Постанова

від 12.04.2022 по справі 701/1255/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 701/1255/17-а

адміністративне провадження № К/9901/57072/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Маньківської районної державної адміністрації на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у складі судді Руденко А.В. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Файдюка В.В. (головуючий), суддів: Коротких А.Ю., Чаку Є.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Маньківської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Буцька сільська рада, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:

1.1 - визнати протиправними дії щодо відмови у наданні будівельного паспорта на забудову та повернення пакета документів, доданих до заяви від 4 грудня 2017 року про надання будівельного паспорта на забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий №7123155300:01:002:0140;

1.2 - зобов`язати видати будівельний паспорт на забудову зазначеної земельної ділянки розміром 0,1200 га.

2. Черкаський окружний адміністративний суду рішенням від 22 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року, позов задовольнив.

2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач надав відповідачу повний пакет документів для видачі будівельного паспорта. Згідно пояснень третьої особи при внесенні змін до генерального плану смт. Буки розширення вулиці Гагаріна не буде передбачено внаслідок наявності існуючої забудови інших земельних ділянок. Крім того, встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:

3.1 ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 вересня 2016 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7123155300:01:002:0140 площею 0,1200 га (в т.ч. 0,1136 га - прибудинкова територія, 0,0064 га - капітальна), наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

3.2. 4 грудня 2017 року позивач звернувся до відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Маньківської районної державної адміністрації із заявою про видачу будівельного паспорта на вказану земельну ділянку. До заяви додав завірені копії договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7123155300:01:002:0140 та ескізні наміри забудови на 5 аркушах.

Згідно з викопіюванням із генерального плану смт. Буки Маньківського району Черкаської області «Профіль вулиці Гагаріна» частина земельної ділянки по АДРЕСА_1 знаходиться в межах червоних ліній і передбачена для розширення вулиці Гагаріна.

3.3. Листом №133/18-06 від 14 грудня 2017 року відповідач відмовив позивачу у видачі будівельного паспорту з підстав невідповідності містобудівній документації - генеральному плану смт. Буки, розробленому проектним інститутом «ДНІПРОМІСТО», м. Київ, у 1974 році, та повернув пакет документів, оскільки генеральним планом передбачено розширення вулиці.

Також вказаним листом відповідач повідомив позивача, що він зможе звернутися щодо отримання будівельного паспорту у разі коригування містобудівної документації шляхом уточнення положення генерального плану смт. Буки в даній частині селища та/або розроблення детального плану відповідної території і передбачення земельної ділянки під індивідуальну житлову забудову.

3.4. Листом №132 від 14 грудня 2017 року відповідач повідомив селищного голову смт. Буки про те, що ним було відмовлено у видачі будівельного паспорта позивачу на забудову земельної ділянки та повернуто пакет документів позивачу. Також просив врегулювати дане питання та принципово вирішити планувальну організацію забудови даної частини селища, порядок організації транспортного та пішохідного руху, червоної лінії вулиці.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

4.1 Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми статей 16, 25, 26 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон України №3038-VI) та Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 5 липня 2011 року №103, зареєстрованого у МЮ України 22 липня 2011 року за №902/19640 (далі - Порядок №103), оскільки намір забудови земельної ділянки не відповідає Генеральному плану забудови смт. Буки, за яким вказана територія передбачена для розширення вулиці.

5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року залишити без змін. Мотивами зазначає відповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, які встановлені на підставі досліджених доказів, правильне застосування норм матеріального права та відсутність порушення норм процесуального права, які можуть слугувати підставою для скасування оскаржених судових рішень.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 8 лютого 2020 року.

8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Правове регулювання спірних правовідносин унормовується Законом України №3038-VI, Порядком №103.

10. Зокрема, частиною першою статей 16 та 17 Закону України №3038-VI визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

11. Частиною першою статті 25 цього Закону встановлено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

12. У свою чергу частинами першою, другою, четвертою статті 26 Закону №3038-VI встановлено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

13. Статтею 27 Закону №3038-VI встановлено, що забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

14. На виконання вимог цієї статті Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України було затверджено Порядок №103. Пунктом 1.4. цього порядку також встановлено, що розроблення будівельного паспорта здійснюється в межах населених пунктів - відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні.

Згідно пункту 2.4. Порядку №103 пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав:

неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу;

невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

15. Суди попередніх інстанцій встановили, що детальний план території та план зонування території в межах населеного пункту Буки не затверджувався. Натомість існує діючий генеральний план забудови цього населеного пункту, розроблений у 1974 році проектним інститутом «Діпромісто».

16. Підставою для відмови у видачі позивачу будівельного паспорта відповідач вказав на невідповідність намірів забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 містобудівній документації - генеральному плану забудови цього населеного пункту, розробленому в 1974 році проектним інститутом «Діпромісто». Невідповідність полягає у тому, що територія, на якій розташована вказана земельна ділянка згідно генерального плану, передбачена для розширення вулиці.

17. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили із того, що позивач не надав відповідачу повний пакет документів для видачі будівельного паспорта. Згідно пояснень третьої особи при внесенні змін до генерального плану смт. Буки розширення вулиці Гагаріна не буде передбачено внаслідок наявності існуючої забудови інших земельних ділянок. Крім того, встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок. При цьому нормативне обґрунтування висновків судів першої та апеляційної інстанцій полягало у застосуванні норм частини 5 статті 25 та частини 2 статті 24 Закону України №3038-VI. 18. Ці правові норми передбачають, що встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок. Зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

19. Проте такі висновки судів попередніх інстанцій жодним чином не стосуються правової природи вказаного спору, який полягає у встановленні обставин щодо розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7123155300:01:002:0140, у межах дозволеного режиму житлової забудови, або поза такими межами відповідно до чинного на час звернення позивача із заявою генерального плану забудови смт. Буки.

20. Відповідач під час розгляду судами попередніх інстанцій наполягав на тому, що територія, щодо забудови якої звернувся із заявою позивач, згідно генерального плану передбачена не для житлової забудови, а для розширення вулиці Юрія Гагаріна. Проте цим доводам суди попередніх інстанцій оцінки не надали, обставин щодо них не встановили та не дослідили надані з цього приводу докази.

21. Мотиви, з яких суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги, не спростовують доводів відповідача в обґрунтування заперечень проти позову, а застосовані норми права спірні правовідносини не регулюють.

22. Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеного цим Кодексом.

23. За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

24. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

25. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

26. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про відповідність або невідповідність дій учасників справи вимогам Закону України №3038-VI та Порядку №103.

27. За наведених обставин суди попередніх інстанцій не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України (у редакції до 8 лютого 2020 року) є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Маньківської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року по справі №701/1255/17-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров

С.М. Чиркін