Постанова

від 11.04.2022 по справі 520/21417/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2166/22

Номер справи місцевого суду: 520/21417/18

Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2022 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-36» до ОСОБА_1 про?стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирного житлового будинку з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Іллічівський-36» про списання боргів ЖКГ, відшкодування моральної та майнової шкоди, на рішення Київського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Пучкової І. М.19 лютого 2021 року у м. Одеса, -

встановила:

У грудні 2018 року ЖБК «Іллічівський-36» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирного житлового будинку з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирного житлового будинку з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, за період з березень - квітень 2015 року та грудень 2017 року - січень 2018 року, у розмірі 15 431,11 грн., посилаючись на те, що ОСОБА_1 систематично не оплачує вартість наданих житлово - комунальних послуг. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача суму судових витрат у розмірі 133 524 грн.

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до ЖБК «Іллічівський-36» про списання боргів ЖКГ, які утворились в період більший, ніж три роки, про відшкодування моральної та майнової шкоди, у якій, з урахуванням уточнень, просила:

- стягнути з ЖБК «Іллічівський-36» майнову шкоду в розмірі 37 667, 88 грн.;

- стягнути з ЖБК «Іллічівський-36» відшкодування моральної шкоди в розмірі 90 000 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року позов ЖБК «Іллічівський-36» було задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ЖБК «Іллічівський-36» (код за ЄДРПОУ: 20987422) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирного житлового будинку з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, за період березень/квітень 2015 року- грудень 2017/січень 2018 року, у розмірі 15 431 (п`ятнадцять тисяч чотириста тридцять одна) грн. 11 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ЖБК «Іллічівський-36» (код за ЄДРПОУ: 20987422) судові витрати у розмірі 133 524 грн. (сто тридцять три тисячі п`ятсот двадцять чотири ) грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати частково, та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Іллічівський-36» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирного житлового будинку з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, за період грудень 2015 року- грудень 2017 року у розмірі 12 534, 20 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було застосовано строк позовної давності до вимог ЖБК, а також не надано правову оцінку обґрунтованості визначення судових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 .

Згідно п. 11.1 статуту ЖБК «Іллічівський-36», органами управління ЖБК є загальні збори членів ЖБК, збори уповноважених і правління ЖБК. Загальні збори членів ЖБК є вищим органом управління. Жодний пункт статуту не надає повноважень голові ЖБК на списання боргів за житлово-комунальні послуги.

Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово- комунальних послуг відносяться, зокрема, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно - технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, тощо).

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтями 20, 21 цього Закону визначено обов`язки споживача та виконавця житлово- комунальних послуг.

Зокрема, обов`язками споживача є укладення договору на надання житлово- комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору; оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно з законодавством та умовами договору; підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово- комунальних - послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24 січня 2006 року, власник квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; п. 11 вищезазначених «Правил» власники приміщень несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Відповідно до п. 6.2.3. статуту ЖБК «Іллічівський-36», власники квартир зобов`язані вчасно здійснювати оплату житлово- комунальних послуг, вносити внески і платежі в розмірі, встановленому загальними зборами членів ЖБК, заборгованість по внесках і платежах, яка перевищує 60 діб, є порушенням обов`язків членів ЖБК.

ОСОБА_1 , якій належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 , є членом кооперативу, що підтверджується протоколом №1 загальних зборів членів ЖБК «Іллічівський-36» від 31.07.1990 року і, відповідно, всі рішення, прийняті ЖБК, є обов`язковими для виконання нею, про що зазначено в п. 6.2.1. - член ЖБК зобов`язаний виконувати вимоги статуту ЖБК, рішення загальних зборів, зборів уповноважених і Правління ЖБК.

Згідно протоколу правління ЖБК «Іллічівський-36» №30 від 23.09.2017 року, було прийнято рішення про сповіщення мешканців-споживачів послуг з ЖКГ шляхом вивішування списків квартир з сумами боргу на дошці оголошень та на дверях під`їздів будинку.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що заборгованість ОСОБА_1 , яка складає 15431,11 грн., нарахована згідно з чинним законодавством, наявна та підтверджена належними документами бухгалтерської звітності, які наявні в матеріалах справи.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ЖБК «Іллічівський-36» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирного житлового будинку з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, за період з березня/квітня 2015 року - грудень 2017/січень 2018 року, у розмірі 15 431,11 грн., стягнення з відповідача судових витрати у розмірі 133 524,00 грн., є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягали задоволенню.

Діяльність ЖБК «Іллічівський-36» спрямована на створення та підтримку необхідних матеріально-технічних умов його функціонування, тобто є самозабезпеченням.

Розпорядження та використання коштів у кооперативі здійснюється на підставі статуту та затвердженого загальними зборами кошторису надходжень та витрат.

Станом з 2015 року до 26.07.2018 року (період стягнення заборгованості згідно з предметом позову ЖБК) вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначалася:

- постановою КМУ №860 від 13.11.2013 року «Про надання пільг та субсидій для відшкодування витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій мешканцям житлових будинків, у яких створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (житлово-будівельні кооперативи)», п. 1 якої містить: «установити, що для надання пільг та субсидій для відшкодування витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій мешканцям житлових будинків, у яких створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (житлово-будівельні кооперативи), застосовується розмір внесків, що спрямовуються на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири), визначений загальними зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (житлово-будівельного кооперативу), але не більше найвищого тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, встановленого відповідним органом місцевого самоврядування для будинків такої самої поверховості, а у разі їх відсутності - не більше найвищого тарифу на такі послуги, встановленого відповідним органом місцевого самоврядування.»;

- розпорядженням Одеського міського голови №30 від 24.01.2014 року (зі змінами згідно з розпорядженням Одеського міського голови №126 від 23.02.2017 року), яким визначено найвищий тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Одесі щодо 10-поверхових будинків - в розмірі 3,53 грн.

- П.п. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли, відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування»;

- протоколом №1 загальних зборів мешканців ЖБК від 15.07.2017 року, яким встановлено внески з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по ЖБК - у розмірі 3грн.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що внески ЖБК з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не перевищують максимальний (найвищий) тариф, встановлений ОМС м. Одеси, визначений за домовленістю між співвласниками ЖБК, тому не повинні затверджуватися органами місцевого самоврядування м. Одеси.

ЖБК «Іллічівський-36» здійснює функції виконавця робіт з утримання будинків та прибудинкової території, укладає договори з ремонтно-експлуатаційними підприємствами, енерго, водопостачальними й іншими спеціалізованими організаціями, які забезпечують функціонування систем життєзабезпечення житлового будинку в цілому.

Оплату наданих житлово-комунальних послуг власники об`єктів нерухомості вносять на рахунок ЖБК«Іллічівський-36».

Позивач, на підставі договорів, здійснює функції замовника наступних послуг:

- послуги зі збирання та вивезення твердих побутових відходів мешканців житлового будинку, що підтверджується договором на вивезення твердих побутових відходів №90 ожк 97 від 01.07.2016 року;

- послуги з теплопостачання, що підтверджуються договором №4466 на постачання теплової енергії від 01.11.2006 р.;

- послуги домофонної системи, що підтверджуються договором №АК81/1/6 ВІД 01.06.2011 р.;

- послуги централізованого водопостачання та водовідведення, що підтверджується договором № 4224 від 01.11.2000р., якими забезпечуються потреби мешканців житлового будинку.

Розрахунок за спожиті воду та електроенергію з постачальниками проводиться позивачем за показами загального лічильника, відшкодування вартості спожитих води та електроенергії власники об`єктів нерухомості проводять на підставі приладів індивідуального обліку.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 не сплачує за надані житлово-комунальні послуги, у зв`язку із чим за період з березня/квітня 2015 року - грудень 2017/січень 2018 року утворилась заборгованість на суму 15 431,11 гривень, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості.

Згідно з п. 5 ч.3 ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором, або законом. Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №45 від 24 січня 2006 р., власник квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово- комунальних послуг відносяться, зокрема, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, тощо).

Згідно зі ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірній основі.

Статтями 20, 21 цього Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначено обов`язки споживача та виконавця житлово- комунальних послуг. Зокрема, обов`язками споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору; оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно з законодавством та умовами договору; підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем послуг на основі типового договору, є не правом, а обов`язком споживача. Ухилення останнього від укладення договору не звільняє від плати за надані та спожиті комунальні послуги. Відсутність договору не є безумовною підставою для відмови у позові про стягнення заборгованості плати за фактично спожиті послуги.

Згідно вимог ст. 257 ЦК України, позивач вправі вимагати погашення заборгованості за три роки ,тобто, у межах строку позовної давності.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до довідки про заборгованість, період стягнення за надані послуги складає з березня /квітня 2015 року по грудень 2017/січень 2018 року.

Згідно до ч. 2 ст. 267 ЦПК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Згідно ч. 2 ст. 267 ЦПК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ЖБК «Іллічівський-36» 02.04.2018 року звернувся до Київського районного суду м. Одеси із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з утримання будинку і прибудинкової території.

27.08.2018 року Київським районним судом м. Одеси було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 15 407,20 грн. та судового збору у розмірі 176 грн.

03.10.2018 року Київським районним судом м. Одеси було скасовано судовий наказ від 27.08.2018 року у справі №520/3920/18 та роз`яснено право на звернення до суду з тими самими вимогами в порядку позовного провадження.

Постанова апеляційного суду Одеської області від 02.07.2018 року, також підтверджує правильність подачі заяви про видачу судового наказу від 02.04.2018 року (перший за вихідним робочий день) та визначення строку позовної давності, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з 31 березня 2015 року

Після скасування судового наказу, 28.12.2008 року ЖБК «Іллічівський-36» звернувся за захистом порушеного права у позовному провадженні.

Частиною 2 ст.264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ, відповідно до ч. 1ст. 160 ЦПК України (ст.96 ЦПК України в редакції, що діяла на час подання заяви), є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ЖБК «Іллічівський-36» заявлені з додержанням строку позовної давності відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить до висновку, що заява ОСОБА_1 щодо застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Крім того, з урахуванням вищевикладених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ЖБК «Іллічівський-36» про списання боргів ЖКГ, які утворились в період більший, ніж три роки.

Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином. Відповідно до ч. 1ст. 611 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідносини, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін, як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Твердження ОСОБА_1 про те, що житлово-комунальні послуги надавались ЖБК «Іллічівським - 36» не належним чином, не можуть бути прийняті судами першої та апеляційної інстанцій до уваги, оскільки зазначені обставини не підтверджуються будь-якими належними доказами та спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин та враховуючи, що у порушення зазначених приписів закону, ОСОБА_1 не здійснювалася оплата за житлово-комунальні послуги, у тому числі, послуги з утримання і обслуговування житлового будинку, його прибудинкової території та забезпечення надання інших житлово-комунальних послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Іллічівський - 36» заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирного житлового будинку з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, за період з березень / квітень 2015 року - грудень 2017 / січень 2018 року у розмірі 15 431,11 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягали задоволенню.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 в частині про стягнення з ЖБК «Іллічівський-36» майнової шкоди у розмірі 37 667,88 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 90 000 тис. грн., то судом вірно зазначено, що цей позов не підлягав задоволенню. Колегія суддів зазначає, що у частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 не оскаржувалось, на підставі чого судове рішення у вказаній частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Одночасно, колегія суддів не може у повному обсязі погодитись із висновком суду про задоволення судом вимог ЖБК «Іллічівський-36» щодо стягнення з ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 133 524,00 грн., з наступних підстав.

Так, 24 листопада 2020 року ЖБК «Іллічівський-36» була подана уточнена заява про визначення суми судових витрат у розмірі 133 524 грн.

ОСОБА_1 неодноразово надавала заперечення на заяву про розподіл судових витрат, та зазначала, що вартість виконаних робіт є явно завищеними, не відповідає принципам розумності, обґрунтованості та є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта обґрунтованими.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що: «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що: «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

В уточненій заяві про визначення суми судових витрат від 24 листопада 2020 р. ЖБК «Іллічівський-36» посилається на те, що ОСОБА_1 зловживає своїми процесуальними правами та затягує час судового розгляду справи, на підставі чого позивач уточнив суму судових витрат, та надав докази понесення ним наступних витрат:

- судовий збір (наказне провадження) у розмірі 800 грн.;

- судовий збір (апеляційний суд) у розмірі 1762 грн.;

- судовий збір (позовне провадження) у розмірі 962 грн.;

- витрати, пов`язані із розглядом справи судом: на професійну правничу допомогу (6500 грн.х17 місяців) у розмірі 130 000 грн.;

Колегія суддів звертає увагу ЖБК «Іллічівський-36» на те, що вирішення питання про визнання зловживанням стороною по справі своїми процесуальними правами відноситься виключно до компетенції суду, та має своїми наслідками прийняття саме судом відповідних процесуальних рішень.

Крім того, колегія суддів зауважує, що вимоги про стягнення з ОСОБА_1 судового збору (наказне провадження) у розмірі 800 грн. та судового збору (апеляційний суд) у розмірі 1762 грн. є безпідставними, оскільки вказаний судовий збір був сплачений заявником у межах розгляду інших справ.

Аналогічно безпідставними є вимоги про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 962 грн., понесеного ЖБК «Іллічівський-36» у межах розгляду даної справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та, відповідно, звільнена від сплати судового збору.

Що стосується вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 130 000 грн., то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підставою для нарахування вказаної суми витрат на професійну правничу допомогу є Угода про надання правової допомоги від 04 червня 2019 року, укладена між ЖБК «Іллічівський-36» та адвокатом Поліщук М.І., а також Договір №015/КП про надання консалтингових послуг від 04 червня 2019 року.

Предметом Угоди про надання правової допомоги від 04 червня 2019 року, укладеної між ЖБК «Іллічівський-36» та адвокатом Поліщук М.І., є представлення та захист інтересів клієнта у відношеннях з органами влади, а також надання реальної професійної правової допомоги.

Тобто, дана Угода була укладена не тільки для представництва інтересів ЖБК «Іллічівський-36» при розгляді даної справи (про що свідчить відсутність відповідного посилання у договорі), а з метою загального захисту інтересів позивача у відношеннях з усіма органами влади. Таким чином, на підставі такої Угоди адвокат Поліщук М.І. могла представляти інтереси позивача також і у інших справах у інших судах різної юрисдикції, а також у відносинах із переліченими в Угоді органами державної влади.

При цьому, незважаючи на тривалий строк розгляду даної справи судом першої інстанції, представником позивача не було надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у межах представництва інтересів позивача саме у даній справі, а також здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги при розгляді цієї справи.

Договір №015/КП про надання консалтингових послуг від 04 червня 2019 року, на який посилається позивач, був укладений між ЖБК «Іллічівський-36» та ТОВ «Консалтингова компанія «ЕБІСУ» (у наступному змінила назву на ТОВ «Консалтингова компанія «Є право!»), предметом договору є надання замовнику комплексних консалтингових послуг (у даному випадку це: юридичні послуги, інформаційні послуги, консультативні послуги), що надаються зовнішніми або власними консультантами. П.2.3. Договору визначено, що ціна зазначених послуг становить не менше 6 500 грн. щомісяця.

Таким чином, на підставі умов Договору №015/КП про надання консалтингових послуг, ЖБК «Іллічівський-36» просив суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 130 000 грн. (6500 грн.х17 місяців)

Однак, судом першої інстанції при задоволенні вказаних вимог позивача не було враховано, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Тому, сплата ЖБК «Іллічівський-36» на користь ТОВ «Консалтингова компанія «ЕБІСУ» суми у розмірі 130 000 грн. за надання комплексних консалтингових послуг за Договором №015/КП про надання консалтингових послуг від 04 червня 2019 року, не може вважатися витратами на професійну правничу допомогу, оскільки, по-перше, така правнича допомога надана не адвокатом на підставі договору про надання правової допомоги, та по-друге, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що вказана юридична особа представляла будь-які інтереси ЖБК «Іллічівський-36» при розгляді даної цивільної справи.

Зокрема, з наявних у матеріалах справи Актів прийому-передачі наданих послуг до Договору №015/КП про надання консалтингових послуг від 04 червня 2019 року вбачається, що зазначені послуги пов`язані із виконанням наступних дій: розробка, підготовка, складання окремих договорів, заяв, скарг, запитів, протоколів, внесення змін в установчі документи, послуги щодо захисту інтересів ЖБК «Іллічівський-36» перед фізичними та юридичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, МВС та СБУ, судах, державній виконавчій службі, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (т.3 а.с.227-234).

Колегія суддів зауважує, що неприпустимим є покладання на відповідача обов`язку сплати консалтингових послуг, які надаються відповідачу як юридичній особі, зокрема, щодо: розробки, підготовки, складання окремих договорів, заяв, скарг, запитів, протоколів, внесення змін в установчі документи, послуг щодо захисту інтересів ЖБК «Іллічівський-36» перед фізичними та юридичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, МВС та СБУ, державній виконавчій службі, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування.

Вказані послуги не можуть бути віднесені до витрат на професійну правничу допомогу, та не пов`язані із розглядом даної справи.

Однак враховуючи, що представником ЖБК «Іллічівський-36» - адвокатом Поліщук М.І. здійснювалось представництво інтересів позивача при розгляді даної справи (адвокат приймала участь у судових засіданнях суду першої інстанції, подавала відзив на зустрічний позов, клопотання, заяви тощо), а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи (яка, на думку колегії суддів, не є занадто складною), з урахуванням заперечень відповідача проти заявленої суми витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, та визначити їх розмір, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 , у сумі 5 000, 00 грн.

З врахуванням усіх наведених аргументів, що мають значення для вирішення цього правового питання, такий розмір бути об`єктивним та справедливим.

При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився із характером спірних правовідносин, у зв`язку із чим заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року підлягає зміні в частині визначення суми витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині рішення суду є законим та обґрунтованим.

Згідно п. п. 1-3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч.1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2020 року - змінити в частині визначення суми витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ-36» (код за ЄДРПОУ: 20987422) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 гривень.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2022 року.

Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова

А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе