Постанова

від 14.06.2022 по справі 357/4360/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/4360/18 Головуючий у 1 інстанції: Кошель Б.І.

Провадження № 22-ц/824/7322/2022 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Верланова С.М., Мельника Я.С.,

секретар Шевченко Т.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Матюші» до ОСОБА_1 про стягнення збитків та штрафу за невиконання умов договору,-

в с т а н о в и в:

24 квітня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші»(далі - ТОВ «Матюші») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків та штрафу за невиконання умов договору.

Зазначає, що 05 липня 2014 року між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 32204883500:03:002:0039, площею 2,1050 га, строком на 10 років. 14 серпня 2017 року сторони уклали додаткову угоду, відповідно до якої оренду земельної ділянки продовжено на 19 років - до 2033 року. Згідно з п.п. 7, 11 договору орендар відповідно до індексу інфляцій в рахунок майбутньої орендної плати виплатив ОСОБА_1 одноразовий платіж (бонус) у розмірі 5 000 грн. та 24 000 грн. орендної плати. В грудні 2017 року ТОВ Агрофірма «Матюші» стало відомо, що 29 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» укладено договір оренди цієї ж самої земельної ділянки, а 05 січня 2018 року проведено державну реєстрацію цього правочину.

Посилаючись на грубе порушення відповідачем договірних зобов`язань, що призвело до неможливості використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та завдання збитків, ТОВ Агрофірма «Матюші» просило стягнути з ОСОБА_1 108 503,12 грн., з яких: 29 000 грн. - завдані збитки , 79 503,12 грн. - штраф.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2020 року позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Матюші» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» 29 000 грн. завданих збитків, 29 000 грн. штрафу, 2 643 грн. судового збору та 55 999,88 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ Агрофірма «Матюші». Посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазанчає, що не порушував умов договору оренди з урахуванням укладеної із ТОВ Агрофірма «Матюші» додаткової угоди. Він не підписував договір оренди із ТДВ «Шамраївський цукровий завод» і не передавав йому земельну ділянку. Для того, щоб довести ці обставини він звернувся до суду із позовом про визнання укладеного з ТДВ «Шамраївський цукровий завод» договору оренди недійсним. Також ОСОБА_1 посилався на неспівмірність присуджених з нього судом витрат на правничу допомогу.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове про відмову в позові ТОВ Агрофірма «Матюші».

Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року постанова Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року скасована, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у відсутність апелянта.

Представник ТОВ Агрофірма «Матюші» просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши представника ТОВ Агрофірма «Матюші» , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції з урахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05 липня 2014 року між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 32204883500:03:002:0039, площею 2,1050 га, строком на 10 років (а.с. 18-20, 21 т. 1).

14 серпня 2017 між ТОВ Агрофірма «Матюші» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно якої визначено строк оренди 19 років - до 2033 року (а.с. 23 т. 1).

Відповідно до п.7 договору в рахунок майбутньої орендної плати 30 серпня 2017 року ОСОБА_1 виплачено бонуси у розмірі 5 000 грн. та 24 000 грн. авансового платежу за оренду землі за 2018-2020 р.р., зокрема, 16 та 30 серпня 2017 року по 12 000 грн. кожного разу (а.с. 25-27 т. 1).

Вказаний договір оренди та додаткова угода до нього були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Пунктами 25, 26 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року визначено, що орендодавець зобов`язався передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Орендодавець зобов`язався з моменту підписання цього договору не укладати додаткові до існуючих договорів оренди земельної ділянки на об`єкт оренди, а також не підписувати аналогічні договори оренди земельної ділянки на об`єкт оренди з іншими орендарями.

Пунктом 20 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року визначено, що орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачених цим договором. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права, доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Пунктом 38 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року визначено, що у випадку, якщо заяви та гарантії орендодавця, викладені в пункті 20, 22, 26 цього договору будуть порушені, а також у випадку, якщо земельна ділянка буде продана з порушенням переважного права орендаря на придбання у власність земельної ділянки, як зазначено у п. 27 цього договору, орендодавець зобов`язаний сплатити штраф на користь орендаря. Штраф буде нараховуватися у розмірі половини загальної суми, яка буде виплачена орендарем за весь строк оренди згідно з цим договором у гривнях за кожне таке порушення.

29 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» укладений договір оренди цієї ж самої земельної ділянки, а 05.01.2018 - проведено державну реєстрацію цього правочину (а.с. 28, 29 т. 1).

У зв`язку із укладенням цього правочину 21 березня 2018 року ТОВ Агрофірма «Матюші» направило на адресу ОСОБА_1 лист-вимогу про повернення наперед виплаченого одноразового платежу в розмірі 29 000 грн. та упущеної вигоди - 518 400 грн. (а.с. 30-32 т.1).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2019 року по справі №357/11101/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, задоволено позов ТОВ Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В., ТДВ «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю.Ю. про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Визнано недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин, оформлений повідомленням за вих. №б/н від 26 грудня 2017 року, щодо розірвання в односторонньому порядку договору оренди №б/н від 05 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші».

Скасовано рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Янчук С.В. про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди індексний номер: 39024144 від 28 грудня 2017 року 12:56:01.

Визнано недійсним договір оренди землі №б/н від 29.12.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки з кадастровим номером ,площею 2,1050 га , з кадастровим номером 3220483500:03:002:0039, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.01.2018 року за індексним номером: 39123368.

Скасовано рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.01.2018 року 15:52:34, індексний номер: 39123368, щодо права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:03:002:0039 за договором оренди землі №б/н від 29.12.2017 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» (а.с. 4-11, 12-16 т. 2).

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ Агрофірма «Матюші» про стягнення збитків та штрафу за невиконання умов договору. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» 29 000 грн. завданих збитків, 29 000 грн. штрафу.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, 5 Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» в редакції на час виникнення спірних правовідносин договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки орендарем, а відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Статтею 28 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендар передбачено право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Відповідно до положень ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно з пунктами 25, 26 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші», орендодавець зобов`язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Орендодавець зобов`язується з моменту підписання цього договору не укладати додаткові угоди до існуючих договорів оренди земельної ділянки на об`єкт оренди, а також не підписувати аналогічні договори оренди земельної ділянки на об`єкт оренди з іншими орендарями.

Крім положень статті 28 Закону України «Про оренду землі» та статті 152 ЗК України, відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачено також і додатковою угодою, укладеною 14 серпня 2018 року.

Пунктом 20 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші» договору оренди землі від 05 липня 2014 року передбачено, що орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання орендодавцем зобов`язань, передбачених цим договором. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Згідно з п. 38 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року, у випадку, якщо заяви та гарантії орендодавця, викладені в пунктах 20, 22, 26 цього договору, будуть порушені, а також у випадку, якщо земельна ділянка буде продана з порушенням переважного права орендаря на придбання у власність земельної ділянки, як зазначено у пункті 27 цього договору, орендодавець зобов`язаний сплатити штраф на користь орендаря. Штраф буде нараховуватись у розмірі половини загальної суми, яка буде виплачена орендарем за весь строк оренди згідно з цим договором у гривнях за кожне таке порушення.

Згідно з пп. 2, 3, 4 п. 42 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі від 05 липня 2014 року, набирає чинності з моменту підписання її сторонами та державної реєстрації: є невід`ємною частиною.

В даній справі встановлено, що 05 січня 2018 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю. Ю. індексний номер: 39123368, внесено відомості про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки, розташованої на території Матюшівської сільської ради, площею 2,1050 га, кадастровий номер 32204883500:03:002:0039. Вказані обставини підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23 квітня 2018 року.

Цьому передувало прийняття державним реєстратором Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С.В. рішення про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди, індексний номер: 39024144, від 28 грудня 2017 року 12:56:01, про припинення права ТОВ Агрофірма «Матюші» на користування земельною ділянкою ОСОБА_1 відповідно до договору оренди від 05 липня 2014 року.

Рішення державних реєстраторів скасовані за наслідками розгляду справи № 357/11101/18 за позовом ТОВ Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_2 , державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук С.В., ТОВ «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав» Мироненко Ю.Ю. про визнання недійсним правочину щодо дострокового розірвання договору оренди, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

У вказаній справі судами встановлена незаконність укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Шамраївський цукровий завод» договору оренди земельної ділянки від 29 грудня 2017 року, а також те, що законним користувачем земельної ділянки, площею 2,1050 га, кадастровий номер 3220483500:03:002:0039, є ТОВ Агрофірма «Матюші».

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт реєстрації припинення права ТОВ Агрофірма «Матюші» на користування земельною ділянкою ОСОБА_1 та реєстрація права ТОВ «Шамраївський цукровий завод» щодо користування указаною земельною ділянкою, які в подальшому були скасовані, свідчать про незаконність дій відповідача, які полягають у втручанні та перешкоджанні TOB Агрофірма «Матюші» у реалізації законного права користування спірною земельною ділянкою.

Пункти 20 та 38 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року передбаченють обов`язок орендодавця відшкодування збитків, завдані внаслідок порушення ним умов договору, а також штрафні санкції у разі вчинення ним перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою, укладення аналогічних договорів оренди земельної ділянки на об`єкт оренди з іншими орендарями.

На підтвердження заперечень проти заявлених вимог відповідач надав до суду апеляційної інстанції висновок експерта ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 06 лютого 2020 року № 18/20, складений на його замовлення. За висновком експерта підпис від імені ОСОБА_1 , зображення його міститься у графі "Орендодавець" у технічній копії договору оренди землі від 29.12.2017 року, укладеного від імені ОСОБА_3 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод", виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Разом з тим, вказаний висновок складений після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, відповідач не довів неможливості подання ним указаного висновку до суду першої інстанції.

Враховуючи межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, встановлені ст. 367 ЦПК України, у апеляційного суду відсутні підстави для прийняття вказаного висновку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» 29 000 грн. завданих збитків та 29 000 грн. штрафу.

Такі висновки відповідають положенням ст. 28 Закону України «Про оренду землі» та ст. 152 ЗК України та п.п. 20 та 38 додаткової угоди від 14 серпня 2017 року до договору оренди землі від 05 липня 2014 року.

Верховний Суд також погодився із правильністю таких висновків суду першої інстанції.

Передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не надав оцінки наведеним у апеляційній скарзі ОСОБА_4 доводам, що частина виплачених йому грошових коштів була повернута ТОВ Агрофірма «Матюші».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що отримав від ТОВ Агрофірма «Матюші» за укладеним договором 16 серпня 2017 року 12000,00 грн. та 30 серпня 2017 року 12000,00 грн. Частину з цих коштів 17600,00 грн. він повернув ще 23 липня 2018 року, шляхом перерахування на рахунок ТОВ Агрофірма «Матюші».

Разом з тим, як було зазначено в самій апеляційній скарзі та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на вказані обставини не посилався у своїх заспереченнях проти позову і не суду першої інстанції жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє дані доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 ..

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на неспівмірність присуджених судом першої інстанції витрат на правничу допомогу ТОВ Агрофірма «Матюші».

Вирішуючи питання про компенсацію понесених ТОВ Агрофірма «Матюші» витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з положень договору про надання правової допомоги від 07 серпня 2017 року №17/08-03, додаткової угоди № 4 від 16 квітня 2018 року та додаткової угоди № 09/12/19-1 від 09 грудня 2019 року, укладених між ТОВ Агрофірма «Матюші» та Адвокатським об`єднанням «Еверлігал», рахунку на оплату №66 від 11 травня 2018 року за надання правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги №17/07-03 від 07 серпня 2017 року та платіжного доручення про оплату витрат на правничу допомогу в сумі 55 999,88 грн.

ОСОБА_1 не доведено, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, або обсягом наданих адвокатом послуг або у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В суді апеляційної інстанції представник ТОВ Агрофірма «Матюші» подав заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна, правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Представництво інтересів ТОВ Агрофірма «Матюші» в суді апеляційної інстанції здійснювалося адвокатом Танцюрою Ю.Б. Адвокатського об`єднання «Еверлігал».

До заяви представник ТОВ Агрофірма «Матюші» додав копії договору №18/12-06 про надання правової допомоги від 22 грудня 2018 року, додаткової угоди № 06/12/19-1 до вказаного договору від 06 грудня 2019 року, додаткової угоди № 14/04/20-1 до вказаного договору від 14 квітня 2020 року, детальний опис робіт та здійснення витрат в процесі надання правничої допомоги та копію акту приймання-передачі наданих послуг за вказаним договором від 09 вересня 2020 року, в якому визначено загальну вартість наданих послуг з ПДВ - 17 722,56 грн.

Відповідач не подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Відтак, з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 17 722,56 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2020 року без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Матюші» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 17 722,56 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 16 червня 2022 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Верланов С.М.

Мельник Я.С.