Рішення

від 10.04.2022 по справі 285/4905/21

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/4905/21

провадження у справі № 2/0285/56/22

11 квітня 2022 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,

за участі секретаря судового засідання Клечковської М.М,

сторони у справі : позивач - ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_2 ,

відповідач - Ліцей №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області, представник - Романюк Іван Миколайович,

розглянувши в режимі відеоконференції в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ліцею №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області про визнання незаконною відмову у продовжені відпустки, визнання права на продовження відпустки, визнання чинним строковий трудовий договір, зміну дати звільнення та зобов"язання внесення змін до трудової книжки,

встановив:

15.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом (а.с.1-4).

В обгрунтування позову вказувала, що наказом директора Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області № 130-к від 16.06.2020 року її переведено з безстроково трудового договору на строковий трудовий договір. Згідно наказу директора Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області № 111-к від 16.06.2021 року їй, вчителю хімії, надано щорічну відпустку за період роботи з 01.09.2020 року по 17.08.2021 року терміном 56 календарних днів починаючи з 22 червня 2021 року, з подальшим звільненням у зв`язку із закінченням строку трудового договору 17.08.2021 року. Зазначає, що внаслідок хвороби під час щорічної відпустки їй видані листи непрацездатності, у зв`язку з чим вона звернулася до відповідача із заявами, у яких просила перенести їй основну щорічну відпустку на кількість днів тимчасової непрацездатності та змінити дату звільнення з урахуванням часу непрацездатності. За результатами розгляду даних заяв, їй фактично відмовлено у їх задоволені. Так, 12.08.2021 року директором Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області винесено наказ № 137-к, згідно якого їй надано грошову компенсацію за частину невикористаної відпустки. З такими діями відповідача не погоджується, тому вона звернулася з даним позовом до суду.

20.09.2021 року суддею Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О.О. відкрито провадження у справі (а.с.19).

21.10.2021 року суддею Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О.О. заявлено та задоволено самовідвід у справі, справа передана до канцелярії суду (а.с.69).

Згідно протоколу повторного авторозподілу судової справи між суддями від 21.10.2021 року справа передана судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Сташків Т.Г. (а.с.73).

25.10.2021 року суддею Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Сташків Т.Г. заявлено та задоволено самовідвід у справі, справа знову передана до канцелярії суду (а.с.75).

Згідно наступного протоколу повторного авторозподілу судової справи між суддями від 26.10.2021 року справа передана судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Михайловській А.В. (а.с.77).

29.10.2021 року суддею Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Михайловською А.В. справу прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено сторонами строки вчинення процесуальних дій (а.с.78).

04.11.2021 року позивачем до закінчення підготовчого засідання подано до суду позовну заяву у новій редакції, яку суд розцінив як заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, що подана у порядку п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 49 ЦПК України (а.с.91-95).

У позовній заяві останньої редакції позивач просила:

визнати незаконною відмову позивача у продовженні їй щорічної відпустки на період тимчасової непрацездатності з 02.07.2021 року по 06.08.2021 року та з 12.08.2021 року по 09.09.2021 року;

визнати за нею право продовження відпустки, наданої на 56 календарних днів з 22.06.2021 року, згідно наказу № 111-к від 16.06.2021 року на час тимчасової непрацездатності з урахуванням листів непрацездатності серії АЛК № 427689 та серії АЛК № 427815 з 02.07.2021 року по 06.08.2021 року на 36 календарних днів та листа непрацездатності серії АЛК № 428212 з 12.08.2021 року по 09.09.2021 року на 29 календарних днів;

визнати чинним, укладений з нею з 01.07.2020 року строковий трудовий договір до дня закінчення щорічної відпустки з урахуванням тимчасової непрацездатності з 02.07.2021 року по 06.08.2021 року та з 12.08.2021 року по 09.09.2021 року, а саме: по 21.10.2021 року;

змінити дату її звільнення з посади вчителя хімії Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського, виданого на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, з 17.08.2021 року на 22.10.2021 року;

зобов`язати відповідача внести зміни до її трудової книжки щодо дати звільнення, змінивши її з 17.08.2021 року на 22.10.2021 року.

30.11.2021 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву позивача, яка надійшла до суду 04.11.2021 року. Встановлено сторонам строки вчинення процесуальних дій (а.с.111-112).

21.12.2021 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву у редакції від 04.11.2021 року, у якій просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.116-120).

В обґрунтуванні відзиву представник відповідача вказує на те, що між позивачем з відповідачем укладено строковий трудовий договір, який позивач не оскаржувала, бажання продовжувати його строк не виявила. Крім того, вказує, що відповідно до ст. 24 Закону України "Про відпустки" позивачу виплачена компенсація за всі дні невикористаної відпустки. Зазначає, що позивач була звільнена у зв`язку із закінченням строкового договору у відповідності до закону.

04.01.2022 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій позивач вказує на вимоги ст. 3 Закону України "Про відпустки", яка зводиться до того, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Зазначає, що бажання замінити дні невикористаної відпустки грошовою компенсацією вона не виявляла, а тому просить задовольнити її позовні вимоги (а.с.124-126,137-139).

17.01.2022 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.131-132).

В обґрунтовуванні заперечення представник відповідача зазначає, що тимчасова непрацездатність позивача у вказаний ним період знаходиться під обґрунтованим сумнівом, оскільки до позовної заяви не долучені листи непрацездатності. Зазначає, що посилання позивача на те, що лише за бажанням працівнику може буди надана компенсація за невикористану відпустку при звільненні не відповідає вимогам ст. 24 Закону України "Про відпустки". Посилається на ст. 2 Закону України "Про відпустки". Крім того, звертає у вагу на те, що позивач, укладаючи трудовий договір із відповідачем, достеменно знала строк свого страхового стажу та не вжила дій щодо продовження строку договору.

31.01.2022 року позивачем подано до суду ряд доказів (а.с167-168).

18.02.2022 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті, визначено резервну дату розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги у редакції від 04.11.2021 року підтримав, які просив задовольнити з підстав, викладених у змісті позовної заяви та відповіді на відзив.

Представник відповідача вимоги позивача у редакції від 04.11.2021 року не визнав, просив відмовити у їх задоволені з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив.

Заслухавши учасників справи, з'ясувавши обставини на які вони посилається як на підставу заявлених вимог та заперечень, дослідивши докази якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що наказом директора Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області № 130-к від 16.06.2020 року вчителя хімії ОСОБА_1 переведено з безстроково трудового договору на строковий трудовий договір, з якою укладено строковий трудовий договір з 01.07.2020 року по 30.06.2021 року строком на один рік (а.с.10).

15.06.2021 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) подала директору Ліцею № 1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області (надалі - Ліцей №1) заяву про надання їй основної щорічної відпустки терміном 56 календарних днів з 22 червня 2021 року за період роботи з 01.09.2020 року по 17.08.2021 року (а.с.12).

Згідно наказу директора Ліцею № 1 № 111-к від 16.06.2021 року ОСОБА_1 , вчителю хімії, надано щорічну відпустку за період роботи з 01.09.2020 року по 17.08.2021 року терміном 56 календарних днів починаючи з 22 червня 2021 року, з подальшим звільненням у зв`язку із закінченням строку трудового договору 17.08.2021 року (а.с.9).

09.08.2021 року та 09.09.2021 року ОСОБА_1 подала директору Ліцею № 1 окремі заяви, у яких просила перенести їй основну щорічну відпустку на кількість днів тимчасової непрацездатності та змінити дату звільнення на останній день відпустки (а.с.13).

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.08.2021 року в.о. директора Ліцею № 1 видано наказ № 137-к від 12.08.2021 року, згідно якого ОСОБА_1 , вчителю хімії, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю під час відпустки з 02.07.2021 року по 06.08.2021 року надано грошову компенсацію за 36 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, та направлено відповідь-роз`яснення від 12.08.2021 року за вих. № 298 (а.с.11,15).

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.09.2021 року направлено в її адресу відповідь-роз`яснення від 13.09.2021 року за № 353 (а.с.17).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 подано директору Ліцею № 1 разом із заявами від 08.09.2021 року та від 09.09.2021 року листи непрацездатності: серії АЛВ № 427689 та АЛВ № 427915 за період з 02.07.2021 року по 06.08.2021 року та серії АЛВ № 428212 за період з 12.08.2021 року по 09.09.2021 року (а.с.13,15). Дані обставини представником відповідача не оспорюються.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Із ч. 1 ст. 233 КЗпП України слідує, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Згідно пункту 1 Глави ХІХ Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України установлено з 19.12.2020 року карантин, дію якого неодноразово продовжено, у тому ж числі, до 31.03.2022 року.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є закінчення строку (пункту 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У статті 74 КЗпП України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно ст. 2 Закону України "Про відпустки" (надалі - Закону № 504/96-ВР ) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Право на відпустки забезпечується:

- гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;

- забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно ч. 1, 4 ст. 24 Закону № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Порядок і умови надання та перенесення щорічної основної відпустки визначений статтями 79, 80 КЗпП України та статтею 11 Закону № 504/96-ВР.

Так, п. 1 ч. 2 ст. 80 КЗпП України та ст. 11 Закону № 504/96-ВР передбачено, що щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону № 504/96-ВР.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 року у справі № 712/9213/18 зробила висновок, що продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично, є обов`язком роботодавця, для виконання якого йому достатньо отримати від працівника повідомлення про тимчасову непрацездатність, засвідчену у встановленому порядку (тобто про наявність листа непрацездатності), незалежно від того, чи подав працівник відповідну заяву.

Також, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що працівник, який належним чином повідомив роботодавця про волевиявлення щодо продовження відпустки на період, що йде безпосередньо за днем припинення тимчасової непрацездатності, про наявність листка непрацездатності чи надав останньому листок непрацездатності, скористався своїм правом щодо продовження щорічної відпустки.

Відповідно до ст. 3 Закону № 504/96-ВР за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Так, оскільки у період з 02.07.2021 року по 06.08.2021 року та з 12.08.2021 року по 09.09.2021 року позивач ОСОБА_1 перебувала на лікуванні, про що повідомила відповідача та подала до директора Ліцею №1 09.08.2021 року та 09.09.2021 року заяви про продовження щорічної відпустки на кількість днів тимчасової непрацездатності, що настала під час відпустки, суд приходить до висновку, що її права порушені, які підлягають відновленню.

Зокрема, суд рахує за необхідне визнати незаконною відмову відповідача у продовженні ОСОБА_1 щорічної відпустки на період з 02.07.2021 року по 06.08.2021 року та з 12.08.2021 року по 09.09.2021 року. Такі вимоги позивача ОСОБА_1 узгоджується з п. 1 ч. 2 ст. 80 КЗпП України та ст. 11 Закону № 504/96-ВР.

Разом з тим, суд відхиляє посилання представника відповідача на ст.ст. 2 та 24 Закону, оскільки вони вказують на протилежне. Зокрема, зміст останніх зводиться до того, що працівнику може бути надана грошова компенсація при звільнені за дні невикористаної відпустки лише за його бажанням. Такого бажання ОСОБА_1 не виявляла, навпаки вона подала до директора Ліцею №1 заяву про продовження їй частини основної щорічної відпустки на кількість днів тимчасової непрацездатності.

Крім того, суд рахує за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо зміни дати звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя хімії Ліцею №1 за п. 2 ст. 36 КЗпП України з 17.08.2021 року на 22.10.2021 року та зобов`язання Ліцей №1 внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 щодо дати звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України, змінивши її з 17.08.2021 року на 22.10.2021 року. Дані вимоги узгоджуються із ч. 1 ст. 3 Закону № 504/96-ВР. При цьому, судом враховано, що останнім днем відпустки ОСОБА_1 за період роботи з 01.09.2020 року по 17.08.2021 року, наданої згідно наказу № 111-к від 16.06.2021 року з урахуванням періоду її непрацездатності, що настала на час відпустки, фактично є 22.10.2021 року.

Разом з тим, суд не бере до уваги позицію представника Ліцею №1 з приводу того, що позивачем ОСОБА_1 пропущені строки звернення до суду, оскільки строки, визначені статтею 233 КЗпП України, продовжені на строк дії карантину, запровадженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

При цьому, не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині визнання за позивачем ОСОБА_1 права продовження відпустки, наданої на 56 календарних днів з 22.06.2021 року, згідно наказу № 111-к від 16.06.2021 року, на час тимчасової непрацездатності з урахуванням листів непрацездатності серії АЛК № 427689 та серії АЛК № 427815 з 02.07.2021 року по 06.08.2021 року на 36 календарних днів, та листа непрацездатності серії АЛК № 428212 з 12.08.2021 року по 09.09.2021 року на 29 календарних днів, оскільки відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі № 712/9213/18 продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині визнання чинним, укладеного з позивачем ОСОБА_1 з 01.07.2020 року строкового трудового договору до дня закінчення щорічної відпустки, з урахуванням тимчасової непрацездатності з 02.07.2021 року по 06.08.2021 року та з 12.08.2021 року по 09.09.2021 року, а саме: по 22.10.2021 року, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 504/96-ВР у разі надання працівнику невикористаної відпустки, яка перевищує строк трудового договору, його чинність продовжується до закінчення відпустки. Відтак, додаткового визнання чинності строкового договору на період відпустки, термін якої перевищує строк такого договору, у судовому порядку законодавством не вимагається.

Вирішуючи питання судових витрат встановлено наступне.

Оскільки позивач при звернені з позовом до суду, у силу п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", була звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у справі підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 4-5, 10-13, 76-82, 258-259, 264-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ліцею №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області про визнання незаконною відмову у продовжені відпустки, визнання права на продовження відпустки, визнання чинним строковий трудовий договір, зміну дати звільнення та зобов"язання внесення змін до трудової книжки. - задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову відповідача у продовженні ОСОБА_1 щорічної відпустки на період з 02.07.2021 року по 06.08.2021 року та з 12.08.2021 року по 09.09.2021 року.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя хімії Ліцею №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області за п. 2 ст. 36 КЗпП України з 17.08.2021 року на 22.10.2021 року.

Зобов`язати Ліцей №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 щодо дати звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України, змінивши її з 17.08.2021 року на 22.10.2021 року.

У решті частини вимог - відмовити.

Стягнути з Ліцею №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області на користь держави 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування сторін у сраві:

позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) ;

відповідач - Ліцей №1 імені Лесі Українки міста Новограда-Волинського Житомирської області ( код ЄДРПОУ 36339698, місцезнаходження - вул. Родини Косачів, 5, м. Новоград-Волинський , Житомирська область ) .

Дата складення повного судового рішення - 14.04.2022 року.

Головуюча А.В.Михайловська