Ухвала

від 15.04.2022 по справі 308/2999/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2999/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2022 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про скасування арешту майна за матеріалами кримінального провадження відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №320210700000000006 від 10.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України,

встановив:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 04 квітня 2022 року надійшло клопотання прокурора відділуЗакарпатської обласноїпрокуратури ОСОБА_4 проскасування арештумайназаматеріалами кримінальногопровадження відомостіщодо якоговнесені доЄРДР за№320210700000000006від 10.03.2021року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.204КК України накладеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2021.

В обґрунтування клопотання зазначає, що невстановлені особи організували на території Закарпатської області незаконне транспортування з метою збуту, а також збут незаконно виготовлених підакцизних товарів зокрема дизельного палива.

В рамках кримінального провадження співробітниками ГУ ДФС у Закарпатській області проведено заходи щодо припинення функціонування на території Закарпатської області тіньового обігу палива та паливно-мастильних матеріалів.

Зокрема 09.03.2021 виявлено транспортний засіб марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 , причіп-цистерну д.н.з. НОМЕР_2 , яка заповнена дизельним пальним в кількості близько 5 тон., за кермом якого перебував ОСОБА_5 . Відповідно до товарно-транспортної накладної пунктом навантаження є м. Київ, проси. Повітрофлотський, 96/Б, а пунктом розвантаження є м. Вінниця, вул. Максимовича, №21 /В. Постановою старшого слідчого з ОВС СУ ГУ ДФС у Закарпатській області ОСОБА_6 від 10.03.2021 визнано речовим доказами транспортний засіб «DAF» державний номерний знак НОМЕР_3 з причепом-цистерною державний номерний знак НОМЕР_2 , яка заповнена дизельним пальним, близько п`яти тон, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 від 23.05.2017 СХМ 276997 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_2 від 21.06.2019 СХЕ 282996.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 12.03.2021 на вище вказане майно накладено арешт.

На підставі указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 в Україні введено воєнний стан.

На виконання вказаного наказу створено Закарпатську обласну військову адміністрацію. Відповідно до п. 4 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-V111, військове командування разом із військовими адміністраціями можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, а саме - примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави, в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Згідно листа Закарпатської обласної військової адміністрації за № 06.16/121 від 05.02.2022 адміністрація просить звернутись до суду з клопотаннями про зняття арешту з 155 транспортних засобів, які вилучені у кримінальних провадженнях і зберігаються на майданчиках тимчасового тримання підрозділів ГУМИ в Закарпатській області, з метою їх подальшого відчуження на потреби оборони.

04 квітня 2022 до Закарпатської обласної прокуратури надійшов лист із ІНФОРМАЦІЯ_1 про необхідність зняття арешту з причепу-цистерни д.н.з. НОМЕР_2 та дизельного пального, яке в ньому зберігається в кількості близько 5 тон для передачі на потреби Збройних сил України.

На підставі вищевикладеного прокурор просить скасувати арешт з дизельного пального в кількості близько 5 тон та причепу-цистерни д.н.з. НОМЕР_2 , яке зберігається за адресою: м. Іршава, вул. Заводська, 18 з метою подальшої передачі для потреб Збройних Сил України.

Прокурор Ужгородської окружної прокуратури в судове засідання з`явився, підтримав подане клопотання, просив таке задовольнити з мотивів у ньому викладених, одночасно зазначив, що досудове слідство у вказаному кримінальному провадженні триває .

Власник майна в судове засідання не з`явився повідомлений у встановленому законом порядку, просив розгляд справи проводити без його участі, при вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, слідчий суддя, приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна, підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950р.), учасником яких є України.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої влади й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при внесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1 Конвенції, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист прав власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом ведення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр» проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку, передбаченому ст. ст. 170-174 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідком при розслідуванні кримінального правопорушення.

Суд констатує, що ч.1 ст. 174 КПК України визначає вичерпний перелік осіб, які мають право звернутися до суду про скасування арешту майна, саме майна, яке знаходиться у їх власності або володінні.

До суду звернувся прокурор з клопотанням, у якому просить суд скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2021 на дизельне пальне в кількості 5 тон та прицеп-цистерну д.н.з. НОМЕР_4 , тобто прокурор не є суб`єктом звернення в розумінні вимог ст. 174 КПК України та не може ініціювати перед судом питання про скасування арешту майна.

Обставини справи, що розглядається, свідчать про те, що із клопотанням звернувся неналежний субєкт, який не має права подавати клопотання про скасування арешту майна. Також законодавчою підставою для скасування арешту майна за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, є обставина, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Тобто, для скасування арешту майна чітко визначені законодавчі підстави: в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Такої підстави, як п. 4 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VІІІ, на яку у своєму клопотанні покликається прокурор, не передбачено.

Так, вимогами п. 4 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, зокрема, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка. Вчинення даних входить до компетенції суб`єктів правовідносин, наведених у ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", а не судді, суду.

З урахуванням наведеного, суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту на вказане майно.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.174, 309 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

У задоволенні клопотання прокурора відділуЗакарпатської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 про скасуванняарешту майназа матеріаламикримінального провадженнявідомості щодоякого внесенідо ЄРДРза №320210700000000006від 10.03.2021року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.204КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Повний текст ухвали складено та проголошено 18 квітня 2022 року о 16 год. 45 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1