Постанова

від 05.04.2022 по справі 440/27/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2022 року

м. Київ

справа №440/27/19

провадження № К/9901/1945/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді Макаренко Я.М., Старосуд М.І.)

у справі №440/27/19

за позовом ОСОБА_1

до Управління ліцензування і контролю якості надання медичної допомоги в МОЗ України, Міністерства охорони здоров`я України

треті особи: Приватне підприємство "Медівайс", Комунальне медичне підприємство "Лікарня Придніпровська"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління ліцензування і контролю якості надання медичної допомоги в МОЗ України, Міністерства охорони здоров`я України, в якій просила:

- визнати незаконною бездіяльність Управління ліцензування та контролю якості надання медичної допомоги Міністерства охорони здоров`я України щодо відмови у проведенні позапланової перевірки господарської діяльності Комунального медичного підприємства "Лікарня Придніпровська";

- визнати незаконною бездіяльність Управління ліцензування та контролю якості надання медичної допомоги Міністерства охорони здоров`я України щодо відмови у проведенні позапланової перевірки господарської діяльності з медичної практики Приватного підприємства "Медівайс";

- зобов`язати Управління ліцензування та контролю якості надання медичної допомоги Міністерства охорони здоров`я України провести позапланову перевірку господарської діяльності з медичної практики Комунального медичного підприємства "Лікарня Придніпровська", з дотриманням вимог Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (в присутності ОСОБА_1 );

- зобов`язати Управління ліцензування та контролю якості надання медичної допомоги Міністерства охорони здоров`я України провести позапланову перевірку господарської діяльності з медичної практики Приватного підприємства "Медівайс", з дотримання вимог Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (в присутності ОСОБА_1 ).

2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, відмовлено в задоволенні позову.

3. Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 звернулася до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

4. 04 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про забезпечення позову, відповідно до якої просила забезпечити позов шляхом:

- зупинення дії ліцензії згідно заяви про отримання ліцензії Комунальному медичному підприємству «Лікарня Придніпровська» від 26 травня 2016 року за спеціальністю «Патологоанатомічна анатомія», «Дитяча патологічна анатомія» за відсутності моргу в структурі лікарні КМП «Лікарні Придніпровській» керівник ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , видану Управлінням ліцензування і контролю якості надання медичної допомоги в МОЗ України від 02 червня 2016 року №510 «Про ліцензування медичної практики» начальник ліцензування та контролю якості надання медичної послуги ОСОБА_3 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі №440/27/19;

- зупинення дії ліцензії Приватному підприємству «Медівайс», керівник ОСОБА_4 , яке проводить господарську діяльність з медичної практики на підставі ліцензії МОЗ України, заява про отримання ліцензії згідно з наказом МОЗ України від 18 червня 2015 року № 350 «Про ліцензування медичної практики», затверджено рішення про видачу копії ліцензії за адресою АДРЕСА_2 , за спеціальністю патологічна анатомія, дитяча патологічна анатомія, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 440/27/19.

5. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 440/27/19.

6. 23 грудня 2016 року через канцелярію суду від ОСОБА_1 повторно надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивачка просить забезпечити позов з аналогічних підстав, як і в заяві від 04 жовтня 2019 року.

7. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 440/27/19 залишено без задоволення.

8. ОСОБА_1 з ухвалою апеляційного адміністративного суду не погодилася, тому звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року і задовольнити повністю заяву про забезпечення позову.

9. Від Міністерства охорони здоров`я, Комунального медичного підприємства "Лікарня Придніпровська", Приватного підприємства "Медівайс" надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких вони просять суд відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити без змін ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення, суд апеляційної інстанції, керувався тим, що предметом судового розгляду є визнання незаконної бездіяльності Управління ліцензування та контролю якості надання медичної допомоги Міністерства охорони здоров`я України щодо проведення позапланової перевірки господарської діяльності з медичної практики Комунального медичного підприємства "Лікарня Придніпровська" та зобов`язання провести позапланову перевірку господарської діяльності з медичної практики приватного підприємства "Медівайс", а тому вимоги позивача в заяві про забезпечення позову зупинити дії ліцензій Комунальному медичному підприємству "Лікарня Придніпровська" та Приватному підприємству «Медівайс» за змістом є різними вимогами та не тотожні предмету позову.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВІВ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

11. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

12. Позивач вказує, що суд апеляційної інстанції порушив приписи статті 150 КАС України, оскільки не врахував обґрунтованість заяви та надання достатніх доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві.

13. ОСОБА_1 вважає, що судом другої інстанції не було враховано, що треті особи продовжують робити розтини і дослідження в порушення ліцензійних умов, які несуть загрозу їй особисто, інфекційні хвороби розносяться по місту і у разі якоїсь епідемії можуть бути смертельні випадки та відновлення прав буде неможливим.

14. У касаційній скарзі наведено також доводи щодо неправомірності судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду спору по суті.

15. Міністерство охорони здоров`я у відзиві на касаційну скаргу спростовує доводи касаційної скарги, що стосуються суті спору.

16. Комунальне підприємство «Лікарня Придніпровська» і Приватне підприємство «Медівайс» у відзивах на касаційну скаргу погоджуються з висновками суду апеляційної інстанції, а також зазначають, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зупинення дії ліцензій медичних закладів має наслідком припинення надання медичних послуг населенню.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

18. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

19. Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

20. Підстави забезпечення позову, передбачені частини 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

21. За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

22. Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

23. Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).

24. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

25. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

26. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

27. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

28. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

29. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

30. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

31. У цій справі предметом позову є визнання незаконної бездіяльності Управління ліцензування та контролю якості надання медичної допомоги Міністерства охорони здоров`я України щодо проведення позапланової перевірки господарської діяльності з медичної практики Комунального медичного підприємства "Лікарня Придніпровська" та зобов`язання провести позапланову перевірку господарської діяльності з медичної практики приватного підприємства "Медівайс".

32. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить зупинити дію ліцензій Комунальному медичному підприємству "Лікарня Придніпровська" та Приватному підприємству «Медівайс».

33. Вимоги позивача, викладені у заяві про забезпечення позову, не пов`язані з предметом позову, тобто немає зв`язку між означеними позивачем заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог.

34. Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, надав правильну оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову та відмовив у її задоволенні, а аргументи касаційної скарги стосовно цього питання не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

35. Доводи касаційної скарги, що стосуються вирішення спору по суті не розглядаються при перегляді ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

36. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

37. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін.

38. Оскільки Верховний Суд залишає без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись статті 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі №440/27/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб