Постанова
від 22.02.2022 по справі 370/999/16-ц
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 370/999/16-ц

провадження № 61-9765св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант Інженіринг»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:товариство з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт», товариство з обмеженою відповідальністю «Віннер Імпортс Україна ЛТД»,,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Кулікової С. В.,

від 01 червня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Капмані-Буд», правонаступником якого є ТОВ «Атлант-Інженіринг», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «БВС Контакт», ТОВ «Віннер Імпортс Україна, ЛТД», про стягнення заборгованості за договором підряду.

Позов мотивовано тим, що 23 лютого 2012 року між ТОВ «БВС Контакт» та ТОВ «Промет», яке у липні 2017 року змінило назву на ТОВ «Капмані-Буд», а у вересні 2018 року - на ТОВ «Атлант-Інженіринг», було укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції

ПС 110/10 кВ Велика Олександрівка у Бориспільському районі Київської області, які виконуються з метою приєднання до електричних мереж Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» (далі - ПАТ «АЕС Київобленерго»).

28 квітня 2016 року між ТОВ «БВС Контакт» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «БВС Контакт» передало, а ОСОБА_1 прийняв усі права вимоги за вказаним договором підряду.

Посилаючись на те, що ТОВ «БВС Контакт» виконало умови договору та перерахувало відповідачу 1 275 677 грн, проте останній свої зобов`язання за договором не виконав, позивач, з урахуванням поданих уточнень, просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2 663 613, 50 грн, пеню у розмірі 393 061, 68 грн та 3 % річних у розмірі 188 310, 90 грн.

Інформація про рух справи в судах

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Атлант Інженіринг» на користь ОСОБА_1 загальну заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2 663 613, 50 грн, пеню у розмірі 279 565, 49 грн,

3 % річних у розмірі 188 310, 90 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, не виконав роботи передбачені договором, а кошти отримані за договором не повернув. Позивач направив відповідачу претензію з вимогою про повернення коштів, яка залишилась без виконання. Отже, відповідач безпідставно набув грошові кошти у розмірі 1 275 677 грн, а тому в силу вимог статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язаний їх повернути позивачу з урахуванням індексу інфляції, а також сплатити пеню і 3 % річних.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2017 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня

2017 рокускасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд виходив з того, що передплата за договором підряду не є заборгованістю у розумінні статті 852 ЦК України. Позивачем не доведено, що внесена ним передплата за договором підряду має ознаки збитків, які визначені у статті 22 ЦК України. Також спірні кошти не можуть бути повернуті позивачу на підставі статті 1212 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення

статті 625 ЦК України.

Постановою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року рішення Апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова касаційного суду мотивована тим, що, звертаючись із позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Капмані-Буд» заборгованість за договором підряду на підставі статей 849, 852 ЦК України, проте апеляційний суд, залишив поза увагою положення частини першої статті 3, частини першої статті 11 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) та положення статей 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на захист цивільних прав та інтересів.

Висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом, а судом першої інстанції вирішено спір на підставі статті 1212 ЦК України, не можна визнати обґрунтованим.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Атлант-Інженіринг» на користь ОСОБА_1 заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2 663 613, 50 грн, пеню у розмірі 279 565, 49 грн та 3 % річних у розмірі 188 310, 90 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, не виконав роботи, передбачені договором.

Відповідач визнав заборгованість за договором підряду, що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків, однак отримані кошти не повернув.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що районний суд вийшов за межі заявлених вимог та помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України, тобто неправильно застосував норми матеріального права, при цьому не ухвалив рішення в межах заявлених вимог, зокрема на підставі статей 849, 852 ЦК України.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного суду.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що апеляційний суд не дав належної оцінки наявним у справі доказам та не перевірив доводів та заперечень сторін, зокрема не встановив чим обґрунтовано заявлений позов, чим підтверджено виконання ТОВ «БВС Контакт» та невиконання ТОВ «Промет» договірних зобов`язань; не перевірив та не спростував доводів відповідача про те, що останній не міг розпочати будівельно-монтажні роботи через невиконання ТОВ «БВС Контакт» своїх зобов`язань, зокрема через несвоєчасне перерахування коштів, визначених у пункті 2.4 договору, та ненадання вихідних даних для виконання робіт (пункт 3.4.1 договору); не прийняв в якості доказу висновок судового експерта, складений на замовлення відповідача, підстав такого неприйняття не навів, не з`ясував поважності причин неподання цього доказу до суду першої інстанції;

в порушення статті 12 ЦПК України не роз`яснив відповідачеві його права на звернення до суду з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, чим позбавив відповідача права на судовий захист.

Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 04 червня 2021 року про виправлення описки, рішення Макарівського районного суду Київської області

від 26 вересня 2017 року скасовано і ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Атлант Інженіринг» на користь

ОСОБА_1 178 496, 22 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Апеляційний суд виходив з того, що порушення умов договору підряду були допущені обома сторонами, як з боку позивача - несвоєчасне перерахування коштів, так і з боку відповідача, який маючи намір та розпочавши виконання робіт за укладеним договором, у встановлений строк його не виконав частково зі своєї вини, а також з інших незалежних від нього причин.

Встановивши, що роботи за договором підряду були розпочаті і перераховані ТОВ «Промет» кошти в сумі 1 097 180, 78 грн були фактично використані для придбання необхідного обладнання, вимог щодо повернення якого позивачем не заявлено, апеляційний суд, виходячи із змісту вимог статей 15, 16, 837, 846-854 ЦК України та статей 4, 5, 12 ЦПК України, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути різницю між перерахованою та використаною сумами, яка становить 178 496, 22 грн

(1 275 677 грн - 1 097 180, 78 грн).

Оскільки перерахована ТОВ «БВС Контакт» сума є платою за виконання робіт за договором підряду колегія суддів вказала на неможливість застосування статті 625 ЦК України до спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову скасувати, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2017 року залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14 червня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року.

У серпні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи оскаржену постанову, суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня

2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 22 вересня 2020 року у справі

№ 918/631/19, від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/22058/17,

від 20 серпня 2019 року у справі № 910/3554/18, від 24 січня 2020 року у справі № 910/3362/18, від 25 лютого 2020 року у справі № 910/3920/18,

від 29 жовтня 2020 року у справі № 910/4709/18.

Зокрема суд апеляційної інстанції:

- протиправно, без обговорення та доведення до відома позивача, приєднав до матеріалів справи додані до додаткових пояснень відповідача від 28 травня 2021 року копії документів, які заявник вважає недопустимими та недостовірними доказами.

- в основу оскарженої постанови поклав виключно пояснення

ТОВ «Атлант Інженіринг» від 28 травня 2021 року, а не відповідні докази;

- не врахував, що додані відповідачем до письмових пояснень

від 28 травня 2021 року докази спростовані висновком експерта № 33719/20-44/33720/20-72 від 16 квітня 2021 року, складеним на виконання ухвали суду.

Вважає, що висновки апеляційного суду про розроблення та підготовку проектної та дозвільної документації не підтверджено будь-якими письмовими доказами у справі.

Посилаючись на те, що відповідачем було закуплено обладнання для здійснення будівельно-монтажних робіт по договору підряду, яке відповідає технічним особливостям та специфікації замовлення підрядних робіт, апеляційний суд не врахував, що відповідач повинен був довести, що таке обладнання купувалось на виконання договору підряду та передбачене проектом; надати докази його придбання; довести, що придбане обладнання було використане під час реконструкції ПС 110/10 кВ Велика Олександрівка у Бориспільському районі Київської області, або докази його фактичного існування в натурі.

Заявник стверджує, що для нього не має значення, які витрати поніс відповідач для підготовки до виконання робіт, за відсутності результату, який він розраховував отримати при укладенні договору підряду.

Крім того, суд не врахував, що договір підряду був укладений на засадах дольової участі, тобто замовників було декілька, та поклав усю відповідальність, а не часткову, на позивача.

Суд апеляційної інстанції не вирішив вимогу про стягнення пені, не здійснив розподілу понесених сторонами судових витрат та не навів мотиви з яких до правовідносин у розглядуваній справі не підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року ТОВ «Атлант-Інженіринг» подано відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача - адвокат Строєв О. В., посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 лютого 2012 року між ТОВ «БВС Контакт» (далі - Замовник) та

ТОВ «Промет», яке у липні 2017 року змінило назву на ТОВ «Капмані-Буд», а у вересні 2018 року - на ТОВ «Атлант-Інженіринг» (далі - Підрядник), було укладено договір підряду № 3-Б на виконання будівельно-монтажних робіт (далі - договір підряду № 3-Б), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Замовник доручає, а підрядник виконує будівельно-монтажні роботи з реконструкції ПС 110/10кВ Велика Олександрівка у Бориспільському районі Київської області (далі -

ПС 110/10кВ), які виконуються з метою забезпечення Замовником можливості приєднатися до електричних мереж відповідно до вимог

ПАТ «АЕС Київобленерго», що визначені договорами про надання послуг

з приєднання до електричних мереж.

Підрядник виконує всі роботи своїми ресурсами, матеріалами, засобами і устаткуванням, на свій ризик за рахунок Замовника (пункту 1.2 договору підряду № 3-Б).

Замовник зобов`язаний: надати вихідні дані для виконання робіт; забезпечити своєчасний розрахунок (оплату робіт) відповідно до умов цього договору (пункти 3.4.1, 3.4.3 договору підряду № 3-Б).

Загальна вартість (договірна ціна) робіт, які підлягають виконанню Підрядником складає 1 442 708, 33 грн, крім того податок на додану вартість (далі - ПДВ) - 288 541, 67 грн, а всього - 1 731 250 грн з ПДВ (пункт 2.1 договору підряду № 3-Б).

Замовник здійснює передоплату у розмірі 50 % від вартості дольової участі у фінансуванні робіт протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього договору (пункт 2.4 договору підряду № 3-Б).

Остаточна оплата за виконані роботи по пункту 1.1 договору підряду № 3-Б здійснюється Замовником протягом 5 банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт по реконструкції ПС 110/10кВ (пункт 2.5 договору підряду № 3-Б).

Приймання-передача закінчених робіт проводиться згідно з діючими нормами та правилами відповідно до умов цього договору. Будівельно-монтажні роботи за пунктом 1.1 договору вважаються виконаними з моменту підписання відповідного акта державною або технічною комісією про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів електричних мереж, про що невідкладно повідомляються Замовники Підрядником

(пункт 4.1 договору підряду № 3-Б).

Передача закінчених будівельно-монтажних робіт за пунктом 1.1 договору Підрядником та приймання їх Замовником оформлюється між сторонами актом приймання-передачі робіт на підставі акта державної або технічної комісії про прийняття в експлуатацію завершених закінчених будівництвом об`єктів електричних мереж (пункт 4.4.2 договору підряду № 3-Б).

Строк виконання будівельно-монтажних робіт за пунктом 1.1 договору становить 60 календарних днів (пункт 9.1 договору підряду № 3-Б).

22 квітня 2015 року між ТОВ «БВС Контакт» та ТОВ «Атлант Інженіринг» укладено договір про внесення змін до договору підряду № 3-Б на виконання будівельно-монтажних робіт від 23 лютого 2012 року, яким сторони дійшли згоди доповнити розділ 10 «Термін дії Договору» пунктом 10.3 наступного змісту: «Сторони керуючись пунктом 1 частини першої статті 259 ЦК України встановили строк позовної давності за цим договором в 6 років».

28 квітня 2016 року між ТОВ «БВС Контакт» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги № 28/04-16-1, за змістом якого останній прийняв права вимоги на умовах, які існують на момент укладення цього договору, за договором підряду № 3-Б на виконання будівельно-монтажних робіт від 23 лютого 2012 року (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до вимог пункту 2.2 договору про відступлення права вимоги № 28/04-16-1 на момент його укладення основна сума заборгованості

ТОВ «Промет» перед ТОВ «БВС Контакт» складає 1 275 677 грн, не включаючи всі можливі донарахування згідно з договором та ЦК України (штрафні санкції, пеня, 3 % річних, індекс інфляції, подвійна облікова ставка Національного банку України (далі - НБУ) тощо), відповідно до платіжних доручень від 28 березня 2012 року, від 17 травня 2012 року, від 15 травня

2012 року.

28 квітня 2016 року ТОВ «БВС Контакт» направлено на адресу ТОВ «Промет» повідомлення про відступлення права вимоги за договором підряду № 3-Б.

07 квітня 2014 року ТОВ «БВС Контакт» направив на адресу ТОВ «Промет» претензію № 1 про погашення заборгованості на суму 1 789 056, 51 грн.

На виконання умов договору підряду № 3-Б, ТОВ «БВС Контакт» сплатило на рахунки ТОВ «Атлант Інженіринг» грошові кошти в загальному розмірі 1 275 677 грн, що підтверджено платіжними дорученнями: № 117

від 28 березня 2012 року, № 187 від 17 травня 2012 року, № 182 від 15 травня 2012 року та актом звірки взаєморозрахунків за І квартал 2013 року.

Згідно висновку експертів № 33719/20-44/33720/20-72 від 16 квітня 2021 року за результатами проведення судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи:

1. Оскільки в наданих на дослідження платіжних дорученнях: № 187

від 17 травня 2012 року, № 182 від 15 травня 2012 року; № 117

від 28 березня 2012 року, відповідно до яких ТОВ «БВС Контакт» перераховано на рахунок ТОВ «Промет» кошти згідно договору підряду № 3-Б, вказано іншу дату договору (не 23 лютого 2012 року, а

23 березня 2012 року), не видається за можливе підтвердити документально виконання умов передбачених пунктами 2.2 та 2.4 договору підряду № 3-Б на виконання будівельно-монтажних робіт

від 23 лютого 2012 року, укладеного між ТОВ «БВС Контакт» та

ТОВ «Промет» (нині ТОВ «Атлант-Інженіринг»).

2. Враховуючи те, що: в наданих на дослідження матеріалах не містяться акти приймання-передачі робіт; в наданих на дослідження платіжних дорученнях: № 187 від 17 травня 2012 року, № 182 від 15 травня

2012 року; № 117 від 28 березня 2012 року вказано іншу дату договору (не 23 лютого 2012 року, а 23 березня 2012 року), наданими на дослідження документами не видається за можливе підтвердити документально збитки, передбачені пунктами 5.3, 5.4 договору, в результаті невиконання його умов у обох сторін.

3. Визначити, яким підприємством здійснено реконструкцію ПС 110/10 кВ та коли, не вбачається за можливе у зв`язку із відсутністю у наданих на розгляд експертів матеріалах первинної звітної та виробничої документації (форми КБ-2в, КБ-3, відомості списання матеріалів, журнал виконання робіт, акти огляду прихованих робіт, акти випробувань тощо) по реконструкції ПС 110/10 кВ.

4. Згідно з наявними в матеріалах справи документами виконання робіт з реконструкції ПС 110/10 кВ ТОВ «Промет» не підтверджується.

5. ТОВ «Промет» на виконання договору підряду № 3-Б від 23 лютого

2012 року мало виконати проектну документацію по будівництву лінії електромереж від ПС 110/10 кВ Велика Олександрівка до об`єкту електропостачання Замовника.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26 листопада 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 березня 2015 року у справі № 910/21642/14 стягнуто з ТОВ «БВС Контакт» на користь ТОВ «Вінер Імпортс Україна, ЛТД» 1 275 052 грн заборгованості, 170 219, 44 грн інфляційних втрат та 28 905, 44 грн судового збору.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Спір у розглядуваній справі стосується виконання договору підряду № 3-Б укладеного 23 лютого 2012 року між ТОВ «БВС Контакт», правонаступником якого у спірних правовідносинах є ОСОБА_1 , та ТОВ «Промет» (назва після перейменування ТОВ «Атлант-Інженіринг»).

Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина друга статті 837 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із статтею 613 ЦК України, кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Положеннями статті 615 ЦК України установлено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених положень законодавства розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Згідно з частиною другою статті 598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За приписами статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

У пункті 9.1 договору підряду № 3-Б сторони погодили строк виконання будівельно-монтажних робіт - 60 календарних днів.

Наслідки порушення умов договору щодо строків виконаних робіт передбачені частинами другою та третьою статті 849 ЦК України в межах здійснення замовником права перевірки у будь-який час ходу та якості роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Зокрема, частиною другою статті 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з положеннями пункту 11.1.4 договору підряду № 3-Б цей договір може бути достроково розірваний в інших випадках, що передбачені чинним законодавством.

За правилом частини четвертої статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, на яку ОСОБА_1 послався, як на підставу касаційного перегляду справи.

Судами встановлено, що на виконання умов договору підряду № 3-Б

ТОВ «БВС Контакт», правонаступником якого у спірних правовідносинах є

ОСОБА_1 ,перераховано на рахунок відповідача попередню оплату на загальну суму 1 275 677 грн.

З урахуванням положень статей 837, 849, 1212 ЦК України встановлено припинення зобов`язань сторін за договору підряду № 3-Б в односторонньому порядку на підставі поданої ТОВ «БВС Контакт» в порядку частини другої статті 849 ЦК України претензії, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення попередньої оплати за вказаним договором відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.

Схожих за змістом висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливості стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11 листопада 2018 року у справі № 910/13332/17, від 14 червня 2018 року у справі №912/2709/17,

від 15 лютого 2019 року у справі № 910/21154/17, від 25 лютого 2021 року у справі №904/7804/16, від 24 листопада 2021 року у справі № 910/17235/20.

Скасовуючи рішення районного суду в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про повернення попередньої оплати, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ «Атлант Інженіринг» роботи за договору підряду № 3-Б були розпочаті і перераховані на його рахунки кошти в сумі 1 097 180, 78 грн були фактично використані на придбання обладнання для виконання робіт за вказаним договором підряду, а тому з відповідача на користь ОСОБА_1 належить стягнути різницю між перерахованою та використаною сумами.

Згідно висновку експертів № 33719/20-44/33720/20-72 від 16 квітня 2021 року за результатами проведення судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи, призначеною ухвалою суду згідно з наявними в матеріалах справи документами виконання робіт з реконструкції

ПС 110/10 кВ ТОВ «Промет» не підтверджується. Крім того, ТОВ «Промет» на виконання договору підряду № 3-Б від 23 лютого 2012 року мало виконати проектну документацію по будівництву лінії електромереж від ПС 110/10 кВ Велика Олександрівка до об`єкту електропостачання Замовника.

Разом із тим в матеріалах справи проектна документація по будівництву лінії електромереж від ПС 110/10 кВ, розроблена на замовлення відповідача відсутня.

Надані відповідачем суду копії накладних на придбання електрообладнання з відповідними договорами поставки та специфікаціями, оборотно-сальдова відомість по рахунку: 20 «Виробництво» ТМЦ ТОВ «Атлант-Інженіринг», не містять будь-якої вказівки на придбання такого обладнання та його подальше використання саме в порядку виконання умов договору

підряду № 3-Б.

Отже висновок суду апеляційної інстанції про фактичне використання відповідачем частини внесеної ТОВ «БВС Контакт» попередньої оплати (1 097 180, 78 грн) на придбання обладнання в порядку виконання умов договору підряду № 3-Б є помилковим.

Належні та допустимі докази початку виконання робіт в порядку та строки, передбачені договором підряду № 3-Б суду не надані.

Посилання апеляційного суду на те, що ТОВ «Віннер Імпортс Україна, ЛТД» є підрядником з виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції

ПС 110/10 кВ Велика Олександрівка у Бориспільському районі Київської області суперечать фактичним обставинам та рішенню Господарського суду міста Києва від 26 листопада 2014 року у справі № 910/21642/14.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі

№ 760/6938/16-ц (провадження № 61-22875св19) зазначено, що дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Унаслідок чого у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах положень статті 625 ЦК України є неправильним.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з ТОВ «Атлант-Інженіринг»інфляційних втрат та 3 % річних за період із 18 травня 2012 року по 18 квітня 2017 року.

При цьому, суд першої інстанції, визначаючи розмір грошових сум, які підлягають стягненню на користь позивача згідно статті 625 ЦК України не врахував, що у ТОВ «Атлант-Інженіринг» обов`язок повернути грошові кошти в сумі 1 275 677 грн, щодо яких відпала підстава на якій вони були набуті, виник 11 квітня 2014 року після отримання відповідачем претензії ТОВ «БВС Контакт» в якій замовник повідомив про відмову від договору, а отже починаючи з наступного дня (12 квітня 2014 року) підлягають нарахуванню інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми.

За період із 12 квітня 2014 року по 18 квітня 2017 року інфляційні втрати склали 1 252 426, 17 грн із розрахунку:

1 275 677 грн х (103, 8 % х 101, 0 % х 100, 4 % х 100, 8 % х 102, 9 % х 102, 4 % 101, 9 % х 103, 0 % х 103,1 % х 105,3 % х 110,8 % х 114,0 % х 102,2 % х 100,4 % х 99,0 % х 99,2 % х 102,3 % х 98,7 % х 102,0 % х 100,7 % х 100,9 % х 99,6 % х 101,0 % х 103,5 % х 100,1 % х 99,8 % х 99,9 % х 99,7 % х 101,8 % х 102,8 % х 101,8 % х 100,9 % х 101, 1 % х 101, 0 % х 101, 8 % х 100, 9 %) - 1 275 677 грн,

де 1 275 677 грн - сума боргу, а 103, 8 %; 101, 0 %; 100, 4 %; 100, 8 %; 102, 9 %; 102, 4 % 101, 9 %; 103, 0 %; 103,1 %; 105,3 %; 110,8 %; 114,0 %; 102,2 %; 100,4 %; 99,0 %; 99,2 %; 102,3 %; 98,7 %; 102,0 %; 100,7 %; 100,9 %; 99,6 %; 101,0 %; 103,5 %; 100,1 %; 99,8 %; 99,9 %; 99,7 %; 101,8 %; 102,8 %; 101,8 %; 100,9; 101, 1 %; 101, 0 %; 101, 8 %; 100, 9 % - індекси інфляції за період із травня 2014 року по квітень 2017 року.

Три проценти річних від суми 1 275 677 грн за період із 12 квітня 2014 року по 18 квітня 2017 року становить 115 649,73 грн, з розрахунку: 1 275 677 грн х

0, 03 х 1 103 дні/ 365 днів, де 1 275 677 грн - сума боргу, а 1 103 дні - кількість днів прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені відповідно до умов пункту 5.2 договору підряду № 3-Б за затримку закінчення робіт за період з 18 квітня 2016 року по 18 квітня 2017 року в розмірі 393 061, 68 грн.

Оскаржена постанова апеляційного суду не містить мотивів з яких суд відмовив в задоволенні цієї позовної вимоги.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Атлант-Інженіринг» на користь позивача пені за період з 24 квітня

2012 року по 23 квітня 2013 року у розмірі 279 565, 49 грн, чим фактично вийшов за межі заявлених позовних вимог.

Надаючи оцінку вимогам ОСОБА_1 про стягнення пені передбаченої пунктом пункту 5.2 договору підряду № 3-Б, Верховний Суд враховує, що після односторонньої відмови ТОВ «БВС Контакт» від вказаного договору

у 2014 році в порядку частини другої статті 849 ЦК України, положення договору, зокрема щодо стягнення неустойки (пені), не можуть бути застосовані.

Отже правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені передбаченої договором, за період після його розірвання, - відсутні.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови апеляційного суду та зміну рішення районного суду.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого

2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання позову в розмірі 6 890 грн та касаційних скарг в загальному розмірі 27 560 грн.

ТОВ «Атлант Інженіринг» сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 7 579 грн та касаційної скарги в розмірі 19 210 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (81, 47 % від заявлених вимог) понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та касаційних скарг, підлягають стягненню з відповідача в розмірі 5 539, 96 грн та 22 159, 84 грн відповідно, а сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг в розмірі

4 964 грн підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат

(частина десята статті 141 ЦПК України).

При цьому, надмірно сплачений відповідачем судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 5 430 грн може бути повернуто в порядку, передбаченому статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 55 000 грн та надано суду договори про надання адвокатських послуг № 12/05-16-3 від 12 травня 2016 року та № 310117/1

від 31 січня 2017 року, а також акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг): №ОУ-0000198 від 29 липня 2016 року, №ОУ-0000199 від 03 серпня 2016 року, №ОУ-0000225 від 26 серпня 2016 року, №ОУ-0000230 від 31 серпня 2016 року, №ОУ-0000272 від 12 жовтня 2016 року, №ОУ-0000271 від 12 жовтня 2016 року, №ОУ-0000273 від 12 жовтня 2016 року, №ОУ-0000304 від 24 жовтня 2016 року, №ОУ-0000317 від 31 жовтня 2016 року, №ОУ-0000323 від 03 листопада

2016 року, № ОУ-0000322 від 02 листопада 2016 року, №ОУ-0000355

від 18 листопада 2016 року, №ОУ-0000356 від 21 листопада 2016 року,

№ОУ-0000393 від 05 грудня 2016 року; акти надання послуг №3 від 01 лютого 2017 року, №4 від 02 лютого 2017 року, №5 від 03 березня 2017 року, №6

від 08 лютого 2017 року, №7 від 09 лютого 2017 року, №8 від 09 лютого

2017 року, №13 від 03 березня 2017 року, №24 від 17 квітня 2017 року, №28 від 13 травня 2017 року, №30 від 23 травня 2017 року, №31 від 24 травня

2017 року, №28 від 25 липня 2017 року, №39 від 25 липня 2017 року, №40

від 25 липня 2017 року, №41 від 27 липня 2017 року, №48 від 26 вересня

2017 року; квитанції: №308 від 11 жовтня 2016 року, № 309 від 11 жовтня

2016 року, №307 від 11 жовтня 2016 року; заяву на переказ готівки №18260174 від 26 вересня 2017 року.

Судом першої інстанції встановлено, що документально підтверджений розмір витрат на правову допомогу становить 44 525 грн.

З урахуванням положень статей 133, 137, 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог, Верховний Суд дійшов висновку, про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем в суді першої інстанції в сумі 36 274, 52 грн, що становить 81, 47 % від документально підтверджених (44 525 грн).

Колегією суддів не встановлено неспівмірності витрат на правничу допомогу із обсягом та характером виконаної адвокатом роботи, складністю справи, ціною позову та значенням справи для позивача.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2021 року скасувати.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня

2017 року змінити, шляхом зміни його мотивувальної частини з урахуванням висновків, викладених в цій постанові Верховного Судута викладенням абзацу другого резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Інженіринг» (ідентифікаційний код юридичної особи 30473061) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти, сплачені за договором підряду № 3-Б на виконання будівельно-монтажних робіт від 23 лютого

2012 року, в розмірі 1 275 677 грн, інфляційні втрати в розмірі

1 252 426, 17 грн, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 115 649, 73 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 539, 96 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 274, 52 грн».

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Інженіринг» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за апеляційний та касаційний перегляд справи в загальній сумі 17 195, 84 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович

Дата ухвалення рішення22.02.2022
Оприлюднено22.06.2022
Номер документу103930729
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —370/999/16-ц

Постанова від 24.04.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Голуб Світлана Анатоліївна

Ухвала від 02.04.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Голуб Світлана Анатоліївна

Ухвала від 06.03.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Голуб Світлана Анатоліївна

Ухвала від 26.02.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Голуб Світлана Анатоліївна

Ухвала від 23.01.2024

Цивільне

Макарівський районний суд Київської області

Білоцька Л. В.

Постанова від 18.10.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мостова Галина Іванівна

Ухвала від 18.07.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мостова Галина Іванівна

Ухвала від 18.07.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мостова Галина Іванівна

Ухвала від 10.05.2023

Цивільне

Макарівський районний суд Київської області

Тандир О. В.

Постанова від 19.09.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Мазурик Олена Федорівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні