_3 була в незаконний спосіб захоплена шляхом будування огорожі, а пізніше Ватинська сільська рада в незаконний спосіб передала цю земельну ділянку у власність ОСОБА_3 . Внаслідок цих незаконних дій вона не може користуватися своєю земельною ділянкою, так як не може доїхати до неї.

Рішеннями Ватинської сільської ради Горохівського району Волинської області № 7/10 від 13 травня 2016 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку орієнтовною площею 0,26 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Рішенням № 8/2 від 22.08.2016 року внесено зміни до рішення Ватинської сільської ради Горохівського району Волинської області № 7/10 від 13 травня 2016 року та збільшено розмір земельної ділянки з 0,26 га до 0,29 га. Позивач вказує, що дані про встановлення межових знаків на ділянці ОСОБА_3 та акт погодження меж із сусідніми землекористувачами відсутні. 07.04.2017 року рішенням №14/14 Ватинської сільської ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га. Рішенням Ватинської сільської ради від 09.06.2017 року №15/8 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано земельну ділянку у власність ОСОБА_3 площею 0,29 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Позивачка стверджує, що неодноразово зверталась до сільської ради з приводу спірного питання. Земельною комісією в квітні 2016 року встановлено, що ОСОБА_3 використовувала земельну ділянка, яка призначена для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства без правовстановлюючих документів та спірна земельна ділянка, що розташована між ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , використовувалась позивачкою як доїзд до земельної ділянки більше 20 років. Відповідно до кадастрового плану та технічної документації ОСОБА_5 , який є сусідом ОСОБА_3 і проживає в АДРЕСА_2 , при встановленні меж земельної ділянки визначено, що від сторони А до Г його земельної ділянки є земля загального користування. Крім того, в своїй позовній заяві позивачка зазначила, що рішенням Ватинської сільської ради №14/9 від 07.04.2017 їй відмовлено у доїзді до її приватизованої земельної ділянки. Позивач вважає, що дорога (доїзд) до її земельної ділянки була незаконно передана у приватну власність відповідачці, є земельною ділянкою в межах населеного пункту і відноситься до земель житлової та громадської забудови і передана без зміни цільового призначення, хоча землі загального користування (майдани, вулиці, проїзди) не можуть згідно ст.83 ЗК України передаватися у приватну власність.

На підставі наведеного та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_2 просила визнати недійсними та скасувати рішення Ватинської сільської ради Горохівського району: № 7/10 від 13 травня 2016 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 ", №14/14 від 07 квітня 2017 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність», за яким у власність відповідачки ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, №15/8 від 09 червня 2017 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність», за яким відповідачці ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,29 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Просила скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, що належать відповідачу ОСОБА_3 , кадастровий номер 0720881000:03:001:0008, площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, і на ділянку, кадастровий номер 0720881000:03:001:0009, площею 0,29 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Також просила зобов`язати відповідача ОСОБА_3 усунути за власні кошти перешкоди в користуванні земельною ділянкою позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення побудованого фундаменту паркану.

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд помилково та з незрозумілих підстав і причин стверджує, що позивачем не надано належних доказів, які би стали підставою для задоволення позову. Вважає, що суд помилково стверджує, що висновком експерта №8557-8560 від 20.03.2020 спростовуються доводи позивача. Позивач вказує, що помилкової позиції дотримався суд першої інстанції і щодо наявності у неї іншого доїзду до її земельної ділянки, хоча документально така обставина в суді не доведена.

Відзиви на апеляційну скаргу станом на дату розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, а рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду даної справи, про що є відповідні розписки в матеріалах справи, в судове засідання не з"явилися.

Від представника відповідача начальника Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника управління.

Горохівська міська рада надіслала клопотання про відкладення розгляду справи, одночасно вказавши, що вимоги апеляційної скарги не визнає, просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

14 березня 2022 року від представника ОСОБА_3 ОСОБА_6 до суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та її представника. Апеляційну скаргу не визнає, просить в її задоволенні відмовити. Зазначає, що наявні докази у справі вказують на те, що земельна документація ОСОБА_3 відповідає чинному законодавству і доїзд до земельної ділянки ОСОБА_2 наявний.

У зв"язку з цим колегія суддів ухвалила розгляд справи проводити у відсутності відповідачів та їх представників.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що судом не встановлено порушень прав позивачки та нею не надано таких доказів, які б стали підставою для відмови у погодженні документації з причин невідповідності її положенням законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, та відмови у затвердженні даної документації. Висновком експерта спростовуються доводи позивачки, що документація виготовлена із порушенням, а тому суд вважає, що відсутні підстави для визнання недійсними та скасування оскаржуваних позивачкою рішень Ватинської сільської ради Горохівського району та судом не встановлено підстав для скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що належать відповідачці ОСОБА_3 . Крім того, суд дійшов висновку, що позивачка на даний час вільно користується своєю земельною ділянкою, оскільки існує інший доїзд до її земельної ділянки, тому й вимога про усунення ОСОБА_3 за власні кошти перешкоди в користуванні земельною ділянкою позивачки шляхом знесення побудованого фундаменту паркану є безпідставною, так як він побудований відповідачкою ОСОБА_3 на власній земельній ділянці і жодним чином не порушує права позивачки ОСОБА_2 , а ОСОБА_7 , як власник земельних ділянок, може користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_2 згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, номер: НОМЕР_1 , від 05 грудня 2014 року належить земельна ділянка площею 0,6000 га для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, кадастровий номер 0720881000:00:001:0022. Ця земельна ділянка розташована у селі Ватинець Горохівського району, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 30552964 (а.с.17т.1) та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ -0706955142019, згідно з яким державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (а.с.34 т.2).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,6 га в натурі була розроблена громадянці ОСОБА_2 . Приватним підприємством «Волиньприватзем» у 2013 р. Актом (протоколом) встановлення та погодження меж земельної ділянки, яка передається у власність ОСОБА_2 , а також схемою розташування земельної ділянки ОСОБА_2 інший проїзд до її земельної ділянки зазначений як дорога, що межує з її ділянкою уздовж усього правого боку ділянки по усій її довжині і розташована на землях загального користування (а.с.203-218 т.1).

Рішенням Горохівського районного суду від 29 березня 2016 року, яке не змінене та не скасоване, набрало законної сили 13.04.2016 року (а.с.101-102 т.1), за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 визнано право власності на житловий будинок з надвірними господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішенням Ватинської сільської ради Горохівського району від 13 травня 2016 року № 7/10 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,26 га для ведення особистого селянського господарства (а. с. 14).

Рішенням Ватинської сільської ради від 22 серпня 2016 року № 8/2 внесено зміни до попереднього рішення від 13 травня 2016 року № 7/10, а саме: замінено 0,26 га на 0,29 га (а. с. 15 т.1).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_3 площею 0,2500 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , розроблена підприємцем ОСОБА_9 (а.с.96-109 т.1). Підставою для виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в натурі, була заява ОСОБА_3 та рішення Ватинської сільської ради від 13.05.2016 № 7/10.

Актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 16.02.2017 року межі даної земельної ділянки, наданої власнику ОСОБА_3 , закріплені в натурі (на місцевості), межові знаки встановленого зразка не встановлювались на бажання власника, так як межі земельних ділянок в натурі збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (парканами), і за межові знаки слугує існуюча огорожа.

Рішенням чотирнадцятої сесії сьомого скликання Ватинської сільської ради № 14/14 від 07 квітня 2017 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність» (а.с.16 т.1) було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,2500 кв.м, кадастровий номер: 0720881000:03:001:0008 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку.

Державну реєстрацію зазначеної вище земельної ділянки здійснено 06.03.2017 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що вбачається із витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0706955012019 (а.с.40 т.2).

Рішенням Ватинської сільської ради №15/8 від 09 червня 2017 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення ) меж земельної ділянки та передачу земельної ділянки у власність» (а.с.150 т.) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_3 с.Ватинець площею 0,2900 кв.м, кадастровий номер: 0720881000:03:001:0009, для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , розроблену відповідно до рішення сільської ради від 13 травня 2016 року «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки», передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку.

Згідно з Витягом із Державного земельного кадастру на земельну ділянку НВ-0706955072019 (а.с.37 т.2) державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 0720881000:03:001:0009, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , здійснена на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 18.04.2017 року.

Разом з тим, позивач вказує, що її звернення до суду пов"язано із порушенням її права користування належною їй на праві власності земельною ділянкою, оскільки вона позбавлена доїзду до цієї ділянки. Із відповіді на звернення ОСОБА_2 голови Горохівської районної державної адміністрації від 21.04.2016 року № Т-245/1пр вбачається, що з метою розгляду порушеного питання було створено комісію, здійснено виїзд на місце, в результаті рекомендовано звернутися із заявою на сесію Ватинської сільської ради для вирішення відповідно до чинного законодавства питання по суті, а саме - внесення вулиці та оспорюваної земельної ділянки в межі генплану с.Ватинець або передачі цієї ділянки у власність чи користування.

Із відповіді сільського голови Ватинської сільської ради Ткачук Г. М. від 07.07.2016 року №Т-35 вбачається, що земельна ділянка, яка була між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вказана як ділянка для загального користування.

Із повідомлення сільського голови Ватинської сільської ради Ткачук Г. М. від 22.08.2016 року №Т-53 вбачається, що депутати, розглядаючи заяву ОСОБА_2 , проголосували проти надання дороги біля господарства ОСОБА_3 . Крім того, дорога (доїзд) до земельних ділянок, паїв, знаходиться за межами населеного пункту, тому виконавчим комітетом Ватинської сільської ради було направлено клопотання у відділ Держгеокадастру в Горохівському районі узаконити доїзд до земельної ділянки позивачки, яким вона може користуватися і який знаходиться на землях загального користування (сільської ради).

Згідно з повідомленням, яке було скероване ОСОБА_10 . Ватинським сільським головою 29.08.2016 року, вбачається, що у зв`язку із відсутністю доїзду до земельної ділянки ОСОБА_2 по земельній ділянці, котра нею використовується без правовстановлюючих документів та яка відноситься до земель загального користування, буде відведено дорогу ОСОБА_2 .

Із рішення Ватинської сільської ради №14/9 від 07 квітня 2017 року «Про відмову у доїзді до земельної ділянки» (а.с.201 т.1) вбачається, що ОСОБА_2 відмовлено в оформленні доїзду до її приватизованої ділянки площею 0,60 га, яка знаходиться за межами населеного пункту, на підставі рішення Горохівського районного суду від 18.01.2017 року, апеляційного суду Волинської області від 14 березня 2017 року, керуючись рішенням сесії сільської ради від 22 серпня 2016 року №8/2 про внесення змін до рішення сільської ради №7/10 від 13 травня 2016 року, яким змінено розмір земельної ділянки з 0,26 га на 0,29 га ОСОБА_3 , надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,29 га .

Також колегія суддів не бере до уваги доводи позивача, висловлені в апеляційній скарзі, щодо зазначення спірного проїзду у технічних документах суміжного землевласника ОСОБА_5 з огляду на таке.

Із технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку громадянина ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка та для ведення особистого селянського господарства), що в АДРЕСА_2 , загальна площа 0,8245 га, вбачається, що вона була розроблена Приватним підприємством «Волиньприватзем» 2012 року, тобто станом на дату її виготовлення земельні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ще не були зареєстровані, а тому вказані як землі загального користування.

Із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на адвокатський запит адвоката Волощука О. Ф. від 29.08.2017 року вбачається, що проїзд між вказаними земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не передбачений. На підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 18.05.2016 року №180 було створено комісію, якою при виїзді на місце було опрацьовано та оглянуто місцезнаходження земельної ділянки на фактичний стан шляхів доїзду до даної ділянки та встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с.Ватинець та являється землями комунальної власності за межами його генерального плану і шлях проходу та доїзду до огороду ОСОБА_2 існує (а.с.50 т.1).

Показаннями свідків, допитаних судом першої інстанції, та з картографічної інформації, що відображена на плані зйомки земельних ділянок та на СD-R диску, встановлено та вбачається, що оформлення прав на земельні ділянки ОСОБА_3 у визначених документацією межах жодним чином не порушують прав позивача ОСОБА_2 (а.с.49,50 т.2).

В ході розгляду справи було призначено судову експертизу з питань землеустрою та земельно-технічну експертизу № 8557-8560 від 20.03.2020 року Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, за результатами проведення якої вбачається, що технічна документація із землеустрою ОСОБА_3 на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0720881000:03:001:0008, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, відповідає вимогам земельного законодавства та нормативним документам з питань землеустрою та землекористування. Встановити відповідність технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером: 0720881000:03:001:0009, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, вимогам земельного законодавства іншим нормативним документам з питань землеустрою неможливо, так як у матеріалах справи вона відсутня.

Експертом було надано також відповідь, що за технічною документацією на суміжну земельну ділянку ОСОБА_5 вказаний проїзд від АДРЕСА_2 до ділянки ОСОБА_2 .

Проте, суд не може взяти за основу для задоволення позову даний висновок в частині зазначення проїзду в документах ОСОБА_5 , оскільки, аналізуючи наявні у справі технічні документи на земельні ділянки ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вбачається, що на схемі розташування земельної ділянки по АДРЕСА_2 ( ОСОБА_5 ), яка виготовлялась у 2012 році, зображено проїзд (а.с.122 т.2), а на плані встановлення меж (а.с.121, 123 т.2) зазначено як землі загального користування.

Однак, із технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2 , що виготовлена в 2013 році (а.с.213-218 т.2), також на схемі розташування земельної ділянки (а.с.214 т.2) жодного проїзду поряд з ділянкою ОСОБА_5 не вказано, однак зафіксовано зі східного боку на землях загального користування від точки Б до точки В дорогу.

Разом з тим, як визначено ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається зі змісту доданої до справи ухвали Апеляційного суду Волинської області від 14 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ватинської сільської ради Горохівського району, третя особа ОСОБА_3 , про зобов"язання утриматися від неприпустимого впливу на право власності, суд констатував, що той факт, що ОСОБА_2 тривалий час користувалася земельною ділянкою комунальної власності для проїзду до своєї ділянки (за встановленої судом можливості такого проїзду іншим шляхом), не є підставою для позбавлення органу місцевого самоврядування права розпорядження земельною ділянкою комунальної власності. У цьому рішенні суд покликався на лист відділу Держгеокадастру у Горохівському районі від 10.05.2016 року, де вказано, що наявна додаткова існуюча грунтова дорога через село Ватинець до земельної ділянки ОСОБА_2 (а.с.32-37 т.1).

Із відповіді Горохівської міської ради від 26.03.2021 року №Т-478 та від 28.04.2021 року №466 на адвокатський запит Волощука О. Ф. вбачається, що доїзд до земельної ділянки позивачки є, але протяжний у межах 900 метрів. Належним чином завірені документи, за якими уповноваженими органами встановлено доїзд до земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер: 0720881000:00:001:0022, у Горохівській міській раді відсутні. Як вбачається із кадастрової карти, яка наявна в публічному доступі, доїзд до ділянки ОСОБА_2 можливий зі сторони земельних часток (паїв).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання недійсним акта суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України, встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з ст. ст. 83, 84 ЗК України, комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 153 ЗК України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У ч. 1 ст. 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (ч. 2 ст. 158 ЗК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо регулювання земельних відносин. Отже, згідно із ч. 1 ст. 26 цього ж Закону рада в межах своїх повноважень приймає акти у формі рішень.

Отже, матеріалами справи доведено, що ОСОБА_3 є власником земельних ділянок, які перейшли у власність відповідача після прийняття Ватинською сільською радою Горохівського району ряду рішень щодо надання їй дозволу на розробку технічної документації та передачу їх у приватну власність відповідачу.

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Стаття 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначає, що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, в тому числі вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Частиною 5 статті 20 ЗК України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що жодних порушень норм чинного законодавства та порушення прав позивачки ОСОБА_2 в ході розгляду даної справи не здобуто та позивачкою не надано таких доказів, які б стали підставою для відмови у погодженні документації з причин її невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, а висновком експерта спростовуються доводи позивачки, що документація виготовлена із порушенням. Також матеріалами справи встановлено, що позивачка на даний час вільно користується своєю земельною ділянкою, оскільки існує інший доїзд до її земельної ділянки, тому й вимоги про визнання незаконними і скасування рішень сільської ради та про усунення ОСОБА_3 за власні кошти перешкод в користуванні земельною ділянкою позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення побудованого фундаменту паркану є безпідставними та необґрунтованими.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлено справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Згідно з вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що права позивача порушені відповідачами ОСОБА_3 та сільською радою, оскільки, звертаючись до суду з даним позовом, позивач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала суду належних доказів того, що під час передачі відповідачу у власність земельних ділянок порушені її права.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх недоведеністю.

Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів і не довела, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні власністю, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі.

Таким чином, при вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги, на які посилається позивач, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують та не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи оскільки.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 , подану її представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді