Постанова

від 10.04.2022 по справі 627/1130/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 627/1130/18

провадження № 61-925св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Мурафська сільська рада Краснокутського району Харківської області,

третя особа - Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 21 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Вовк Л. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання заповіту недійсним.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона та її сестра ОСОБА_3 є дочками ОСОБА_4 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. У встановлений законом строк вона звернулася до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області для отримання спадщини за законом, а її сестра ОСОБА_3 відмовилася від своєї частки у спадщині на її користь.

Вказувала на те, що їй стало відомо, що за життя ОСОБА_4 склала заповіт, спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2 . З тексту заповіту від 24 грудня 2014 року вбачається, що текст прочитано вголос ОСОБА_4 та відповідає її дійсним намірам.

Зазначала, що її мати на той час мала катаракту обох очей, перебувала на стаціонарному лікуванні з 05 серпня 2014 року до 07 серпня 2014 року та після оперування не відновила свій зір і тому не могла прочитати самостійно вказаний заповіт.

Крім того, заповіт був посвідчений без присутності свідків.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 21 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не надала достатніх доказів, що волевиявлення заповідача не було вільним, зміст оспорюваного заповіту не відповідав її волі, а на момент складання заповіту ОСОБА_4 мала фізичні вади, які б не давали змогу прочитати або підписати заповіт.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У січні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у позові, не надали належної оцінки тому факту, що заповіт був складений за відсутності свідків, враховуючи те, що за життя спадкодавець мала поганий зір, самостійно читати не могла, що підтверджується показаннями свідків, яким суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки.

Також суди належним чином не встановили обставини справи, зокрема, не з`ясували, чи користувалась ОСОБА_4 окулярами під час складання заповіту та чи могла вона без спеціальних окулярів прочитати текст заповіту.

Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про участь сторони позивача в апеляційному розгляді справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Підставами касаційного оскарження рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 21 вересня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 756/10183/16-ц (провадження № 61-6108св18), від 15 жовтня 2020 року у справі № 635/6208/18 (провадження № 61-19584св19), від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18), від 01 липня 2020 року у справі № 637/228/17 (провадження № 61-36198св18).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року ОСОБА_2 в особі адвоката Шадріна О. С. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У строк, визначений судом, заявник усунула недоліки.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина.

На день смерті ОСОБА_4 зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2

ОСОБА_1 є рідною дочкою померлої ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_5 звернулася до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого заведена спадкова справа № 340/14.

За життя ОСОБА_4 24 грудня 2014 року склала заповіт, посвідчений секретарем Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області ОСОБА_9 за реєстром № 336, згідно з яким ОСОБА_4 на випадок своєї смерті належне їй нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та земельні ділянки, заповідала ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Частиною другою статті 1247 ЦК України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу, відповідно до якої у разі, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Під час посвідчення заповіту нотаріусом має бути дотримано порядок його посвідчення. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Згідно зі статтею 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

За змістом статті 37 Закону України «Про нотаріат», пункту 1.2. розділу І Порядку (тут і далі у редакції, чинній на час складання спірного заповіту) право посвідчувати заповіти у сільських населених пунктах надано уповноваженим посадовим особам органів місцевого самоврядування.

Статтею 1251 ЦК України також передбачено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку передбачено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти. При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6 розділу II цього Порядку. Особа, на користь якої заповідається майно, не має права підписувати його за заповідача (пункти 1.1, 1.4 розділу ІІІ Порядку).

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.3 розділу II зазначеного Порядку, відповідно до якого у разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Копія документа, за яким встановлюється особа, долучається до примірника документа, який залишається у справах органу місцевого самоврядування.

При посвідченні заповітів та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії (пункт 2.4 розділу ІІ Порядку).

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_4 24 грудня 2014 року склала заповіт, посвідчений секретарем Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області ОСОБА_9 за реєстром № 336, згідно з яким ОСОБА_4 на випадок своєї смерті належне їй нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та земельні ділянки, заповідала ОСОБА_2

ОСОБА_4 підписала заповіт, складений з її слів секретарем Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області за допомогою комп`ютерної техніки, заповіт прочитано ОСОБА_4 вголос та відповідає її дійсним намірам.

Відповідно до довідок КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» від 12 грудня 2018 року та 24 січня 2019 року ОСОБА_4 з 05 серпня 2014 року до 07 серпня 2014 року перебувала в офтальмологічному відділенні з приводу зрілої вікової катаракти правого ока. 06 серпня 2014 року ОСОБА_4 прооперована на правому оці. При виписці гострота зору правого ока складає 0,2, лівого - 0, 03 н.к.

Згідно з висновком експерта комісійної судово-медичної експертизи № 08-276/2019 року від 18 травня 2020 року, ОСОБА_4 , 1927 року народження, знаходилася на обстеженні і лікуванні з 05 по 07 серпня 2014 року із заключним клінічним діагнозом «Зріла катаракта правого ока. Майже зріла катаракта лівого ока». Під час перебування ОСОБА_4 в лікувальному закладі 06 серпня 2014 року проведено оперативне втручання на правому оці з приводу наявного у неї хронічного захворювання, яке формується протягом тривалого часу. На момент виписки ОСОБА_4 із стаціонару 07 серпня 2014 року гострота її зору складала: правого ока - 0,2 , лівого ока - 0,03. Така гострота зору дозволяла ОСОБА_4 прочитати текст розміром шрифту 11, виготовленим методом комп`ютерного друку, за умов застосування спеціальних окулярів або приладів для збільшення відображення.

Також у суді першої інстанції були допитані як свідки такі особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, належним чином дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не надала достатніх доказів, що волевиявлення заповідача не було вільним, зміст оспорюваного заповіту не відповідав її волі, а на момент складання заповіту ОСОБА_4 мала фізичні вади, які б не давали змогу прочитати або підписати заповіт.

Доводи касаційної скарги про те, що заповіт мав бути складений у присутності свідків, є безпідставними, оскільки текст заповіту підписаний ОСОБА_4 власноручно, відсутні докази, що вона через фізичні вади або хворобу не могла сама прочитати заповіт, чи були наявний один із випадків, передбачених статтею 1252 ЦК України (посвідчення заповіту іншою посадовою, службовою особою), а тому немає підстав стверджувати, що заповіт мав обов`язково посвідчуватися при свідках.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, колегія суддів виходить із такого.

Так, ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року призначено справу до розгляду на 03 грудня 2020 року.

26 листопада 2020 року представник позивача - адвокат Ждан В. В. подав до суду апеляційної інстанції клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції з Київським апеляційним судом.

27 листопада 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шадрін О. С. подав до суду апеляційної інстанції клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції з Ірпінським міським судом Київської області.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Шадріна О.С. про розгляд справи у режимі відеоконференції та призначено справу до розгляду в режимі відеоконференції в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області на 03 грудня 2020 року.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Ждана В. В. про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, у зв`язку з тим, що згідно з інформацією наявною у «Системі бронювання відеоконференцзв`язку», у Київському апеляційному суді була відсутня технічна можливість провести судове засідання у режимі відеоконференції.

При цьому апеляційний суд роз`яснив адвокату Ждану В. В. про можливість прибуття до Ірпінського міського суду Київської області з яким призначено проведення відеоконфереції з представником відповідача.

Крім того, адвокату Ждану В. В. роз`яснено, що у Харківському апеляційному суді є технічна можливість відповідно до частини третьої статті 121 ЦПК України провести судове засідання в режимі відео конференції з учасниками судового засідання, які перебувають поза межами приміщення суду з використанням їх власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами статті 14 ЦПК України та за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

Однак, представник позивача не звертався до апеляційного суду з відповідними клопотаннями та не скористався можливістю взяти участь у судовому засіданні.

Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 756/10183/16-ц (провадження № 61-6108св18), від 15 жовтня 2020 року у справі № 635/6208/18 (провадження № 61-19584св19), від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18), від 01 липня 2020 року у справі № 637/228/17 (провадження № 61-36198св18), не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у перерахованих справах відрізняються від тих, що установлені судами у цій справі, яка переглядається в касаційному порядку. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявник намагається досягти повторної оцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 21 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник