Постанова

від 11.04.2022 по справі 545/1232/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1232/21 Номер провадження 22-ц/814/938/22Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І. С. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Абрамова П.С., Пікуля В.П.,

при секретарі Філоненко О.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Литовченка Р.В., відповідача ОСОБА_2 , її представника - адвоката Бобонич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції із Закарпатським апеляційним судом, у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 січня 2021 року, ухваленого у складі головуючого судді Кіндяка І.С., повний текст судового рішення виготовлено без зазначення дати, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області, про розірвання договору дарування, -

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати укладені в 2019 році договори дарування житлового будинку та земельної ділянки для його обслуговування, розташованого по АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що після укладення вказаних договорів дарування обдаровувана ОСОБА_2 припинила спілкування з дарувальницею ОСОБА_1 , у подарованому будинку не проживає та недбайливо до нього ставиться, чим створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Крім того, позивач ОСОБА_1 зазначила, що відповідач ОСОБА_2 взагалі має намір продати даний будинок з земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 січня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Воронкова О.А., про розірвання договору дарування відмовлено за недоведеністю. Скасовано заходи забезпечення позову.

Рішення мотивовано тим, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є безпідставними, оскільки остання не довела та не підтвердила належними і допустимими доказами наведені у позові обставини, а також не довела наявності підстав для розірвання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки у порядку частин 2 та 4 статті 727 Цивільного кодексу України, а саме того, що відповідач ОСОБА_2 створює загрозу безповоротної втрати дарунків і те, що ці дарунки мають для дарувальниці велику немайнову цінність.

Позивачем ОСОБА_1 не доведено порушення її прав як дарувальника за договорами дарування. Натомість, її дії, як дарувальника, були добровільними.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги до ОСОБА_2 про розірвання договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки для його обслуговування.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, зокрема те, що для скаржниці, як людини похилого віку, спірний будинок та земельна ділянка, на якій він розташований, мають велику немайнову цінність, оскільки в даному будинку вона прожила своє дитинство та отримала його у спадок від батька, а також те, що обдаровувана ОСОБА_2 своєю бездіяльністю, яка полягає у відсутності догляду за будинком, та активними діями щодо відчуження будинку та земельної ділянки створює загрозу їх безповоротної втрати.

Позиція інших учасників справи

07 квітня 2022 року від ОСОБА_2 , через представника - адвоката Бобонич Н.В., на електронну адресу Полтавського апеляційного суду надіслано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вони просять рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважають, що воно є законними, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши апелянта ОСОБА_1 , її представника - адвоката Литовченка Р.В., ОСОБА_2 та її представника - адвоката Бобонич Н.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 липня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також договір дарування земельної ділянки площею 0,1340 га, кадастровий номер 5324087701:01:001:0511, цільове призначення: для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за цією ж адресою.

Договори посвідчені приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Воронковою О.А. та зареєстровано в реєстрі за №1927 та №1927 відповідно.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з недоведеності порушення прав позивача, як дарувальника за договорами дарування, та відсутності доказів створення обдарованою після укладення спірних договорів загрози безповоротної втрати дарунків і що ці дарунки мають для дарувальниці велику немайнову цінність.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Згідно з частиною 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Параграф 1 глави 5 ЦПК України містить основні положення про докази, зокрема частиною 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України та 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною 1 статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина 1 стаття 722 ЦК України). Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (частина 2 статті 719 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

Аналізуючи матеріали справи та враховуючи обов`язковість одночасного існування таких двох умов для розірвання договору дарування як створення обдаровуваним загрози безповоротної втрати дарунка та наявності для дарувальника великої немайнової цінності дарунку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Воронкова О.А., про розірвання договорів дарування, у зв`язку з їх недоведеністю.

Натомість твердження скаржника про те, що можливий продаж ОСОБА_2 спірних будинку та земельної ділянки створить загрозу їх безповоротної втрати, апеляційний суд визнає неспроможним, оскільки право власності на майно передбачає право володіння, користування та розпорядження ним, а тому бажання нинішнього законного власника розпорядитись своїм майном не є підставою для розірвання договору дарування в розумінні положень частини 2 статті 727 ЦК України. В іншому випадку це б суперечило конституційному принципу непорушності права власності.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №361/8035/2014-ц.

Більше того, у договорі дарування житлового будинку від 23 липня 2019 року (а.с.10) сторони не встановили обов`язку вчинення обдаровуваною ОСОБА_2 будь-яких дій майнового або немайнового характеру на користь дарувальниці ОСОБА_1 ні на час його укладення, ні в майбутньому.

Водночас, пунктом 9 договору дарування земельної ділянки від 23 липня 2019 року (а.с.11-12) прямо передбачено право обдарованої продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, самостійно господарювати на землі.

Вказані обставини спростовують і доводи апеляційної скарги про те, що для ОСОБА_1 , яка провела в спірному будинку своє дитинство та отримала його у спадок від батька, він становить велику немайнову цінність, оскільки остання добровільно, за власною волею, розуміючи значення своїх дій, подарувала ОСОБА_2 належну їй нерухомість, чим наділила останню правом на власний розсуд розпоряджатися зазначеною власністю, не включивши в договори дарування особливі умови щодо користування та розпорядження подарованим майном.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2022 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді П.С. Абрамов

В.П. Пікуль