Ухвала

від 07.04.2022 по справі 202/8305/21

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/8305/21

Провадження № 1-кс/202/404/2022

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

07 квітня 2022 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання, яке подано адвокатом ОСОБА_3 в інтересах підозрюваної ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42020040000000659від 21вересня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_3 звернулася в інтересах підозрюваної ОСОБА_4 з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 грудня 2021 року на майно, яке було вилучене 30.11.2021 року під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Дане клопотання обґрунтоване тим, що 30 листопада 2021 року за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 був проведений обшук та вилучено майно, на яке ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14 грудня 2021 року накладений арешт.

Вважає, що арешт накладено необґрунтовано, з грубим порушенням правил підсудності, за відсутності обґрунтованої підозри, відсутності ознак речових доказів та підстав для спеціальної конфіскації. Майно вилучено без дозволу слідчого судді.

Зокрема, відзначає, що орган досудового розслідування ГУНП Дніпропетровській області знаходиться в Шевченківському (Бабушкінському) районі міста Дніпра, тобто поза межами територіальної юрисдикції Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, яким була винесена ухвала про обшук та накладено арешт.

Обшук проводився з порушенням положень статті 236 КПК України та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Крім того, клопотання про арешт майна подано з пропуском строку, встановленого частиною 5 статті 171 КПК України, а тому вилучене майно підлягало поверненню.

Арешт накладено слідчим суддею необґрунтовано, а саме не зазначено, яким саме критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, відповідає вилучене майно.

Клопотання про арешт майна не відповідало вимогам, встановленим частиною 2 статті 171 КПК України.

Вилучений та арештований телефон належить на праві власності ОСОБА_5 .

В свою чергу, грошові кошти є спільною сумісною власністю подружжя.

Отже, половина цих коштів належить ОСОБА_5 , який не є підозрюваним.

За цих підстав просить накладений арешт скасувати.

У судове засідання адвокат ОСОБА_3 не з`явилася, надала заяву про розгляд клопотання в її відсутність, в якій своє клопотання підтримала в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Слідчий та прокурор у судове засідання не з`явилися, про розгляд клопотання були повідомлені.

При цьому слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 була подана заява про розгляд клопотання в його відсутність, в якій він проти задоволення клопотання та скасування арешту заперечує.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, а також матеріали, подані слідчим до його заперечень, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020040000000659 від 21.09.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст.28, ч. 2 ст. 310 Кримінального кодексу України, в якому повідомлено про підозру ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_4 , ОСОБА_23 .

В рамках даного кримінального провадженняухвалою слідчогосудді Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровська від29.11.2021року бувнаданий дозвілна проведенняобшуку заадресою: АДРЕСА_1 зметою виявленнята вилучення:наркотичних засобів,психотропних речовинабо їханалогів,обіг якихобмежено,грошових коштів,здобутих злочиннимшляхом,чорнових записів,мобільних телефонів,які використовуютьсядля спілкуваннязі співучасниками,сім-картокоператорів зв`язкудо них,банківських карток,комп`ютерної техніки, ноутбуків, планшетів та інших носіїв цифрової інформації, які містять відомості про обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

30.11.2021 року за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 був проведений обшук, під час якого виявлено та вилучено банківські картки, грошові кошти, мобільні телефони, флеш-накопичувач сим-картки.

Ухвалою слідчого судді від 14 грудня 2021 року був накладений арешт на вилучене підчас обшукумайно,а саме банківські картки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , грошові кошти в загальній сумі 14100 грн., мобільні телефони: IPHONE білого кольору з чохлом рожевого кольору модель 8 Plus, IPHONE білого кольору модель Х, флеш-накопичувач чорного кольору Apacer, сим-картку білого кольору НОМЕР_10 , картки Київстар: НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , коробку до мобільного телефону IPHONE 8 Plus.

Вирішуючи клопотання про скасування зазначеного арешту, слідчий суддя виходить із положень статті 170 КПК України, згідно з якими арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Зокрема, згідно з пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).

Відповідно достатті 98КПКУкраїни речовимидоказамиєматеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому норми частини другої статті 173 КПК України зобов`язують слідчого суддю при вирішенні питання про арешт майна враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з частиною 2 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналіз наведених норм свідчить, що арешт майна має бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, інших власників або володільців майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, якщо відпали підстави його застосування або арешт було накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя звертає увагу, що при вирішенні питання про скасування арешту майна в порядку статті 174 КПК України він не вправі вдаватися до оцінки законності накладення арешту, правильності застосування норм законодавства іншим складом суду (слідчим суддею) під час вирішення питання про арешт майна, а повинен визначати лише існування фактів та обставин, які впливають на обґрунтованість арешту майна, але не були враховані, зокрема у зв`язку з тим, що особа не брала участі під час вирішення питання про арешт.

Як вбачається з ухвали слідчого судді від 14.12.2021 року, накладаючи арешт на речі, вилучені 30.11.2021 року під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя виходив з того, що вони мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Так, постановою прокурора вилучені під час обшуку речі були визнані речовими доказами.

Слідчий суддя звертає увагу, що саме на відшукання мобільних телефонів, сім-карток банківських карток, грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, носіїв інформації тощо надавався дозвіл слідчим суддею в ухвалі про проведення обшуку.

В подальшому 16 грудня 2021 року ОСОБА_24 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України.

Отже, підстав вважати, що арешт на вилучені під час обшуку речі накладено необґрунтовано, немає.

Крім того, слідчий суддя вважає, що заявником не доведено, що на сьогодні потреба в подальшому арешті вищезазначеного майна відпала, оскільки досудове розслідування на сьогодні не завершено.

Доводи про те, що клопотання про арешт майна не відповідало вимогам частини 2 статті 171 КПК України, було подано з порушенням правил підсудності та пропуском строку, встановленого частиною 5 статті 171 КПК України, не можуть бути прийняті слідчим суддею до уваги, оскільки підстави для скасування арешту майна визначені у статті 174 КПК України. Слідчий суддя в межах розгляду клопотання про скасування арешту не наділений повноваженнями надавати оцінку законності накладення арешту.

Тим більше, що зазначені доводи були предметом перевірки судом апеляційної інстанції та ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2022 року ухвалу слідчого судді від 14 грудня 2021 року, якою накладено арешт, було залишено без змін.

Слідчий суддя звертає увагу, що клопотання про арешт майна було вірно подано до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, яким здійснюється розслідування СУ ГУНП в Дніпропетровській області.

Також слід відзначити, що такої підстави для відмови в арешті майна як пропущення строку звернення з клопотаннямкримінальне процесуальне законодавство не передбачає ані серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ані серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт.

Отже, доводи сторони захисту про порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт майна не можуть бути підставою для скасування накладеного арешту.

Вказане обумовлюється тим, що в даному випадку майно не мало статусу тимчасово вилученого з огляду на надання слідчим суддею дозволу на його вилучення. Відтак, само по собі порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, не позбавляє таке майно доказової сили в кримінальному провадженні, а тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.

Тобто вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення доказу в кримінальному провадженні, а не від того, чи своєчасно звернувся слідчий, прокурор з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Слідчий суддя відзначає, що, звернувшись із клопотанням про скасування арешту, сторона захисту не надала будь-яких доказів на підтвердження того, що вилучені речі не мають відношення до кримінального провадження.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що майно, на яке накладено арешт, було вилучене під час санкціонованого обшуку, слідчим суддею було прямо надано дозвіл на його відшукання, досудове розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого вилучено майно та накладено арешт, на даний час не завершено, ОСОБА_24 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, вилучене та арештоване майно залишається речовим доказом, слідчий суддя вважає, що підстави для скасування арешту цього майна відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яке подане в інтересах підозрюваної ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 14 грудня 2021 року на майно, вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1