Постанова

від 21.02.2022 по справі 920/416/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2022 р. Справа№ 920/416/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Титаренко В.В. самопредставництво;

від відповідача:Могіліна Д.О. директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гіперіон 17"

на рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2021 (повний текст складено 05.10.2021)

у справі №920/416/21 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Сумської міської ради

до Приватного підприємства "Гіперіон 17"

про стягнення 355 848,55 грн,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Сумська міська рада (далі - позивач) звернулась у Господарський суд Сумської області з позовом до Приватного підприємства "Гіперіон 17" (далі - відповідач) та просила стягнути 355 848,55 грн за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.01.2018 по 30.11.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з 05.07.2017 є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 1026,5 кв.м. за адресою: м.Суми, вул. Чернігівська, 5, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,4770 га, кадастровий номер 5910136600:11:004:0013, що належить територіальній громаді міста Суми, однак договір оренди вказаної земельної ділянки сторони не уклали, відповідач не сплачує кошти за користування земельною ділянкою, тому позивач, посилаючись на статтю 1212 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача 355 848,55 грн за фактичне використання земельної ділянки за період з 01.01.2018 по 30.11.2020.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що вартість земельної ділянки у 2018 році, з урахування інфляційних втрат, була об`єктивно меншою, ніж вказана у витязі №3089 від 04.12.2020, що унеможливлює прийняття рішення про стягнення коштів за попередні періоди на підставі оцінки вартості, проведеної пізніше; з листа позивача вбачається, що позивач, фактично визнаючи зайняття відповідачем земельної ділянки площею 1026,5 м2, просить відшкодувати шкоду від зайняття земельної ділянки площею 4770 м2, що є необґрунтованим; при складанні розрахунку суми шкоди, яка завдана зайняттям земельної ділянки без оплати орендної плати за 2018 та 2019 роки, позивач використовував як базу розрахунку нормативну грошову оцінку земельної ділянки, проведену тільки 04.12.2020; позовну заяву подано 20.04.2021, а тому щодо частини вимог про стягнення за період з 01.01.2018 по 20.04.2018 сплинули строки позовної давності.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21 вересня 2021 року позов задоволено.

З Приватного підприємства "Гіперіон 17" стягнуто на користь Сумської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання без оформлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:11:004:0013, площею 0,4770 га, розташованої за адресою: м.Суми, вул. Чернігівська, 5, за період з 01.01.2018 по 30.11.2020 в сумі 355848,55грн та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 5 337,73грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне підприємство "Гіперіон 17" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у власності відповідача перебуває нерухоме майно на земельній ділянці розміром 1026,5 м.кв., а не розміром 4770м.кв., але суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи щодо встановлення розміру фактичного землекористування; позивачем не дотримано вимог постанови КМУ №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам"; предметом спору є саме відшкодування шкоди; судом протиправно не було застосовано позовну давність.

Також до апеляційної скарги додане клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, в якому відповідач просить поновити строк подання клопотання та призначити судову експертизу, на вирішення якої поставити питання щодо розміру фактичного землекористування під належними відповідачу будівлями.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що відносини з фактичного користування земельної ділянкою без укладеного договору оренди і недоотримання її власником доходів за своїм змістом є кондикційними, тому відповідач повинен сплатити кошти за користування земельною ділянкою позивачу на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України; постанова КМУ №284 до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, оскільки ці кошти не є збитками; земельна ділянка сформована, має кадастровий номер, розмір земельної ділянки становить 0,4770 га і за зверненням відповідача позивачем було прийняте рішення №6772-МР від 13.05.2020 про затвердження технічної документації із землеустрою; позовна давність не пропущена у зв`язку із перериванням її перебігу та продовженням на період карантину.

21.01.2022 від відповідача надійшли додаткові пояснення від 18.01.2022 до апеляційної скарги, у яких вказано, що на дату 01.01.2017 (про яку вказано у листі ДПС у Сумській області) підприємства не існувало; відповідачем були вчинені дії задля укладання договору оренди земельної ділянки та здійснення оплати за цю ділянку, але відповідач затягував цей процес; судом невірно визначена площа земельної ділянки, якою користується відповідач; формування меж земельної ділянки відбулось лише у 2019 році. До пояснень відповідачем додано ряд додаткових доказів.

24.01.2022 від відповідача надійшли додаткові пояснення від 19.01.2022, у яких він вказує, що позивач не надав доказів розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен із років, за які здійснені нарахування, а з попереднім орендарем коефіцієнт орендної плати був визначений у розмірі 3%, але у позові застосовано коефіцієнт 4%. До пояснень відповідачем додано копію договору оренди з попереднім власником нерухомого майна.

Частиною 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем до додаткових пояснень від 18.01.2022 та від 19.01.2022 додано ряд доказів, які не подавались ним до суду першої інстанції, при цьому не вказано жодних мотивів щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, додані до додаткових пояснень нові докази не приймаються судом, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Клопотання відповідача про призначення судової земельно-технічної експертизи не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено необхідності наявності спеціальних знань для визначення площі земельної ділянки, яка визначена позивачем відповідно до даних державного земельного кадастру та розробленої відповідачем технічної документації.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі і додаткових поясненнях, просила її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Приватним підприємством "Гіперіон" 05.07.2017 набуто право власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення площею: контора - 65,5кв.м., склад ГСМ - 46,1 кв.м., гараж - 682,7 кв.м., склад - 167,1 кв.м., бомбосховище - 65,1 кв.м., навіс, вбиральня, а всього - 1026,5 кв.м.), розташований за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Чернігівська, 5, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.02.2005 та розподільчий баланс від 19.06.2017.

Відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.06.2017, номер запису 16321360000014497. Основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.

Зазначене майно відповідача розташовується на земельній ділянці площею 0,4770 га комунальної форми власності, кадастровий номер 5910136600:11:004:0013, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, власником якої є Сумська міська рада, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та кадастровим планом земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1.4 Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Департамент здійснює управління майном комунальної власності територіальної громади міста Суми та забезпечує реалізацію державної політики у сфері регулювання земельних відносин у межах, визначених Сумською міською радою та цим положенням, і є її уповноваженим органом з питань управління майном комунальної власності та земельними ресурсами.

На виконання повноважень Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 27.02.2020, як уповноваженим органом позивача, на адресу відповідача надіслано листа щодо усунення порушень земельного законодавства, в якому наполягав на укладенні з Сумською міською радою договору оренди спірної земельної ділянки з метою усунення порушень вимог земельного законодавства.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Сумській області, зазначеної в листі від 17.03.2020, у період з 2017 року по 01.03.2020 відповідач земельний податок та/або орендну плату не сплачував.

Доводи відповідача про те, що підприємство створено 27.06.2017, а у листі ДПС у Сумській області вказано про відсутність платежів з 01.01.2017, відхиляються судом, оскільки у додатку 1 до вказаного листа зазначена інформація щодо декількох підприємств, у тому числі щодо відповідача, по роках - 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік (по 01.03.2020).

Листом від 27.02.2020 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради запропонував відповідачу усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом укладання договорів оренди земельних ділянок.

13 травня 2020 року Сумська міська рада, розглянувши звернення відповідача, прийняла рішення №6772-МР, яким вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надати земельну ділянку в оренду. У додатку до цього рішення визначено площу земельної ділянки - 0,4770 га, розмір орендної плати - 4,0% від грошової оцінки земельної ділянки.

У подальшому листом від 21.12.2020 відповідача було проінформовано про те, що оскільки він використовує спірну земельну ділянку без оформленого права на неї та не сплачує плату за землю, розмір втрат міського бюджету Сумської міської ОТГ за період з 01.01.2018 по 30.11.2020 склав 355 848,55 грн, однак лист повернутий поштою з довідкою "за закінченням терміну зберігання".

Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів здійснений позивачем з урахуванням площі спірної земельної ділянки 0,4770 га, сформованої як об`єкт цивільних прав, на підставі нормативно грошової оцінки в розмірі 3051559,80грн, зазначеної у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.12.2020 №3089, з урахуванням коефіцієнту індексації, визначеного вповноваженим органом, а також із застосуванням ставки орендної плати в розмірі 4%, встановленої рішенням Сумської міської ради від 26.04.2017 №2041-МР (п.2.2.30 додатку) та рішенням Сумської міської ради від 19.06.2019 №5298-МР (розділ 11 додатку 3).

У зв`язку із викладеними обставинами, оскільки відповідач не сплатив плату за фактичне користування земельною ділянкою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Предметом спору є вимога про стягнення коштів за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, у зв`язку із відсутністю договору оренди у період з 01.01.2018 по 30.11.2018, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у вигляді орендної плати. Позов заявлено на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Положеннями статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

За змістом визначення, наведеного у частині першій статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є власником нерухомого майна (складські приміщення), яке розташовано на земельній ділянці площею 0,4770 з кадастровим номером 5910136600:11:004:0013, по вул.Чернігівській, 5, у м.Суми.

Отже, вказана земельна ділянка є сформованою та може бути об`єктом цивільних прав.

Доводи відповідача про те, що площа нерухомого майна становить 1026,5кв.м. і саме земельною ділянкою такої площі він користується, відхиляються судом, оскільки 13.05.2020 Сумська міська рада, розглянувши звернення відповідача, прийняла рішення № 6772-МР, відповідно до якого затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надала відповідачу в оренду земельну ділянку кадастровий номер 5910136600:11:004:0013 площею 0,4770 га під розміщеними складськими приміщеннями строком на 5 років.

Однак, як встановив суд першої інстанції, станом на момент розгляду справи договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:11:004:0013 між сторонами не укладений.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у разі неоформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, та сталою практикою Верховного Суду з таких спорів.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов юридично вірного висновку про те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Доводи відповідача про те, що ним були вчинені дії задля укладання договору оренди земельної ділянки та здійснення оплати за цю ділянку, але відповідач затягував цей процес, відхиляють судом, оскільки для кондикційних зобов`язань вина не має значення, а положення ст. 1212 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття майна було результатом поведінки потерпілого.

За встановлених фактичних обставин справи доводи позивача про те, що він був позбавлений можливості отримувати орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у вказаний період підтверджені належними доказами та не спростовані відповідачем, що надає підстави для висновку про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України.

Відповідно до пункту 289.1 ст.289 Податкового кодексу України та ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст.1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій і форм власності, розташованих у межах населеного пункту незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджуються відповідною міською радою.

Рішенням Сумської міської ради від 06.05.2015 №4307-МР "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Суми" затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Суми, що діяла з 01.01.2016 і до дати подання позову, а управлінню Держземагентства у Сумському району Сумської області, ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області рекомендовано для визначення ставок земельного податку і розміру орендної плати за землю при передачі земельних ділянок у власність, оренду та за цивільно-правовими угодами прийняти до відома та використовувати у роботі до розрахунків зазначену нормативну грошову оцінку.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що доданий до позовної заяви витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.12.2020 №3089 є належним та допустимим доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є однаковою за весь період стягнення з 01.01.2018 по 30.11.2020, що враховано у розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності.

У період з 01.01.2020 по 30.11.2020 (частина спірного періоду) ставка орендної плати за користування земельними ділянками встановлювалась відповідно до рішення Сумської міської ради від 19.06.2019 № 5298-МР "Про встановлення плати за землю".

Оскільки видом цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:11:004:0013 є розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) та на ній розміщені складські приміщення, ставка орендної плати за користування такою земельною ділянкою у 2020 році становила 4% згідно з рішенням Сумської міської ради від 19.06.2019 № 5298-МР.

У період з 01.01.2018 по 31.12.2019 (інша частина спірного періоду) ставка орендної плати за користування земельними ділянками встановлювалась відповідно до рішення Сумської міської ради від 26.04.2017 № 2041-МР "Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 08.07.2015 № 4562-МР "Про встановлення плати за землю на території міста Суми" (зі змінами)".

Водночас, до затвердження 13.05.2020 рішенням Сумської міської ради №6772-МР технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 5910136600:11:004:0013 за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 5, зазначена земельна ділянка належала до земель житлової та громадської забудови, що підтверджується витягом з ДЗК від 29.10.2020 НВ-5916726502020.

Отже, ставка орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:11:004:0013 у період з 01.01.2018 по 31.12.2019 році становила 4% згідно рішенням Сумської міської ради від 26.04.2017 № 2041-МР "Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 08.07.2015 № 4562-МР "Про встановлення плати за землю на території міста Суми" (зі змінами)" (розділ 7 додатку до цього рішення, підпункт таблиці 2.2.30 "Для інших об`єктів комерційного використання" пункту 2.2. "Об`єкти комерційного використання" з функціональним призначенням "Об`єкти громадської забудови").

Відповідачем як фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 5910136600:11:004:0013, площею 0,4770 га, адреса: м.Суми, вул. Чернігівська, 5, без укладення договору оренди за період з 01.01.2018 по 30.11.2020 зберіг (заощадив) за рахунок позивача (власника земельної ділянки) у себе кошти в розмірі 355 848,55 грн, які мав заплатити за користування нею.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" є необґрунтованим, оскільки до спірних правовідносин зазначена постанова не підлягає застосуванню.

Перевіривши розрахунок, апеляційний господарський суд встановив, що він зроблений вірно, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Однак, в процесі розгляду справи відповідачем було заявлено про застосування позовної давності до вимог за період з 01.01.2018 по 20.04.2018.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення Свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами першою, четвертою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій; листування сторін тощо.

Листом від 27.02.2020 позивач повідомляв відповідача про необхідність усунення порушень земельного законодавства шляхом укладення договору оренди, зі змісту якого, зокрема, вбачається що 26.09.2018 Сумська міська рада прийняла рішення № 3888-МР про надання відповідачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 5910136600:11:004:0013, площею 0,4770 га, за адресою: м. Суми, вул.Чернігівська, 5.

13.05.2020 Сумська міська рада затвердила подану відповідачем технічну документацію та вирішила укласти з ним договір оренди земельної ділянки під розміщеними складськими приміщеннями строком на 5 років.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, звертаючись до позивача спочатку за дозволом на розроблення технічної документації із землеустрою, а потім за затвердженням цієї технічної документації та наданням означеної земельної ділянки в оренду, вчиняв дії, які свідчили, по-перше, про наміри щодо належним чином оформлення свого права користування спірною земельною ділянкою, по-друге, про визнання ним обов`язку щодо внесення плати за земельну ділянку, якою він користується як власник нерухомого майна, розташованого на ній.

З огляду на це, позивач мав сподівання щодо добросовісності поведінки відповідача та деякий час після прийняття рішення від 13.05.2020 № 6772-МР очікував дій відповідача щодо укладання договору оренди.

Таким чином, перебіг позовної давності переривався у зв`язку із вчиненням відповідачем дій по визнанню обов`язку з укладення договору оренди та сплати орендної плати, а тому позов подано в межах трирічної позовної давності.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 у справі № 925/424/19.

Крім цього, згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" з 12.03.2020 установлено карантин на всій території України. Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" дія карантину продовжена до 01.10.2021.

Таким чином, позовна давність для вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без оформлення прав на неї за період з 01.01.2018 по 20.04.2018 продовжувалась на час дії карантину, тому не є пропущеною.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті її скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Сумської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з апеляційним розглядом справи покладаються на відповідачку.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гіперіон 17" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 21вересня 2021 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Сумської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.04.2022.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук