Рішення

від 28.03.2022 по справі 914/2943/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2022 справа № 914/2943/21

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву: Дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» Публічного акціонерного товариства «Центрстальконструкція» від 22.02.2022р. вих. №22/53-1 (вх. №734/22 від 28.02.2022р.)

про: розподіл судових витрат

у справі №914/2943/21 за позовом: Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція Публічного акціонерного товариства Центрстальконструкція, Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Каскадбуд, Львівська область, м.Львів;

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 255025,69грн.

Представники:

Позивача: Антонів Н.С. представник, адвокат (ордер від 20.09.2020р. серія ВС №1098623);

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

27.09.2021р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція Публічного акціонерного товариства Центрстальконструкція від 22.09.2021р. вих. №21/265-1 (вх. №3194) до Товариства з обмеженою відповідальністю Каскадбуд про стягнення заборгованості; ціна позову: 255025,69грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає невиконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати виконаних Позивачем та прийнятих Відповідачем робіт за Договором на виготовлення і монтаж металоконструкцій від 12.11.2019р. №21/19.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.09.2021р. у цій справі судом постановлено позовну заяву Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція Публічного акціонерного товариства Центрстальконструкція від 22.09.2021р. вих. №21/265-1 (вх. №3194 від 27.09.2021р.) залишити без руху; надати Дочірньому підприємству Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція Публічного акціонерного товариства Центрстальконструкція десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме: надати докази зазначення у позовній заяві місцезнаходження і відомих номерів засобів зв`язку Відповідача та докази надіслання таких доказів іншим Учасникам справи; надати докази надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів Відповідачу листом з описом вкладення; надати належним чином посвідчені копії доданих до позовної заяви документів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.10.2021р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 09.11.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою суду від 09.11.2021р. у цій справі постановлено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Каскадбуд від 08.11.2021р. вх. №26127/21 про відкладення розгляду справи відхилити; відкласти підготовче судове засідання на 30.11.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

В судовому засіданні 30.11.2021р. у цій справі судом оголошено перерву до 12:30год. 14.12.2021р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Ухвалою суду від 14.12.2021р. у цій справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 18.01.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання для дачі пояснень по суті спору.

В судовому засіданні 18.01.2022р. у цій справі судом оголошено перерву до 13:00год. 03.02.2022р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Ухвалою суду від 03.02.2022р. у цій справі суд постановив додані до пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю Каскадбуд від 01.02.2022р. вх.№2732/22 докази, а саме: копію договору №23/19 від 16.12.2019р.; копію Довідки про вартість робіт та Акта виконаних робіт; копію виписки від 18.12.2019р.; копію платіжного доручення від 04.01.2021р.; копію платіжного доручення від 17.03.2021р., до розгляду не приймати та залишити без розгляду.

В судовому засіданні 03.02.2022р. у цій справі судом оголошено перерву до 13:30год. 17.02.2022р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.02.2022р. у цій справі суд ухвалив позов задоволити повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Каскадбуд (82436, Львівська область, Стрийський район, с.Конюхів, вул.Гасина, буд.106М; ідентифікаційний код: 34814707) на користь Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція Публічного акціонерного товариства Центрстальконструкція (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Козельницька, буд.4; ідентифікаційний код: 37801347) 218160,80грн. суми основного боргу, 11224,82грн. 3% річних, 25640,07грн. інфляційних втрат та 3825,39грн. судового збору; призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 03.03.2022р.; встановити Дочірньому підприємству Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція Публічного акціонерного товариства Центрстальконструкція п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

Ухвалою суду від 03.03.2022р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з вирішення питання про розподіл судових витрат на 29.03.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення, подану заяву підтримав, просить суд її задоволити та стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені ним судові витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги.

28.02.2022р. за вх. №734/22 Позивачем надіслано на електронну адресу суду заяву б/д б/н про стягнення судових витрат з Відповідача, у якій зазначає про понесення Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 37751,28грн. та просить суд здійснити розподіл вказаних судових витрат між Сторонами та покласти судові витрати які Позивач поніс та очікує понести у звязку із розглядом справи на Відповідача. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явилась, причин неявки суду не повідомила, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

В судовому засіданні судом оголошено подані Відповідачем пояснення щодо заяви Позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 17.02.2022р. у цій справі суд ухвалив позов задоволити повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскадбуд» (82436, Львівська область, Стрийський район, с.Конюхів, вул.Гасина, буд.106М; ідентифікаційний код: 34814707) на користь Дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» Публічного акціонерного товариства «Центрстальконструкція» (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Козельницька, буд.4; ідентифікаційний код: 37801347) 218160,80грн. суми основного боргу, 11224,82грн. 3% річних, 25640,07грн. інфляційних втрат та 3825,39грн. судового збору; призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 03.03.2022р.; встановити Дочірньому підприємству «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» Публічного акціонерного товариства «Центрстальконструкція» п`ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

Вказаним рішенням встановлено, що в судовому засіданні 17.02.2022р. представником Позивача зроблено усну заяву про подання доказів в обґрунтування розміру понесених Позивачем судових витрат у справі протягом пяти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

Також рішенням Господарського суду Львівської області від 17.02.2022р. у цій справі судом встановлено, що:

«… Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 31578,47грн. судових витрат на оплату судового збору та послуг професійної правничої допомоги в розрахунку 1000грн. за одну годину роботи адвоката.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 21.09.2021р. №1204 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 3825,39грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.

Позивачем до позовної заяви долучено Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивачем понесено судові витрати на оплату судового збору на суму 3825,39грн., а також витрати, пов`язані з розглядом справи на професійну правничу допомогу (в розрахунку 1000грн. за одну годину роботи адвоката) на суму 27753,08грн., з яких:

-зустріч, попереднє вивчення наданих матеріалів (2 родини роботи адвоката) на суму 2000грн.;

-повторна зустріч, консультація за результатами дослідження нормативної бази та актуальної судової практики відносно подібних спірних правовідносин (2 години роботи адвоката) на суму 2000грн.;

-узгодження остаточних правової позиції, тактики захисту, позовних вимог (1 година роботи адвоката) на суму 1000грн.;

-підготовка, коригування, оформлення для подання до Господарського суду Львівської області позовної заяви (5 годин роботи адвоката) на суму 5000грн.;

-здійснення та оформлення для подання в сукупності із позовною заявою до Господарського суду Львівської області розрахунку заборгованості з урахуванням інфляційного збільшення суми боргу за час прострочення (2 години роботи адвоката) на суму 2000грн.;

-супровід розгляду справи в т.ч. забезпечення представництва в судових засіданнях Господарського суду Львівської області, подання необхідних доказів, пояснень, заперечень, скарг, заяв, відповідей тощо (5 годин роботи адвоката) на суму 3000грн.

-витрати на оплату гонорару успіху (5 відсотків позовних вимог) на суму 12753,08грн.

Антонів Назар Степанович є адвокатом та представником Позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Ордеру від 20.09.2021р. серії ВС №1098623.

…

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався, однак у поданому 19.11.2021р. за вх. №37752/21 Відзиві на позовну заяву від 19.11.2021р. б/н зазначає, що Позивачем не подано доказів в обґрунтування обставини понесення судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, а заявлений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є завищеним та неспівмірним до складності справи та фактично витраченого адвокатом часу, оскільки предмет спору, а саме, стягнення заборгованості, у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних та документів, підготовка до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль, зокрема щодо аналізу судової практики, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним. Крім того, в розрахунку також заявлено до відшкодування оплату гонорару успіху, який складає 5% від суми позовних вимог, що є необґрунтовано, оскільки у випадку задоволення судом клопотання позивача в цій частині, такий гонорар мав би розраховуватись від суми стягненої заборгованості, а не від суми позовних вимог. Підсумовуючи Відповідач вказує на те, що із врахуванням того, що позов є обґрунтованим лише в частині, судовий збір та витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню також частково.

…

З підстав наведеного, а також неподання Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України доказів іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 3825,39грн., недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 3825,39грн. слід розподілити між Сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 3825,39грн. судового збору.

Також суд дійшов висновків про наявність правових підстав до призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 11:10год. 03.03.2022р. і встановлення Позивачу п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.».

28.02.2022р. за вх. №734/22 Позивачем засобами поштового зв`язку надіслано до суду заяву від 22.02.2022р. вих. №22/53-1 про розподіл судових витрат, у якій зазначає про понесення Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 37751,28грн. та просить суд здійснити розподіл вказаних судових витрат між Сторонами та покласти судові витрати які Позивач поніс та очікує понести у звязку із розглядом справи на Відповідача.

Як вбачається із відмітки календарного штемпеля відділення зв`язку про прийняття до пересилки рекомендованого поштового відправлення за ідентифікатором №7902004664026, Позивачем заяву передано до пересилки 22.02.2022р.

У поданій заяві Позивач зазначає, що Позивачеві була надана професійна правнича допомога Адвокатським об`єднанням «МТА Партнери» на підставі договору про надання правової допомоги №Л.21.265.1.78 від 20.09.2021р., до позовної заяви було додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та було зазначено, що сума судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, становить орієнтовно 31578,47грн. При визначенні такого розміру суми Позивач зокрема виходив із 15 годин роботи адвоката, однак через дії Відповідача (подання відзиву, клопотань, заяв, заперечення тощо) та значну кількість судових засідань такий час збільшився, а тому розмір суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, становить 37751,28грн. За результатами наданої правової допомоги, між Позивачем та Адвокатським об`єднанням „МТА Партнери було підписано відповідний акт здавання-приймання правової допомоги №Л.21.265.1.78-1 від 22.02.2022р.

В обґрунтування викладених в Заяві доводів Позивачем до заяви від 28.02.2022р. вх. №734/22 долучено копію укладеного між Адвокатським об`єднанням «МТА ПАРТНЕРИ» (за Договором Адвокатське об`єднання) та Дочірнім підприємством «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» Публічного акціонерного товариства «Центрстальконструкція» (за Договором Клієнт) Договору про надання правової допомоги від 20.09.2021р. №Л.21.265.178 (надалі Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, Адвокатське об`єднання надає Клієнту правову допомогу та представництво інтересів Клієнта, що включає в себе надання без обмежень правомочності невичерпного переліку дій, від імені та в інтересах Клієнта, а Клієнт приймає і оплачує вартість отриманої правової допомоги на умовах, визначених Договором. Правова допомога надається за потреби в обсягах, необхідних Клієнту.

Відповідно до п.1.2. Договору Сторони погодили, що до складу правової допомоги входить зокрема, але не виключно: надання усних та письмових консультацій; надання правої допомоги та представництво інтересів Клієнта у судах з усіма необхідними для цього повноваженнями, які надано законом позивачеві, відповідачу, третій особі, заявнику, зацікавленій особі, з питань, пов`язаних із захистом прав, у тому числі право: підписати та подати від імені Клієнта та у його інтересах претензії, позови, заяви, відзиви на позовну заяву (відзиви); відповіді на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву; брати участь у судових засіданнях; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення у судах, які розглядають справу за участі Клієнта; змінювати підстави або предмет позовів; зменшувати або збільшувати предмет та/або розмір позовних вимог; оскаржувати рішення (ухвали, постанови) суду та користуватись іншими правами, що передбачені законом; отримувати рішення (ухвали, постанови, накази) суду (їх завірені у встановленому порядку копії); подавати виконавчі документи до стягнення, а також отримувати, підписувати та подавати від імені Клієнта та у його інтересах усі необхідні документи (серед іншого, але не виключно, заяви, клопотання, скарги, у тому числі апеляційні та касаційні, доповнення до них, інші документи; ознайомлюватися з матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження; робити виписки та копії з документів, що є в матеріалах справи та порушувати питання про їх засвідчення у встановленому для того порядку; наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникнуть у ході судового процесу, якщо це дозволяється процесуальним законодавством, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників справи; оскаржувати дії чи бездіяльність посадових осіб у встановленому законодавством позасудовому порядку та користуватися при цьому усіма правами, передбаченими чинним законодавством, представляти інтереси Клієнта органах державної влади; представляти Клієнта перед іншими юридичними та фізичними особами, в тому числі під час зустрічей, переговорів, досудового врегулювання спору; посвідчувати власним підписом справжність копій документів тощо.

Згідно п.2.1.1. Договору Адвокатське об`єднання приймає на себе наступні зобов`язання: надавати Клієнтові правову допомогу, передбачену пунктами 1.1 і 1.2 Договору, після надання Клієнтом для ознайомлення всіх необхідних документів та інформації.

Клієнт приймає на себе наступні зобов`язання: надавати у погоджений Сторонами термін всю відому або наявну в його розпорядженні інформацію та документи, необхідні для належного виконання Адвокатським об`єднанням своїх зобов`язань за Договором; провести виплату винагороди за надану правову допомогу в порядку та терміни, визначені Договором (п.2.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору Сторонами встановлено, що за надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокатському об`єднанню винагороду, сума якої визначається виходячи з кількості годин затрачених за надання правової допомоги та вартості однієї години роботи Адвокатського об`єднання. При визначенні строку надання правової допомоги її тривалість округлюється до цілого числа години у бік збільшення.

Відповідно до п.3.2. Договору вартість кожної однієї години надання послуг Адвокатського об`єднання становить 1000 грн. 00 коп. без ПДВ.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що розрахунки за надані послуги здійснюються Клієнтом, шляхом перерахування на рахунок Адвокатського об`єднання вартості послуг, не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акту здавання - приймання правової допомоги.

На підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням Клієнту правової допомоги згідно Договору, складається акт здавання - приймання правової допомоги, що підписується Сторонами. Допускається поетапне підписання актів здавання - приймання правової допомоги (п.3.4. Договору).

Відповідно до п.3.6. Договору додатково, в строк не більше 10 банківських днів з моменту проголошення рішення суду, Клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар успіху - винагороду у розмірі 5 відсотків від присудженої на користь Клієнта судом загальної грошової суми.

Згідно п.8.1. Договору Договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 31.12.2022р. включно.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

Актом від 22.02.2022р. б/н здавання-приймання правової допомоги за Договором Адвокатське об`єднання надало Клієнту правову допомогу у відповідності до п.п.1.1. та 1.2. Договору на суму 25000грн. без ПДВ, зокрема:

зустріч, попереднє вивчення наданих матеріалів (2 родини роботи адвоката) на суму 2000грн.;

повторна зустріч, консультація за результатами дослідження нормативної бази та актуальної судової практики відносно подібних спірних правовідносин (2 години роботи адвоката) на суму 2000грн.;

узгодження остаточних правової позиції, тактики захисту, позовних вимог (1 година роботи адвоката) на суму 1000грн.;

підготовка, коригування, оформлення для подання до Господарського суду Львівської області позовної заяви (5 годин роботи адвоката) на суму 5000грн.;

здійснення та оформлення для подання в сукупності із позовною заявою до Господарського суду Львівської області розрахунку заборгованості з урахуванням інфляційного збільшення суми боргу за час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми (2 години роботи адвоката) на суму 2000грн.;

забезпечення представництва інтересів Клієнта 09.11.2021р. в судовому засіданні Господарського суду Львівської області у справі №914/2943/21 (1 година роботи адвоката) на суму 1000грн.;

забезпечення представництва інтересів Клієнта 30.11.2021р. в судовому засіданні Господарського суду Львівської області у справі №914/2943/21 (1 година роботи адвоката) на суму 1000грн.;

консультація, узгодження та вироблення остаточної правової позиції у справі №914/2943/21 за результатами розгляду відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскадбуд» (2 години роботи адвоката) на суму 2000грн.;

підготовка, коригування за бажанням Клієнта, оформлення для подання до Господарського суду Львівської області відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскадбуд» по справі №914/2943/21 (4 години роботи адвоката) на суму 4000грн.;

забезпечення представництва інтересів Клієнта 14.12.2021р. в судовому засіданні Господарського суду Львівської області у справі №914/2943/21 (1 година роботи адвоката) на суму 1000грн.;

забезпечення представництва інтересів Клієнта 18.01.2022р. в судовому засіданні Господарського суду Львівської області у справі №914/2943/21 (1 година роботи адвоката) на суму 1000грн.;

забезпечення представництва інтересів Клієнта 03.02.2022р. в судовому засіданні Господарського суду Львівської області у справі №914/2943/21 (2 години роботи адвоката) на суму 2000грн.;

забезпечення представництва інтересів Клієнта 17.02.2022р. в судовому засіданні Господарського суду Львівської області у справі №914/2943/21 (1 година роботи адвоката) на суму 1000грн.

Всього 25 год. на суму 25000грн.

Окрім того, за умовою п.3.6. Договору додатково, в строк не більше 10 банківських днів з моменту проголошення рішення суду, Клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар успіху - винагороду у розмірі 5 відсотків від присудженої на користь Клієнта судом загальної грошової суми, що становить 12751,28грн.

Таким чином, Клієнт зобов`язувався виплатити Адвокатському об`єднанню 37751,28грн.

Вказаний Акт здавання-приймання правової допомоги підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на balance of probabilities (баланс ймовірностей) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007р. суд застосовує баланс ймовірностей. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016р. суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017р. у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019р. у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною третьою вказаної статті встановлено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.п.6, 9 ст.1 Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно Законом "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини третьої статті 4, частини першої статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Приписами ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначені підстави для здійснення адвокатської діяльності. Зокрема, зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно п.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд звертає увагу на те, що в рішенні Національної асоціації адвокатів України від 04-05.07.2014р. №61 «Про надання роз`яснень щодо інформації, яка зазначається в ордері адвоката та можливості його подання у декілька установ» зазначено, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у статті 26 визначив підстави для здійснення адвокатської діяльності. Так, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути, зокрема, ордер (частина друга статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з положеннями вищезазначеної статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Рішенням Ради адвокатів України №36 від 17.12.2012р. затверджено Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів (далі - Положення), яке встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також звертає увагу на те, що у разі встановлення клієнтом і адвокатом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних при наданні послуг правничої допомоги не є необхідним. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021р. у справі №918/1045/20.

Крім того метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утриматися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2022р. у справі №911/2737/17.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно правової позиції, викладеної, зокрема в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2018р. у справі №904/8308/17 та від 01.08.2019р. у справі №915/237/18, розмір судових витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, а суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що були присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично і чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною чи її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2018р. у справі №910/23210/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій ухвалі від 21.07.2020р. у справі № 915/1654/19.

При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Також судом враховано позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 та від 18.12.2019р. у справі №910/13731/18, відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019р. у справі №922/902/19, від 12.12.2019р. у справі №922/1897/18 та від 20.12.2019р. у справі №903/125/19.

З врахуванням наведеного суд звертає увагу на те, що встановлення судом розміру судових витрат Позивача та їх розподіл здійснюється виключно на підставі поданих Позивачем в обґрунтування обставини понесення таких витрат доказів. Питання ж ступеню повноти виконання Адвокатським об`єднанням та Клієнтом умов укладеного між ними Договору не входить до предмета доказування при вирішенні судом питання про розподіл понесених Стороною (в даному випадку Позивачем) судових витрат.

Крім того, з приводу складу наданої Адвокатським об`єднанням правової допомоги суд зазначає, що визначений Сторонами у п.1.2 Договору перелік послуг, які входять до складу правової допомоги, не є виключним («…до складу правової допомоги входить зокрема, але не виключно…»). Також, Відповідачем не доведено обставин неспівмірності часу, затраченого на надання правової допомоги. При цьому, як встановлено судом та вбачається зі поданих Позивачем в обґрунтування обставини понесення судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги доказів, вказані докази свідчать про обчислення розміру понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги виходячи з обсягу фактично затраченого Адвокатським об`єднанням часу на надання Позивачу як Клієнту професійної правничої допомоги за Договором.

Поряд з цим суд зазначає, що згідно ч.5 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Як вказує Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України.

Зокрема відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція підтримана та застосована у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З врахуванням вищенаведеного, оцінивши подані Позивачем докази в підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що подані Позивачем в обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу докази в своїй сукупності підтверджують дійсність, необхідність та розумність таких витрат в розмірі 37751,28грн. для забезпечення належного захисту прав Позивача під час розгляду справи №914/2943/21 Господарським судом Львівської області.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Відповідачем не подано жодних доказів в спростування обставин дійсності, необхідності та розумності понесених Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги, а відтак, не доведено в порядку ч.5 ст.126 ГПК України належними засобами доказування викладених, в тому числі ще у Відзиві на позовну заяву від 19.11.2021р. вх. №37752/21 обставини завищеності та неспівмірності здійснених Позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи в власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Приписами п.2 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, зокрема викладені в мотивувальній частині рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2022р. у цій справі висновки суду щодо розподілу судових витрат в частині витрат Позивача на сплату судового збору за подання позовної заяви до суду з врахуванням результату вирішення спору, беручи до уваги задоволення судом позову, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд встановив доведеність, дійсність, необхідність та розумність понесення Позивачем судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 37751,28грн., та, беручи до уваги недоведеність Відповідачем неспівмірності здійснених Позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, суд дійшов висновків про те, що заяву Дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» Публічного акціонерного товариства «Центрстальконструкція» від 22.02.2022р. вих. №22/53-1 (вх. №734/22 від 28.02.2022р.) про розподіл судових витрат слід задоволити, стягнути з Відповідача на користь Позивача 37751,28грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.9, п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 120, 121, 123, 124, 126, 128, 129, 202, 216, 221, 222, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» Публічного акціонерного товариства «Центрстальконструкція» від 22.02.2022р. вих. №22/53-1 (вх. №734/22 від 28.02.2022р.) про розподіл судових витрат задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскадбуд» (82436, Львівська область, Стрийський район, с.Конюхів, вул.Гасина, буд.106М; ідентифікаційний код: 34814707) на користь Дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» Публічного акціонерного товариства «Центрстальконструкція» (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Козельницька, буд.4; ідентифікаційний код: 37801347) 37751,28грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

3.Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

4.Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5.Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст додаткового рішення складено 05.04.2022р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.