Постанова

від 12.04.2022 по справі 734/158/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 734/158/20

провадження № 61-7822св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А.Ю., Коротенка Є.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне підприємство «Седам-маркет»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи закасаційною скаргою Приватного підприємства «Седам-маркет» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 березня 2021 року в складі колегії суддів: Губар В.С., Скрипки А.А., Онищенко О.І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Седам-маркет» (далі ПП «Седам-маркет») та просив поновити його на посаді охоронника маркету №3 ПП «Седам-маркет» з 17 липня 2019 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 липня 2019 року по 12 березня 2020 року в сумі 34904, 82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, щоз 12 квітня 2014 року він працював напосаді охоронника маркету №3 ПП «Седам-маркет».

10 березня 2016 року він уклав контракт про проходження військової служби уЗбройних Силах України на посадах офіцерського складу на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Наказом №490-кз від 06 травня 2019 року його звільнено з посади охоронника маркету №3 ПП «Седам-маркет» у зв`язку зі скороченням (відповідно до пункту 1статті 40 КЗпП України) з 17 липня 2019 року.

Вважав, що звільнення є незаконним та таким, що порушує його права і законні інтереси, визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України місячного строку, щоєпідставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 березня 2021 року рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2020 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді охоронника маркету №3 ПП «Седам-маркет» з17 липня 2019 року. Стягнуто з ПП «Седам-маркет» на користь ОСОБА_1 середній заробіток зачасвимушеного прогулу в сумі 34904,82 грн за період з17липня 2019 року по 12 березня 2020 року.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивача звільнено з роботи без дотримання вимог трудового законодавства України, з порушенням частин другої та третьої статті 119 КЗпП України, на момент видачі відповідачем наказу про звільнення позивача останній проходив військову службу у військовій частині на території Чернігівської області, у зв`язку з чим апеляційний суд вважав, щомісячний строк на звернення до суду пропущений ним з поважних причин, атому підлягає поновленню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2021 року ПП «Сетам-маркет» звернулося до Верховного Суду зкасаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 березня 2021 року й залишити в силі рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2020 року.

Підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 березня 2016 року в справі № 6-2426цс15, від06квітня 2016 року всправі №6-409цс16, від 14 вересня 2016 року в справі №523/18850/14-ц, від 16серпня 2017 року в справі №6-2667цс16, постановах Верховного Суду від 21серпня 2018 року в справі №288/1361/15-ц (провадження № 61-4212св18), від 07 листопада 2018 року в справі №0907/2-7453/2011 (провадження №61-6321св18), від 06 березня 2019 року в справі №669/420-16-ц (пункт 1частини другої статті 389 ЦПК України);

- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції недослідив всі наявні в матеріалах справи докази, не перевірив та не обговорив причини пропуску позивачем строку звернення до суду, не навів мотивів, чому він поновлює пропущений строк, які причини він вважає поважними, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Козелецького районного суду Чернігівської області.

25 червня 2021 року справа №734/158/20 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі представник ПП «Седам-маркет» Янко М.І. заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Оскільки попередній розгляд справи в суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи, немає підстав для задоволення клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи укасаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів тавимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чивідкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що з 12 квітня 2014 року ОСОБА_1 перебував безстроково втрудових правовідносинах з ПП «Седам-маркет» на посаді охоронника маркету №3 ПП «Седам-Маркет».

10 березня 2016 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу дозакінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію із 25 березня 2016 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 смт Десна Козелецького району Чернігівської області.

Наказом ПП «Седам-Маркет» №490-кз від 06 травня 2019 року ОСОБА_1 звільнений у зв`язку із скороченням (пункт 1 статті 40 КЗпП України) з 17 липня 2019 року.

У наказі конкретно не зазначено, у зв`язку із яким саме скороченням, передбаченим пунктом 1 статті 40 КЗпП України, відбулось звільнення позивача зроботи зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, щовключає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір дозакінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, втому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності татериторіальної цілісності України, шанування її державних символів єобов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII був затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18березня 2014 року №49.

Таким чином, із 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період.

Згідно з частиною третьою статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу запризовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу законтрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду настрок до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, вустанові, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності іуфізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплатагрошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний іправовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, щогромадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та(або)введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинамитретьоютачетвертоюстатті 119 Кодексу законів про працю України, атакож частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61Закону України «Про освіту».

Отже гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпПУкраїни, надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу запризовом під час мобілізації, але і тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.

Установивши, що позивач уклав контракт в особливий період, під час ситуації, щозагрожувала національній безпеці України, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що він, як військовослужбовець, має право на застосування гарантій, передбачених статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статтею119 КЗпПУкраїни, а тому зробив правильний висновок щодо обґрунтованості позовних вимог про поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233 КЗпП України).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний умісті, міський чиміськрайонний суд може поновити ці строки.

Разом із тим, вказаною нормою не визначено переліку поважних причин для поновлення строку звернення до суду, оскільки їх поважність має визначатися вкожному випадку, залежно від конкретних обставин.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Верховний Суд зазначає, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки з моменту підписання контракту та на час звільнення позивач проходив військову службу на території військової частини, виконував завдання, пов`язані з військовою службою, у зв`язку з чим (зурахуванням особливостей проходження військової служби) був обмежений увільних діях та можливості вчасно скористатися своїм правом на судовий захист, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про наявність підстав для поновлення йому строку звернення до суду.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом узазначених у касаційній скарзі постановах, а тому доводи касаційної скарги вцій частині безпідставні.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника звисновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. Всилу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне посуті ізаконне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ПП «Седам-маркет» залишити без задоволення, а постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 березня 2021 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Приватного підприємства «Седам-маркет» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовити.

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Седам-маркет» залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А.Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко