Рішення

від 03.04.2022 по справі 910/1436/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2022Справа №910/1436/22Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бовіс ЛТД», Донецька область, Слов`янський район, смт Черкаське

до Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром», м. Київ

про стягнення 947 373,00 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.02.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бовіс ЛТД" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Кормапром» (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 903 437,49 грн, суми пені в розмірі 29 745,95 грн, суми 3% річних в розмірі 2 444,87 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 11 744,69 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за Договором поставки №КП09/21 від 12.10.2021 року в частині оплати вартості товару, поставленого позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 02.02.2022 відкрито провадження у справі №910/1436/22, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105492008148 отримав ухвалу суду від 02.02.2022 про відкриття провадження у справі 07.02.2022.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 22.02.2022 року (включно).

25.02.2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов (відзив направлено засобами поштового зв`язку 21.02.2022 року). У відзиві відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Щодо суті спору відповідачем у відзиві зазначено, що позивачем у позові невірно вказано суму пред`явлених вимог та строки виникнення зобов`язання. Так відповідачем вказано, що ним здійснено оплат на суму в розмірі 468 800,00 грн, а не 348 800,00 грн, як зазначено в позові. Крім того, позивачем не вирахувано із заявленої суми вартість послуг по сушці зерна на суму в розмірі 51 190,85 грн. Також відповідач вказує, що в нього є право затримати оплату товару на підставі пунктів 3.2. та 5.6. Договору через ненаданням позивачем оригіналів документів, у зв`язку з чим стягнення вартості поставленого товару, а також штрафних та фінансових санкцій, є передчасним.

Ухвалою від 04.04.2022 року відповідачу було відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Позивач правом на подачу до суду відповіді на відзив не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2021 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки №КП09/12 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити й передати у власність покупця зернові культури (пшенийя групи Б, 4-5 і 6 клас); кукурудза; ячмінь, жито (виробництва Україна), а покупець прийняти й оплатити поставлений товару порядку та на умовах, визначених даним Договором.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що у момент поставки на кожну партію товару потачаьник зобов`язаний надати покупцеві наступні документи: якісне посвідчення або сертифікат якості заводу-виробника, протокол випробувань на ГМО, ветеринарне свідоцтво (форма №2), рахунок, видаткову, товарно-транспортні накладні. У випадку не надання якісного посвідчення або сертифікату якості заводу-виробника, покупець має право отримати документ про якість у відповідному органі/установі/лабораторії, а постачальник зобов`язується перерахувати на рахунок покупця компенсацію таких витрат протягом 3-х банківських днів з моменту вимоги, або шляхом зменшення вартості товару на вартість послуг з отримання документу про якість у відповідному органі/установі.

Відповідно до п. 3.7. Договору у випадку поставки товару неналежної якості згідно умов специфікацій, покупець може надавати постачальнику послуги із сушіння й очищення товару. У цьому випадку покупець сплачує постачальнику вартість товару за мінусом вартості послуг з очищення й сушіння з кожної поставки товару (зерно в оплату послуг), у відповідності до тарифів вказаних в Додатку №1 до даного Договору.

У випадку надання послуг із сушіння й очищення покупець надає постачальникові акт наданих послуг та виконаниіх робіт. (п. 3.8. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару вказується у специфікаціях до даного Договору та в накладних на кожну партію товару.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, якщо інше не передбачено у специфікації до даного Договору.

У випадку, якщо постачальник не передав документи, зазначені у п. 3.2. Договору, або у випадку надання неправильно оформлених документів відповідно до законодавства України, покупець має право відмовитися від приймання товару або затримати оплату. (п. 5.6. Договору).

Даний Договір набирає сили з моменту його підписання уповноваженими на те особами й діє до 31 грудня 2022 року. (п. 8.1. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони оформили тарифи на послуги із сушіння зерна та послуги з очищення зерна.

Пунктом 5 Специфікації №1 до Договору сторони визначили, що покупець здійснює оплату за товар, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 15 банківських діб, після отримання товару в товарно-транспортній накладній.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму в розмірі 1 252 237,49 грн згідно наступних видаткових накладних:

- №РН-0000209 від 11.11.2021 року на суму 233 523,85 грн;

- №РН-0000210 від 23.11.2021 року на суму 303 127,39 грн;

- №РН-0000212 від 23.11.2021 року на суму 114 479,93 грн;

- №РН-0000213 від 25.11.2021 року на суму 265 031,89 грн;

- №РН-0000214 від 27.11.2021 року на суму 336 074,43 грн.

В рахунок оплати вартості поставленого позивачем товару (зерна) відповідачем було здійснено часткову оплату на суму в розмірі 348 800,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача про зарахування коштів від відповідача, саме платежі проведено згідно наступних платіжних доручень: №21 від 12.11.2021 року на суму 50 000,00 грн, №32 від 15.11.2021 року на суму 30 000,00 грн, №43 від 16.11.2021 року на суму 50 000,00 грн, №675 від 09.12.2021 року на суму 40 000,00 грн, №730 від 15.12.2021 року на суму 10 000,00 грн, №777 від 17.12.2021 року на суму 20 000,00 грн, №846 від 23.12.2021 року на суму 25 000,00 грн, №188 від 28.12.2021 року 25 000,00 грн, №1001 від 05.01.2022 року на суму 20 000,00 грн, №1056 від 10.01.2022 року на суму 15 000,00 грн, №1194 від 18.01.2022 року на суму 20 000,00 грн, №1211 від 19.01.2022 року на суму 20 000,00 грн, №1241 від 20.01.2022 року на суму 23 800,00 грн.

У зв`язку з непроведенням відповідачем повної оплати за отриманий товар позивачем було направлено вимогу про сплату заборгованості, в якій останній вимагав від відповідача здійснити оплату наявної заборгованості (на підтвердження направлення вказаної вимоги позивачем долученою до матеріалів справи копію поштового фіскального чеку від 13.01.2022 року).

Відповіді на зазначену вимогу та коштів на свій рахунок позивач від відповідача не отримав, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом, в якому просить стягнути із відповідача в примусовому порядку суму основної заборгованості в розмірі 903 437,49 грн та здійснює нарахування суми пені в розмірі 29 745,95 грн, суми 3% річних в розмірі 2 444,87 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 11 744,69 грн.

Відповідач заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог вказує, що ним здійснено оплат на суму в розмірі 468 800,00 грн, а не 348 800,00 грн, як зазначено в позові. Крім того, позивачем не вирахувано із заявленої суми позовних вимог вартість послуг по сушці зерна на суму в розмірі 51 190,85 грн. Також відповідач вказує, що в нього є право затримати оплату товару на підставі пунктів 3.2. та 5.6. Договору через ненаданням позивачем оригіналів документів. А також, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем невірно, а саме без врахування умов Договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір поставки №КП09/12 від 12.10.2021 року належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено факт поставки позивачем товару на загальну суму 1 252 237,49 грн згідно зазначених вище видаткових накладних, які підписані відповідачем без жодних зауважень та додаткових відміток на самих видаткових накладних.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень, реквізити яких зазначено вище, відповідачем, до подачі даного позову до суду, було сплачено на рахунок позивача суму кошті в розмірі 348 800,00 грн.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, якщо інше не передбачено у специфікації до даного Договору.

При цьому, пунктом 5 Специфікації №1 до Договору сторони визначили, що покупець здійснює оплату за товар, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 15 банківських діб, після отримання товару в товарно-транспортній накладній.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи положення п. 4.3. Договору строк з оплати вартості поставленого позивачем відповідачу настав протягом 15 банківських діб після отримання товару, і обов`язок з оплати вартості товару повинен був бути виконаний відповідачем саме в цей строк по кожній з видаткових накладних, а саме:

- по видковій накладній №РН-0000209 від 11.11.2021 року до 02.12.2021 року включно;

- по видковій накладній №РН-0000210 від 23.11.2021 року до 14.12.2021 року включно;

- по видковій накладній №РН-0000212 від 23.11.2021 року до 14.12.2021 року включно;

- по видковій накладній №РН-0000213 від 25.11.2021 року до 16.12.2021 року включно;

- по видковій накладній №РН-0000214 від 27.11.2021 року до 17.12.2021 року включно.

Відповідач заперечуючи проти виникнення у нього строків оплати отриманого від позивача товару вказує, що при поставці цього товару позивач не надав йому оригіналів протоколів випробувань на ГМО та ветеринарні свідоцтва (форма №2).

Пунктом 5.6. Договору передбачено, що у випадку, якщо постачальник не передав документи, зазначені у п. 3.2. Договору, покупець має право відмовитися від приймання товару або затримати оплату.

При цьому, пунктом 3.2. Договору сторони передбачили, що у випадку не надання якісного посвідчення або сертифікату якості заводу-виробника, покупець має право отримати документ про якість у відповідному органі/установі/лабораторії, а постачальник зобов`язується перерахувати на рахунок покупця компенсацію таких витрат протягом 3-х банківських днів з моменту вимоги, або шляхом зменшення вартості товару на вартість послуг з отримання документу про якість у відповідному органі/установі.

Однак, відповідачем до відзиву не подано належних доказів отримання документів про якість отриманого товару у відповідних органах/установах/лабораторіїях на свою вимогу.

Окрім того, суд зазначає, що жоден із наданих сторонами до матеріалів справи документів не містить відмітки некомплектності документації переданої позивачем відповідачу під час поставки, у зв`язку з чим твердження відповідача не узгоджується із нормами ст. 74 Господарського проесуального кодексу України, яка передбачає обов`язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається.

Також, як вбачається з матеріалів справи відповідачем здійснено чаткову оплату вартості поставленого позивачем товару, що в свою чергу суперечить твердженням відповідача про зупинення оплати.

Як зазначалось вище, відповідачем, до моменту звернення позивача до суду із даним позовом, здійснено оплату вартості товару на суму в розмірі 348 800,00 грн, що підтверджується зазначеними вище копіями платіжних доручень.

Відповідач сплату вказаної суми у відзиві підтверджує, при цьому вказує, що позивачем не вираховано від суми боргу вартість послуг очищення зерна в розмірі 51 190,85 грн, яка підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ТК-Лис04 від 23.11.2021 року на суму 30 284,93 грн та №ТК-Лис05 від 27.11.2021 року на суму 20 905,92 грн.

Так, п. 3.7. Договору сторони передбачили, що у випадку поставки товару неналежної якості згідно умов специфікацій, покупець може надавати постачальнику послуги із сушіння й очищення товару. У цьому випадку покупець сплачує постачальнику вартість товару за мінусом вартості послуг з очищення й сушіння з кожної поставки товару (зерно в оплату послуг), у відповідності до тарифів вказаних в Додатку №1 до даного Договору.

У випадку надання послуг із сушіння й очищення покупець надає постачльникові акт наданих послуг та виконаниіх робіт. (п. 3.8. Договору).

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, беручи до уваги вказані пункти Договору, позивач мав вирахувати із вартості зерна суму послуг наданих вдповідачем з очищення зерна.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме виписок по рахунку позивача, відповідачем здійснено оплату товару з пропущенням строків, визначених Специфікацією до Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При вирішенні спору суд виходить з того, що з огляду на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов`язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які обумовлюються.

Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З урахуванням умов Договору та положень чинного цивільного законодавства, строк оплати вартості товару, отриманого за Договором, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, беручи до уваги вказані пункти Договору, позовні вимоги в справі №910/1436/22 підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 852 246,64 грн (1 252 237,49 грн (загальна вартість поставленого товару) - 348 800,00 грн (поведена відповідачем часткова оплата товару) - 51 190,85 грн (вартість послуг з очищення зерна наданих відповідачем позивачу)).

При цьому, відповідно до наданих відповідачем до матеріалів справи платіжних доручень, після звернення позивача до суду, відповідачем було сплачего 120 000,00 грн (платіжні доручення №№ 1445 від 07.02.2022 року на суму 40 000,00 грн, 1481 від 09.02.2022 року на суму 40 000,00 грн та 1640 від 21.02.2022 року на суму 40 000,00 грн).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки предмет спору існував станом на час звернення позивача до суду з даним позовом та припинив своє існування в процесі розгляду справи, провадження у справі на суму 120 000,00 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, оскільки доказів повної оплати вартості товару матеріали справи не містять та суду не надано, позовна вимога про стягнення основного боргу визнається судом обґрунтованою в частині та підлягає задоволенню на суму в розмірі 732 246,64 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 29 745,95 грн, нараховану за період 24.12.2021 року по 27.01.2022 року.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.2. Договору, у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення оплати, але не більше 0,1% від вартості заборгованості.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Факт наявності прострочення відповідача щодо вчасної оплати вартості товару підтверджується наявним в матеріалах справи доказами.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені позивача та визнано його необґрунтованим, а тому, здійснивши власний розрахунок вказаної суми, з врахуванням п. 5.2. Договору та наданого відповідачем контррозрахунку, до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 732,25 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 2 444,87 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 11 744,69 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України мають імперативний характер та передбачають можливість сторін у договорі змінювати розмір процентів річних.

При цьому, пунктом 5.11. Договору сторонами передбачено, що у випадку прострочення оплати, розмір річних відсотків не повинен перевищувати 0,01%.

Суд зазначає, що відповідач свого контррозрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат до матеріалів справи не надав, обмежився лише зазначенням у відзиві тієї обставини, що наданий позивачем розрахунок є помилковим та здійснений з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно п. 4.1. Постанови ВГСУ №14 від 17.12.13 р., сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вказаних сум, судом визнані вони не обґрунтованими, а тому, здійснивши власний розрахунок, Судом встановлено, що обгрунтованою до стягнення сумою 3% річних є сума в розмірі 9,15 грн та обгрунтованою до стягнення сумою інфляційних втрат є сума в розмірі 7 814,36 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді штрафних санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 732 246,64 грн, сума пені в розмірі 732,25 грн, сума 3% річних в розмірі 9,15 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 7 814,36 грн. При цьому, провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми в розмірі 120 000,00 грн основного боргу підлягає закриттю.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2022 року між адвокатським об`єднанням «ЮО Феміда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бовіс ЛТД» (клієнт) було укладено Договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №21/01-22-ЮО, предметом якого є надання клієнту адвокатом правової допомоги, здійснення захисту, представництва за окремими дорученнями в судових справах.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи та платіжне доручення №2413 від 27.01.2022 на суму 15 000,00 грн.

Судом встановлено, що Демченко Марина Михайлівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Судовий збір, у розмірі 12 912,04 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог та тієї частини, щодо якої провадження у справі закрито, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/1436/22 в частині вимог про стягнення з Товариства з обеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром" основної суми заборгованості в розмірі 120 000,00 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром" (ідентифікаційний код 43533316, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Тараса Шевченка, буд. 13 , кв. 44) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бовіс ЛТД» (ідентифікаційний код 42779699, місцезнаходження: 84162, Донецька область, Слов`янський район, смт Черкаське, вул. Піонерська, буд. 30) суму основного боргу в розмірі 732 246,64 грн (імсот тридять дві тисячі лвісті сорок шість гривень 64 копійки), суму пені в розмірі 732,25 грн (сімсот тридцять дві гривни 25 копійок), суму 3% річних в розмірі 9,15 грн (дев`ять гривень 15 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 7 814,36 грн (сім тисяч вісімсот чотирнадцять гривень 36 копійок), суму судового збору в розмірі 12 912,04 грн (дванадцять тисяч дев`ятсот дванадцять гривень 04 копійки) та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 298,56 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бовіс ЛТД».

6. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ