Рішення

від 31.03.2022 по справі 560/1185/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/1185/22

РІШЕННЯ

іменем України

01 квітня 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом від 12.01.2022, в якому просить: 1) зобов`язати Департамент спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати (доходу) через порушення строків виплати заробітної плати за листопад 2019 року у розмірі 9072,00 грн, відповідно до вимог ст. 2,3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-І1І (зі змінами) та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (зі змінами), статті 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та провести з ОСОБА_1 повний розрахунок при звільненні; 2) зобов`язати Департамент спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки з вини Департаменту СПКЗ ДФС та Департаменту СПКЗ Держмитслужби розрахунку (всіх сум які належать позивачу від Департаменту СПКЗ Держмитслужби) при звільненні, з 11 лютого 2020 року «дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок» - по день проведення часткового розрахунку 29.12.2021, відповідно до вимог ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 25.11.2019 в.о. директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС Гоя О.В. видано наказ №126-о про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді «зауваження». У зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення було видано інший наказ, яким, зокрема, скасовано виплату позивачу нарахованої у листопаді 2019 року надбавки за інтенсивність праці у розмірі 9 072,00 грн. Вказує, що лише на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі №560/2326/21, відповідач 29.12.2021 провів частковий розрахунок, виплативши надбавку за інтенсивність праці за листопад 2019 року у розмірі 7303,00 грн. Водночас, відповідачем не компенсована позивачу втрата частини доходу, у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, чим порушені вимоги Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159. Також вказує, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 31.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17.02.2022 до суду поступив відзив на позовну заяву від 14.02.2022 №7.18-1/7.18-10/14/148, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №560/2326/21 позивачу виплачено надбавку за інтенсивність за листопад 2019 року у розмірі 9072,00 грн. Зазначає, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-111 та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Таким чином, компенсація втрати частини доходів нараховується лише на нараховані та фактично виплачені із порушенням строків доходи. Вважає доводи позивача щодо виникнення в нього права на отримання компенсації втрати частини заробітної плати (доходу) через порушення строків виплати заробітної плати починаючи з листопада 2019 року необгрунтованими. Також зазначає про відсутність підстав для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (арк. спр. 82-92).

22.02.2022 до суду поступила відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Під доходами розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру. Надбавка за інтенсивність праці не виплачена позивачу з вини відповідача та була стягнута за рішенням суду 29.12.2021 із затримкою понад два роки. Компенсацію втрати позивачем частини доходу через несвоєчасну виплату позивачу більшої частини (60%) зарплати за листопад 2019 року відповідач не нарахував та не виплатив. Також зазначив, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (арк. спр. 123-134).

02.03.2022 до суду поступили заперечення №7.18-1/7.18-10/14/190 від 24.02.2022, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, та вказує ті ж обставини що у відзиві на позов.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №560/2326/21, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2021 (далі - Рішення суду по справі №560/2326/21), позов ОСОБА_1 до Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби на користь ОСОБА_1 невиплачену частину нарахованої частини заробітної плати - надбавки за інтенсивність праці за листопад 2019 у розмірі 9072,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Також, Рішенням суду по справі №560/2326/21 встановлено, зокрема, наступні обставини:

ОСОБА_1 , перебував на державній службі у Департаменті спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та охорони праці Управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури з 19.02.2016 по 10.02.2020.

З державної служби звільнений 10.02.2020 на підставі пункту 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з реорганізацією Департаменту СПКЗ ДФС.

Під час проходження державної служби, наказом Департаменту СПКЗ ДФС від 25.11.2019 №126-о, наклав на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження за вчинення дисциплінарного проступку.

Зазначений наказ був оскаржений ОСОБА_1 у Хмельницькому окружному адміністративному суді.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.02.2020 у справі №560/4024/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Гоя Олега Васильовича в.о. директора Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС, Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС від 25.11.2019 № 126-о "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ". В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення суду 11.05.2021 у справі №560/2326/21 відповідач виплатив позивачу надбавку за інтенсивність праці в розмірі 7302,96 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2021 №714 (арк. спр. 75).

Позивач звернувся до Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби із заявою від 28.12.2021, в якій просив, зокрема, нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку.

Однак відповідач не виплатив ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159), який розроблений з метою реалізації зазначеного закону.

Статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з пунктом 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Відповідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати").

Враховуючи викладене, основною умовою для виплати громадянину компенсації, визначеної статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку №159 є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №336/4675/17, від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 15.08.2018 у справі №653/3356/17 та від 14.05.2019 у справі №804/2994/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Суд вважає, що компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

Нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат.

Використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З врахуванням порушення відповідачем строків виплати заробітної плати позивачу за листопад 2019 року у розмірі 9072,00 грн, слід зобов`язати Департамент спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів через порушення строків виплати заробітної плати відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо позовної вимог про нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Cпеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, не проведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (зокрема, індексації та компенсації відпустки) роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Водночас, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Так як остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем тільки 28.12.2021 періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 10.02.2020 (з дати звільнення) по 28.12.2021.

Середньоденний заробіток позивача, відповідно до розрахунку відповідача складає 645,08 гривень (арк. спр. 77).

Отже, за період з 10.02.2020 по 28.12.2021 розмір коштів пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні позивача, складатиме 305122,84 грн (645,08 грн х 473 робочих днів).

Верховним Судом сформовано ряд правових позицій щодо подібних правовідносин, зокрема, у справах №821/1083/17, №761/9584/15-ц, №806/2473/18, який передбачає співмірність розміру виплат пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, що законодавчо не врегульовано. Тобто, застосовується різний механізм розрахунків з дотриманням принципів пропорційності, справедливості та врахування обставин, що впливають на визначення її розміру.

Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 39-41 постанови Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі та правових позицій Верховного Суду щодо співмірності, які є різними щодо методики розрахунку за відсутності законодавчого врегулювання, суд першої інстанції вважає, що позивач частково довів позовні вимоги, адже сума 305122,84 грн є не співмірною із сумою боргу - 7302,96 гривень (більше ніж у 41 раз суми боргу), тому співмірною сумою буде сума вчасно не виплачена ОСОБА_1 у розмірі 7302,96 гривень. При цьому, суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку вчасно у повному обсязі у порушення вимог ст. 117 КЗпП України, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено 1984,80 грн судового збору за подання позовної заяви, тому такі витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати Департамент спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з грудня 2019 року по грудень 2021 року, відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Зобов`язати Департамент спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.02.2020 по 28.12.2021 в сумі 7302,96 (сім тисяч триста дві гривні дев`яносто шість копійок) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1984,80 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) гривень за рахунок асигнувань Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 01 квітня 2022 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Департамент спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби (вул. Тернопільська, 13/3, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29018 , код ЄДРПОУ - 43363415)

Головуючий суддя А.І. Петричкович