Постанова

від 12.06.2022 по справі 914/2943/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2022 р. Справа №914/2943/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Каскадбуд від 21.03.2022 (Вх. № ЗАГС 01-05/717/22 від 22.03.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2022 (повний текст складено 28.02.2022)

у справі № 914/2943/21

за позовом Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція Публічного акціонерного товариства Центрстальконструкція, Львівська область, м.Львів;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Каскадбуд, м.Львів;

про стягнення заборгованості

ціна позову: 255 025,69грн.

Короткий зміст позовних вимог.

На розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція Публічного акціонерного товариства Центрстальконструкція до ТОВ Каскадбуд про стягнення заборгованості в сумі 255 025,69 грн.

Позивач позовні вимоги мотивує невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт за договором на виготовлення і монтаж металоконструкцій №21/19 від 12.11.2019.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.02.2022 у справі №914/2943/21 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ Каскадбуд на користь Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція Публічного акціонерного товариства Центрстальконструкція 218 160,80грн суми основного боргу, 11 224,82 грн 3% річних, 25 640,07 грн інфляційних втрат та 3 825,39 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що з врахуванням встановлених судом обставин, наведених учасниками справи доводів, поданих доказів, а також обставин, які визнаються сторонами щодо укладення між сторонами дговору №21/19 від 12.11.2019, виконання позивачем робіт за договором на суму 871660,80грн, часткової оплати відповідачем виконаних робіт за договором та порушення віідповідачем порядку оплати наданих поозивачем та прийнятих відповідачем робіт за договором, встановлення факту наявності заборгованості з оплати наданих позивачем та прийнятих відповідачем робіт за договором та її розміру, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми заборгованості суд встановив, що сума заборгованості відповідача з оплати наданих позивачем за договором робіт становить 218 160,80 грн, а відтак, позовні вимоги про стягнення 218 160,80грн суми основного боргу з оплати наданих за договором послуг є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі. Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

ТОВ Каскадбуд подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2022 у справі №914/2943/21 скасувати в частині стягнення з ТОВ Каскадбуд на користь Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція Публічного акціонерного товариства Центрстальконструкція 70 000,00 грн суми основного боргу, 3 601,64 грн 3% річних, 8 527,50 грн інфляційної різниці, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду є частково незаконним, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, у рішенні суду має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, з огляду на наступне.

Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем підтверджено виконання робіт за договором №21/19 від 12.11.2019 на суму 871 660,80 грн та їх часткову оплату відповідачем на суму 653 500,00 грн внаслідок чого утворився борг з оплати робіт за договором у сумі 218 160,80 грн.

Скаржник зазначає, що на виконання п.4.1 договору №21/19 від 12.11.2019, відповідачем 21.11.2019 сплачено позивачу 70 000,00 грн авансу, що підтверджується копією платіжного доручення №6754 від 21.11.2019. Окрім цього, відповідачем здійснено оплати, про факт здійснення яких зазначено позивачем у позовній заяві та визнано відповідачем. Відповідачем сплачено позивачу на виконання договору №21/19 від 12.11.2019 (70 000,00 грн + 636 000,00 грн + 10 000,00 грн + 7 500,00 грн) = 723 500,00 грн, згідно платіжних доручень, що знаходяться в матеріалах справи.

Скаржник зазначає, що у нього не збереглись рахунки, які надавались йому позивачем на оплату, оскільки позивачем такі рахунки надавались виключно в електронному вигляді. При цьому, оригінали паперових рахунків відповідачу позивачем не надавались, доказів надання відповідачу оригіналів рахунків, копії яких долучено до матеріалів справи, позивачем не надано.

Скаржник вважає, що відсутність у відповідача оригіналів рахунків на оплату, наданих позивачем, не звільняє суд від обов`язку дослідження належності, допустимості та достовірності вказаних письмових доказів, а також від надання оцінки доводам відповідача щодо недостовірності таких доказів. Судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні не надано правової оцінки жодному із доводів відповідача, наведеним у заявах по суті спору, щодо недостовірності долучених позивачем копій рахунків на оплату. Долучені представником позивача копії рахунків на оплату посвідчені не керівником позивача чи його представником у цій справі, як усі інші копії документів у справі, а особою, повноваження якої не підтверджуються матеріалами справи.

На думку скаржника, договором №24/19 від 12.11.2019, на який покликається позивач, в обгрунтування здійсненої відповідачем оплати в сумі 70 000,00грн, не передбачено сплати авансових платежів, а визначено післяплату, натомість сплата авансу визначена лише в договорі №21/19 від 12.11.2019. Окрім того, договором визначено, що підрядник приступає до виконання робіт після підписання договору та отримання авансу, у призначенні платежу у вказаному платіжному дорученні зазначено, що оплата здійснюється "За виготовлення металоконструкцій". Предметом спірного договору №21/19 від 12.11.2019 є виготовлення і монтаж металоконструкцій Автобусного боксу з автомобільною мийкою в с. Яворів Турківського району Львівської області, що відповідає призначенню платежу у платіжному дорученні №6754 від 21.11.2019. Після сплати зазначеного авансу, позивач приступив до виконання робіт за договором, та передав виконані роботи відповідачу в грудні 2019 року. Отже, позивач, вважаючи виконаними вимоги по сплаті авансу виконав роботи за договором у відповідності до п.3.1 договору.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору в порушення ст..86 ГПК України не надав правової оцінки умовам договору №21/19 від 12.11.2019, обмежившись посиланням у своїх висновках на копію рахунку на оплату №103 від 13.11.2019 та зробив висновок про відсутність належних доказів щодо оплати 70 000,00 грн за спірним договором, але в той же час визнав належними та достовірними доказами "копії з копій" рахунків на оплату, долучені позивачем, посвідчені невстановленою особою, повноваження якої не підтверджуються матеріалами справи, із зазначеними в них номерами р/рахунків, які відрізняються від р/рахунків, на які фактично здійснювалась оплата.

Скаржник вважає, що відповідач, сплативши 70 000,00 грн згідно платіжного доручення №6754 від 21.11.2019, фактично виконав зобов`язання зі сплати авансу за договором №21/19 від 12.11.2019. Оскільки в договорі не визначено здійснення розрахунків на підставі рахунків на оплату, відповідач повинен був здійснювати платежі за договором згідно з п.3.1 та 4.1 договору, якими визначено необхідність сплати авансу, як умову початку здійснення підрядником робіт. Посилання представника позивача на те, що відповідач 21.11.2019 сплатив 70 000,00 грн на виконання договору №24/19 від 12.11.2019 не відповідає дійсності, оскільки відповідачем повністю оплачено вартість виконаних робіт за договором №24/19 від 12.11.2019.

Скаржник вважає, що позивачем виконано згідно договору №24/19 від 12.11.2019 роботи на суму 2 268 622,80 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних та актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року, оплата здійснена в сумі 2 290 542,00грн згідно платіжного доручення №6838 від 26.12.2019, отже відповідачем здійснено 21 919,20грн переплати.

Оскільки ТОВ "Каскадбуд" оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення 70 000,00 грн. основного боргу, товариство також вважає незаконним нарахування 3% річних та інфляційної різниці на вказану суму боргу (розрахунок 3% річних та інфляційної різниці наведений в додатку 1 до апеляційної скарги).

Узагальнені доводи позивача.

Дочірнє підприємство Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція Публічного акціонерного товариства Центрстальконструкція у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є законним та вмотивованим, винесеним при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм процесуального права і правильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду відповідають встановленим обставинам справи.

Позивач зазначає, що суд не витребовував в позивача оригіналу рахунку №103 від 13.11.2022, оскільки такий відсутній у позивача, а тому немає правових підстав застосовувати положення другого абзацу ч. 6 ст. 91 ГПК України, а саме не брати до уваги згаданий рахунок. Відповідачем жодних доказів відносно факту отримання рахунку № 103 від 13.11.2019 в електронному вигляді, або спростувань щодо їх отримання, не було надано.

Відповідач не навів будь-яких доказів і пояснень щодо зазначення саме відповідачем платіжних реквізитів під час здійснення часткової оплати, відмінних від даних рахунків позивача.

Позивач рахунку №103 від 13.11.2019 для оплати авансового платежу по договору № 21/19 від 12.11.2019 у сумі 70 000,00грн не створював та не надавав відповідачеві. Доводи відповідача про незаконність оскаржуваного рішення не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2022, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ Каскадбуд від 21.03.2022 (Вх. № ЗАГС 01-05/717/22 від 22.03.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2022 у справі №914/2943/21 вирішено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

12.11.2019 між ДП Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція ПАТ Центрстальконструкція (підрядник) та ТОВ Каскадбуд (замовник) укладено договір на виготовлення і монтаж металоконструкцій №21/19 (договір), за умовами якого (п.1.1 договору) підрядник за завданням замовника здійснює у відповідності до умов цього договору роботу по виготовленню і монтажу металоконструкцій Автобусного боксу з автомобільною мийкою в с. Яворів Турківського району, Львівської області, а замовник приймає та оплачує її. Виконання робіт буде проводитись ресурсами замовника (металопрокат) (п.2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору сторонами погоджено, що підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи вказані у п. 1.1 даного договору у періоді з дати підписання договору, отримання авансу - згідно погодженого графіку виконання робіт.

Вартість робіт згідно прикладеної договірної ціни становить 871 660,80грн, в тому числі ПДВ-20% - 145 276,80грн., після підписання договору замовник сплачує аванс в розмірі 30% від вартості робіт в сумі 70 000,00грн. в т.ч. ПДВ-20%. (п.4.1 договору).

Пунктом 4.3 договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються щомісячно на основі акту виконаних робіт по формі №2В і довідки по формі №3КБ, оплата їх здійснюється замовником не пізніше, ніж через три дні після підписання місячних актів виконаних робіт шляхом перерахування коштів за виконані роботи на поточний рахунок Підрядника.

Відповідно до п.5.3.4. та 5.3.5 договору замовник зобов`язувався підписувати надані підрядником акти прийому-передачі виконаних робіт відповідно до фактично виконаних обсягів робіт, у випадку відсутності зауважень; здійснювати оплату фактично виконаних робіт на умовах визначених договором.

Пунктом 6.1 договору сторонами погоджено, що факт виконання робіт і прийняття їх замовником засвідчується актами прийому-передачі виконаних робіт, які складаються за результатами виконання робіт згідно даного договору. Акти прийому-передачі виконаних за договором робіт складаються підрядником і направляються замовнику для розгляду та підписання не пізніше 5 календарних днів після закінчення виконання робіт (п.6.2 договору).

Відповідно до п.6.3 договору акт прийому-передачі виконаних робіт повинен бути розглянутий і підписаний замовником або останній може висловити свої зауваження до нього на протязі 5 календарних днів з моменту надходження на його адресу акту від підрядника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30.06.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором ( п.8.1 договору).

Вартість виконаних підрядником робіт по об`єкту Автобусний бокс з автомобільною мийкою за договором складає 871 660,80грн, що підтверджується Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019р. (форма КБ-3) від 31.12.2019 б/н.

Актом виконаних будівельних робіт за грудень 2019р. (форма КБ-2в) від 31.12.2019 б/н позивач передав, а відповідач прийняв роботи за договором загальною вартістю 871 660,80грн.

Вказані Довідку та Акт підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб сторін договору.

Як зазначено в позовній заяві, позивачем виставлено відповідачу до оплати рахунок №69 від 11.12.2020 на оплату виготовлення та монтажу металоконструкцій на суму 10 000,00грн за договором та рахунок №70 від 18.12.2020 на оплату виготовлення і монтажу металоконструкцій на суму 7 500,00грн за договором.

Окрім того, в матеріалах справи наявні копії рахунку №103 від 13.11.2019 на оплату виготовлення металоконструкцій на суму 124 290,00 грн за договором №24/19 від 12.11.2019, рахунку №116 від 26.12.2019 на оплату виготовлення металоконструкцій на суму 2 290 542 грн за договором №24/19 від 12.11.2019.

Платіжним дорученням №6754 від 21.11.2019 відповідачем перераховано на користь позивача 70 000,00 грн. Призначення платежу: за виготовлення металоконструкцій. Згідно рах. №103 від 13.11.2019р. ПДВ 11666,67..

Платіжним дорученням №6838 від 26.12.2019 відповідачем перераховано на користь позивача 2 290 542, 00 грн. Призначення платежу: за надані послуги. Згідно рах.№116 від 26.12.2019р. ПДВ 381757грн..

Платіжним дорученням №6842 від 26.12.2019 відповідачем перераховано на користь позивача 636 000,00грн. Призначення платежу: за виконані роботи. Згідно дог. 23/19 від 16.12.2019р. у т.ч. ПДВ 20% - 1666,67грн. .

Платіжним дорученням №1051 від 11.12.2020 відповідачем перераховано на користь позивача 10 000,00грн. Призначення платежу: за надані послуги. Згідно рах.№117 від 26.12.2019р. ПДВ 106000грн..

Платіжним дорученням №1058 від 21.12.2020 відповідачем перераховано на користь позивача 7 500,00грн. Призначення платежу: за виконані роботи. Згідно дог. 23/19 від 16.12.2019р. у т.ч. ПДВ 20% - 1250грн..

Позивач зазначає, що виконані роботи за договором №21/19 від 21.11.2019 на суму 871 660,80грн опалачено частково в сумі 653 500,00 грн (636 000+10 000+7 500), внаслідок чого утворився борг з оплати робіт за договором на суму 218 160,80грн.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до відповідача з позовом про стягнення заборгованості в сумі 218 160,80грн з оплати робіт за договором №21/19 від 21.11.2019. Окрім того позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів ч.2 ст.625 ЦК України за порушення строку оплати виконаних робіт за договором.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини внаслідок укладення договору підряду.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом положень ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1 ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище, предметом спору є стягнення заборгованості в сумі 255 025,69грн, яка виникла у зв`язку із частковим невиконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт за договором на виготовлення і монтаж металоконструкцій на виконання умов договору №21/19 від 12.11.2019.

Згідно з п.4.1 договору сторони узгодили, що вартість робіт згідно прикладеної договірної ціни становить 871 660,80 грн, після підписання договору замовник сплачує аванс в сумі 70 000,00 грн.

Як вбачається із довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма №КБ-3) та акта №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма №КБ-2в) позивачем виконано за договором №21/19 від 12.11.2019 роботи на суму 871 660,80 грн.

Скаржник зазначає, що на виконання п.4.1 зазначеного договору, 21.11.2019 товариством сплачено позивачу 70 000,00 грн авансу, що підтверджується копією платіжного доручення №6754 від 21.11.2019.

Окрім цього, сторони не заперечують факту здійснення відповідачем оплати по даному договору позивачу

- 26.12.2019 - 636 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №6842 від 26.12.2019;

-11.12.2020 - 10 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №1051 від 11.12.2020 року;

- 21.12.2020 - 7 500,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №1058 від 21.12.2020

Окільки позивачем виконано за договором №21/19 від 12.11.2019 роботи на загальну суму суму 871 660,80 грн скаржник вважає, що сума боргу відповідача складає 126 241,6 грн (з врахуванням переплати 21 919,20 грн згідно платіжного доручення №6838 від 26.12.2019, а також 70 000,00грн авансу, сплаченого згідно платіжного доручення №6754 від 21.11.2019).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем визнано сплату відповідачем 653 500,00 грн на виконання договору №21/19 від 12.11.2019 та заперечено сплату авансу в розмірі 70 000,00 грн згідно платіжного доручення №6754 від 21.11.2019 та зарахування суми 21 919,20 грн в рахунок погашення боргу за спірним договором.

Зокрема, позивач стверджує, з чим погодився і суд першої інстації, що сума 21 919,20гр є переплатою за договором №24/19 від 12.11.2019 і не є оплатою за спірним договором №21/19 від 12.11.2019. оскільки зарахування зазначеної суми, сплаченої позивачем згідно платіжного доручення від 26.12.2019 №6838 в оплату виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт саме за договором №21/19 від 12.11.2019 не доведена відповідачем належними засобами доказування у справі, оскільки відповідачем не доведено належними засобами доказування факту звернення до позивача із пропозицією про зарахування здійсненої відповідачем за договором на виготовлення та монтаж металоконструкцій №24/19 від 12.11.2019 переплати в рахунок часткової оплати заборгованості за спірним договором чи здійснення такого зарахування позивачем за власною ініціативою.

З огляду на викладене, судом першої інстанції визнано обгрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 218 160,60 грн згідно договору №21/9 від 12.11.2019.

При цьому, суд обгрунтував такий висновок тим, що в платіжному дорученні №6754 від 21.11.2019 зазначено призначення платежу - "за виготовлення металоконструкцій. Згідно pax. №103 від 13.11.2019р. ПДВ - 11666,67".

Однак, суд першої інстанції визнав слушними покликання відповідача на те, що рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за одержаний товар, тобто, носить інформаційний характер.

Щодо належності та допустимості копії рахунку на оплату №103 від 13.11.2019, як належного доказу у справі в підтвердження сплати відповідачем 70 000,00грн як оплати згідно договору №24/19, судова колегія зазначає, що як вбачається із копії рахунку, долученого позивачем до матеріалів справи, у платіжних реквізитах, які зазначено позивачем в рахунку, зазначено номер рахунку, на який відповідачем кошти згідно платіжних доручень не перераховувались. Як вбачається із платіжних доручень, долучених до матеріалів справи, ТОВ "Каскадбуд" здійснювались оплати на рахунок позивача IBAN ( НОМЕР_1 ). Однак, в рахунках на оплату, копії яких долучено до матеріалів справи, зазначено рахунок позивача № НОМЕР_2 , на який оплати відповідачем не здійснювались.

Окрім того, судова колегія зазначає, що з копії рахунку №103 від 13.11.2019 вбачається, що підставою оплати 124 290,00 грн є договір №24/19 від 12.11.2019, однак умовами зазначеного договору не передбачено сплати авансових платежів, а натомість сплата авансу визначена лише в договорі №21/19 від 12.11.2019.

Відповідно до ч.б ст.91 ГПК України, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що, не зважаючи на призначення платежів у платіжних дорученнях №6842 від 26.12.2019 на суму 636 000,00грн (за виконані роботи. Згідно дог. 23/19 від 16.12.2019. у т.ч. ПДВ 20% - 1666,67грн. ); №1051 від 11.12.2020 на суму 10 000грн. (за надані послуги. Згідно рах.№117 від 26.12.2019р. ПДВ 106000грн.); №1058 від 21.12.2020 на суму 7 500грн (за виконані роботи. Згідно дог. 23/19 від 16.12.2019р. у т.ч. ПДВ 20% - 1250грн.) сторонами, в тому числі в ході розгляду справи, визнано обставину сплати коштів в сумі 636 000грн, 10 000грн та від 7 500грн в рахунок оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт за спірним договором.

Також суд першої інстанці зазначив, що, з врахуванням визначених позивачем підстав та предмету позову, самостійно позбавлений можливості змінювати призначення платежів. здійснених відповідачем на користь позивача. Обставина часткового здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт саме за договором №21/19 відж 12.11.2019 згідно платіжних доручень №6754 від 21.11.2019 та №6838 від 26.12.2019 не доведена відповідачем належними засобами доказування у справі.

Щодо наведеного судова колегія зазначає таке.

Як зазначалось вище, предметом спірного договору №21/19 від 12.11.2019 є виготовлення і монтаж металоконструкцій Автобусного боксу з автомобільною мийкою в с. Яворів Турківського району Львівської області, що відповідає призначенню платежу у платіжному дорученні №6754 від 21.11.2019.

Пунктами 3.1 та 4.1 спірного договору №21/19 від 12.11.2019 визначено, що вартість робіт згідно прикладеної договірної ціни становить 871 660,80 грн, після підписання договору замовник сплачує аванс в сумі 70 000,00 грн, а підрядник зобов`язується виконати будівельні роботи, вказані в п.1.1 даного договору у періоді з дати підписання договору, отримання авансу - згідно погодженого графіку виконання робіт.

Окрім того, як вбачається із п.4.1 договору №24/19 від 12.11.2019, вартість робіт на час підписання договору становить 2 864 784,00 грн. Копією платіжного доручення №6838 від 26.12.2019 підтверджується сплата позивачу 2 290 542,00 грн згідно рахунку, виставленого позивачем на оплату за виконані роботи. 31.12.2019 сторонами підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 року (форма №КБ-3) та акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року (форма №КБ-2в), згідно якої позивачем виконано за договором №24/19 від 12.11.2019 роботи на суму 2 268 622,80 грн.

Отже, посилання позивача на те, що відповідач 21.11.2019 сплатив 70 000,00 грн на виконання договору №24/19 від 12.11.2019 є сумнівним, оскільки відповідачем повністю оплачено вартість виконаних робіт за договором №24/19 від 12.11.2019 станом на 26.12.2019.

Отже, в сукупності поданих сторонами доказів, судова колегія прийшла до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт сплати позивачу 70 000,00 грн авансу на виконання п.4.1 договору №21/19 згідно платіжного доручення №6754 від 21.11.2019, з призначеням платежу: "За виготовлення металоконструкцій". Після сплати зазначеного авансу, позивач приступив до виконання робіт за договором, вважаючи виконаними вимоги по сплаті авансу, визначені в п.3.1 договору, та передав виконані роботи відповідачу в грудні 2019 року згідно акту №1 приймання виконаних будівельних робіт на суму 871 660,80грн..

З огляду на викладене судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо того, що обставина часткового здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт саме за договором згідно платіжного доручення №6754 від 21.11.2019 не доведена відповідачем належними засобами доказування у справі.

З врахуванням встановлених судом обставин, поданих доказів, а також обставин, які визнаються сторонами щодо укладення між сторонами договору, виконання позивачем робіт за договором №21/19 від 12.11.2019 на суму 871 660,80грн, матеріалами справи підтверджується часткова оплата відповідачем виконаних робіт за договором та порушення відповідачем порядку оплати наданих позивачем та прийнятих відповідачем робіт за договором, встановлення факту наявності заборгованості з оплати наданих позивачем та прийнятих відповідачем робіт за договором та її розміру в сумі 148 160,80 грн, а відтак, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу за надані за договором послуги підлягають задоволенню частково.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 11 224,82грн 3% річних та 25 640,07грн інфляційних втрат за період з 04.01.2020 по 22.09.2021 судова колегія зазначає таке.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції визнав обгрунтованими стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних за порушення порядку і строку оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт в сумі 11 224,82 грн, інфляційних втрат 25 640,07грн за період з 04.01.2020 по 22.09.2021.

Судова колегія, здійснивши перерахунок заялених до стягнення інфляційних збитків та річних, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог в сумі 148 160,80грн, прийшла до висновку, що, з врахуванням періоду існування заборгованості, дати та суми часткової оплати виконаних робіт, стягненню підлягають 7 623,18 грн 3% річних та інфляційні втрати в сумі 17 112,57 грн.

Відповідно до ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак, у відповідності до вимог до ст.277 ГПК України, наявні обгрунтовані підстави для скасування прийнятого у справі судового рішення і ухвалення нового про відмову в позові частково в сумі 70 000,00грн основного боргу, 3 601,64 грн трьох відсотків річних та 8 527,50 грн інфляційних втрат.

Щодо поданої позивачем заяви про розподіл судових витрат судова колегія зазначає таке.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судові витрати покладаються, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням того, що апеляційна скарга ТОВ Каскадбуд підлягає задоволенню у повному обсязі судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Каскадбуд від 21.03.2022 (Вх. № ЗАГС 01-05/717/22 від 22.03.2022) задоволити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 17.02.2022 у справі №914/2943/21 скасувати частково, в частині задоволення позовних вимог в сумі 70 000 грн основного боргу, 3 601,64грн трьох відсотків річних та 8 527,50грн інфляційних втрат.

В цій частині в позові відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Каскадбуд (82436, Львівська область, Стрийський район, с.Конюхів, вул.Гасина, буд.106М; ідентифікаційний код: 34814707) на користь Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція Публічного акціонерного товариства Центрстальконструкція (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Козельницька, буд.4; ідентифікаційний код: 37801347) 148 160,80грн суми основного боргу, 7 623,18 грн 3% річних, інфляційні втрати в сумі 17 112,57 грн та 2 593,45 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Дочірнього підприємства Львівське спеціалізоване управління Стальконструкція Публічного акціонерного товариства Центрстальконструкція (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Козельницька, буд.4; ідентифікаційний код: 37801347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Каскадбуд (82436, Львівська область, Стрийський район, с.Конюхів, вул.Гасина, буд.106М; ідентифікаційний код: 34814707) 3 405,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Місцевому господарському суду видати накази.

2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.