Постанова

від 23.05.2022 по справі 2-148/2010

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-148/2010Головуючий у1-йінстанції Радосюк А. В. Провадження № 22-ц/817/500/22 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Шевчук Г. М.,

за участі секретаря Дідух М.Є.

та сторін представника апелянта ОСОБА_1 адвоката Покотило Ю.В.; представника АТ Ощадбанк адвоката Данилевич А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №2-148/10 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року, ухваленого суддею Радосюк А.В., повний текст ухвали виготовлено 15 квітня 2022 року, у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), -

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на рішення та дії державного виконавця Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

В обґрунтування вимог посилається на те, що 31 січня 2022 року державним виконавцем Шумського відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Завірюха А.П. при примусовому виконанні вказаних виконавчих листів у зведеному виконавчому провадженні №63410499 було проведено опис та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме на: нежитлову будівлю, будівлю магазину з офісними приміщеннями та закладом громадського харчування загальною площею 905,10кв.м, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, загальна площа 387 кв.м, матеріал стін: цегла, будівля з підвальним приміщенням, функціонує заклад громадського харчування. Приміщення знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0662 га, кадастровий номер 6123810100:02:004:0153, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Вважає, що всупереч Інструкції з організації примусового виконання рішень та Закону України Про виконавче провадження при проведенні опису та арешту майна боржника ОСОБА_1 державний виконавець вийшов за межі виконавчого провадження, описав та арештував майно, на яке не може бути звернуто стягнення у виконавчому провадженні. Нежиле приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням), що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 393,80 кв.м., на яке згідно виконавчих листів мало бути звернуто стягнення, з 17 грудня 2013 року перестало існувати фізично, оскільки внаслідок реконструкції вказаного складського приміщення було створено нове майно нежитлову будівлю, будівлю магазину з офісними приміщеннями та закладом громадського харчування, загальною площею 905,10 кв м. При цьому вказане майно не входить до виключного переліку нерухомого майна, зазначеного у виконавчих листах № 2-148/2010, 2-153/10, 2-154/10. Крім того, вказана постанова не підписана боржником, якого державним виконавцем було визначено зберігачем майна; згідно цієї постанови боржник не був присутній при проведенні 31.01.2022 року державним виконавцем опису та арешту, а також взагалі не був повідомлений про вчинення державним виконавцем таких виконавчих дій, а тому державним виконавцем було порушено його право брати участь у вчиненні виконавчих дій. Постанова не містить відомостей про кількість приміщень нежитлової будівлі, їх площу та призначення, кількість поверхів або поверх на яких розташовані приміщення, інформації про підсобні приміщення та споруди. При цьому відсутність такої інформації прямо впливає на вартість описаного майна боржника.

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 11квітня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 11квітня 2022 року та винести нове рішення, яким визнати неправомірним дії державного виконавця Шумського відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Завірюхи А.П., пов`язані із проведенням 31 січня 2022 року опису та арешту майна боржника ОСОБА_1 у зведеному виконавчому провадженні № 63410499, визнати неправомірними та скасувати постанову державного виконавця Шумського відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Завірюхи А.П. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 31 січня 2022 року у зведеному виконавчому провадженні №63410499.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що опису та арешту підлягало майно, виключний перелік якого був зазначений у виконавчих листах № 2-148/2010, 2-153/10, 2-154/10, виданих Лановецьким районним судом. Незважаючи на це, державним виконавцем проведено опис та арешт нежитлової будівлі, будівлі магазину з офісними приміщеннями та закладом громадського харчування загальною площею 905,10 кв.м. Таким чином, державний виконавець вийшов за межі виконавчого провадження, описав та арештував майно, на яке не могло бути звернуто стягнення у зведеному виконавчому провадженні № 63410499.

Крім того, вказана постанова не підписана боржником, якого державним виконавцем було визначено зберігачем майна; згідно цієї постанови боржник не був присутній при проведенні 31.01.2022 року державним виконавцем опису та арешту, а також взагалі не був повідомлений про вчинення державним виконавцем таких виконавчих дій, а тому державним виконавцем було порушено право боржника, зокрема, право брати участь у вчиненні виконавчих дій.

Шумський відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у якому зазначили, що твердження апелянта про те, що державний виконавець без дозволу боржника проводив огляд приміщень, входив на належну скаржнику земельну ділянку чим порушив права боржника та Закон України Про виконавче провадження не відповідає дійсності з огляду на наступне.

На земельній ділянці розміром 0.06602 га, кадастровий номер земельної ділянки 6123810100020040153, розташованої на території Лановецької міської ради в АДРЕСА_1 , здійснюється роздрібна торгівля, знаходяться приміщення магазину до яких був вільний доступ, земельна ділянка не огороджена, і будь яких фізичних чи юридичних обмежень для доступу до неї не має, як державному виконавцю, так і іншим фізичним особам. Особи, які здійснювали там торгівлю пояснили державному виконавцю, що вони орендують дані приміщення і були не проти їх огляду. Отже, жодного примусового входження державний виконавець не здійснював і не порушував права боржника, до жодного приміщення, а приміщення, які були закриті державний виконавець не застосував дій для примусового входження.

Твердження скаржника про те, що державний виконавець при виконанні зведеного виконавчого провадження № 63410499 вийшов за межі виконавчого провадження не відповідає дійсності з наступних підстав.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 31.01.2022 року винесена державним виконавцем Завірюхою А.П. відповідає вимога Закону України Про виконавче провадження та Інструкції організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. № 512/5 у ній зазначено прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, тобто боржника ОСОБА_1 відмітки про роз`яснення зберігачеві майна, тобто боржнику, обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. При цьому, саме прізвища, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання та відмітки про роз`яснення зазначених застережень та попереджень про кримінальну відповідальність, а не обов`язкової наявності підпису особи щодо зазначеного. Додатково боржнику, як зберігачу та власнику майна, листом № 1611 від 01.02.2022 року роз`яснено ст. 58 Закону України Про виконавче провадження його права та обов`язки по зберіганню описаного та арештованого майна 31.01.2022 року.

Представник АТ КБ Державний ощадний банк України адвокат Данилевич А.Б. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у якому зазначила, що не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що державним виконавцем проведено опис та арешт нежитлової будівлі магазину з офісними приміщеннями та закладом громадського харчування без відповідного дозволу суду на входження в житло, а також призначено зберігачем майна ОСОБА_1 у його відсутності. Відповідно до постанови державного виконавця Шумського відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Завірюхи А.П. від 31.01.2022 року зберігачем описаного майна державний виконавець з метою недопущення права власності та права користування власним майном призначив зберігачем майна ОСОБА_1 , який є власником даного майна з метою недопущення обмеження у користуванні нерухомим майном, оскільки останнє здається боржником в оренду, а той у свою чергу отримує відповідні кошти.

Також голослівним є твердження апелянта про те, що постанова про опис не підписана боржником, якого державним виконавцем було визначено зберігачем майна, що свідчить про порушення вимог п. 10 розділу VIII інструкції. Законодавство України не містить імперативної заборони проведення опису та арешту майна, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення, без участі, у даному випадку, боржника, в разі, якщо опис та арешт майна відбувся у присутності понятих, як в даному випадку, що встановлено із самої постанови. Копія постанови була отримана боржником. Отже, боржник повинен проявляти добросовісну процесуальну поведінку та цікавитися перебігом виконавчого провадження, а не з`являтися на вчинення виконавчих дій, для того щоб в подальшому оскаржувати дії державного виконавця та не виконувати рішення суду, яке набрало законної сили.

Скаржник у своїй скарзі посилається, на те, що державний виконавець вийшов за межі виконавчого провадження, описав та арештував майно, на яке не може бути звернуто стягнення у виконавчому документі. Також вказує на те, що іпотечне майно перестало існувати фізично. Дана позиція скаржника є хибною, виходячи з наступного.

Боржником самовільно без погодження з банком здійснено добудову до іпотечного майна.

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основи зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Крім того, новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Уже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами не є новоствореним об`єктом нерухомого майна.

Отже, вище наведене нерухоме майно не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, оскільки створене з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів. Незалежно від того, були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку з перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Покотило Ю.В. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.

Представник АТ Ощадбанк адвокат Данилевич А.Б. апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнала, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

23 травня 2022 року Шумський відділ державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) подало до суду заяву про розгляд справи без їх представника, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 11.04.2022 року залишити без змін.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності представника Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не порушено права боржника при вчиненні опису та накладення арешту на його майно.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Шумському відділі ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває зведене виконавче провадження № 63410499 до складу якого входять виконавчі провадження: № 52203904, № 61707818, № 61708081 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Лановецьким районним судом Тернопільської області: № 2-148/2010 від 02.02.2011 року, № 2-153/10 від 20.03.2020 року, № 2-154/10 від 20.03.2020 року на підставі рішень Лановецького районного суду про стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь філії Лановецького відділення № 6387 ВАТ Ощадбанк 83252,92 дол США, з них 69000 дол США заборгованості по кредиту, 13280,87 дол США заборгованість по прострочених відсотках, 972,05 дол США пеня за несвоєчасну сплату відсотків, що становить 657964,48 грн та судові витрати, шляхом звернення стягнення на належне на праві власності ОСОБА_1 та передане ним згідно іпотечного договору від 20.07.2007 року за № 1739 майно: нежиле приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням) загальною площею 393,80 кв м та земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0662 га, кадастровий номер 6123810100:02:004:0153, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та трикімнатну квартиру, загальною площею 69,40 кв м, житловою 46 кв м, що по АДРЕСА_2 .

Стаття 30 Закону України Про виконавче провадження - виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

З постановою про відкриття виконавчого провадження по першому виконавчому листі про звернення стягнення на його іпотечне майно, ОСОБА_1 був ознайомлений ще у 2013 році, як пояснив його представник. Також до лютого 2021 року ОСОБА_1 надавались відстрочки щодо виконання рішення від 13 липня 2010 року, яке набрало законної сили 23.07.2010 року. Однак, рішення суду на час розгляду цієї справи ще не виконане.

31 січня 2022 року державним виконавцем Шумського відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Завірюха А.П. при примусовому виконанні вказаних виконавчих листів у зведеному виконавчому провадженні № 63410499 було проведено опис та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме на: нежитлову будівлю, будівлю магазину з офісними приміщеннями та закладом громадського харчування загальною площею 905,10 кв.м, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, загальна площа 387 кв.м, матеріал стін: цегла, будівля з підвальним приміщенням, функціонує заклад громадського харчування та земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0662 га, кадастровий номер 6123810100:02:004:0153. Приміщення та земельна ділянка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до даної постанови зберігачем описаного майна державний виконавець призначив ОСОБА_1 , який є власником даного майна.

Згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК у Тернопільській області 17.12.2013 року за №ТП143133510403, внаслідок реконструкції складського приміщення (приміщення складу з підвальним приміщенням), що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 393,80 кв.м, було створено майно нежитлову будівлю, будівлю магазину з офісними приміщеннями із закладом громадського харчування загальною площею 905,10 кв.м і зареєстровано на ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому направі власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах,визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна. (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Згідно статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис майна (коштів) боржника.

Пунктом 10 розділу VIII «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 передбачено, що у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, у тому числі, повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, паспортні дані, її місце проживання (далі зберігач); відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт.

У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих (пункт 24 розділу VIII інструкції).

Згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника-юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, що передбачено пунктами 5,6 частини третьої статті 18 Закону України Про виконавче провадження.

Відповідно ч. 8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право брати участь у вчиненні виконавчих дій, при цьому відсутність боржника при проведенні опису майна не може бути перешкодою для проведення опису. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 року у справі № 904/1069/18.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 31.01.2022 року, винесена державним виконавцем Завірюхою А.П. відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та «Інструкції з організації примусового виконання рішень», у ній зазначено прізвище, ім`я, по батькові особи, якій передано майно на зберігання (боржника ОСОБА_1 ), відмітки про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. При цьому, обов`язковим є наявність саме прізвище, ім`я, по батькові особи, якій передано майно на зберігання та відмітки про роз`яснення зазначених застережень та попереджень про кримінальну відповідальність, а не наявність підпису особи щодо зазначеного. До такого висновку дійшов суд у справі № 316/191/16 від 09.09.2020 року.

Додатково боржнику ОСОБА_1 , як зберігачу та власнику майна Шумським відділом ДВС листом № 1611 від 01.02.2022 року роз`яснено ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», його права та обов`язки по зберіганню описаного та арештованого майна 31.01.2022 року, чим спростовано доводи апелянта в цій частині апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про те, що визначена законодавством процедура здійснення виконавчої дії щодо опису та арешту майна боржника передбачає її проведення за відсутності боржника( але за участю понятих).

Не заслуговують на увагу посилання апелянта про те, що постанова про опис майна не підписана боржником, якого державним виконавцем було визначено зберігачем майна, що свідчить про порушення вимог п. 10 розділу VIII інструкції. Законодавство України не містить імперативної заборони проведення опису та арешту майна, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення без участі боржника, в разі, якщо опис та арешт майна відбувся у присутності понятих, як і в даному випадку. Права ОСОБА_1 при цьому не порушено, а дії державного виконавця відповідають нормам чинного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи копія постанови про опис та арешт майна була направлена рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення 03.02.2022 року та отримана боржником, що підтверджується його підписом на даному повідомленні (а.с. 69).

Отже, враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 повинен проявляти добросовісну процесуальну поведінку, цікавитися перебігом виконавчого провадження, належним чином вживати всіх заходів для виконання рішення суду від 13.07.2010 року, яке набрало законної сили.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що державний виконавець вийшов за межі виконавчого провадження, описав та арештував майно, на яке не може бути звернуто стягнення у виконавчому документі, тобто нежиле приміщення по АДРЕСА_1 , оскільки такого об`єкту уже не має.

Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 після вступу рішення Ланівецького районного суду від 13.07.2010 року, яке набрало законної сили, самовільно без погодження з банком здійснив добудову до оспорюваного іпотечного майна. Спірне перебудоване приміщення знаходиться за тією ж адресою і частина здається боржником в оренду, а інша використовується ним для здійснення господарської діяльності, що не заперечувалось представником ОСОБА_1 адвокатом Покотило Ю.В.

Крім того, новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Уже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами не є новоствореним об`єктом нерухомого майна.

Отже, вище наведене нерухоме майно не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, оскільки створене з прив`язкою до вже існуючої заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів. Незалежно від того, були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку з перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію.

Таким чином збільшення площі об`єкту нерухомості, в результаті самочинної реконструкції, не робить його новоствореним об`єктом нерухомого майна, який може бути виділений в натурі, а є лише частиною об`єкта нерухомого майна, на яку поширюється іпотека, що спростовує доводи апелянта щодо накладення арешту не на існуюче майно.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі № 921/79/17-г/4, від 06 лютого 2020 року у справі №916/2828/18.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 686/28888/19, дійшов до висновку, що відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його при належностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Згідно ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, встановивши, що оскаржувані дії та рішення державного виконавця вчинені та прийняті відповідно до Закону, у межах його повноважень, права боржника у цьому виконавчому провадженні не було порушено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість скарги та вірно відмовив у її задоволенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (§40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) №18357/91).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на ОСОБА_1 в межах ним понесених у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року - без зміни.

Судові витрати у вигляді сплати судового збору за розгляд справи в апеляційній інстанції покласти на ОСОБА_1 в межах ним понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 травня 2022 року.

Головуюча Т.С. Парандюк

Судді: С.І. Дикун

Г.М. Шевчук