Ухвала

від 07.04.2022 по справі 2-175/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 2-175/11

провадження № 61-3337ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 січня 2022 року в складі колегії суддів Мацунича М. В., Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., у справі за заявою ОСОБА_1 , стягувач: акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання стягувача втративши право на стягнення боргу та повернення суми сплаченої в погашення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області в складі судді: Довжанина М. М. від 22 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано АТ «Райффайзен Банк Аваль» таким, що не має право на стягнення за виконавчим листом № 2-175/11, виданим 14 лютого 2012 року Хустським районним судом про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь АТ «Райффайзен банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в розмірі 61 978,22 грн та судових витрат по справі в сумі 739,78 грн. Повернуто ОСОБА_1 суму 15 561,00 грн сплачених ним на рахунок Хустського районного відділу ДВС на погашення заборгованості перед АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10 січня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк», задоволено. Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2021 року скасовано. В задоволенні заяви ОСОБА_1 , стягувач АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

18 лютого 2022 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 січня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).

Оскарження ухвали щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню передбачено пунктом 25 частини першої статті 353 ЦПК України. Тобто ЦПК України не передбачено права на оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками апеляційного перегляду такої ухвали місцевого суду, також не може бути предметом перегляду у касаційному порядку.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови Закарпатського апеляційного суду від 10 січня 2022 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Таким чином, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки оскаржена постанова Закарпатського апеляційного суду від 10 січня 2022 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 січня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , стягувач: акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання стягувача втративши право на стягнення боргу та повернення суми сплаченої в погашення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков