Ухвала

від 31.03.2022 по справі 465/9395/13-к

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/9395/13-к

1-кс/465/639/22

УХВАЛА

31.03.2022 року місто Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 про самовідвід,

встановив:

У провадженні судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 знаходиться кримінальне провадження №12013150030000019 про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.275 КК України.

Суддя подав заяву про самовідвід, мотивуючи її тим, що процесуальна поведінка сторони захисту під час розгляду справи, сприймається як спроба тиску на суд, що, в свою чергу, шкодить судовому розгляду, і може сформувати в учасників кримінального провадження, а також сторонніх, незалежних спостерігачів уявлення про упередженість суду. З цих підстав, просить задовольнити заяву.

Статтею 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно зі ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільним від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У чинному кримінально-процесуальному законі закріплено інститут відводу (самовідводу) судді, який, по суті, є єдиним способом вирішення конфлікту інтересів в їхній професійній діяльності, прямо передбаченим законом. При цьому, інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що суддя висловлює думку про здійснення стороною захисту здійснення тиску на суд, шляхом висловлювань в судових засіданнях про абсурдність судового процесу та невідповідність попередніх рішень суду про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні, вимогам КПК України. Такі дії сторони захисту сприймаються судом як спроба тиску на суд.

Тобто, обставини, наведені в обґрунтування самовідводу, можуть вплинути на зміст судових рішень, постановлених під головуванням судді ОСОБА_3 .

Відповідно доусталеної практики Європейського Суду з прав людини, існування безсторонності дляцілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися напідставі суб`єктивного критерію, вконтексті якого слід враховувати особисті переконання таповедінку певного судді, щоозначає необхідність встановити, чимав суддя упевній справі будь-яку особисту зацікавленість абоупередженість, атакож напідставі об`єктивного критерію, вконтексті якого необхідно встановити, чизабезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.

Суб`єктивний критерій особистої безсторонності судді презюмується, однак, приймаючи до уваги позицію судді, з метою усунення усіх сумнівів щодо неупередженості суду під час розгляду справи, доходжу до переконання, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 75, 80, 81 КПК України, -

постановив:

Заяву судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 про самовідвід задовольнити.

Відвести суддю ОСОБА_3 від участі у розгляді кримінального провадження №12013150030000019 про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.275 КК України (справа №465/9395/13-к).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1