Рішення

від 21.09.2020 по справі 627/1130/18

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/1130/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - Вовк Л.В.

з участю секретаря - Полешко О.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання заповіту недійсним, третя особа: Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області, -

у с т а н о в и в :

У вересні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому прохала визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 ..

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач та її сестра ОСОБА_7 є доньками ОСОБА_6 .. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла . У встановлений законом строк , позивач звернулася до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області для отримання спадщини за законом . Сестра ОСОБА_7 відмовилася від своєї частки у спадщині на користь позивача. Позивачу стало відомо , що спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_5 .. З тексту заповіту від 24 грудня 2014 року вбачається , що текст прочитано вголос ОСОБА_6 та відповідає її дійсним намірам , але мати на той час мала катаракту обох очей, перебувала на стаціонарному лікуванні з 05 серпня 2014 р. по 07 серпня 2014 року та після оперування , не відновила свій зір і тому, на думку позивача , не могла прочитати самостійно вказаний заповіт. Крім того, заповіт був посвідчений без присутності свідків , оскільки мати мала фізичні вади та не могла сама прочитати його текст. Позивач вважає вказаний заповіт недійсним.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали , прохають задовольнити, пояснивши , що після 2010 року мати позивача ОСОБА_6 взагалі не бачила та не могла сама прочитати заповіт .

Відповідач ОСОБА_5 та його представник позов не визнали, прохають відмовити, пояснивши , що ОСОБА_6 в 2014 році проведено оперативне втручання на правовому оці , а в грудні цього ж року вона склала заповіт. Після операції, вона добре бачила , читала газети, вела домашнє господарство. Відповідач проживав з нею , доглядав за бабою та за життя вона повідомляла, що все її майно залишиться ОСОБА_8 .

Представник відповідача Мурафської сіської ради Краснокутського району Харківської області позов не визнав, прохає відмовити, пояснивши , що ОСОБА_6 приходила до Мурафської сільської ради та цікавилася чим відрізняється договір дарування від заповіту , вона читала та добре бачила.

Третя особа до суду не з`явилася , подала заяву заслухати справу у відсутність представника, прохала ухвалити рішення на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, допитавши свідків, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Мурафа Краснокутського району Харківської області , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Краснокутським РВ ДРАЦСу ГТУЮ у Харківській області від 10 січня 2018 року. ( а.с.7).

На день своєї смерті ОСОБА_6 зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_5 , про що свідчить довідка Мурафської сільської ради від 12.12.2017 року (а.с.96).

Позивач по справі є рідною донькою померлої ОСОБА_6 , згідно свідоцтва про народження , виданого Харківським місцевим бюро ЗАГСу від 16 травня 1950 року та витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 10.01.2018 року. ( а.с.6-9).

Після смерті своєї матері позивач звернулася до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини, внаслідок чого була заведена спадкова справа №340/14, що підтверджує витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі. ( а.с.12).

За життя ОСОБА_6 24 грудня 2014 року склала заповіт, посвідчений секретарем Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області Тимченко Н.П. за реєстром № 336 , згідно з яким ОСОБА_6 на випадок своєї смерті належне їй нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та земельні ділянки, заповідала ОСОБА_5 ..

Позивач не погодилася із заповітом, та звернулася до суду із вказаним позовом, оскільки, на її думку, мати не могла прочитати самостійно вказаний заповіт та посвідчення заповіту відбувалося без свідків.

Відповідно до довідок КНП Харківської обласної ради Обласна клінічна лікарня від 12.12.2018 року та 24.01.2019 року, ОСОБА_6 знаходилася в офтальмологічному відділенні з 05 серпня 2014 р по 07 серпня 2014 року з приводу зрілої вікової катаракти правого ока. 06 серпня 2014 року була прооперована на правовому оці. При виписці гострота зору правового ока складає 0,2 , лівого - 0, 03 н.к. ( а.с. 47, 90).

Для з`ясування фізичних вад зору заповідача, судом, за клопотанням представника позивача, було призначено посмертну комісійну судово-медичну експертизу.

Згідно висновку експерта комісійної судово-медичної експертизи № 08-276/2019 року від 18 травня 2020 року, ОСОБА_6 , 1927 р.н., знаходилася на обстеженні і лікуванні з 05.08. по 07.08.2014 р. із заключним клінічним діагнозом Зріла катаракта правого ока . Майже зріла катаракта лівого ока . Під час перебування ОСОБА_6 в лікувальному закладі 06.08.2014 року було проведено оперативне втручання на правому оці - факоемульсифікація катаракти на правому оці з імплантацією інтраокулярної лінзи . Дане захворювання має хронічний характер та такі патологічні зміни формуються за звичай протягом тривалого часу. На момент виписки ОСОБА_6 із стаціонару 07.08.2014 року гострота її зору складала правого ока - 0,2 , лівого ока - 0,03. Така гострота зору дозволяла ОСОБА_6 прочитати текст розміром шрифту 11, виготовленим методом комп`ютерного друку , за умов застосування спеціальних окулярів або приладів для збільшення відображення .

В свою чергу, висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину самостійно прочитати заповіт та підписати його.

Допитаний по справі свідок ОСОБА_9 пояснив, що з 1995 року знав ОСОБА_6 , оскільки її дочку ОСОБА_4 возив до м. Харкова, а у вечері заїжджали в с. Мурафа до її матері ОСОБА_6 .. З 2010 року у ОСОБА_6 погіршився зір , вона погано бачила , по обличчю не впізнавала , користувалася спеціальними темними окулярами.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що він є мешканцем с. Мурафа та знав ОСОБА_6 , у якої з 2010 року погіршився зір. Вона не могла прочитати текст квитанції за комунальні платежі, оскільки не бачила. Від жителів села він чув, що ОСОБА_11 зовсім втратила зір та після оперування не бачила.

Допитаний свідок ОСОБА_12 пояснила суду , що в 2014 році разом зі своєю знайомою ОСОБА_4 декілька разів приїжджали до її матері ОСОБА_6 , яка була сліпою. Дочка їй привезла спеціальні окуляри . ОСОБА_6 говорила, що вони їй не допомагають, в неї від них болить голова. Вона потихеньку ходила та читати не могла . Після операції вона не бачила .

Допитана по справі свідок ОСОБА_13 пояснила в судовому засіданні, що працювала в 2014 році секретарем Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області. До сільської ради декілька разів особисто, без супроводу , приходила ОСОБА_6 , яка цікавилася, які необхідно принести документи, щоб скласти заповіт. Вона повідомила , що має намір скласти заповіт на ОСОБА_5 , оскільки дочки проживають далеко та не їдуть до неї. Свідок за допомогою комп`ютерної техніки склала заповіт та надала читати ОСОБА_6 , яка прочитала його та підписала. Свідок зазначила, що остання самостійно виявила таку волю на користь ОСОБА_5 та особисто його прочитала і підписала.

Свідок ОСОБА_14 пояснив суду , що працює пастором в с. Мурафа, та в 2013-2015 р.р. ОСОБА_6 відвідувала церкву. Вона була без будь-яких фізичних вад , співала та читала текст зі збірника. В 2016-2017 р.р зір в неї погіршився . ОСОБА_6 повідомляла, що за нею доглядає ОСОБА_15 та вона хоче заповісти йому будинок.

Свідок ОСОБА_16 пояснив суду , що був знайомий зі ОСОБА_6 та допомагав їй по господарству. Вона до часу смерті сама обробляла город, виписувала та читала газети . Зі слів ОСОБА_6 мала намір заповісти майно ОСОБА_5 ..

Допитана свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що працює соціальним працівником Краснокутського територіального центру та обслуговувала ОСОБА_6 . Їй відомо, що ОСОБА_6 було проведено операцію на очах. Після оперування, вона писала записки, що необхідно їй купити в магазині, сама рахувала гроші. З 2016 р. в неї погіршився зір .

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що є прийомною дочкою ОСОБА_6 , яка до оперування очей читати не могла, але всіх впізнавала . Вона її возила на оперування очей , оскільки в неї була катаракта ока. Після операції вона бачила добре , читала та записувала рецепти .

Допитана по справі в якості спеціаліста ОСОБА_19 , пояснила суду, що працює з 2011 року по теперішній час офтальмологом Краснокутської ЦРЛ. З медичної документації їй відомо , що ОСОБА_6 проведено оперативне втручання , була заміна кришталика на штучний, який дає стовідсотковий зір , була поставлена лінза в око , яка виконує функцію окуляр. Зір ОСОБА_6 після оперування правового ока відновлено на 0,2, та вона не потребувала коригуючих лінз для близької відстані. Свідок підтвердила , що ОСОБА_6 могла прочитати розміром шрифт 11 у заповіті без коригуючих лінз .

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин .

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно з якою загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

За змістом частини четвертої статті 207 ЦК України якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до вимог статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 1257 ЦК України визначено вичерпний перелік підстав визнання правочину недійсним, а саме: складання заповіту особою, яка не мала на це права; з порушення вимог щодо його оформлення та посвідчення; якщо при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Воля це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України визначено такі вимоги: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Заповіт, як односторонній правочин, має відповідати загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти:

1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі;

2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту);

3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).

Відповідно до частин першої, другої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Аналогічні положення закріплені в підпункті 1.7 пункту 1 глави 3 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, згідно з яким нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути в голос прочитаний і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом.

Згідно ч.1 ст.1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

Статтею 41 Закону України Про нотаріат в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту, передбачено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно до статті 54 Закону України Про нотаріат в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту, нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

На виконання вимог статті 1247 ЦК України та пункту 1.4. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування в оспорюваному заповіті від 24 грудня 2014 року зазначено час і місце його складання, встановлена особа заповідача та перевірена її дієздатність, заповідачу роз`яснено зміст статей ЦК України щодо недійсності правочинів, зміст статей 1241, 1307 ЦК України, заповіт підписаний заповідачем власноруч.

Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Всупереч процесуального обов`язку доказування позивач не надала до суду належних, допустимих та достатніх письмових доказів на підтвердження доводів про фізичні вади спадкодавця, які б перешкоджали їй прочитати та підписати спірний заповіт, або свідчили про наявність підстав для визнання заповіту недійсним.

Відомості про те, що ОСОБА_6 мала такі фізичні вади, які за станом здоров`я перешкоджали їй самостійно ознайомитись зі змістом заповіту, спростовуються відсутністю у матеріалах справи доказів на підтвердження цього та підписом заповідача. Зазначене спростовує також необхідність присутності при посвідчення цього заповіту свідків.

Судом встановлено , що спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_5 . Спадкодавець ОСОБА_6 підписала заповіт , складений з її слів секретарем Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області за допомогою комп`ютерної техніки, прочитано ОСОБА_6 вголос , відповідає її дійсним намірам. Слід зазначити, що при посвідченні заповіту, свідки були відсутніми, оскільки відповідно до ч.1 ст.1253 ЦК України , це є правом , а не обов`язком спадкодавця. Даний заповіт повністю відповідав її волевиявленню та посвідчений в законному порядку .

Аналізуючи докази у справі, в зв`язку з тим, що відсутні достатні медичні дані, які є об`єктивними у справі, суперечливість показань свідків, суд доходить висновку, що на день підписання оспорюваного заповіту не підтверджено неспроможність ОСОБА_6 прочитати складений заповіт, а є припущення, тому відсутні підстави вважати, що останній складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , що ОСОБА_6 не бачила та не могла читати , спростовуються показаннями інших свідків та висновком експертизи.

Інші доводи представника позивача не заслуговують на увагу і спростовані зібраними у справі доказами та не впливають на висновки суду .

Таким чином, оспорюваний заповіт був посвідчений з дотриманням порядку, визначеного статтєю 1248 ЦК України та розділу 17 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Оскаржуваний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам закону, а на підтвердження підстав його недійсності позивач належних та допустимих доказів не надав, тому в позові слід відмовити.

Крім того, відповідач ОСОБА_5 прохав стягнути з позивача судові витрати в сумі 31512,00 грн..

Згідно з вимогами ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи .

Відповідно до ч.2 ст.135 ЦПК України витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

П.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Суд вважає, що стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_5 підлягають судові витрати в сумі 19192,03 грн., які складаються із витрат, які відповідач поніс з розглядом справи та транспортних витрат, що підтверджується договором про надання правової допомоги №360 від 08.01.2019 року укладеним між Адвокатським об`єднанням Тихоненков, Надоля, Шадрін та соратники та ОСОБА_5., додатком №1 до договору про надання правової допомоги №360 від 08.01.2019 року, розрахунком судових витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи, квитанцією про сплату ОСОБА_5 від 09.04.2019 р за надання професійної правничої допомоги у сумі 7000,00 грн., посадочними документами та чеками на придбання пального у сумі 2192,03 грн.. В іншій частині клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1220, 1223, 1235, 1253 ЦК України , ст.ст. 10, 12, 13, 81, 133, 141, 263-265, 354 ЦПК України , суд ,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Мурафської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання заповіту недійсним, третя особа: Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області, - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 192 ( дев`ятнадцять тисяч сто дев`яносто дві) грн. 03 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його оголошення та в порядку ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складений 29.09.2020 року.

Найменування сторін :

ОСОБА_4 : ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

ОСОБА_15 : ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

Мурафська сільська рада Краснокутського району Харківської області : юридична адреса : вул. Центральна, 41, с. Мурафа, Краснокутського району, Харківської області, 62020, ЄДРПОУ 04397448;

Краснокутська державна нотаріальна контора Харківської області : юридична адреса: вул. Миру, 138, смт Краснокутськ, Краснокутського району, Харківської області, 62002, ЄДРПОУ 02893611.

Суддя Л.В. Вовк