Постанова

від 09.02.2022 по справі 918/339/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року

м. Київ

Cправа № 918/339/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сотник А. С.,

за участю представників:

позивача: Кобилянської О. О.,

відповідача: Король В. В., Терещенко О. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Форпост"

на постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021

у складі колегії суддів: Мельника О. В. - головуючого, Маціщук А. В., Петухова М. Г.

та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.07.2021

у складі судді Церковної Н. Ф.

у справі за позовом Приватного підприємства-фірми "Мека"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Форпост"

про стягнення в сумі 28 500,00 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідача

1. У квітні 2021 року Приватне підприємство-фірма "Мека" (далі - ППФ "Мека", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Форпост" (далі - ТзОВ "Юридична компанія "Форпост", відповідач, скаржник) про стягнення 28 500,00 грн як безпідставно набутого майна.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ППФ "Мека" на підставі попередньої усної домовленості з ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" щодо надання юридичних послуг було перераховано відповідачу в якості передоплати 28 000,00 грн. Однак після проведення попередньої оплати відповідні договори між сторонами не укладалися та юридичні послуги не надавалися позивачу, а перераховані ним в рахунок надання послуг кошти йому досі не повернуто та збережено відповідачем без достатньої правової підстави.

3. Відповідач щодо позову заперечує зазначаючи, що спірні кошти сплачені позивачем за фактично надані послуги на виконання зобов`язань за договором, який відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) було укладено у спрощений спосіб, адже договірні відносини щодо надання юридичних послуг між сторонами виникли ще з 2017 року та існували на протязі більше двох років, упродовж яких ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" було надано ряд юридичних послуг з підготовки документів та представництва інтересів позивача, в тому числі із залученням до надання таких послуг на підставі договору про надання юридичних послуг від 16.01.2019 Адвокатського бюро "Терещенко і партнери" (далі - АБ "Терещенко і партнери").

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

4. 15.05.2019 ППФ "Мека" згідно платіжного доручення № 1179 перерахувало ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" 8 500,00 грн з призначенням платежу: "за юридичні послуги згідно рахунку від 02.05.2019 року, без ПДВ".

5. 20.05.2019 ППФ "Мека" згідно платіжного доручення № 1198 перерахувало ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" 20 000,00 грн з призначенням платежу: "за юридичні послуги згідно рахунку від 02.05.2019 року, без ПДВ".

6. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що після перерахунку позивачем коштів відповідачу відповідні договори укладено не було, юридичні послуги не були надані, а кошти не було повернуто.

7. 28.05.2020 ППФ "Мека" звернулось до відповідача з листами-претензіями про повернення коштів в сумі 8 500,00 грн та 20 000,00 грн.

8. Водночас, як установив суд першої інстанції, відповідач заперечуючи щодо позову зазначає, що з 2017 року ним для позивача надавалися юридичні послуги при підготовці документів до органів державної влади, органів державної виконавчої служби, правоохоронних органів, органів державної реєстрації, а також здійснювалося представництво інтересів позивача у справах, а договори між сторонами укладалися у спрощений спосіб. Відповідач приймав замовлення позивача на надання послуг, надавав фактично послуги, передавав позивачу рахунки за фактично надані послуги, а він оплачував ці рахунки та підписував акти прийому-передачі наданих послуг. Передача послуг здійснювалася шляхом надсилання листів на електронну пошту посадових осіб з якими велись переговори, передання готових процесуальних та інших документів на USB-флеш накопичувач представників позивача, роздрукування готових процесуальних та інших документів та передання їх для підписання керівником відповідача, участі в судових засіданнях, відвідування органів ДВС тощо.

9. Крім того, як установив суд першої інстанції відповідач зазначив, що в зв`язку із звільненням юристів ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" 29.12.2018 року та їх подальшим працевлаштуванням до АБ "Терещенко і партнери", ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" за погодженням з ППФ "Мека" частина послуг була надана із залученням АБ "Терещенко і партнери" відповідно до договору, акту.

10. Суд першої інстанції встановив, що 16.01.2019 між ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" (замовник) та АБ "Терещенко і партнери" (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг, згідно якого останнє зобов`язувалося надати замовникові юридичні послуги.

11. 17.02.2019 між ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" (замовник) та АБ "Терещенко і партнери" (виконавець) укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання юридичних послуг від 16.01.2019 щодо здійснення юридичного аналізу листа від 13.02.2019 № 1272/39/116/01-2019 "Про надання інформації" та підготовки проекту листа-відповіді для начальника управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Єфтеній В. В., проведення роботи щодо юридичного консультування працівників ППФ "Мека" з питань проведення обшуків на підприємствах: теоретичні та практичні аспекти, з виїздом на ППФ "Мека" (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 108) в дату та час, погоджені з ППФ "Мека"; підготовки презентації та податкових матеріалів для працівників.

12. За фактично надані послуги АБ "Терещенко і партнери" ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" 25.04.2019 перерахувало АБ "Терещенко і партнери" 5 000,00 грн згідно платіжного доручення № 712 з призначенням платежу: "згідно договору від 16.01.2019 Б/Н без ПДВ".

13. Згідно рахунку від 02.05.2019, який був виставлений та вручений відповідачем для позивача, ППФ "Мека" мало сплатити за юридичні послуги суму в розмірі 28 500,00 грн.

14. Відповідно до зазначеного рахунку, для позивача надані наступні послуги:

1. Звернення до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Рівненській області та з`ясування обставин щодо виконавчих проваджень: 19354363, 50015461, зокрема, де знаходяться матеріали цих проваджень. Підготовка документів щодо виконавчих проваджень: запитів про отримання інформації щодо стану виконавчих проваджень: 19354363, 50015461, 46147068; клопотань про зняття арешту, накладеного у межах виконавчих проваджень: 19354363, 50015461; позовних заяв про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору у виконавчих провадженнях: 19354363, 50015461; скарг на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити дії у справі у справах № 918/773/14 та № 11/50; заяви про відмову від позову у справі № 460/3100/18;

2. Участь у судовому засіданні двох працівників 27.12.2018 у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/773/14.

3. Підготовка договору поставки № 040119/1 між ППФ "Мека" та ПП "БУД КЕШТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ".

4. Аналіз листа від 13.02.2019 № 1272/39/116/01-2019 "Про надання інформації". Написання листа-відповіді для начальника управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Єфтеній В. В.

5. Підготовка матеріалів та проведення юридичного консультування для працівників ППФ "Мека" з питань проведення обшуків на підприємствах: теоретичні та практичні аспекти.

15. Зазначені послуги відображені в рахунку на оплату юридичних послуг від 02.05.2019.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

16. 08.07.2021 Господарський суд Рівненської області прийняв рішення у справі № 918/339/21, яким у задоволенні позову ППФ "Мека" до ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" про стягнення 28 500,00 грн відмовив.

17. Рішення суду першої інстанції мотивоване перерахуванням позивачем спірних коштів за фактично надані юридичні послуги згідно договору, укладеного в спрощений спосіб відповідно до частини першої статті 181 ГК України, з урахуванням чого відсутні підстави для задоволення позову, обґрунтованого із посиланням на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст заяв відповідача про відшкодування судових витрат та ухвалення додаткового рішення у справі

18. 08.07.2021 ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" подало до суду заяву в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про відшкодування судових витрат, в якій просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в розмірі 29 254,04 грн, з яких 29 000,00 грн судові витрати за надання професійної правничої допомоги та 254,04 грн - витрати понесені при збиранні доказів щодо фактичного надання юридичних послуг, згідно доказів, які будуть надані відповідачем в п`ятиденний термін після ухвалення судового рішення у цій справі.

19. 15.07.2021 до Господарського суду Рівненської області надійшла заява ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" від 12.07.2021 про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій відповідач просить суд стягнути з ППФ "Мека" судові витрати в розмірі 29 254,04 грн.

20. Суд першої інстанції встановив, що на підтвердження понесених судових витрат відповідач до заяви додав: договір про надання правової допомоги від 08.06.2021, укладений між відповідачем ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" та АБ "Терещенко і партнери"; акт здачі-приймання наданих послуг; квитанцію (чек) від 12.07.2021 № 0.0.2192208216.1 на суму 10 000,00 грн; рахунки фактичних витрат; квитанції на 254,04 грн понесених витрат.

21. Як установив суд першої інстанції, предметом договору про надання правової допомоги від 08.06.2021 (який визначений у пункті 1.1.) є представництво інтересів відповідача в Господарському суді Рівненської області у справі № 918/322/21 та № 918/339/21.

22. Також, місцевий господарський суд встановив, що пунктом 4.3. договору про надання правової допомоги від 08.06.2021 передбачено сплату суми в розмірі 29 000,00 грн таким чином: 10 000,00 грн сплачується протягом 5-ти днів з дня прийняття рішення суду у справі 918/339/21, інша частина коштів в розмірі 19 000,00 грн має бути сплачена клієнтом протягом 30-ти робочих днів з дня прийняття рішення суду у справі № 918/339/21.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

23. Додатковим рішенням від 23.07.2021 Господарський суд Рівненської області заяву ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/339/21 задовольнив частково. Стягнув з ППФ "Мека" на користь ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000, грн. У решті вимог заяви відмовив.

24. Додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу мотивовано тим, що в договорі про надання правової допомоги від 08.06.2021 не визначено порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, зазначене виключає об`єктивну можливість встановити домовленість між адвокатом та клієнтом, а з наданих адвокатом послуг перелічених в акті надання послуг від 12.07.2021 б/н також не вбачається порядку обчислення ціни послуг. До того ж справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, є малозначною, незначної складності, а сума витрат заявлена до відшкодування є завищеною.

25. Водночас щодо стягнення понесених відповідачем витрат пов`язаних із збиранням доказів в сумі 254,04 грн суд дійшов висновку, що такі витрати задоволенню не підлягають, оскільки копіювання або друк документів або поштова розсилка не підпадає під пункти 2 - 4 частини третьої статті 123 ГПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

26. 25.10.2021 Північно-західний апеляційний господарський прийняв постанову, якою задовольнив апеляційну скаргу ППФ "Мека" на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2021 та додаткове рішення господарського суду Рівненської області від 23.07.2021 у справі № 918/339/21; залишив без задоволення апеляційні скарги ППФ "Мека" та ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.07.2021 у справі № 918/339/21; рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2021 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.07.2021 у справі № 918/339/21 скасував та прийняв нове рішення; позов ППФ "Мека" задовольнив; стягнув з ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" на користь ППФ "Мека" 28 500,00 грн безпідставно набутих коштів, 2 270,00 грн судового збору за подання позовної заяви, 3 405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

27. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність між сторонами договірних відносин щодо надання послуг між ПП фірма "Мека" та ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" на суму 28 500,00 грн та визнав правомірними доводи апеляційної скарги ПП фірма "Мека" про відсутність правової підстави набуття відповідачем коштів згідно платіжних доручень від 15.05.2019 № 1179 на суму 8 500,00 грн та від 20.05.2019 № 1178 на суму 20 000,00 грн, з урахуванням чого із посиланням на положення статті 1212 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача 28 500,00 грн.

28. Окрім того, з урахуванням задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 23.07.2021 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу як похідного від первісного.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

29. 16.12.2021 ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 та додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.07.2021, в якій просить суд оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції від 08.07.2021. Крім того, скаржник просить суд скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 19 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 254,04 грн витрат пов`язаних із збиранням доказів у справі, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача наведені суми витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних зі збиранням доказів у справі в суді першої інстанції.

Рух касаційної скарги

30. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/339/21 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу суду від 22.12.2021.

31. Ухвалою від 10.01.2022 Верховний Суд задовольнив клопотання ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" та поновив скаржнику пропущений строк на подання касаційної скарги; відкрив касаційне провадження у справі № 918/339/21 за касаційною скаргою відповідача; призначив розгляд скарги на 10.02.2022; надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу; задовольнив клопотання скаржника та зупинив виконання постанови суду апеляційної інстанції від 25.10.2021 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

32. У судове засідання 10.02.2022 з`явилися представники позивача та відповідача, які надали пояснення у справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(ТзОВ "Юридична компанія "Форпост")

33. ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та додаткового рішення місцевого господарського суду з порушенням норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке.

Щодо постанови суду апеляційної інстанції:

- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рахунок на оплату послуг від 02.05.2019 містить перелік наданих послуг, їх ціну та термін виконання, однак відповідачем не надано доказів про те, що відповідач отримав замовлення від позивача як і доказів, що позивачем отримано ідентичний рахунок, оскільки кошти були перераховані на виконання договору укладеного в спрощений спосіб та сплачені на підставі цього рахунку, а доказом його отримання є платіжні доручення, в яких зазначено рахунок від 02.05.2019;

- прийнявши послуги за наведеним рахунком та сплативши відповідну суму за надані послуги позивач схвалив укладення договору у спрощений спосіб. Апеляційний господарський суд залишив поза увагою, що позивач не надав доказів в підтвердження заявлених вимог, зокрема рахунку на підставі якого було здійснено оплату згідно платіжних доручень та безпідставно поклав доведення цієї обставини на відповідача;

- суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що рахунок від 02.05.2019 свідчить лише про намір укласти договір та не звернув увагу, що у ньому наявні всі реквізити необхідні для укладення договору у спрощений спосіб;

- посилання суду на відсутність підписаного акту приймання-передачі виконаних робіт є безпідставним, адже відповідач надав позивачу послуги в повному обсязі та без жодних зауважень. Натомість дії щодо не підписання акту прийому-передачі наданих послуг є зловживанням саме зі сторони позивача. До того ж відповідачем під час розгляду справи зазначалося, що сплачена позивачем на рахунок відповідача сума була відображена в податковій декларації ТзОВ "Юридична компанія "Форпост". Проекти запитів на отримання інформації, позовних заяв, скарг, заяв, листів підтверджують підготовку зазначених проектів саме відповідачем;

- суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що надані відповідачем копії запиту про отримання інформації що стану виконавчого провадження, протоколу судового засідання, довіреностей не можуть бути доказами підтвердження представництва інтересів саме відповідачем, адже зазначені в цих документах особи були найманими працівниками спочатку відповідача, а згодом АБ "Терещенко і партнери". Аналогічне стосується договору про надання юридичних послуг, укладеного між відповідачем та АБ "Терещенко і партнери", оскільки виконавець послуг відповідно до статті 902 ЦК України вправі покласти виконання договору на іншу особу;

- апеляційний господарський суд залишив без належної оцінки додаткову угоду № 1 договору про надання юридичних послуг та акт приймання-передачі послуг за цим договором;

- кошти набуті відповідачем за наявності правової підстави, тому не можуть бути витребувані на підставі статті 1212 ЦК України.

Щодо додаткового рішення суду першої інстанції:

- понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами. Відсутність розрахунку судових витрат не є підставою для зменшення таких витрат;

- суд першої інстанції помилково зазначив, що в договорі про надання правової допомоги від 08.06.2021 не визначено порядку обчислення, форми та ціни послуг, оскільки сторони погодили розмір винагороди адвоката у вигляді фіксованої суми, що не заборонено законом;

- висновок суду щодо відсутності визначення в договорі порядку обчислення, форми та ціни послуг спростовується змістом договору та актом здачі-приймання виконаних послуг від 12.07.2021. Відсутність зазначення в акті здачі-приймання виконаних послуг вартості кожної з послуг не є підставою для зменшення таких витрат;

- закріплений в договорі про надання правової допомоги від 08.06.2021 розмір винагороди в фіксованому розмірі не змінювався в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого часу адвокатом, тому детальний опис погодинної роботи адвоката відповідачем не надавався;

- понесені відповідачем витрати пов`язані зі збиранням доказів підтверджені доказами у справі;

- правова допомога АБ "Терещенко і партнери" у цій справі з урахуванням її обставин була неминучою та необхідною.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ППФ "Мека"

34. ППФ "Мека" у відзиві на касаційну скаргу не погоджується із доводами касаційної скарги відповідача та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін, зазначаючи, зокрема, таке:

- суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведення скаржником факту отримання замовлення на надання послуг та відсутність погодження всіх істотних умов договору;

- апеляційний господарський суд ґрунтовно зазначив про неможливість встановлення виконавців проектів документів, які долучалися скаржником;

- надані відповідачем докази свідчать, що юридичні послуги надавалися позивачу фізичним особами, а не ТзОВ "Юридична компанія "Форпост";

- суд апеляційної інстанції обґрунтовано оцінив посилання скаржника на договір про надання юридичних послуг від 16.01.2019, оскільки позивач в цьому випадку не є стороною такого договору;

- скаржник не підтвердив наявність договірних відносин між сторонами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції

35. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

36. Позивач вважає, що договір надання юридичних послуг з відповідачем не був укладений, оскільки після перерахування ним передоплати між сторонами не підписувалися відповідні договори та юридичні послуги відповідачем йому не надавалися.

37. У свою чергу відповідач стверджує, що грошові кошти за погодженою між сторонами домовленістю перераховувалися в якості оплати послуг за договором, що був укладений між сторонами у спрощений спосіб, зокрема виставленням ним рахунку на оплату послуг із переліком таких послуг та їх оплати без жодних зауважень зі сторони позивача.

38. Суд першої інстанції дійшов висновку, що перерахування позивачем спірних коштів відбулося за фактично надані юридичні послуги за договором, укладеним у спрощений спосіб, з урахуванням чого підстави для задоволення позову відсутні, тоді як апеляційний господарський суд такий висновок місцевого господарського суду визнав помилковим та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення в порядку статті 1212 ЦК України з огляду на відсутність договірних відносин між сторонами.

39. Отже, з огляду на зміст предмету судового розгляду, доводів скаржника, заперечень відповідача та висновки судів попередніх інстанцій в ході касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення за встановлених судами обставин справи, необхідним є вирішення питання щодо наявності підстав для задоволення позову з наведених позивачем підстав заявлених вимог, з урахуванням чого суд зважає на таке.

40. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

41. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

42. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

43. Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

44. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

45. Крім того згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

46. Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

47. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (див. висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.01.2021 у справі № 910/16334/19, від 04.03.2021 у справі N 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі № 910/13182/20).

48. Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

49. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

50. Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).

51. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

52. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

53. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

54. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

55. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

56. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

57. Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

58. У справі, що розглядається суд першої інстанції встановив, що спірні кошти в сумі 28 500,00 грн відповідачем було отримано за наявності між сторонами відповідної правової підстави, оскільки фактично, правочин між позивачем та відповідачем вчинено у спрощений спосіб.

59. Під час встановлення наведених обставин місцевий господарський суд урахував проведення між позивачем та відповідачем перемовин щодо укладення договору на юридичних послуг, наявність чого не заперечується жодною зі сторін.

60. Як з`ясував суд першої інстанції, в рамках цих відносин у травні 2019 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок від 02.05.2019 згідно якого ППФ "Мека" мало оплатити на користь ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" надані йому юридичні послуги в розмірі 28 500,00 грн.

61. Відповідно до рахунку від 02.05.2019, для позивача надані такі послуги:

1. Звернення до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Рівненській області та з`ясування обставин щодо виконавчих проваджень: 19354363, 50015461, зокрема, де знаходяться матеріали цих проваджень. Підготовка документів щодо виконавчих проваджень: запитів про отримання інформації щодо стану виконавчих проваджень: 19354363, 50015461, 46147068; клопотань про зняття арешту, накладеного у межах виконавчих проваджень: 19354363, 50015461; позовних заяв про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору у виконавчих провадженнях: 19354363, 50015461; скарг на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити дії у справі у справах № 918/773/14 та № 11/50; заяви про відмову від позову у справі № 460/3100/18;

2. Участь у судовому засіданні двох працівників 27.12.2018 у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/773/14.

3. Підготовка договору поставки № 040119/1 між ППФ "Мека" та ПП "БУД КЕШТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ".

4. Аналіз листа від 13.02.2019 № 1272/39/116/01-2019 "Про надання інформації". Написання листа-відповіді для начальника управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Єфтеній В. В.

5. Підготовка матеріалів та проведення юридичного консультування для працівників ППФ "Мека" з питань проведення обшуків на підприємствах: теоретичні та практичні аспекти.

62. Суд першої інстанції також установив, що 16.01.2019 між ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" (замовник) та АБ "Терещенко і партнери" (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг за яким адвокатське об`єднання зобов`язувалося надати замовникові юридичні послуги.

63. 17.02.2019 між ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" (замовник) та АБ "Терещенко і партнери" (виконавець) укладено додаткову угоду №1 до договору про надання юридичних послуг від 16.01.2019 щодо здійснення юридичного аналізу листа від 13.02.2019 № 1272/39/116/01-2019 "Про надання інформації" та підготовки проекту листа-відповіді для начальника управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України Єфтеній В. В., проведення роботи щодо юридичного консультування працівників ППФ "Мека" з питань проведення обшуків на підприємствах: теоретичні та практичні аспекти, з виїздом на ППФ "Мека" (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 108) в дату та час, погоджені з ППФ "Мека"; підготовки презентації та податкових матеріалів для працівників.

64. Крім того, місцевий господарський суд встановив, що за фактично надані АБ "Терещенко і партнери" послуги ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" 25.04.2019 перерахувало АБ "Терещенко і партнери" 5 000,00 грн згідно платіжного доручення № 712 з призначенням платежу: "згідно договору від 16.01.2019 р. Б/Н без ПДВ".

65. За частиною першою статті 202, частиною четвертої статті 203 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

66. Відповідно до частин першої, другої статті 206 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

67. За пунктом 1 частини першої статті 208 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

68. Водночас частиною першою статті 218 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

69. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України).

70. Відповідно до частини сьомої статті 179 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

71. Частиною першої статті 181 ГК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

72. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції реалізуючи свої процесуальні повноваження при наданні оцінки спірних правовідносин та наданих сторонами доказів встановив, що між сторонами виникли договірні правовідносини з надання юридичних послуг, підтвердженням факту чого свідчать долучені до матеріалів справи копії позовних заяв, адвокатських запитів, протоколів судових засідань тощо.

73. Тобто правовідносини, виникнення яких зумовили обопільні конклюдентні дії сторін спору та докази припинення яких, зважаючи на встановлені судом обставини в справі відсутні.

74. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім за наявної відповідної правової підстави, а саме в рахунок оплати наданих йому юридичних послуг за договором укладеним в спрощений спосіб.

75. Проте наведеного суд апеляційної інстанції не врахував та дійшов висновку про відсутність між сторонами договірних відносин щодо надання юридичних послуг з посиланням, зокрема, на те, що відповідачем до суду не подано доказів отримання від позивача замовлення щодо надання послуг на зазначену в рахунку на оплату від 02.05.2019 суму коштів (28 500,00 грн) та доказів ідентичності рахунку наявного в справі з рахунком оплаченим позивачем.

76. Водночас апеляційний господарський суд не звернув увагу, що позивачем не спростовується факт перерахування спірних коштів відповідачу саме згідно рахунку на оплату від 02.05.2019.

77. Доказів наявності іншого рахунку, як і власне заперечень позивача щодо перерахування ним коштів в сумі 28 500,00 грн саме в рахунок передоплати юридичних послуг та згідно рахунку, відмінного тому, який долучено відповідачем, встановлені справи не містять.

78. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

79. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

80. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).

81. Звідси безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції на не надання відповідачем доказів ідентичності рахунку наявного в справі з рахунком оплаченим позивачем. До того ж такі висновки суду зроблені із помилковим покладенням тягаря доказування відповідної обставини на відповідача, в той час як доведення наявності іншого рахунку, відмінного тому, що долучений відповідачем із урахуванням предмету судового розгляду покладався на позивача.

82. Аналогічне стосується посилання апеляційного господарського суду на ненадання відповідачем доказів отримання від позивача замовлення щодо надання послуг на зазначену в рахунку на оплату від 02.05.2019 суму коштів та висновок суду про те, що рахунок свідчить лише про намір укласти договір, адже оплативши такий рахунок без жодних зауважень (протилежного встановлені обставини справи не містять, як і не містять доказів наявності іншого рахунку) позивач тим самим погодився із переліком та сумою наданих послуг, зазначених в цьому рахунку.

83. Так само неаргументованим є посилання суду апеляційної інстанції на відсутність в матеріалах справи акту приймання-передачі виконаних робіт, підписання документів керівником ППФ "Мека" та запиту про отримання інформації гр. ОСОБА_1., а не представником ТзОВ "Юридична компанія "Форпост", представництва інтересів позивача згідно протоколу судового засідання від 27.12.2018 гр. ОСОБА_1., а не відповідачем, згідно довіреності 01.10.2018 гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , оскільки такі посилання зроблені без урахування встановлених судом першої інстанції обставин справи щодо укладення відповідачем з АБ "Терещенко і партнери" (виконавець) договору про надання юридичних послуг від 21.01.2019 та оплати ним фактично наданих АБ "Терещенко і партнери" юридичних послуг, що цілком узгоджується із частиною другою статті 902 ЦК України за якою виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

84. Також є безпідставними аргументи суду апеляційної інстанції щодо укладення договору про надання юридичних послуг від 21.01.2019 без жодної конкретизації, що позбавляє можливості встановити мету його укладення саме задля надання послуг ППФ "Мека", оскільки такі посилання зроблені без урахування змісту додаткової угоди № 1 до договору про надання юридичних послуг від 16.01.2019, наявність укладення якої 17.02.2019 між ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" (замовник) та АБ "Терещенко і партнери" (виконавець), встановив суд першої інстанції.

85. За змістом положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

86. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19).

87. Як свідчать встановлені судом першої інстанції обставини справи, відповідач набув майно (грошові кошти) за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

88. Отже правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права.

89. У такому разі договірний характер спірних правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо), тобто відпадіння правової підстави виникнення, виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги повернути позивачу попередньо сплачені кошти за договором.

90. Схожі за змістом висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 та від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

91. Ураховуючи наведене, суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення перерахованих позивачем грошових коштів відповідачу на підставі статті 1212 ЦК України.

92. За таких умов висновок апеляційного господарського суду щодо скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів є помилковим, таким, що не відповідає встановленим обставинам справи та не узгоджується з наведеними вище висновками касаційного суду.

Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції

93. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

94. Доводи касаційної скарги ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" в цій частині зводяться до незгоди із висновками суду першої інстанції щодо відмови в стягненні 19 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 254,04 грн витрат пов`язаних із збиранням доказів у справі.

95. За своїм змістом доводи скаржника щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції ґрунтуються, зокрема, на аргументах щодо передчасності висновків місцевого господарського суду в частині відмови у задоволені заявлених сум судових витрат та ухвалення судом рішення з порушенням норм процесуального права з огляду на неналежне дослідження наданих відповідачем доказів на підтвердження таких витрат.

96. Апеляційний господарський суд за результатом розгляду апеляційної скарги ППФ "Мека" на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2021 та додаткове рішення суду першої інстанції від 23.07.2021 дійшов висновку, зокрема, про скасування додаткового рішення суду першої інстанції як похідного від первісного, яке скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

97. Будь-якої оцінки доводам апеляційної скарги ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" (вх. № 3442/21 від 12.08.2021) та апеляційної скарги ППФ "Мека" (вх. № 3483/21 від 16.08.2021) на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.07.2021, у тому числі відзиву ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" на апеляційну скаргу від 16.08.2021 (вх. № 7431/21 від 29.09.2021), суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не надавав.

98. Водночас за результатом розгляду касаційної скарги ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" на постанову Північного-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 суд касаційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів скаржника та помилковість висновків апеляційного господарського суду щодо задоволення позову у справі, а отже і наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 08.07.2021.

99. Частиною першою статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

100. Передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

101. Оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України.

102. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції та зважаючи на те, що постанова суду апеляційної інстанції інстанцій по суті спору у цій справі підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, а суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду оцінку доводам апеляційних скарг сторін на додаткове рішення суду не надавав, суд дійшов висновку про скасування постанови апеляційного господарського суду в зазначеній частині та направлення справи в частині розгляду апеляційних скарг ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" та ППФ "Мека" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.07.2021 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо суті касаційної скарги

103. З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ТзОВ "Юридична компанія "Форпост".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

104. Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

105. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

106. Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

107. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

108. З огляду на наведене, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 підлягає скасуванню повністю, а рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2021 у справі № 918/339/21 - залишенню в силі з урахуванням висновків наведених у цій постанові Верховного Суду.

109. Водночас справа № 918/339/21 в частині розгляду апеляційних скарг ТзОВ "Юридична компанія "Форпост" та ППФ "Мека" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.07.2021 підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

110. Під час нового апеляційного розгляду справи в частині розгляду апеляційних скарг на додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційному господарському суду слід вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи та врахувати, що за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

111. Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

112. Водночас для розподілу витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), необхідною умовою згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 126 ГПК України, якою регламентовано порядок компенсації, є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат (висновок, викладений у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Висновки щодо застосування норм права

113. Договірний характер спірних правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо), тобто відпадіння правової підстави виникнення, виключає можливість застосування до них положень статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо вимоги повернути позивачу попередньо сплачені кошти за договором.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 312, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Форпост" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 скасувати повністю, рішення Господарського суду Рівненської області від 21.05.2021 у справі № 918/339/21 залишити в силі.

3. Справу № 918/339/21 в частині розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Форпост" та Приватного підприємства-фірма "Мека" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23.07.2021 направити на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

В. Г. Пєсков