Постанова

від 03.04.2022 по справі 555/845/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 555/845/20 Головуючий у 1 інстанції: Собчук А. Ю. Провадження № 22-ц/802/461/22 Категорія: 3 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О.В.,

представника позивача Польової Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Релігійної громади Петро-Павловської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Малинськ Березнівського району Рівненської області ("Релігійна громада с. Малинськ Православної Церкви України") до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Сарненська Єпархія Української Православної Церкви, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, за апеляційною скаргою Релігійної громади Петро-Павлівської парафії Рівненської єпархії Української Православної церкви (Православної Церкви України) села Малинськ Березнівського району Рівненської області на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року релігійна організація Релігійна громада Петро-Павлівської парафії Рівненської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) село Малинськ Березнівського району Рівненської області (далі - релігійна організація) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Сарненська Єпархія Української Православної Церкви, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Свої вимоги релігійна організація мотивувала тим, що релігійній громаді с. Малинськ Православної Церкви України належить на праві приватної власності будівля церкви за адресою: АДРЕСА_1 . Релігійна організація стверджувала, що не в змозі здійснювати свої речові права щодо зазначеного нерухомого майна, власником якого вона є, оскільки відповідач чинить перешкоди у користуванні належною їй на праві приватної власності будівлею церкви. При цьому будь-яких правових підстав для перебування у приміщенні храму відповідач не має, а добровільно звільнити його відмовляється.

Просив позов задовольнити, усунути перешкоди у здійсненні права власності релігійній організації на будівлю церкви за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її звільнення ОСОБА_1 ..

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2021 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, Релігійна громада Петро-Павлівської парафії Рівненської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Малинськ, Березнівського району Рівненської області ( Релігійна громада с.Малинськ Православної церкви України ) оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що релігійної громади Петро - Павлівської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви села Малинськ, Березнівського району Рівненської області не існує, оскільки рішенням Загальних зборів релігійної громади Петро - Павлівської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви села Малинськ, Березнівського району Рівненської області, оформленими протоколом № 1 від 24.02.2019 року, було вирішено змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях Українській Православній Церкві (Православна Церква України) шляхом внесення відповідних змін до статуту, а відтак відповідач ОСОБА_1 , який був настоятелем цієї релігійної громади, не має жодного відношення до позивача і до його майна. Додає, що попри такі обставини відповідач ОСОБА_1 чинить перешкоди позивачу у користуванні будівлею церкви за адресою: АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою під будівлею церкви, і це порушення триває на час звернення до суду з цим позовом та під час розгляду справи в суді. Зазначає, що Релігійна громада Петро-Павлівської Парафії Рівненської Єпархії Української православної церкви села Малинськ, Березнівського району Рівненської області зареєструвалася як юридична особа з 25.09.1991 року. На даний час її керівником є ОСОБА_2 , який від імені Релігійної громади направляв відповідачу листа з повідомленням про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Українській Православній Церкві (Православна Церква України), а також із пропозицією очолити цю релігійну громаду або у разі відмови передати ключі та установчі документи діючому голові Парафіяльної ради ОСОБА_2 ... Вказує, що відповідач відхилив пропозицію очолити Релігійну громаду, однак ключі від храму і документи не передав. Заперечує доводи відповідача про те, що реєстрація позивача є протиправною, оскільки 05.04.2019 року Рівненським окружним адміністративним судом відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 .. Вказує, що у позивача відсутні можливості звершувати богослужіння у храмі, який хоча і відкритий, проте відповідач чинить перешкоди у доступі до нього. Покликаючись на порушення своїх прав власника, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу Релігійної громади Петро-Павлівської парафії Рівненської єпархії Української Православної церкви (Православної Церкви України) села Малинськ Березнівського району Рівненської області залишено без задоволення. Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року постанову Рівненського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розпорядженням Рівненського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року № 3 цивільну справу за позовом Релігійної громади Петро-Павловської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Малинськ Березнівського району Рівненської області ( "Релігійна громада с. Малинськ Православної Церкви України") до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Сарненрська Єпархія Української Православної Церкви, про усунення перешкод у здісненні права користування та розпорядження своїм майном, за апеляційною скаргою Релігійної громади Петро-Павлівської парафії Рівненнської єпархії Української Православної церкви ( Православної Церкви України) села Малинськ Березнівського району Рівненської області на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2021 року передано на розгляд Волинському апеляційному суду.

Заслухавши представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

З матеріалів справи вбачається, що з приводу користування будівлею церкви за адресою: АДРЕСА_1 , існує спір у зв`язку зі зміною підлеглості релігійної громади, її назви та керівника.

Рішенням Рівненської обласної ради народних депутатів від 25 вересня 1991 року № 173 Про реєстрацію статутів релігійних громад та передачу культових будівель вирішено зареєструвати статут Релігійної громади Української Православної Церкви у населеному пункті: с. Малинськ Березнівського району (пункт 1.1), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію статуту релігійної громади № 25.

Згідно з свідоцтвом про право власності, виданим виконавчим комітетом Малинської сільської ради Березнівського району Рівненської області від 31 березня 2005 року, будівля церкви за адресою АДРЕСА_1 , належить релігійній громаді Петро-Павлівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви с. Малинськ.

Державним реєстратором відділу Центр надання адміністративних послуг Березнівської районної державної адміністрації Рівненської області Вітковець Т. В. 17 травня 2019 року було зареєстровано право приватної власності на будівлю церкви за адресою: АДРЕСА_1 , за релігійною громадою Петро-Павлівської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви с. Малинськ, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 171434034 ( а.с 12-13Т.1).

28 серпня 2019 року державним реєстратором управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Рівненської області Панасюк В. О. на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії та номер: ЯЯ № 273585, виданого 03 лютого 2010 року Малинською сільською радою, зареєстроване право користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою: АДРЕСА_1 , за релігійною громадою Петро-Павлівської парафії Рівненської єпархії Української православної церкви села Малинськ, що підтверджуються витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 179178187( а.с. 14-15 Т.)

Рішенням релігійної громади від 24 лютого 2019 року вирішено змінити підлеглість у канонічних і організаційних питаннях релігійної громади, змінити назву і керівника. Внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.(а.с 6-11 Т.1)

Допитані судом першої інстанції свідки підтвердили існування спору за будівлю храму між релігійною громадою Петро-Павлівської парафії Сарненської Єпархії Української Православної Церкви та релігійною громадою Петро-Павлівської парафії Рівненської Єпархії Української Православної Церкви, а зокрема: не можливості здійснення богослужінь релігійною громадою с. Малинськ Православної церкви України.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Господарські організації - це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку (частина друга статті 55 ГК України).

Згідно з статтею 7 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 Закону. Частина громади, не згодна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону).

Частинами першою та другою статті 12 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації передбачено, що статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.

Релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації (стаття 13 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації ).

Частиною другою статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 1) найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); 2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 3) організаційно-правова форма; 3.1) вид релігійної організації; 3.2) віросповідна приналежність релігійної організації.

За приписами статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

При вирішенні спору, суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами зводиться виключно до спору за право власності на будівлю церкви за адресою: АДРЕСА_1 між двома релігійними громадами як юридичними особами, тоді як позов релігійною громадою Петро-Павлівської парафії Рівненської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Малинськ Березнівського району Рівненської області про звільнення приміщення храму заявлено до ОСОБА_1 , як до фізичної особи.

Дійшовши висновку про те, що спір існує між двома юридичними особами, суд залишив поза увагою, що релігійна організація - релігійна громада Свято Петро-Павлівської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви села Малинськ Березанського району Рівненської області за рішенням загальних зборів (протокол № 1) від 24 лютого 2019 року змінила підлеглість у канонічних і організаційних питаннях та назву на релігійну організацію Релігійна громада Петро-Павлівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) село Малинськ Березнівського району Рівненської області .

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом юридичної особи 22576605 зареєстровано релігійну організацію Релігійна громада Петро-Павлівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) село Малинськ Березнівського району Рівненської області .

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади.

Отже висновки суду про те, що з приводу будівлі храму існує спір між двома юридичними особами є безпідставними і такими, що не узгоджуються а ні з фактичними обставинами справи, а ні з наведеними нормами матеріального права.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилався на те, що його права порушуються саме відповідачем, який є колишнім настоятелем храму та колишнім керівником релігійної громади Петро-Павлівської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) село Малинськ Березнівського району Рівненської області. Позивач наголошував, що ОСОБА_1 , як колишній настоятель храму та колишній керівник релігійної організації, не звільняє спірне приміщення, створює релігійній громаді перешкоди у користуванні будівлею церкви. Право власності позивача на будівлю церкви ОСОБА_1 не визнається, що він підтверджує у поданих до суду процесуальних документах.

Допитані судом свідки вказували, що ОСОБА_1 не визнаючи зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Українській Православній Церкві (Православна Церква України) та не бажаючи звільнити приміщення храму, не допускає прихожан до храму для здійснення ними богослужінь при цьому застосовує фізичну силу. Такі покази свідками надані під присягою та не спростовані відповідачем.

Відповідно до п 4.1 розділу 4 Статуту позивача, релігійна громада здійснює володіння, користування та розпорядження майном, що належить їй на праві власності та інших правових титулах.

Майно Релігійної громади формується з джерел, не заборонених чинним законодавством України, у тому числі за рахунок: безоплатних та благодійних внесків, добровільних пожертвувань юридичних та/або фізичних осіб; продукції (зокрема, релігійного призначення, релігійної літератури тощо) та доходів, одержаних у результаті здійснення нею некомерційної господарської діяльності, а також у результаті здійснення господарської діяльності підприємствами, установами і організаціями, заснованими Релігійною громадою; доходів від володіння корпоративними правами; майна, придбаного в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому чинним законодавством України порядку; іншого майна, майнових прав, набутих на підставах, не заборонених чинним законодавством України ( п. 4.2 Статуту)

У власності Релігійної громади перебувають: будівлі, в тому числі культові споруди, земельні ділянки, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального, добродійного, видавничого призначення, транспортні засоби, грошові кошти та інше майно (майнові права), набуте нею за рахунок добровільних пожертвувань або власних коштів, передане державою, територіальними громадами, а також набуте або створене нею на інших законних підставах; грошові надходження від власної некомерційної господарської діяльності (в тому числі від розповсюдження літератури та предметів релігійного вжитку, що здійснюється відповідно до цього Статуту та чинного законодавства України), а також господарської діяльності підприємств, заснованих Релігійною громадою; інше майно (майнові права), набуте нею на підставах, не заборонених чинним законодавством України ( п. 4.3 Статуту).

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Правовими підставами заявленого позову позивач вказав норми ст. 383, 391 ЦК України, щодо здійснення права власності та права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. ( ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

У відповідності до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі ст. 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Правовою підставою вимог про усунення перешкод у користуванні майном є норма статті 391 Цивільного кодексу України, відповідної до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до цієї статті власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Апеляційним судом встановлено, що позивач є власником будівлі церкви за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 171434034.

Судом встановлено, що відповідач користується приміщенням церкви, перешкоджаючи повноважним органам управління та членам Парафії здійснювати володіння та користування нею.

Голова парафіяльної ради Онищук М.В., звернувся до відповідача ОСОБА_1 з повідомленням про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Українській Православній Церкві (Православна Церква України), а також із пропозицією очолити цю релігійну громаду або у разі відмови передати ключі та установчі документи діючому голові Парафіяльної ради ОСОБА_2 .. Вказує, що відповідач відхилив пропозицію очолити Релігійну громаду, однак ключі від храму і документи не передав.

Відповідно до положень ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Встановивши, що відповідач чинить позивачеві перешкоди у користуванні та розпорядження належним йому майном, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди позивачу у здійсненні права користування та розпорядження будівлею церкви за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звільнення ОСОБА_1 будівлі вказаної церкви.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване в даній справі рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 382,384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу скаргою Релігійної громади Петро-Павлівської парафії Рівненської єпархії Української Православної церкви (Православної Церкви України) села Малинськ Березнівського району Рівненської області задовольнити.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди Релігійній громаді Петро-Павловської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Малинськ Березнівського району Рівненської області у здійсненні права користування та розпорядження будівлею церкви за адресою: АДРЕСА_1 шляхом звільнення ОСОБА_1 будівлі вказаної церкви.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий- суддя:

Судді: