Постанова

від 16.02.2022 по справі 910/15336/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2022 р. Справа№ 910/15336/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Дорофеєв Д.А.;

від відповідача: 1) не з`явились;

2) Кацинський О.В.;

Від третьої особи: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 (повний текст складено 05.04.2021)

у справі № 910/15336/20 (суддя І.В.Усатенко)

за позовом ОСОБА_2

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів»

2) ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Левашов Олександр Генадійович

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки, рішення загальних зборів та скасування реєстраційних дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки, рішення загальних зборів та скасування реєстраційних дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, не підписувала та не укладала договір відчуження частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» та не брала участі у загальних зборах, які відбулися 19.10.2017, а тому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу та рішення загальних зборів щодо зміни складу учасників та звільнення директора та скасувати реєстраційні дії, вчинені на підставі оспореного рішення загальних зборів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушення норм процесуального права. Так, скаржник зазначив, що Господарський суд міста Києва не вжив всі можливі та допустимі заходи щодо повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи. У зв`язку із чим, ОСОБА_1 був позбавлений можливості ознайомлюватися з матеріалами справи, надавати докази, оскаржити висновок експерта № 8-4/2642 від 29.01.2018, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 витребувано матеріали даної справи у суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 у справі № 910/15336/20 до надходження даної справи з суду першої інстанції.

09.12.2021 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» надійшли заперечення на клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження.

20.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/15336/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 у справі № 910/15336/20, відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 27.01.2022.

28.12.2021 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач зазначив, що відповідні виклики та повідомлення ОСОБА_1 надсилалися судом першої інстанції на зареєстроване місце проживання.

Також, позивач зазначив, що підставами для задоволення позовних вимог був не лише експертний висновок № 8-4/2642 від 29.01.2018 про підробку підпису ОСОБА_2 на підробленому договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», а й інші докази наявні в матеріалах справи, які відтворюють фактичні обставини справи.

24.01.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від апелянта надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, відповідно до яких він звертає увагу суду на позицію Великої палати Верховного суду у справі № 145/2047/16-ц від 16.06.2020. Так, відповідно до висновків Верховного Суду правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 відкладено розгляд справи до 17.02.2022. Зобов`язано Херсонську дирекцію ПАТ «Укрпошта» надати суду інформацію щодо обставин невручення поштових відправлень на адресу ОСОБА_1 .

Представник позивача у судовому засіданні 17.02.2022 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.02.2022 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити .

Представник відповідача 1 та представник третьої особи у судове засідання 17.02.2022 року не з`явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 року.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.09.2007 було здійснено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

15.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «BIK LTD» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - корпус АДРЕСА_1 . Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В та зареєстрований в реєстрі за № 2963.

Згідно рішення Загальних зборів ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», оформленого протоколом від 06.04.2015 було вирішено вивести зі складу засновників ОСОБА_3 на підставі заяви про вихід зі складу засновників товариства та передати його частку 100% (46000,00 грн.) у статутному капіталі товариства ОСОБА_2 .

Рішенням Загальних зборів ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», оформленим протоколом від 16.04.2015 збільшено статутний капітал товариства до 9 895 104, 00 грн. шляхом внесення учасником ОСОБА_2 нерухомого майна - корпус АДРЕСА_1 . Перерозподілено частки учасників у статутному капіталі товариства - ОСОБА_2 володіє 100% (9895104,00 грн) частки у статутному капіталі, затверджено статут в новій редакції.

26.02.2016 наказом № 2-К ОСОБА_4 вступила на посаду директора ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів».

19.10.2017 були проведенні Загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», які оформлені протоколом № 19/10/17.

В протоколі зазначено про присутність на загальних зборах товариства учасника, який володіє 100% частки у статутному капіталі товариства ОСОБА_2 . Запрошені - громадянин України ОСОБА_1 та громадянин України ОСОБА_5 .

На вказаних Зборах були прийняті рішення про: звільнення ОСОБА_4 з посади директора товариства за власним бажанням з 19.10.2017 та призначення на посаду директора ОСОБА_1 ; затвердження виходу ОСОБА_2 з товариства у зв`язку із відчудженням нею своєї частки в статутному капіталі товариства у розмірі 9 895 104, 00 грн., що становить 100% статутного капіталу товариства, на користь ОСОБА_1 ; розподіл частки учасників наступним чином - ОСОБА_1 володіє 100% частки статутного капіталу товариства.

20.10.2017 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» та зобов`язується сплатити за цю частку належну грошову суму, згідно з умовами даного договору, а саме 9 895 104, 00 грн (п. 1, 3 договору).

Покупець зобов`язується сплатити продавцю ціну, визначену у п. 3 цього договору до 31.12.2017 (п. 4 договору).

Відповідно до п. 9 договору право власності покупця на частку, зазначену у п. 1 даного договору, виникає з моменту підписання договору сторонами за умов обов`язкової подальшої державної реєстрації змін та доповнень до установчого документа товариства або нової редакції власного статуту, що містить відповідні зміни до Єдиного державного реєстру, згідно з чинним законодавством України.

Згідно із п. 8, 10 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору. Після укладення договору до установчого документу товариства мають бути внесені відповідні зміни з обов`язковою їх реєстрацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Підписання сторонами даного договору буде свідчити про те, що передача-приймання відчужуваної частки у статутному капіталі товариства відбулась та не вимагає додаткового підписання сторонами будь-яких актів.

На підставі прийнятого рішення загальних зборів від 19.10.2017 та укладеного договору купівлі-продажу від 20.10.2017 було внесено відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

- Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 20.10.2017, № 10741050017026995, зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, приватний нотаріус Левашов О.Г.;

- Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 20.10.2017, № 10741070015026995, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, приватний нотаріус Левашов О.Г.;

- Виправлення помилок, 20.10.2017, № 10747770016026995, приватний нотаріус Левашов О.Г .

В подальшому громадянином України ОСОБА_1 , учасником, що володіє 100% у статутному капіталі товариства було прийнято рішення Загальних Зборів, оформлене протоколом № 1 від 11.02.2018, про припинення діяльності ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» шляхом його ліквідації. Призначено ліквідатором товариства ОСОБА_1 та встановлено двомісячний строк для пред`явлення претензій кредиторами.

На підставі рішення від 11.02.2018 було внесено відповідний запис у реєстр: внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, 12.02.2018, № 10741100020026995, Шубіна Т.Я. , Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація.

Звертаючись із даним позовом позивач зазначає, що договір купівлі-продажу від 20.10.2017 має бути визнаний недійсним, у зв`язку із тим, що позивач його не підписувала, оскільки, не мала волевиявлення відчужувати свою частку.

Також недійсним має бути визнано рішення загальних зборів від 19.10.2017, оскільки, позивач не повідомляла товариство про намір відчужити свою частку та вийти з товариства, позивач не була присутня на загальних зборах. Як наслідок недійсності рішення загальних зборів та договору купівлі-продажу, мають бути скасовані зміни внесені в реєстр на підставі підробних документів.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу згідно з ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України можуть бути майнові права.

За ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права за своєю правовою природою є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 статті 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» (в чинній на момент укладення договору редакції) учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов`язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Права власності на частку в статутному капіталі господарського товариства є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 статті 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про господарські товариства» ( в чинній на момент укладення договору редакції) та статті 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов`язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

У силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відчуження власником свого майна визначено частиною першою статті 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором згідно зі статтею 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 цього Кодексу).

Згідно з положеннями статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи врегульований статтею 147 ЦК України (яка була чинною на день виникнення спірних відносин), положення якої кореспондуються зі статтею 53 Закону України «Про господарські товариства».

Стаття 53 Закону України «Про господарські товариства» (в чинній на момент укладення договору редакції) визначає перехід частки (її частини). Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено. У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов`язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.

Згідно ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст. 4 ГПК України).

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст. 16 ЦК України. Аналогічні положення містить ст. 20 ГК України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

За приписом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

До матеріалів справи долучено висновок експерта від 29.01.2018 № 8-4/2642, відповідно до якого встановлено, що підпис у графі директор ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» у договорі купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою. З ілюстрованої таблиці, що є частиною експертного висновку вбачається, що досліджувався на автентичність підпису ОСОБА_2 саме договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» від 20.10.2017, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що висновок експерта №8-4/2642 від 29.01.2018 року є неналежним доказом у даній справі, як такий, що здійснений в рамках кримінального провадження.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Як вбачається із матеріалів справи, проведення експертизи було доручено головному судовому експерту відділу технічних дослідженя Київського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, Соха Юрію Володимировичу, який має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз за екпертною спеціальністю 1.1, 2.1 (дослідження почерку і підписів, дослідження реквізитів документів, дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів, свідоцтво № 7694 видане ЕКК МВС України 19.05.2006; свідоцтва про підтвердження кваліфікації судового експерта № 718 видане ЕКК МВС України 15.12.2011, № 834 видане ЕКК МВС України 21.10.2016, № 835 видане ЕКК МВС України 21.10.2016), стаж експертної робот з 2006 року.

Експерт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновок експерта №8-4/2642 від 29.01.2018 року є належним та допустимим доказом у справі.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши, що ОСОБА_2 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі не підписувала, відповідно, істотні умови цього договору не погоджувала, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що у ОСОБА_2 було відсутнє волевиявлення на укладення спірної договору.

Разом з цим, апелянт зазначає, що договір, який не укладено не може бути визнаний недійсним.

Так, колегія суддів погоджується із даними твердженнями скаржника враховуючи наступне.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення".

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи наведене, спірний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі є неукладеним, тому у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

Щодо прийнятого Загальними Зборами рішення від 19.10.2017 про перерозподіл часток, зміну керівництва та виключення ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», то колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Рішення загальними зборами про виключення учасника в зв`язку з відчуженням частки у статутному капіталі товариства може прийматись в зв`язку з укладенням відповідного правочину щодо відчуження. І саме договір купівлі-продажу є підставою для виключення особи зі складу учасників товариства.

Як уже було встановлено вище, ОСОБА_2 не вчиняла правочин щодо відчуження своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», в зв`язку з чим відсутні правові підстави для прийняття 19.10.2017 Загальними зборами товариства рішення про виключення ОСОБА_2 зі складу учасників ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів».

Отже підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.

За таких умов набуття іншою особою статусу учасника товариства шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства без укладення відповідного правочину не відповідає положенням чинного законодавства.

Вказана позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 №909/1294/15

Згідно з ч. 1 ст. 116, 117 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом. Учасники господарського товариства зобов`язані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів.

Відповідно до п. 10.1 Статуту ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», затвердженого Загальними зборами учасників ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», протокол від 16.04.2015 (зареєстрований 20.04.2015) учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за місяць до виходу.

Як зазначено позивачем у позовній заяві та не заперечено і не спростовано відповідачами, позивач не повідомляла товариство про свій намір вийти з його учасників, оскільки, не мала такого наміру, що в тому числі підтверджується обставинами, що договір купівлі-продажу від 20.10.2017 підписаний іншою особою, а не ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно із п. 15.1, 15.2, 15.9 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» вищим органом товариства є Загальні збори його учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60 % голосів. Про проведення Загальних зборів Учасники повідомляються усно чи письмово не менше як за 30 днів до скликання Загальних зборів зазначенням часу і місця проведення Загальних зборів та порядку денного. Рішення Загальних зборів може бути оскаржено учасником товариства до суду.

До виключної компетенції Загальних зборів належить: 3) створення виконавчого органу та обрання директора, відкликання директора та членів контрольного органу товариства; 8) виключення учасника із товариства. З питань зазначених у п. 1), 2), 8) п. 15.10 Статуту рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів від числа присутніх на загальних зборах. (п. 15.10, 15.11 статуту).

Колегія суддів зазначає, що позивач не повідомлялась про проведення Загальних зборів 19.10.2017, не ініціювала їх проведення та не брала в них участі. Оскільки, позивач станом на 19.10.2017 була власником 100% частки у статутному капіталі товариства (одноосібним власником), то загальні Збори не могли бути проведені та правомочні за її відсутності.

Апелянт доказів зворотнього суду не надав.

Беручи до уваги вказане, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», оформлених протоколом від 19.10.2017 № 19/10/2017 щодо звільнення з посади директора товариства ОСОБА_4 з 19.10.2017 року та призначення нового директора товариства ОСОБА_1 з 20.10.2017; про вихід з товариства та відчуження 100% частки статутного капіталу ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ; щодо перерозподілу часток на затвердження статуту у новій редакції.

Відповідно до ст. 7, 9, 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції чинній на момент внесення спірних записів) Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань2 ( в редакції чинній на дату внесення оскаржуваних змін) для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою; 7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; 8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі; 10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи. Для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, подаються такі документи: 1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про припинення юридичної особи; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, - у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - у рішенні відповідного державного органу, про припинення юридичної особи. Для державної реєстрації рішення про відміну рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про відміну рішення про припинення юридичної особи.

Статтею 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження рішення суду, на підставі якого вчинено реєстраційну дію; 3) рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 цього Закону.

В разі відступлення частки особа набуває права на частку внаслідок укладення правочину з учасником товариства, а не внаслідок його прийняття до складу учасників товариства загальними зборами чи державної реєстрації відповідних змін. Включення такого учасника до складу учасників товариства на підставі рішення загальних зборів учасників товариства та державна реєстрація відповідних змін до статуту та в реєстрі є діями на виконання договору щодо відчуження частки учасником товариства. Законодавство не зобов`язує сторін надавати договори про відчуження частки товариству для ухвалення рішення про внесення змін до статуту та для подальшої державної реєстрації таких змін, адже такі договори можуть містити конфіденційну інформацію, яку сторони договору не мають намір розкривати третім особам. Але саме ці правочини є підставою для будь-яких подальших дій учасника, який відчужує частку, нового власника частки, товариства, включно з державною реєстрацією відповідних змін. Без укладення договору між власником частки ці дії є вчиненими без належної правової підстави.

Оскільки, договір купівлі-продажу від 20.10.2017 є неукладеним, відсутні правові підстави для внесення на підставі рішення від 19.10.2017 змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в зв`язку з чим вимоги позивача щодо скасування внесених змін визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визнання недійсним рішення учасника товариства ОСОБА_1 від 11.02.2018 року про припинення шляхом ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно - готельних проектів», код ЄДРПОУ 35391480, номер запису 10741100020026995, то оскільки неукладений правочин не породжує жодних цивільних прав та обов`язків, то ОСОБА_1 не набув права власності на частку у статутному капталі ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів», а тому не мав повноважень на прийняття рішення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації, в зв`язку з чим рішення від 11.02.2018 є недійсним, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо твердження апелянта про неналежне його повідомлення про дату та місце розгляду справи судом першої інстанції, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

У матеріалах справи наявні конверти, що надсилалися на адресу позивача з повідомленням про призначення справи до розгляду. Однак поштові відправлення повернулися на адресу суду у зв`язку з «закінченням терміну зберігання».

Матеріали справи свідчать, що розгляд справи відбувався за відсутності відповідача 2.

Зазначені обставини свідчать про те, що апелянт не був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції. В свою чергу, відмітка «за закінченням терміну зберігання» не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (постанова від 12.12.2018 у справі 752/11896/17).

Отже, дана відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання.

Неналежне повідомлення відповідача 2 про дату, час та місце розгляду справи судом першої інстанції позбавило його можливості дати відзив на позовну заяву або пояснення по суті справи.

Колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульовану в рішенні від 08.11.2018 у справі "Созонов та інші проти України", в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник обґрунтовую свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 року у справі № 910/15336/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 року у справі № 910/15336/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» (код ЄДРПОУ 35391480), щодо звільнення з посади директора товариства ОСОБА_4 з 19.10.2017 року та призначення нового директора товариства ОСОБА_1 з 20.10.2017р., оформленого протоколом № 19/10/17 від 19 жовтня 2017 року (пункт 2 порядку денного).

5. Визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» (код ЄДРПОУ 35391480), про вихід з товариства та відчуження 100% частки статутного капіталу ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , оформленого протоколом № 19/10/17 від 19 жовтня 2017 року (пункт 3 порядку денного).

6. Визнати недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» (код ЄДРПОУ 35391480), щодо перерозподілу часток на затвердження статуту у новій редакції, оформленого протоколом № 19/10/17 від 19 жовтня 2017 року (пункт 4 порядку денного).

7. Визнати недійсним рішення учасника товариства ОСОБА_1 від 11.02.2018 року, щодо припинення шляхом ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно - готельних проектів», код ЄДРПОУ 35391480, номер запису 10741100020026995.

8. Скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно - готельних проектів», код ЄДРПОУ 35391480, яким було змінено склад засновників (учасників) шляхом виключення виведення ОСОБА_2 зі складу засновників, а ОСОБА_1 включення до складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно - готельних проектів», код ЄДРПОУ 35391480, номер запису 10741050017026995 від 20.10.2017р.

9. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно - готельних проектів», код ЄДРПОУ 35391480, щодо зміни чинного директора ОСОБА_4 на нового директора ОСОБА_1 , номер запису 10741070015026995 від 20.10.2017р.

10. Скасувати державну реєстрацію виправлення помилок щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно - готельних проектів», код ЄДРПОУ 35391480, номер запису 10747770016026995 від 20.10.2017р.

11. В іншій частині позовних вимог відмовити.

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно - готельних проектів» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 12; ідентифікацій код 35391480) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 14 882, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

13. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

14. Матеріали справи № 910/15336/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 11.04.2022 року.