Постанова

від 22.02.2022 по справі 357/4360/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 357/4360/18

провадження № 61-13819св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Матюші» на постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Гуля В. В., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» (далі - ТОВ Агрофірма «Матюші») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків та штрафу за невиконання умов договору.

Позовну заяву мотивовано тим, що 05 липня 2014 року між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 32204883500:03:002:0039, площею 2,1050 га, строком на 10 років.

14 серпня 2017 року між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до якої оренду продовжено на 19 років - до 2033 року.

Указані правочини зареєстровано у державному реєстрі у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктами 7, 11 правочину орендар відповідно до індексу інфляцій у рахунок майбутньої орендної плати виплатив ОСОБА_1 одноразовий платіж (бонус) у розмірі 5 000,00 грн та 24 000,00 грн орендної плати.

У грудні 2017 року позивачу стало відомо про те, що 29 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (далі - ТДВ «Шамраївський цукровий завод») укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 32204883500:03:002:0039, площею 2,1050 га, а 05 січня 2018 року проведено державну реєстрацію цього правочину.

Посилаючись на грубе порушення відповідачем договірних зобов`язань, що призвело до неможливості використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та завдання збитків, ТОВ Агрофірма «Матюші» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 108 503,12 грн, з яких: 29 000,00 грн - завдані збитки, 79 503,12 грн - штраф, а також відшкодувати понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2020 року позов ТОВ Агрофірми «Матюші» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірми «Матюші» 29 000,00 грн завданих збитків та 29 000,00 грн штрафу, а всього - 58 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» судовий збір у сумі 2 643,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 55 999,88 грн, всього 58 642,88 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2019 року у справі № 357/11101/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, задоволено позов ТОВ Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С. В., ТДВ «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про:

- визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого ОСОБА_1 щодо дострокового розірвання договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші»;

- визнання недійсним договору оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки, площею 2,1050 га, кадастровий номер 3220483500:03:002:0039;

- скасування відповідних рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

З огляду на зміст положень частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені у справі № 357/11101/18, є преюдиційними під час розгляду справи № 357/4360/18.

Крім того, встановлено, що згідно з пунктом 26 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші», орендодавець зобов`язується з моменту підписання цього договору не укладати додаткові угоди до існуючих договорів оренди земельної ділянки на об`єкт оренди, а також не підписувати аналогічні договори оренди земельної ділянки на об`єкт оренди з іншими орендарями.

Таким чином, відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачено як статтею 152 ЗК України, так і додатковою угодою, укладеною 14 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші».

Згідно з додатковою угодою від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року правовідносини між сторонами врегульовані до 2033 року, тому розмір штрафу, який підлягає сплаті ОСОБА_1 , з огляду на порушення пункту 26 додаткової угоди до договору оренди землі від 15 серпня 2018 року, становить 79 503,12 грн (9 937,89 грн х 16 років /2).

Водночас, суд першої інстанції відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України вважав за необхідне зменшити розмір неустойки, оскільки він значно перевищує розмір збитків.

З урахуванням викладеного суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» 29 000,00 грн завданих збитків та 29 000 грн штрафу.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення про залишення позовних вимог без задоволення.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що орендодавець належним чином виконував умови договору від 05 липня 2014 року, що не оспорює і позивач по справі.

Відтак, за умовами цього правочину, який не передбачає штрафних санкцій, ОСОБА_1 не може нести цивільно-правову відповідальність за заподіяння збитків позивачу.

При цьому, виплачені відповідачу грошові кошти, на думку суду апеляційної інстанції, не є збитками у розумінні вимог ст. 28 Закону України «Про оренду землі» та положень ст. 22 ЦК України, оскільки виплачені позивачем добровільно і на підставі договірних правовідносин.

Окрім цього, зазначений правочин, як і додаткова угода, є правомірними у відповідності до положень статті 204 ЦК України, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом і вони не визнані судом недійсними.

Відповідно до пункту 26 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року орендодавець зобов`язується з моменту підписання цього договору не укладати додаткові угоди до існуючих договорів оренди земельної ділянки на об`єкт оренди, а також не підписувати аналогічні договори оренди земельної ділянки на об`єкт оренди з іншими орендарями.

Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач спростовував під час розгляду цієї справи укладення договору із ТДВ «Шамраївський цукровий завод», посилаючись на відсутність у ньому його підпису.

Крім цього, ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про визнання його недійсним з тих самих підстав (справа № 376/622/19). Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2019 року за заявою відповідача цей позов було залишено без розгляду.

На підтвердження відсутності власноруч виготовленого підпису в договорі із ТДВ «Шамраївський цукровий завод» ОСОБА_1 надав суду апеляційної інстанції висновок експерта від 06 лютого 2020 року № 18/20, згідно з яким підпис від імені ОСОБА_1 , зображення якого міститься у графі «Орендодавець» у технічній копії договору оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладеного від імені ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод», виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Зазначений висновок експерта подано суду апеляційної інстанції з дотриманням чинного процесуального законодавства України та оцінено судом як належний, допустимий, достовірний доказ відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

16 вересня 2020 року ТОВ Агрофірма «Матюші» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2020 року залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що виплачені відповідачу грошові кошти у зв`язку з невиконанням умов договору не є збитками у розумінні вимог статті 28 Закону України «Про оренду землі» та положень статті 22 ЦК України. Зазначені кошти виплачено позивачем відповідачу на виконання умов пунктів 7, 11 договору оренди землі.

Натомість ОСОБА_1 порушив положення пункту 26 договору оренди землі, уклав з іншою особою договір оренди землі, який було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що призвело до неможливості використання ТОВ Агрофірма «Матюші» земельної ділянки за цільовим призначенням та спричинило збитки товариству.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги висновок експерта, виконаний після ухвалення судом першої інстанції рішення, що вказує на порушення судом вимог статті 367 ЦПК України. Апеляційний суд помилково врахував факт звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ТОВ Агрофірма «Матюші» про визнання недійсним договору оренди, укладеного з ТДВ «Шамраївський цукровий завод» (справа № 376/622/19), та не звернув увагу, що вказаний позов залишено без розгляду.

Апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 22 ЦК України та статті 28 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, під час відкриття апеляційного провадження у справі було порушено вимоги частини дев`ятої статті 83 та пункту 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України, оскільки позивачу не було надано копію примірника висновку експерта № 18/20. Також зазначений висновок експерта не є належним та допустимим доказом у справі у розумінні положень статей 77-81 ЦПК України.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року касаційну скаргу ТОВ Агрофірма «Матюші» на постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року залишено без руху для надання суду касаційної інстанції заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, надання доказів поважності пропуску цього строку та зазначення в касаційній скарзі обов`язкових підстав касаційного оскарження.

У жовтні 2020 року заявником у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Агрофірма «Матюші» на постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 357/4360/18.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

05 липня 2014 року між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 32204883500:03:002:0039, площею 2,1050 га, строком на 10 років (а. с. 18-20, 21, т. 1).

Пунктом 16 договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

05 липня 2014 року зазначена земельна ділянка була передана ОСОБА_1 орендарю ТОВ Агрофірма «Матюші», що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 вересня 2014 року договір оренди від 05 липня 2014 року був зареєстрований, індексний номер: 15536714.

14 серпня 2017 року між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до якої строк оренди становить 19 років, тобто до 2033 року (а. с. 23, т. 1).

Річна орендна плата за цим договором складає не менше 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, та сплачується у обраній формі, погодженій з орендодавцем на дату підписання договору: 9 937,89 грн, які індексуються орендарем щорічно, відповідно до індексу інфляцій за рік, що передує даті платежу, опублікованого Державною службою статистики України (пункти 9, 9.1 додаткової угоди).

Відповідно до пункту 11 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року орендар в рахунок майбутньої орендної плати в момент підписання договору сплачує орендодавцю авансовий платіж в розмірі 29 813,67 грн.

Згідно з підпунктами 2, 3, 4 пункту 42 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 05 липня 2014 року, набирає чинності з моменту підписання її сторонами та державної реєстрації і є невід`ємною частиною.

На виконання пункту 42 додаткової угоди було проведено її державну реєстрацію, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02 листопада 2017 року.

Згідно з видатковими касовими ордерами від 16 серпня 2017 року № 504 та від 30 серпня 2017 року № 530, 531 ТОВ Агрофірма «Матюші» видала ОСОБА_1 авансовий платіж за оренду паю за 2018, 2019, 2020 роки у загальному розмірі 24 000,00 грн та бонуси при підписанні додаткової угоди до 2033 року - 5000 грн (а. с. 25, 26, т. 1).

Пунктами 25, 26 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року визначено такі обов`язки орендодавця: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Орендодавець зобов`язується з моменту підписання цього договору не укладати додаткові угоди до існуючих договорів оренди земельної ділянки на об`єкт оренди, а також не підписувати аналогічні договори оренди земельної ділянки на об`єкт оренди з іншими орендарями.

Згідно з пунктами 20 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачених цим договором. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Відповідно до пункту 38 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року у випадку, якщо заяви та гарантії орендодавця, викладені в пункті 20, 22, 26 цього договору, будуть порушені, а також у випадку, якщо земельна ділянка буде продана з порушенням переважного права орендаря на придбання у власність земельної ділянки, як зазначено у пункті 27 цього договору, орендодавець зобов`язаний сплатити штраф на користь орендаря. Штраф буде нараховуватись у розмірі половини загальної суми, яка буде виплачена орендарем за весь строк оренди згідно з цим договором у гривнях за кожне таке порушення.

Встановлено, що 29 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 32204883500:03:002:0039, площею 2,1050 га, а 05 січня 2018 року проведено державну реєстрацію цього правочину (а. с. 28, 29, т. 1).

Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23 квітня 2018 року, 05 січня 2018 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю., індексний номер: 39123368 внесено відомості про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (Орендар), опис об`єкта: земельна ділянка, розташована на території Матюшівської сільської ради, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,1050 га, кадастровий номер 32204883500:03:002:0039.

У зв`язку із укладенням цього правочину ТОВ Агрофірма «Матюші» 21 березня 2018 року направило на адресу ОСОБА_1 лист-вимогу про повернення наперед виплаченого одноразового платежу в розмірі 29 000,00 грн та упущеної вигоди - 518 400,00 грн за неналежне виконанням останнім взятих на себе договором оренди землі від 05 липня 2014 року обов`язків, що призвело до неможливості використання позивачем орендованої земельної ділянки у своїй господарській діяльності. ОСОБА_1 указаний лист отримав особисто 23 березня 2018 року (а. с. 30-32).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2019 року у справі № 357/11101/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, позов ТОВ Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С. В., ТОВ «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно задоволено.

Визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин, оформлений повідомленням від 26 грудня 2017 року за вих. № б/н щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди від 05 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші».

Скасовано рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С. В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди індексний номер: 39024144 від 28 грудня 2017 року 12:56:01.

Визнано недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки, площею 2,1050 га, кадастровий номер 3220483500:03:002:0039, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 січня 2018 року за індексним номером 39123368.

Скасовано рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 січня 2018 року 15:52:34, індексний номер: 39123368, щодо права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:002:0039 за договором оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Шамраївський цукровий завод» (а. с. 4-11, 12-16, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник визначає неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 4699/15-ц (провадження № 61-992св18), від 07 листопада 2018 року у справі № 183/3811/16 (провадження № 61-28961св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 757/63756/18 (провадження № 61-13113св19), від 27 травня 2020 року у справі № 350/1594/16-ц (провадження № 61-26779св18), від 24 грудня 2019 року у справі №369/12668/15-ц (провадження № 61-46166св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 644/7190/19 (провадження № 61-8534св20), від 02 липня 2020 року у справі № 761/12598/15/15-ц (провадження № 61-47132св18), від 23 грудня 2019 року у справі № 640/12210/17 (провадження

№ 61-2379св19), від 04 грудня 2019 року у справі №192/875/17 (провадження № 61-12580ск18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, у касаційній скарзі викладено доводи про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі у зв`язку з тим, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах, та справа має виняткове значення для заявника, оскільки ТОВ Агрофірма «Матюші» орендує у фізичних осіб значний обсяг земельних ділянок для здійснення господарської діяльності у відповідності до статутних цілей підприємства, і порушення фізичними особами умов відповідних договорів оренди шляхом укладення договорів оренди на ці самі земельні ділянки з іншою особою після отримання авансових платежів в рахунок майбутніх років оренди цих ділянок ТОВ Агрофірма «Матюші» призводить до понесення значних матеріальних збитків, завдає шкоди діловій репутації підприємства. Тому заявник вважає, що у цій справі наявні підстави, передбачені підпунктами а), б), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ Агрофірма «Матюші» як орендаря до ОСОБА_1 як орендодавця про стягнення збитків та штрафу за невиконання умов договору оренди земельної ділянки.

Ухвалюючи рішення про відмову ТОВ Агрофірма «Матюші» у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з таких обставин:

- орендодавець належним чином виконував умови договору оренди землі від 05 липня 2014 року, що не оспорює і позивач по справі;

- умови договору оренди землі від 05 липня 2014 року не передбачають штрафних санкцій, ОСОБА_1 не може нести цивільно-правову відповідальність за заподіяння збитків позивачу;

- виплачені відповідачу грошові кошти не є збитками у розумінні вимог статті 28 Закону України «Про оренду землі» та положень статті 22 ЦК України, оскільки виплачені позивачем добровільно і на підставі договірних правовідносин;

- відповідач спростовував під час розгляду цієї справи укладення договору із ТДВ «Шамраївський цукровий завод», посилаючись на відсутність у ньому його підпису.

На переконання колегії суддів, такі висновки апеляційного суду суперечать фактичним обставинам справи, мають взаємовиключний характер та зроблені на підставі доказів, отриманих з порушенням положень цивільного процесуального законодавства України.

Щодо підстав звернення до суду з позовом про стягнення збитків та штрафу за невиконання умов договору

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у частині другій статті 16 ЦК України. До їх кола належить відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, а відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно до статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Статтею 28 указаного Закону України орендар передбачено право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Також, відповідно до положень статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно з пунктами 25, 26 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші», орендодавець зобов`язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Орендодавець зобов`язується з моменту підписання цього договору не укладати додаткові угоди до існуючих договорів оренди земельної ділянки на об`єкт оренди, а також не підписувати аналогічні договори оренди земельної ділянки на об`єкт оренди з іншими орендарями.

Крім положень статті 28 Закону України «Про оренду землі» та статті 152 ЗК України, відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачено також і додатковою угодою, укладеною 14 серпня 2018 року.

Так, відповідно до пункту 20 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачених цим договором. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Згідно з пунктом 38 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року, у випадку, якщо заяви та гарантії орендодавця, викладені в пунктах 20, 22, 26 цього договору, будуть порушені, а також у випадку, якщо земельна ділянка буде продана з порушенням переважного права орендаря на придбання у власність земельної ділянки, як зазначено у пункті 27 цього договору, орендодавець зобов`язаний сплатити штраф на користь орендаря. Штраф буде нараховуватись у розмірі половини загальної суми, яка буде виплачена орендарем за весь строк оренди згідно з цим договором у гривнях за кожне таке порушення.

Згідно з підпунктами 2, 3, 4 пункту 42 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 05 липня 2014 року, набирає чинності з моменту підписання її сторонами та державної реєстрації і є невід`ємною частиною.

Враховуючи вищевикладене, висновок апеляційного суду про те, що за умовами договору оренди землі від 05 липня 2014 року, який не передбачає штрафних санкцій, ОСОБА_1 не може нести цивільно-правову відповідальність за заподіяння збитків позивачу, не ґрунтується на нормах статті 28 Закону України «Про оренду землі» та статті 152 ЗК України, а також суперечить положенням додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші».

Щодо встановлення факту порушення орендодавцем умов договору оренди землі та додаткової угоди

Як встановлено у цій справі, 05 січня 2018 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю., індексний номер: 39123368, внесено відомості про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» (орендар) щодо земельної ділянки, розташованої на території Матюшівської сільської ради, площею 2,1050 га, кадастровий номер 32204883500:03:002:0039.

Зазначене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23 квітня 2018 року.

Указаному передувало прийняття державним реєстратором Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С. В. рішення про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди, індексний номер: 39024144, від 28 грудня 2017 року 12:56:01. Це стосується припинення права ТОВ Агрофірма «Матюші» на користування земельною ділянкою ОСОБА_1 відповідно до договору оренди від 05 липня 2014 року.

Ці рішення державних реєстраторів скасовані за наслідками розгляду справи № 357/11101/18 за позовом ТОВ Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С. В., ТОВ «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, факт реєстрації припинення права ТОВ Агрофірма «Матюші» на користування земельною ділянкою ОСОБА_1 та реєстрація права ТОВ «Шамраївський цукровий завод» щодо користування указаною земельною ділянкою, які в подальшому були скасовані, свідчать про незаконність дій відповідача, які полягають у втручанні та перешкоджанні ТОВ Агрофірма «Матюші» у реалізації законного права користування спірною земельною ділянкою.

Щодо порушення апеляційним судом положень частини п`ятої статті 82 ЦПК України

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2019 року у справі № 357/11101/18, яке набрало законної сили 25 вересня 2019 року:

- визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин, оформлений повідомленням від 26 грудня 2017 року за вих. № б/н щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди від 05 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші»;

- скасовано рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С. В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди індексний номер: 39024144 від 28 грудня 2017 року 12:56:01;

- визнано недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки, площею 2,1050 га, кадастровий номер 3220483500:03:002:0039, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 січня 2018 року за індексним номером 39123368;

- скасовано рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 січня 2018 року 15:52:34, індексний номер: 39123368, щодо права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:002:0039 за договором оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Шамраївський цукровий завод» (а. с. 4-11, 12-16, т. 2).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом спору у справі, що переглядається у касаційному порядку, є вимоги про стягнення збитків та штрафу за невиконання умов договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші» щодо земельної ділянки, площею 2,1050 га, кадастровий номер 3220483500:03:002:0039, у зв`язку з укладенням 29 грудня 2017 року договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Шамраївський цукровий завод» щодо цієї ж земельної ділянки.

Суди у справі № 357/11101/18 надавали правову оцінку правовідносинам сторін виключно за указаними договорами оренди земельної ділянки і встановили незаконність договору оренди земельної ділянки від 29 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Шамраївський цукровий завод», а також те, що законним користувачем земельної ділянки, площею 2,1050 га, кадастровий номер 3220483500:03:002:0039, є ТОВ Агрофірма «Матюші».

За таких обставин колегія суддів відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України вважає ці обставини такими, що мають преюдиційне значення для цієї справи, яка є предметом касаційного перегляду, та не підлягають доказуванню.

Проте суд апеляційної інстанції вдався до повторного встановлення обставин укладення ОСОБА_1 та ТОВ «Шамраївський цукровий завод» договору оренди земельної ділянки від 29 грудня 2017 року без урахування частини четвертої статті 82 ЦПК України.

Щодо порушення апеляційним судом положень статті 367 ЦПК України

Статтею 367 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги висновок експерта ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» від 06 лютого 2020 року № 18/20, який було виконано після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, проте не навів у постанові мотиви неможливості подання відповідачем указаного висновку до суду першої інстанції

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим постанова Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року підлягає скасуванню.

Натомість рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2020 року також не може бути залишено в силі, оскільки апеляційний суд не переглядав його в частині визначеного розміру збитків та штрафу.

Так, ОСОБА_1 вказував в апеляційній скарзі про те, що частина виплачених йому грошових коштів була повернута ТОВ Агрофірма «Матюші».

Апеляційний суд на вказане уваги не звернув та по суті обмежився висновком, що виплачені відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн та 24 000,00 грн орендної плати не є збитками у розумінні вимог статті 28 Закону України «Про оренду землі» та положень статті 22 ЦК України, оскільки виплачені позивачем добровільно.

За таких обставин постанова апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, що в силу вимог частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до пунктів 1, 4 частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Матюші» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк