Ухвала

від 10.04.2022 по справі 2-148/2010

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-148/2010

Провадження № 4-с/602/3/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2022 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Радосюка А. В.

при секретарі Яблонська М. М.,

з участю скаржника ОСОБА_1 , представника скаржника адвоката

Покотило Ю. В., представника стягувача адвоката Данилевич А. Б., державного виконавця Завірюхи А. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), -

встановив:

До Лановецького районного суду Тернопільської області звернувся

ОСОБА_1 зі скаргою на рішення та дії державного виконавця Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Заявлені вимоги скаржник мотивує тим, що 31 січня 2022 року державним виконавцем Шумського відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Завірюха А.П. при примусовому виконанні вказаних виконавчих виконавчих листів у зведеному виконавчому провадженні № 63410499 було проведено опис та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме на : нежитлову будівлю, будівлю магазину з офісними приміщеннями та закладом громадського харчування загальною площею 905,10 кв.м., згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, загальна площа 387 кв.м., матеріал стін :цегла, будівля з підвальним приміщенням, функціонує заклад громадського харчування. Приміщення знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0662 га., кадастровий номер 6123810100:02:004:0153, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Вважає неправомірними опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 . Всупереч Інструкції з організації примусового виконання рішень та ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець вийшов за межі виконавчого провадження, описав та арештував майно, на яке не може бути звернуто стягнення у виконавчому провадженні. Нежиле приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням), що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 393,80 кв.м., на яке згідно виконавчих листів мало бути звернуто стягнення, з 17 грудня 2013 року перестало існувати фізично. Це пояснюється тим, що внаслідок реконструкції вказаного складського приміщення було створено нове майно нежитлову будівлю, будівлю магазину з офісними приміщеннями та закладом громадського харчування, загальною площею 905,10 кв.м. При цьому вказане майно не входить до виключного переліку нерухомого майна, зазначеного у виконавчих листах № 2-148/2010, 2-153/10, 2-154/10. Крім того, вказана постанова не підписана боржником, якого державним виконавцем було визначено зберігачем майна; згідно цієї постанови боржник не був присутній при проведенні 31.01.2022 року державним виконавцем опису та арешту, а також взагалі не був повідомлений про вчинення державним виконавцем таких виконавчих дій, а тому державним виконавцем було порушено право боржника, зокрема, право брати участь у вчиненні виконавчих дій; також постанова не містить відомостей про кількість приміщень нежитлової будівлі, їх площу та призначення, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташовані приміщення, інформації про підсобні приміщення та споруди. При цьому відсутність такої інформації прямо впливає на вартість описаного майна боржника.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та представник скаржника адвокат Покотило Ю.В. скаргу підтримали з підстав, викладених у ній та просять її задовольнити.

В судовомузасіданні державнийвиконавець Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ)

Завірюха А.П. просить відмовити у задоволенні скарги з підстав, викладених у відзиві на скаргу. У відзиві зазначає, що положення законодавства не містять імперативної заборони проведення опису та арешту майна, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення, без участі боржника, в разі, якщо опис та арешт майна відбувся у присутності понятих, як в даному випадку, постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією доведено до відома сторін виконавчого провадження, в тому числі і до боржника. Твердження скаржника про те, що нежиле приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням), що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 905,10 (393,80 кв.м. згідно інформаційної довідки), як предмет іпотеки на яке має бути звернуто стягнення згідно виконавчих документів припинило свої існування фізично 17.12.2013 року не відповідає дійсності, оскільки цьому немає жодного підтвердження. Вважає скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця необґрунтованою та безпідставною, просить відмовити у задоволенні скарги.

В судовому засіданніпредставник АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» Данилевич А.Б. просить відмовити у задоволенні скарги з підстав, викладених у запереченні на скаргу. У запереченні посилається на ст.ст.10,13, 18, 22 ЗУ «Про виконавче провадження», «Інструкцію з організації примусового виконання рішень» та зазначає, що постанова про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 , винесена 31 січня 2022 року державним виконавцем Шумського відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) є правомірною, державний виконавець, як того вимагає законодавство, здійснив всі необхідні дії для виконання рішення суду. Вважає скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця необґрунтованою та безпідставною, просить відмовити у задоволенні скарги.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно доЦПК України, порушено їх права та свободи.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч.1ст.18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Шумському відділі ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебуває зведене виконавче провадження № 63410499 до складу якого входять виконавчі провадження : № 52203904, № 61707818, № 61708081 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Лановецьким районним судом Тернопільської області: № 2-148/2010 від 02.02.2011 року, № 2-153/10 від 20.03.2020 року, № 2-154/10 від 20.03.2020 року.

31 січня 2022 року державним виконавцем Шумського відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Завірюха А.П. при примусовому виконанні вказаних виконавчих виконавчих листів у зведеному виконавчому провадженні № 63410499 було проведено опис та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме на : нежитлову будівлю, будівлю магазину з офісними приміщеннями та закладом громадського харчування загальною площею 905,10 кв.м., згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, загальна площа 387 кв.м., матеріал стін :цегла, будівля з підвальним приміщенням, функціонує заклад громадського харчування. Приміщення знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0662 га., кадастровий номер 6123810100:02:004:0153, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до даної постанови зберігачем описаного майна державний виконавець призначив ОСОБА_1 , який є власником даного майна.

Згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК у Тернопільській області 17.12.2013 року за № ТП143133510403, внаслідок реконструкції складського приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням), що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 393,80 кв.м., було створено майно нежитлову будівлю, будівлю магазину з офісними приміщеннями за закладом громадського харчування загальною площею 905,10 кв.м.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.10 ЗУ «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржникурозпоряджатися та/абокористуватися майном,яке належитьйому направі власності,у томучислі коштами,або встановленняборжнику обов`язкукористуватися такиммайном наумовах,визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч.1 ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.4 ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження», опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Згідно ч.5 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження», про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно п.2 ч.5 ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження», якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.

Згідно до п.10 розділу VIII «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, у тому числі, повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, паспортні дані, її місце проживання (далі зберігач); відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 31.01.2022 року, винесена державним виконавцем Завірюхою А.П. відповідає вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» та «Інструкції з організації примусового виконання рішень», у ній зазначено прізвище, ім`я, по батькові особи, якій передано майно на зберігання (боржника ОСОБА_1 ), відмітки про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. При цьому, обов`язковим є наявність саме прізвище, ім`я, по батькові особи, якій передано майно на зберігання та відмітки про роз`яснення зазначених застережень та попереджень про кримінальну відповідальність, а не наявність підпису особи щодо зазначеного. До такого висновку дійшов суд у справі № 316/191/16 від 09.09.2020 року. Додатково боржнику ОСОБА_1 , як зберігачу та власнику майна Шумським відділом ДВС листом № 1611 від 01.02.2022 року роз`яснено ст.58 ЗУ «Про виконавче провадження», його права та обов`язки по зберіганню описаного та арештованого майна 31.01.2022 року.

Згідно ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченомучастиною третьоюстатті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Згідно ч.8 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження», особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право брати участь у вчиненні виконавчих дій, при цьому відсутність боржника при проведенні опису майна не може бути перешкодою для проведення опису. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 року у справі № 904/1069/18.

Положення законодавства не містять імперативної заборони проведення опису та арешту майна, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення, без участі, у даному випадку, боржника, в разі, якщо опис та арешт майна відбувся у присутності понятих.

Статтею 35ЗУ «Проіпотеку» передбачено,що у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Таким чином збільшення площі, об`єкту нерухомості, в результаті самочинної реконструкції, не роблять його новоствореним об`єктом нерухомого майна, який може бути виділений в натурі, а є лише частиною об`єкта нерухомого майна, на яку поширюється іпотека.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі № 921/79/17-г/4, від 06 лютого 2020 року у справі № 916/2828/18.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 686/28888/19, дійшов до висновку, що відповідно до ч.3 ст.5 ЗУ «Про іпотеку» іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його при належностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Згідно ст.17 ЗУ «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є недоведеною та безпідставною.

Відповідно, судом встановлена правомірність дій державного виконавця, і вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань скаржника.

Інші доводи скарги зводяться до власносного тлумачення заявником закону, що суперечить чинному законодавству та не можуть бути підставою для задоволення такої скарги.

Будь-які докази, які вказували б на порушення державним виконавцем чинного законодавста прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено, а відтак у задоволенні зазначеної скарги

ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст.447-451 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Шумського відділудержавної виконавчоїслужби уКременецькому районіТернопільської областіПівденно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Івано-Франківськ) відмовити.

Повний текст ухвали буде складено 15 квітня 2022 року.

На дану ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: А. В. Радосюк