Постанова

від 21.02.2022 по справі 357/1517/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 357/1517/21

провадження № 61-15379св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агромонтажбуд»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажбуд» на постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажбуд» (далі - ТОВ «Агромонтажбуд»), в якому просив стягнути з ТОВ «Агромонтажбуд» на його користь заборгованість з поворотної фінансової допомоги за договором від 04 травня 2016 року № 1/05 в розмірі 129 000,00 грн, трьох відсотків річних - 14 462,14 грн та інфляційних втрат - 39 001,82 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

01 березня 2021 року ТОВ «Агромонтажбуд» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення зобов`язань за договором від 04 травня 2016 року № 1/05.

01 березня 2021 року ТОВ «Агромонтажбуд» подало до суду заяву про закриття провадження у справі, яку мотивувало тим, що ОСОБА_1 станом на дату укладення договору № 3/08-16 про надання поворотної фінансової допомоги від 04 травня 2016 року, був засновником ТОВ «Агромонтажбуд» та надав, відповідно до умов договору № 1/05, заснованому ним ТОВ «Агромонтажбуд» фінансову допомогу для ведення господарської діяльності. Тобто, за своєю правовою природою вказаний договір є договором фінансування діяльності товариства з боку позивача як засновника підприємства, а тому даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2021 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агромонтажбуд» про стягнення боргу за договором від 04 травня 2016 року № 1/05.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд вказаної справи відноситься до юрисдикції Господарського суду Київської області.

Повернено ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір, сплачений ним за подання позовної заяви в сумі 1 824,63 грн.

Відмовлено уприйнятті зустрічного позову ТОВ «Агромонтажбуд.

Роз`яснено ТОВ «Агромонтажбуд», що розгляд його зустрічного позову відноситься до юрисдикції Господарського суду Київської області.

Повернено ТОВ «Агромонтажбуд» з державного бюджету сплачений ним судовий збір за подання зустрічного позову в розмірі 2 270,00 грн.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції враховуючи суб`єктний склад сторін та виходячи із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, дійшов висновку, що вказаний у справі спір є по своїй суті спором, що виник із корпоративних відносин між юридичною особою та її учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаний із діяльністю такої юридичної особи. За таких обставин суд вважав, що вказаний спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня

2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки предметом спору є вимога позивача до відповідача виконати своє зобов`язання, яке виникло на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги щодо повернення отриманих коштів, а вимоги обґрунтовано виключно положеннями ЦК України, які регулюють правовідносини позики. При цьому, апеляційний суд вказав, що договір про надання поворотної фінансової допомоги від 04 травня 2016 року не впливає на корпоративні права ОСОБА_1 . Апеляційний суд застосував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

14 вересня 2021 року представник ТОВ «Агромонтажбуд» - Ярмоленко В. В. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року,

У касаційній скарзі заявник просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року та залишити в силі ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що фактичні обставини справи № 381/4019/18, на постанову Великої Палати Верховного Суду, на яку посилався апеляційний суд, та справи № 357/1517/21 не є подібними за правовою природою та регулюються різними нормами матеріального права

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 мотивував його тим, що 04 травня 2016 року між ним та ТОВ «Агромонтажбуд» було укладено договір № 1/05 поворотної фінансової допомоги від засновника.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору ОСОБА_1 зобов`язався надати ТОВ «Агромонтажбуд» фінансову допомогу на поворотній основі грошовими коштами в сумі 150 000,00 грн, а ТОВ «Агромонтажбуд» зобов`язувалося використати її для ведення господарської діяльності та повернути фінансову допомогу у визначений даним договором строк. На виконання умов договору ОСОБА_1 надана фінансова допомога в розмірі 129 000,00 грн. 02 квітня 2020 року ОСОБА_1 надіслав ТОВ «Агромонтажбуд» претензію про повернення поворотної фінансової допомоги, однак заборгованість не була погашена. Позивач просив стягнути з ТОВ «Агромонтажбуд» на його користь заборгованість з поворотної фінансової допомоги за договором від 04 травня 2016 року № 1/05 в розмірі 129 000,00 грн, а також суму трьох відсотків річних в розмірі 14 462,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 39 001,82 грн.

Згідно із пунктом 6.4 вказаного договору, всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення до господарського суду України.

У пункті 4.1 статуту ТОВ «Агромонтажбуд» (в редакції на час укладення договору № 1/05) зазначено, що учасниками товариства на день затвердження його статуту, були ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (директор ТОВ «Агромонтажбуд»).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У частині другій статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає.

У статті 6 Конвенції вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У частині першій статті 19 ЦПК України зазначено, що суд розглядає у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі дії є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За частинами другою-третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

У частині першій статті 20 ГПК України вказано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За змістом статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Апеляційним судом встановлено, що договір № 1/05 про надання поворотної фінансової допомоги, був укладений 04 травня 2016 року між ТОВ «Агромонтажбуд» (підприємство) в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (засновник).

Відповідно до пункту 1.1 даного договору ОСОБА_1 (сторона 1) зобов`язався надати ТОВ «Агромонтажбуд» (сторона 2) фінансову допомогу на поворотній основі грошовими коштами в сумі 150 000,00 грн, а ТОВ «Агромонтажбуд» зобов`язувалося використати її для ведення господарської діяльності та повернути фінансову допомогу у визначений даним договором строк.

Згідно із пунктом 2.5 договору сторона 2 має право використовувати суму поворотної фінансової допомоги для здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до пункту 3.2 Статуту ТОВ «Агромонтажбуд», в редакції за 2015 рік, затвердженого зборами учасників товариства згідно із протоколом № 3 від 22 липня 2015 року розмір статутного капіталу (фонду) товариства розподіляється між його учасниками наступним чином: ОСОБА_1 - 1 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_2 - 1 000,00 грн, що становить 50 % статутного капіталу товариства.

Статутний капітал товариства може бути збільшений за рішенням зборів учасників відповідно до вимог актів чинного законодавства України (пункт 3.2 статуту).

У пункті 4.1 статуту ТОВ «Агромонтажбуд» зазначено, що учасниками товариства на день затвердження статуту 22 липня 2015 року, були: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.

Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 «Договір позики» глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості. З моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається укладеним.

З договору про надання поворотної фінансової допомоги від 04 травня 2016 року № 1/05 видно, що він укладався між юридичною особою (ТОВ «Агромонтажбуд») з однієї сторони та фізичною особою ( ОСОБА_1 ) з іншої сторони. Умови вказаного договору не містять положень, які б свідчили, що даний договір укладався з метою виконання рішення, яке було прийнято на загальних зборах учасників ТОВ «Агромонтажбуд».

Разом з тим, укладення даного договору не призвело до зміни (збільшення чи зменшення) частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Агромонтажбуд», тобто укладення такого договору не вплинуло на корпоративні права позивача, а лише свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин щодо позики грошових коштів.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, не посилається на порушення його прав як засновника/учасника товариства та будь-яких інших його корпоративних прав, визначених установчими документами чи законом, а вказує лише на неналежне виконання відповідачем свого договірного зобов`язання (повернути позику), тобто зобов`язання, що виникло на підставі правочину.

Предметом спору є вимога позивача до відповідача виконати своє зобов`язання, яке виникло на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги щодо повернення отриманих коштів, його позовні вимоги обґрунтовано виключно ЦК України, які регулюють правовідносини позики.

Оскільки договір про надання поворотної фінансової допомоги від 04 травня 2016 року № 1/05 року не впливає на корпоративні права ОСОБА_1 , а відтак висновок апеляційного суду про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є правильним.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від

12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, а також у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2021 року в справі № 357/1771/21.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду(частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аргументи касаційної скарги про те, що фактичні обставини у справі № 381/4019/18 та у даній справі не є подібними та регулюються різними нормами матеріального права є безпідставними, оскільки у справі № 381/4019/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок щодо юрисдикції спору за подібних спірних правовідносин (спір про стягнення боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги між позивачем (фізично особою), який на день укладення такого правочину був засновником юридичної особи - відповідача).

Зазначені у касаційній скарзі інші аргументи Верховний Суд також вважає необґрунтованими та виключно суб`єктивними судженнями заявника, які не свідчать про порушення судами норм процесуального права.

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа Проніна проти України, № 63566/00 § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Верховним Судом не встановлено порушення апеляційним судом норм процесуального права, які є підставою для обов`язкового скасування оскаржуваного судового рішення.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажбуд» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук