Ухвала

від 05.04.2022 по справі 947/29201/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/163/22

Номер справи місцевого суду: 947/29201/21 1-кс/947/13286/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника ДУ «Південна виправна колонія №51» ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Голови комісії з реорганізації Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» ОСОБА_8 та представника Міністерства юстиції України ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2021 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62021150020000168, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2021 у кримінальному провадженні №62021150020000168, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України задоволено клопотання прокурора Подільського відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено під час проведення обшуку з 06.08.2021 по 16.08.2021 на земельній ділянці 5110137300:56:002:0007, приміщеннях ДУ «Південна виправна колонія (№51)» та ДП «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№51)» розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 9, шляхом заборони відчуження та розпорядження.

Рішення слідчого судді обґрунтоване тим, що зазначене майно є речовим доказом та з метою забезпечення збереження такого майна, виключення можливості його перетворення, перепродажу або іншого відчуження.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді Голова комісії з реорганізації Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» ОСОБА_10 та представник Міністерства юстиції України ОСОБА_9 подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі Голова комісії з реорганізації Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» ОСОБА_10 зазначає, що органом досудового розслідування не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення як арешт нерухомого майна. Вказує, що слідчим суддею та органом досудового розслідування не досліджувалось питання відсутності у ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№51)» будь-яких правовстановлюючих документів на будівлю та споруди, хоча всі зазначені документи були надані органу досудового розслідування під час проведення слідчих дій.

Наголошує, що з моменту передачі з балансу ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№51)» на баланс ДУ «Південна виправна колонія (№51)» окремого нерухомого майна на підставі наказу МЮ України від 16.10.2020 №2741/7 та акту приймання-передачі не було вжито жодних заходів щодо збереження майна, що обліковується на балансі ввіреного йому підприємства.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати частково та постановити нову, якою у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити в частині накладення арешту на нерухоме майно.

В апеляційній скарзі представник Міністерства юстиції України ОСОБА_9 зазначає, що майно на яке накладено арешт не є речовим доказом та не підтверджує подію кримінального правопорушення і винуватість певних осіб у вчинені кримінального правопорушення. Вказує, що вжитий захід не забезпечує його збереження, а лише створює перешкоди органу управління у праві належного користування своїми правами, шляхом його подальшої реалізації та відповідної приватизації. Наголошує, що слідчим суддею взагалі не досліджено факт того, що орган управління майном не є суб`єктом у кримінальному проваджені. Вважає, що арешт суперечить інтересам держави.

За результатом розгляду, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

18.03.2022 від представника Міністерства юстиції України ОСОБА_9 надійшло клопотання про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобі та програмного забезпечення «Zoom». При цьому в поданому клопотання не зазначено жодних даних представника апелянта для з`єднання з програмним забезпеченням«Zoom», а тому проведення судового засідання в режимі відеоконференції є неможливим.

З урахуванням зазначеного, враховуючи військовий стан, розумність строків розгляду поданої апеляційної скарги та приймаючи до уваги думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі представника Міністерства юстиції України, апеляційний суд вважав за можливим та необхідним розглянути справу за відсутності представника апелянта.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, представника власника майна, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майнадопускається зметою забезпечення:1)збереження речовихдоказів;2)спеціальної конфіскації;3)конфіскації майнаяк видупокарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна відповідно до приписів ч. 2 ст. 171 КПК України повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Окрім того, ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно із ч. 2 вказаної статті клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Аналіз змісту клопотання слідчого та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах, дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону, та враховані всі обставини кримінального провадження, які стали підставою для накладення арешту на майно, зазначене в резолютивній частині ухвали слідчого судді.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження вбачається, що Другим слідчим відділом ( з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №62021150020000168 від 30.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, а саме за заявою ОСОБА_11 щодо неправомірних дій військовослужбовців НГУ, які недбало поставившись до своєї служби, не забезпечивши належну охорону території та майна ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№51)» допустили розкрадання майна установи в наслідок чого заподіяно істотну шкоду державі.

Надалі у період часу з 06.08.2021 по 16.08.2021 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.07.2021 проведено обшук у нежитлових приміщеннях та прилеглих до них території, у тому числі підсобних приміщеннях, земельної ділянки за кадастровим мером 5110137300:56:002:0007, приміщеннях Державної установи «Південна виправна з колонія (№51)» та Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№51)» під час якого виявлено та вилучено речі, що на думку слідчого, мають відношення до кримінального провадження.

Окрім того, встановлено, що у вищевказаних приміщення виявлено випадки відсутності металевого покриття підлоги, демонтажу окремих вузлів та агрегатів станків, демонтажу лінії електропередач та інші зміни, що свідчать про розкрадання брухту чорних та кольорових металів.

16.08.2021 виявлені речі та документи визнані речовими доказами, оскільки зберегли на собі обставини вчинення кримінального правопорушення, а також містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин вчиненого злочину.

29.09.2021 з метою вивчення вилучених речей, отримання інформації, яка самостійно або в сукупності має доказове значення для даного злочину та має суттєве значення для проведення повного, всебічного досудового розслідування подано клопотання про арешт майна, яке 04.10.2021 року задоволено слідчим суддею у повному обсязі.

Таким чином вилучене майно під час проведення обшуку у нежитлових приміщеннях та прилеглих до них території, у тому числі підсобних приміщеннях, земельної ділянки за кадастровим мером 5110137300:56:002:0007, приміщеннях Державної установи «Південна виправна з колонія (№51)» та Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№51)», необхідне для подальшого досудового розслідування, з`ясування обставин вчинення злочину та проведення експертних досліджень.

Апеляційний суд вважає, що вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України та необхідність накладення арешту виникла з метою забезпечення збереження такого майна, виключення можливості його перетворення, перепродажу або іншого відчуження, а тому слідчий суддя, всупереч доводів апеляційних скарг, дійшов вірного висновку про необхідність накладення арешту на майно.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що обставини, зазначені у клопотанні слідчого повністю знайшли своє підтвердження в матеріалах провадження, під час судового розгляду клопотання, а доводи апеляційних скарг є такими, що жодним чином не доводять необґрунтованості прийнятого судового рішення.

Доводи апеляційноїскаргипредставника Міністерства юстиції України, про те, що майно на яке накладено арешт не є речовим доказом, не підтверджує подію кримінального правопорушення та винуватість певних осіб у вчинені кримінального правопорушення є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження доданими у якості додатків до клопотання.

Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на майно створює перешкоди органу управління у праві належного користування своїми правами, але вони не є такими, що слугують підставою для безумовного скасування ухвали та повернення вилученого майна власникам, оскільки на даний час існують реальні підстави, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Таким чином апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника не підлягає задоволенню з мотивів, наведених в мотивувальній частині ухвали, а судове рішення - підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги Голови комісії з реорганізації Державної установи «Південна виправна колонія (№51)» ОСОБА_8 та представника Міністерства юстиції України ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2021 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62021150020000168, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3