Постанова

від 25.12.2023 по справі 357/1517/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 357/1517/21

головуючий у суді І інстанції Цукуров В.П.

провадження № 22-ц/824/3384/2023

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажбуд» - адвоката Маслюка Андрія Анатолійовича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажбуд» про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з цим позовом до ТОВ «Агромонтажбуд» (надалі по тексту - відповідач) про стягнення боргу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 04 травня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1/05 про надання поворотної фінансової допомоги від засновника.

Відповідно до п.1.1. договору №1/05 позивач зобов`язується надати відповідачу фінансову допомогу на поворотній основі грошовими коштами у сумі 150 000 грн, а відповідач зобов`язується використати її для ведення господарської діяльності та повернути фінансову допомогу у визначений даним договором строк.

На виконання умов договору №1/05 позивачем була надана фінансова допомога у розмірі 129 000 грн.

Відповідно до п.3.2. договору 1/05 поворотна фінансова допомога підлягає поверненню одним або декількома платежами у строк до 03 травня 2017 року.

02 квітня 2020 року позивач на адресу відповідача було надіслано претензію про повернення поворотної фінансової допомоги, однак на сьогодні заборгованість не погашено.

А тому, посилаючись на приписи статті 625 ЦК України, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором №1/05 від 04 травня 2016 року основного боргу у розмірі 129 000 грн, три відсотки річних у розмірі 14 462 грн 14 коп., інфляційні витрати у розмірі 39 001 грн 82 коп., а також судові витрати у вигляді судового збору.

Крім того, позивач просив зазначити у рішенні про нарахування органом (особою) яка здійснює примусове виконання судового рішення 3% річних на суму заборгованості до моменту виконання рішення.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Агромонтажбуд» на користь ОСОБА_2 заборгованість з поворотної фінансової допомоги за договором №1/05 від 04 травня 2016 року основного боргу у розмірі 129 000 грн, три відсотки річних у розмірі 14 462 грн 14 коп., інфляційні витрати у розмірі 39 001 грн 82 коп., а всього стягнуто 182 463 грн 96 коп.

Стягнуто з ТОВ «Агромонтажбуд» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 824 грн 63 коп.

В частині вимог про нарахування 3% річних на суму заборгованості - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Агромонтажбуд» - адвокат Маслюк А.А. подав апеляційну скаргу, у якій просить: скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного сулу Київської області від 28 липня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги та не досліджено обставини, що викладені у «Акті службового розслідування причин відсутності документів бухгалтерського обліку по фінансовій допомозі ОСОБА_1 за договором поворотної фінансової допомоги № 1/05 від 04 травня 2016 року» (міститься в матеріалах справи), що був затверджений наказом директора ТОВ «Агромонтажбуд» №4 від 31 березня 2021 року.

У вказаному акті було зазначено, що в регістрах бухгалтерського обліку (картках рахунків) товариства відображені фактичні операції по поверненню фінансової допомоги?

ОСОБА_1 за договором поворотної фінансової допомоги № 1/05 від 04 травня 2016 року, а саме - на картках рахунків 6851 та 301 відображені операції щодо повернення ОСОБА_1 фінансової допомоги за договором № 1/05 на підставі таких ордерів: видатковий касовий ордер СФ000000116 від 02 березня 2017 року на суму 52 992 грн; видатковий касовий ордер СФ000000183 від 07 березня 2017 року на суму 20 000 грн; видатковий касовий ордер СФ000000023 від 09 березня 2017 року на суму 43 992 грн 20 коп.; видатковий касовий ордер СФ000000067 від 26 квітня 2017 року на суму 12 015 грн 80 коп. На загальну суму 129 000 грн.

При цьому, була встановлена відсутність первинної бухгалтерської документації щодо вказаних операцій. Також було встановлено, що ведення бухгалтерського обліку ТОВ «Агромонтажбуд» у період 2014-2018 років, на підставі договору надання послуг, здійснювала третя особа - ТОВ «Бухгалтерська агенція «Шейна-аудит».

Суд першої інстанції не дослідив та не надав правової оцінки тому факту, що на рахунках бухгалтерського обліку ТОВ «Агромантажбуд» 6851 та 301 відображено відповідні операції щодо повернення фінансової допомоги, наданої ОСОБА_1 за договором поворотної фінансової допомоги № 1/05 від 04 травня 2016 року. Вказані обставини мають важливе значення для вирішення справи.

ТОВ «Агромонтажбуд» вважає, що факт відображення на картках рахунків бухгалтерського обліку операцій щодо повернення ОСОБА_1 фінансової допомоги за договором № 1/05 від 04 травня 2016 року, має бути досліджений та оцінений судом.

До апеляційної скарги додано скріншоти акту звірки розрахунків з контрагентом СФ00-000064 від 30 березня 2021 року, картки рахунку 301 за 02 березня 2017 року, 07 березня 2017 року, 09 березня 2017 року, 26 квітня 2017 року.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та відзиву на апеляційну скаргу не направив. Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду справи в апеляційному порядку.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.

04 травня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1/05 про надання поворотної фінансової допомоги від засновника, що підтверджується копією договору який міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.4).

Відповідно до п.1.1. договору №1/05 позивач зобов`язується надати відповідачу фінансову допомогу на поворотній основі грошовими коштами у сумі 150 000 грн.

На виконання умов договору №1/05 позивачем було перераховано фінансову допомогу відповідачу у межах суми договору у розмірі 129 000 грн, що підтверджується копією заяви на переказ готівки №0D0T44110 від 04 травня 2016 року та випискою про рух коштів по рахунку (т.1 а.с.5, 10).

Банк (філія, відділення) приймає від клієнта готівку для здійснення її переказу через операційну касу і платіжні пристрої (пункт 2.1. Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою НБУ №174 від 01 червня 2011 року в редакції станом на здійснення господарської операції, надалі - Інструкція).

До касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними пунктом 1.1 Інструкції, належать: заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек тощо.

Банк здійснює приймання від клієнта готівки національної валюти через операційну касу за такими прибутковими касовими документами:

за заявою на переказ готівки від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки,

а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки банку (філії, відділення), у тому числі на погашення кредиту, інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказ без відкриття рахунку;

Отже, апеляційним судом встановлено, що позивачем умови договору щодо надання фінансової допомоги у розмірі 129 000 грн виконано.

Відповідно до п.1.1., 3.2. договору №1/05 відповідач зобов`язується використати фінансову допомогу для ведення господарської діяльності та повернути фінансову допомогу у визначений цим договором строк.Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню одним або декількома платежами у строк до 03 травня 2017 року.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

03 квітня 2020 року позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-претензію від 02 квітня 2020 року «Щодо повернення поворотної фінансової допомоги», що підтверджується самим листом, квитанцією про його направлення та описом вкладення, що містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.30, 31, 31 зворот). Факт отримання вказаного листа відповідачем не оспорювався.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві вказував, що відповідачем повністю повернуто суму фінансової допомоги у строк, визначений договором, а саме: 02 березня 2017 року повернуто 52 992 грн; 07 березня 2017 року повернуто 20 000 грн; 09 березня 2017 року повернуто 43 992 грн 20 коп.; 26 квітня 2017 року повернуто 12 015 грн 80 коп. (т.1 а.с. 52).

На підтвердження доводів, які викладені у відзиві на позовну заяву, відповідачем подано такі докази з поясненнями:

1. лист TOB «Бухгалтерська агенція «Шейна-аудит» № 1/2020 від 12 листопада 2020 року на ФОП ОСОБА_3 , з якого вбачається, що ТОВ «Бухгалтерська агенція «Шейна-аудит» має архівні копії бухобліку ТОВ «Агромонтажбуд», тобто компанія здатна підтвердити обґрунтованість доводів ТОВ «Агромонтажбуд» про проведення розрахунків з ОСОБА_1

2. копія карткового рахунку 6851 за 2017 рік, який був наданий ТОВ «Бухгалтерська агенція «Шейна-аудит» та свідчить про наявність архівних копій бухобліку ТОВ «Агромонтажбуд».

3. копія договору №10-14 про надання бухгалтерських послуг від 01 травня 2014 року, копія договору № 05/15 про супроводження бухгалтерського обліку від 01 січня 2015 року, копія договору про супроводження бухгалтерського обліку від 01 січня 2016 року, копії актів виконаних робіт, що підтверджують правові підстави ведення бухгалтерського обліку ТОВ «Агромонтажбуд», тобто ОСОБА_4 готівкові кошти для ОСОБА_1 знімав за чековою книжкою і передавав в бухгалтерію для видачі ОСОБА_1 . Видачу коштів повинні були робити працівники ТОВ «Бухгалтерська агенція «Шейна-аудит».

4. копія розписки ОСОБА_1 , яка надана ТОВ «Агромонтажбуд» від 26 липня 2018 року на суму 16 000 євро, що свідчить про відсутність будь-яких боргів, в тому числі і по поворотній фінансовій допомозі перед ОСОБА_1 .

5. копія ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Шовкопляс О.П. від 01 липня 2020 року справа № 357/4056/20, з якої вбачається, що ОСОБА_1 знав про зняття коштів з рахунку на користь останнього і припускає, що неповернення коштів відбулося саме ОСОБА_4 . В той же час ОСОБА_4 стверджує, як свідок, а не підозрюваний у кримінальній справі № 42020111030000046, що кошти ОСОБА_1 отримав, однак документи приховані саме за змовою ОСОБА_1 та ТОВ «Бухгалтерська агенція «Шейна-аудит».

6. копія ухвали від 08 липня 2020 року Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 357/6439/20, суддя Бондаренко О.В., з якої вбачається, що ОСОБА_1 звертався в суд за захистом порушеного права, що впливає на перебіг термінів позовної давності.

7. копія ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Шовкопляс О.П. від 01 липня 2020 року у справі № 357/4056/20,. з якої вбачається, що грошові кошти ТОВ «Агромонтажбуд» ОСОБА_1 повертало.

8. роздруківку ухвали Господарського суду Київської області у справі № 911/3533/20 від 14 січня 2021 року про відмову ОСОБА_1 в порушенні справи про банкрутство TOB «Агромонтажбуд», що підтверджує безпідставність вимог ОСОБА_1

9. копія заяви свідка ОСОБА_5 від 19 лютого 2021 року, з якої вбачається, що остання самостійно розпоряджалася грошовими коштами ТОВ «Агромонтажбуд». Відповідно саме вона повинна була повертати грошові кошти ОСОБА_1 , а не ОСОБА_4

10. копія заяви свідка ОСОБА_1 від 22 лютого 2021 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 підтримував дружні стосунки з ОСОБА_5 , відповідно останні можуть давати суду неправдиві покази в частині неповернення коштів ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 67-111).

Дослідивши подані докази, колегія апеляційного суду не вважає їх належними та допустимим доказами, що підтверджують виконання відповідачем умов договору та повернення суму поворотної фінансової допомоги позивачу з огляду на таке.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться у Законі України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

При цьому, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

Отже, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність первинної бухгалтерської документації щодо здійснених відповідачем операцій про повернення грошових коштів, а саме: 02 березня 2017 року повернення 52 992 грн; 07 березня 2017 року повернення 20 000 грн; 09 березня 2017 року повернення 43 992 грн 20 коп.; 26 квітня 2017 року повернення 12 015 грн 80 коп.

Відображення відповідних операції щодо повернення фінансової допомоги за договором поворотної фінансової допомоги № 1/05 від 04 травня 2016 року на рахунках бухгалтерського обліку ТОВ «Агромантажбуд» 6851 та 301, а також листи, договори про надання бухгалтерських послуг, - не є належними доказами, що підтверджують повернення відповідачем та отримання позивачем грошових коштів за відсутності первинних документів, які фіксують факти здійснення цих господарських операцій.

Також, копія розписки ОСОБА_1 від 18 липня 2018 року з таким текстом: «Я, ОСОБА_1 винен на фірму ТОВ «Агромонтажбуд» за погрузчик доплатити до повної вартості Нормагро 16 000 євро. Зобов`язуюся віддати до 01 жовтня 2018 року» на думку колегії апеляційного суду не свідчить про відсутність будь-яких боргів відповідача за договором про поворотній фінансовій допомозі перед ОСОБА_1 .

Колегія апеляційного суду враховує те, що в апеляційній скарзі відповідач на підтвердження виконання зобов`язання посилається на видатковий касовий ордер СФ000000116 від 02 березня 2017 року на суму 52 992 грн; видатковий касовий ордер СФ000000183 від 07 березня 2017 року на суму 20 000 грн; видатковий касовий ордер СФ000000023 від 09 березня 2017 року на суму 43 992 грн 20 коп.; видатковий касовий ордер СФ000000067 від 26 квітня 2017 року на суму 12 015 грн 80 коп., однак такі документи в матеріалах справи відсутні та до апеляційної скарги не додані.

Щодо доданих до апеляційної скарги скріншотів акту звірки розрахунків з контрагентом СФ00-000064 від 30 березня 2021 року, картки рахунку 301 за 02 березня 2017 року, 07 березня 2017 року, 09 березня 2017 року, 26 квітня 2017 року, то колегія апеляційного суду враховує таке.

Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.

Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Додаючи нові докази до апеляційної скарги, представником відповідача жодним чином не обґрунтовано та не надано доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у зв`язку з чим апеляційним судом такі не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків.

Підсумовуючи вищевказане, колегією апеляційного суду встановлено, відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів не виконано та не повернуто позивачу надану йому отриману за договором поворотну фінансову допомогу, тому заборгованість відповідача перед позивачем за договором №1/05 від 04 травня 2016 року про надання поворотної фінансової допомоги становить 129 000 грн.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача поворотної фінансової допомоги за договором №1/05 від 04 травня 2016 року у розмірі 129 000 грн підлягають задоволенню.

Також, колегія апеляційного суду, перевіривши розрахунок (т. 1 а.с. 28-29) погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 14 462 грн 14 коп. та інфляційних втрат у розмірі 39 001 грн 82 коп.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності у цьому спорі починається з 04 травня 2017 року та закінчується 04 травня 2020 року.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтями 257, 258 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину (в редакції Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корановірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-ІХ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобіганню поширенню на території України коронавірусу (COVID-19)» з наступними змінами та доповненнями було встановлено карантин на території України період з 11 березня до 22 травня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2020 року №255 дію карантину було продовжено до 24 квітня 2020 року.

У подальшому дію карантину було продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ №392 від 20 травня 2020 року, №500 від 17 червня 2020 року, №641 від 22 липня 2020 року, №760 від 26 серпня 2020 року, №956 від 13 жовтня 2020 року, №1236 від 09 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року.

Щодо тверджень відповідача, що ОСОБА_1 звертався в суд за захистом порушеного права, що впливає на перебіг термінів позовної давності, то колегія апеляційного суду ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2020 року у справі № 357/6439/20 встановила, що вона не стосується спірних правовідносин у цій справі.

З огляду на це, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем строк позовної давності ним не пропущений.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було викликано в якості свідка директора ТОВ «Бухгалтерська агенція «Шейна-аудит» та бухгалтера ОСОБА_6 , що безпосередньо відповідала за ведення бухгалтерського обліку на товаристві з приводу надання пояснень щодо місцезнаходження первинної документації з повернення фінансової допомоги, підстав відображення на картках рахунків бухгалтерського обліку операцій щодо повернення ОСОБА_1 фінансової допомоги за договором, то колегія апеляційного суду відхиляє ці доводи з огляду на таке.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив від 23 лютого 2021 року, де просив здійснити письмове опитування як свідка директора ТОВ «Бухгалтерська агенція «Шейна-аудит» (т. 1 а.с. 51-56).

Дослідивши протокол судового засідання під головування суддіБілоцерківського міськрайонного суду Київської області Бебешко М.М. від 15 березня 2021 року, колегія апеляційного суду встановила, що представник відповідача ОСОБА_7 просив суд клопотання, які надійшли раніше сьогодні не розглядати та надати час для ознайомлення і підготовки відповіді на відзив (т. 1 а.с. 135)

Дослідивши протокол судового засідання судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бебешко М.М. від 07 квітня 2021 року, колегія апеляційного суду встановила, що представник відповідача ОСОБА_7 клопотання про письмове опитування як свідка директора ТОВ «Бухгалтерська агенція «Шейна-аудит» не заявляв (т. 1 а.с. 178-180).

Після зміни складу суду, в судовому засідання 28 липня 2022 року на запитання головуючого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Цукурова В.П. щодо наявності клопотань, представник відповідача ОСОБА_8 зазначив, що клопотання відсутні (т. 2 а.с. 86).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо рішення в частині відмови позивачу у позовній вимозі про зазначення в рішенні про нарахування органом (особою) яка здійснюватиме примусове виконання судового рішення 3% річних на суму заборгованості до моменту виконання рішення, то в цій частині рішення не переглядається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажбуд» - адвоката Маслюка Андрія Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська