Ухвала

від 27.03.2022 по справі 145/258/22

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/590/2022

145/258/22

У Х В А Л А

щодо забезпечення позову

28.03.2022 р. м. Жмеринка

Суддя Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Шепель К.А.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за його позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на спадкове майно,-

у с т а н о в и в :

Представник позивача ОСОБА_1 1 березня 2022 року звернувся до Тиврівського районного суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на спадкове майно. Разом з позовом подав заяву про його забезпечення.

Відповідно до ухвали судді Тиврівського районного суду від 1 березня 2022 року, справу передано за підсудністю до Жмеринського міськрайонного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа надійшла в провадження судді 25 березня 2022 року.

Так, у заяві про забезпечення позову представник позивача ОСОБА_1 просить вжити заходів, шляхом накладення арешту на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 62,5 кв.м, житловою площею 37,7 кв.м з надвірними спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .

Розглянувши заяву про забезпечення позову, оглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.

За змістом положень статей 149, 150 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Види забезпечення позову мають бути сумірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до змісту пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого частиною четвертою статті 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пункті 4 вказаної постанови, суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також врахувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження відповідачем спірного будинку не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас заява позивача про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття запропонованих заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. У ній не наведено посилань, підтверджених відповідними доказами, на те, що існують обставини, які свідчать про реальну (а не потенційну) можливість відчуження спірного нерухомого майна відповідачем, оскільки позивач звернулась до суду з позовом посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що само по собі виключає будь-яку можливість його відчуження.

Дана позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленим у постанові від 17 жовтня 2018 року по справі №183/5864/17-ц.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК), обов`язок доказування покладається на сторін (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК) і збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов`язком суду (частина друга статті 12 ЦПК), доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК), суд наділений можливістю у виключних випадках збирати докази за власною ініціативою (частина сьома статті 81 ЦПК).

Позивачем не надано жодного належного доказу в обґрунтування своєї заяви щодо вчинення дій відповідача, направлених на відчуження спірного майна, тобто позивачем не доведено ризики, для запобігання яких діє інститут забезпечення позову.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, заява представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою та в її задоволені слід відмовити.

Керуючись статтями 149, 150, 151,153 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її винесення через Жмеринський міськрайонний суд.

Головуючий суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ