Ухвала

від 21.03.2022 по справі 308/2999/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2999/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2022 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна за матеріалами кримінального провадження відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №320210700000000006 від 10.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України,

встановив:

Представник заявника ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 12.03.2021 року на сідловий тягач марки DAF, ДНЗ ВО 5891 BI та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 23.05.2017 та просить повернути їх власнику ОСОБА_3 ..

В обгрунтування клопотання посилається на те, що потреба у накладенні арешту відпала, будь які процесуальні дії у кримінальному провадженні із вищевказаним майном не проводяться,, жодо вказаного майна не призначено будь яких експертиз, крім того вказане майно не є предметом кримінального правопорушення передбаченого ст. 204 КК України. Транспортний засіб на який накладено арешт, не є незаконно виготовленим товаром, а є лише засобом для транспортування потенційно незаконного товару. власнику майна ОСОБА_3 не оголошено підозри у вчиненні вказаного кримінал ногоправопорушення, у вказаному кримінальному провадженні він не має, будь якого процесуального статусу.

Адвокат ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання без участі власника майна та його представника, просив таке задовольнити.

Слідчий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав клопотання, в якому просив розгляд провести без його участі, вподальшому подав ще одну заяву у якій зазначив, що заперечення, щодо зняття арешту.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носять у собі тимчасовий характер.

Порядок скасування арешту майна встановлюється нормами ст.174 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано ухвалою суду за клопотанням власника майна або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Встановлено, що 03 березня 2021 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у кримінальному провадженні №320210700000000006 за клопотанням прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_6 , було накладено арешт на майно шляхом заборони на розпорядження, на тимчасово вилучений сідловий тягач марки DAF, ДНЗ ВО 5891 BI та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 23.05.2017.

Клопотання адвоката аргументовано тим, що на даний час в подальшому застосуванні арешту транспортного засобу відпала потреба, оскільки всі необхідні експертизи за його участі вже проведені. Крім того ОСОБА_3 не є обвинуваченим по даному кримінальному провадженню чи іншим учасником кримінального провадження, йому не відомі всі обставини справи, особисто він не керував транспортним засобом під час затримання та вилучення. Доказів, які б на теперішній час свідчили про потреби досудового розслідування на такий ступінь втручання у право власності заявника не надано.

Варто зазначити, що в кримінальному провадженні існує два види інтересів: суспільні інтереси, на захист яких спрямована система кримінальної юстиції; особисті інтереси підозрюваного, обвинуваченого, інших учасників кримінального провадження, які мають бути гарантовано захищені від неправомірних посягань.

Забезпечення балансу цих інтересів, по суті, є одним з найважливіших завдань кримінального провадження. Так, у ст. 2 КПК зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Досягнути такого балансу можна лише за умови існування і дотримання певних правил, визначених у законі, які в своїй сукупності створюють систему гарантій від порушення прав особи, що опинилась у сфері дії кримінального провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, та зважаючи на те, що слідчий подав клопотання в якому зазначив, що заперечень щодо знаття арешту немає, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту на майно підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.174, 309 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

Клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна за матеріалами кримінального провадження відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №320210700000000006 від 10.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт, застосований ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2021 року на сідловий тягач марки DAF, д.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 23.05.2017.

Повернути вказане майно власнику майна ОСОБА_3 або уповноваженій ним особі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1